І. Актуальність теми

Основними завданнями патологічної фізіології є вивчення найбільш за­гальних закономірностей виникнення, розвитку та завершення па­толо­гічного процесу. У системі медичної освіти патологічна фізіоло­гія є дисципліною, яка об’єднує біологічні науки з клінікою, сприяє форму­ванню лікарського мис­лення у студентів.

Основним методом патологічної фізіології є експеримент під час якого на тваринах моделюються хвороби людини або окремі пато­логічні про­цеси. Експеримент, як метод для вивчення патологічних процесів, був впровадже­ний у медицину у ХІХ столітті французьким фарма­цевтом Клодом Бернаром. Завдяки експерименту ми отриму­ємо можливість пізнавати загально-біологі­ч­ні закономірності живого організму на різ­них рівнях його інтеграції як у но­р­мі, так і при пато­логії. Отримані екс­периментальні дані використовуються як фактич­ний матеріал для роз­робки методичних підходів та методик експе­ри­ментальної корекції ви­явлених порушень, а у подальшому і апробації цих результатів у клініці.

Вчення про хворобу (нозологія) включає в себе поняття етіології (вчення про причини і умови виникнення хвороби) та патогенезу (вчення про механі­з­ми виникнення та розвитку хвороб). Правильне розуміння хворо­би – це одне із важливих завдань патологічної фізіо­логії, так як від цього залежить успі­шне дослідження за­гальних закономірностей її виникнення та роз­вит­ку, що в свою чергу необхідно для лікування хвороби та її про­філактики.

Хвороба – головне поняття нозології і всієї патології. Цей термін вико­рис­товується у подвійному значенні: більш вузькому – для поз­на­чення окре­мих конкретних захворювань (нозологічних одиниць) і значно ши­ршому – як категорія, що означає певне біологічне явище, особливу форму життєдіяль­нос­­ті організму. Тому хвороба не лише медична, а й соціально-біологіч­на проблема.

Уявлення про хворобу з часом змінювалися і визначалися рівнем медич­них знань і пануючим світоглядом. Це обумовлює філогене­тичний під­хід до вивчення хвороби. Вчення про хворобу має істо­ричний аспект і пройшло склад­ний шлях від «анімалістичних» пог­лядів на хворобу пер­вісної людини до інтегрованого, науково об­ґрунтованого трактування «здоров’я» та «хворо­би» на рівні ВООЗ.