Класифікація фундаментів, коротка характеристика та вимоги до них

Класифікація фундаментів

За класифікацією фундаменти діляться на стовпчасті, стрічкові, плитні і пальові

Стовпчасті фундаменти виконують із штучних матеріалів: каменю, цегли, бетону, дерев'яних і залізобетонних стовпів, металевих і азбестоцементних труб. За витратами матеріалів та трудових витрат стовпчасті фундаменти в 1,5-2 рази дешевше стрічкових. Особливо ефективно їх застосовувати в пучинистих грунтах при їх глибокому промерзанні.

Стрічкові фундаменти зазвичай застосовують для будівель стя-желимі стінами та перекриттями, а також при наявності підвалу або теплого підпілля. Їх влаштовують при дрібному закладення на сухих грунтах непучиністих. У цьому випадку вони стають як би заглибленим цоколем, а по витраті матеріалів і трудовитрат наближаються до стовпчасті фундаменти.

Конструкція мілкозаглублених бетонних стрічкових фундаментів з фундаментними блоками, поєднують функції цоколя, з подушкою шириною на 40-50 см більше ширини фундаменту знижує витрату бетону на 50% і трудомісткість зведення – на 40%.

Плитні фундаменти є різновидом дрібно-заглиблених стрічкових, проте на відміну від них мають жорстке просторове формування по всій несучої площині. Конструкція плитних (плаваючих) фундаментів – суцільна або решітчаста залізобетонна плита. Рекомендується для застосування на пучинистих, рухомих і просадних грунтах.

Пальові фундаменти застосовують для передавання навантажень у слабких і сильно стискаються грунтах (пливуни і т.д.), в районах вічної мерзлоти, а також при великих навантаженнях на основу. Вони складаються з сбаі і ростверку (плита, в яку закладені кінці паль). Палі можуть спиратися на твердий фунт (палі-стійки) або бути висячими, тобто передавати навантаження на грунт за рахунок тертя по бокових поверхнях палі.

Конструкції стовпчастих і стрічкових фундаментів виконують з різних будівельних матеріалів в нерухомих і пучинистих грунтах.

На основании вышеизложенного можно сформулировать общие требования, предъявляемые в действующих нормативных документах к проектированию оснований и фундаментов:

 обеспечение прочности и эксплуатационных параметров зданий и сооружений (общие и неравномерные деформации не должны превышать допустимых величин);

 максимальное использование прочностных и деформационных свойств грунтов основания, а также прочности материала фундамента;

 достижение минимальной стоимости, материалоемкости и трудоемкости, сокращение сроков строительства.

Соблюдение этих положений основывается на выполнении указанных ниже условий:

 комплексный учет при выборе типа оснований и фундаментов инженерно-геологических и гидрогеологических условий строительной площадки;

 учет влияния конструктивных и технологических особенностей сооружения на его чувствительность к неравномерным осадкам;

 оптимальный выбор методов выполнения работ по подготовке оснований, устройству фундаментов и подземной части сооружений;

 расчет и проектирование оснований и фундаментов с учетом совместной работы системы «основание - фундаменты - конструкции сооружения».

Таким образом, проектирование оснований и фундаментов состоит в выборе типа основания (естественное или искусственное), конструктивного решения (в том числе материала) и размеров фундаментов (глубина заложения, размеры площади подошвы и т. д.), а также определении мероприятий, применяемых для уменьшения влияния деформаций основания на эксплуатационную пригодность и долговечность сооружения.