Ризики в діяльності міжнародних фірм та заходи їх регулювання

Інвестиційна діяльність ТНК за кордоном пов’язана з великим ризиком і невизначеністю. Прибуток — це винагорода за ризик.

Заходи регулювання ризику вживаються починаючи з розроблення інвестиційного проекту до ліквідування інвестицій або їх продажу. Вони змінюються залежно від ситуації, за якої необхідне регулювання ризику. До найбільш поширених підходів належать:

– попереднє обговорення;

– міжнародне спільне підприємство;

– стратегія діяльності;

– страхування ризику.

У попередньому обговоренні інвестор з урядом країни-реципієнта інвестицій вирішує питання щодо розміру і форми початкового інвестування, обсягу місцевої робочої сили, яка необхідна для роботи над проектом, джерелу факторів виробництва (місцеві чи імпортні), часу оподаткування, можливості і вартості місцевого фінансування, обсягу і складу переказів (дивідендів, процентів, комісії) і захисту початкових інвестицій і накопиченого прибутку.

Міжнародні спільні підприємства — одна з форм міжнародного бізнесу, коли зарубіжний і національний інвестори здійснюють корпоративне інвестування проекту, поєднують свої зусилля в управлінні, розподілі доходів і ризику.

Для зниження регіонального ризику використовуються різноманітні стратегії діяльності ТНК у країнах, що приймають, серед яких найважливіше місце займають:

– планування експорту значної частини виробленої продукції, коли нестійкість валюти може знизити довгострокову вартість місцевого прибутку і припливу готівки в твердій валюті;

– максимізація частки активів у місцевій валюті з метою зменшення проблеми валютних витрат, особливо коли очікується багаторазове зниження вартості місцевої валюти;

– мінімізація готівки та інших активів у місцевій валюті, реальна вартість яких у наслідок інфляції може знижуватися.

Урядові агентства і приватні страхові організації, які створюються для забезпечення інвестиційних гарантій у країнах-донорах, можуть бути джерелом страхування ризику. Прикладом урядового агентства є Корпорація зарубіжних приватних інвестицій (OPIC), що створена урядом США. Купівля страхування — це один із методів управління ризиками. Взагалі ризик, який можна застрахувати, — це ризик, імовірність виявлення якого досить висока. При зниженні ризику за допомогою страхування виникає дві проблеми: 1) поява посередника (суб’єкта, який страхує) передбачає, що вартість страхування перевищуватиме очікувану грошову вартість інвестиційного проекту; 2) друга, не всі ризики страхуються.