Конфлікти в ОУН(Б) і їх вплив на рух спротиву

Так, у 1948–1949 рр. y результаті зіткнень між прихильниками керівника крайового проводу “Одеса” С.Янишевського (“Далекого”) та провідника ОУН Волині Б.Козака (“Смока”) загинуло до 120 членів ОУН [10];

- за офіційними даними у 1943–1956 рр. за звинуваченнями у причетності до ОУН та УПА було арештовано 103866 й засуджено з них 87756 осіб, а до 77 тис. (у 1944-1945 рр. – 30 тис.) учасників руху та осіб, що їх підтримувало добровільно відмовилося від опору (“вийшло з повинною”), скориставшись кількома оголошеними владою амністіями [11];

- у 1944–1952 рр. з регіону депортували в інші райони СРСР 203 тис. осіб [12], поважну частку виселених і депортованих становили, за тодішньою термінологією, “бандпособники”.

У 1944–1946 рр. кількість українців у таборах зросла на 140%, і до кінця 1946 р. "населення” ГУЛАГУ складалося з них приблизно на 23%. Чимало з них опинилося у створених за таємною інструкцією МВС СРСР від 7 лютого 1948 р. 15 таборах "особливого режиму” для "особливо небезпечних політичних злочинців” [13].

Звичайно, до числа вбитих радянськими силовими структурами повстанців зараховувалося чимало некомбатантів, про що свідчать наведені нами дані про співвідношення між загиблими і вилученою кількістю стволів зброї (з 1943 і до 1 січня 1957 р. радянською стороною було вилучено на ЗУЗ [західноукраїнських землях - ІП ] 131510 одиниць вогнепальної зброї - тобто майже на 25 тис. менше, аніж заявлених вбитих повстанців [14]).

Чимало осіб постраждало за сфальсифікованими звинуваченнями у причетності до підпілля.

Офіційна радянська статистика свідчить про безпосередню участь в опорі або активну допомогу повстанцям понад 300 тис. соціально самодіяльних мешканців регіону - тобто справді масовий характер руху, залученість до нього високої частки самодіяльного населення.

За статистичними даними КДБ УРСР, в 1972 р. тільки в Україні мешкало 132 тис. учасників руху ОУН та УПА й “активних посібників”, до 40% з яких “залишаються на ворожих позиціях”, встановлюють зв‘язки з учасниками руху “шестидесятників” (на серпень 1981 р. КДБ УРСР тримав в полі зору понад 75 тис. колишніх повстанців) [15].