Визначення та умовні скорочення

Алкоголь (алкогольні напої) – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів, або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом етилового спирту, що мають властивості психоактивної речовини, впливають на мислення та/або емоційний стан, та/або поведінку людини.

Близьке оточення вживачів психоактивних речовин – сім’я: батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя, опікуни.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 52)

Вживачі психоактивних речовин, які перебувають у складних життєвих обставинах, але не мають шкідливих наслідків уживання психоактивних речовин та синдрому залежності.

(Міжнародна Класифікація Хвороб 10 перегляду. – ВООЗ, Женева, 1982)

Вживачі, які мають шкідливі наслідки і залежні від уживання психоактивних речовин, у тому числі споживачі ін’єкційних наркотиків.

(Міжнародна Класифікація Хвороб 10 перегляду. – ВООЗ, Женева, 1982)

Вживачі, які є залежними від психоактивних речовин, у тому числі споживачі ін’єкційних наркотиків, але на даний час утримуються від уживання.

(Міжнародна Класифікація Хвороб 10 перегляду. – ВООЗ, Женева, 1982)

Волонтер — фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер.

(Закон України«Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Групова соцiальна робота – модель соцiальної роботи, завдяки якій відбувається допоміжна діяльність через групові форми взаємодії. Дає можливість клієнтам соціальної роботи стати більш незалежними та ініціативними у прийнятті самостійних рішень стосовно важливих проблем та виявляти відповідальність за зміни, які відбуваються в їхньому житті.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 419)

Державні соціальні стандарти і нормативи здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей – перелік послуг, які надаються закладами та установами, що проводять соціальну роботу з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або можуть потрапити в них, з метою сприяння соціальному розвиткові дітей, молоді і соціальному становленню сімей.

(Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002)

Замісна підтримуюча терапія – вид лікування опіоїдної залежності, за якої особи, котрі є залежними від психоактивних речовин, уживають під наглядом лікаря з терапевтичною метою призначену лікарем психоактивну речовину, яка за своїми фармакологічними якостями подібна до детермінуючої залежність речовини, створює можливості для реабілітації та зменшує ризиковану поведінку (стосовно ВІЛ-інфекції та інших хвороб, що передаються через кров).

(Совместная позиция ВОЗ/УООННП/ЮНЕЙДС: Заместительная поддерживающая терапия в ведении пациентов с опиоидной зависимостью и в профилактике ВИЧ-инфекции и СПИДа. – ВОЗ, УООННП, ЮНЕЙДС, 2004. – с. 14)

Зменшення шкоди – політика i програми дій, що спрямовані на зменшення негативних наслідків і для особи, і для суспільства, спричинених немедичним уживанням наркотиків та алкоголю, без обов’язкового впливу на уживання самих речовин.

Iндивiдуальна соцiальна робота – метод, спрямований на надання допомоги iндивiдам i сiм'ям у розв'язуваннi психологiчних, мiжособових i соцiоекономiчних проблем шляхом особистісної взаємодії з клієнтом.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 420)

Iнформована згода – згода на отримання послуги, надана клієнтом, який був у змозі прийняти усвідомлене рішення після отримання у зрозумілій для нього формі інформації про мету та процедуру надання послуги.

(Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол). Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 415 від 19.08.2005).

(Концепція державної політики України щодо наркотиків та алкоголю (законопроект) К. 2006).

ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом.

СІН (ІСН) – споживачі ін'єкційних наркотиків.

Методи соціальної роботи – це сукупність прийомів, способів діяльності суб’єктів соціальної роботи, які використовують для розв’язання соціальних проблем клієнтів, стимулювання розвитку їхніх власних сил, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації. При наданні соціальних послуг використовуються кілька найбільш ефективних та розповсюджених методів роботи – індивідуальні, групові методи та методи роботи у громаді.

.(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 259–260)

Наркотики (наркотичні речовини) – психоактивні речовини, обіг яких регулюється Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів».

Отримувачі/клієнти соціальних послуг – особи, які потребують соціальних послуг: вживачі психоактивних речовин, у тому числі СІН, діти, молодь та їх близьке оточення, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв’язку з уживанням ними або їх близькими психоактивних речовин.

ПАР (психоактивні речовини) – хімічні речовини штучного або природного походження, що мають властивість впливати на мислення та/або емоційний стан, та/або поведінку.

Профілактичні програми та заходи – систематичний цілеспрямований підхід до вирішення проблем профілактики негативних явищ, спрямований на формування знань і навичок здорового способу життя, попередження наркоманії, ВІЛ, соціально-психологічну реабілітацію молоді, а також надання допомоги у вирішенні проблем особистої соціальної адаптації, формування вмінь вирішувати особисті проблеми і вміти допомагати іншим.

Реабілітація – система медичних, психологічних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство.

(Закон України«Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Ресоціалізація наркозалежних, вживачів психоактивних речовин, у тому числі СІН, – це комплекс соціально-психологічних та реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення та набуття навичок, необхідних для поліпшення якості життя наркозалежного, повноцінного включення в соціальне життя.

(Методичні рекомендації з питань організації та функціонування центрів ресоціалізації наркозалежних. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2004.– с.6)

Складні життєві обставини — обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, у тому числі уживання психоактивних речовин, у тому числі ін’єкційним шляхом, злочиннiсть, соцiальна девiантнiсть, стихійне лихо, катастрофа тощо).

(Закон України«Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Соціальна профілактика – робота, спрямована на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров'я дітей та молоді та запобігання такому впливу.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соцiальна робота – вид професiйної або волонтерської дiяльності, надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, родині чи групі осіб.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 417)

Соціальна технологiя дiяльностi – упорядкована сукупнiсть процедур i операцiй, за допомогою яких реалізується певний соціальний проект, або конкретна цілеспрямована ідея перетворення (реорганізація, модернізація або вдосконалення) соціальної реальності.

(Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002, с. 469)

Соціальне інспектування – система заходів, спрямованих на здійснення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за здійсненням соціальних програм, проектів, умовами життєдіяльності, моральним, психічним та фізичним станом дітей та молоді – вживачів психоактивних речовин, у тому числі СІН, забезпечення захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соціальне обслуговування – робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійний та різнобічний розвиток дітей та молоді шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соціальні послуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі — особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

(Закон України«Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003 р.)

Соціальний супровід – робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

(Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” № 2353-IV від 18.01.2005)

Соціальний працівник, фахівець із соціальної роботи – особа, яка має спеціальну освіту і здійснює соціальну роботу з різними категоріями дітей та молоді або відповідними соціальними групами на професійних або волонтерських засадах.

(Закон України«Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Стандарти соціальних послуг – установлений певний рівень регулювання, відповідно до якого оцінюється якість соціальних послуг, що гарантує безпеку отримувачів соціальних послуг, соціальний захист, забезпечення реалізації соціальних прав громадян та ефективність діяльності суб’єктів – надавачів соціальних послуг.

Суб’єкти, що надають соціальні послуги — державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі — державні та комунальні суб’єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі — недержавні суб’єкти), фізичні особи.

(Закон України«Про соціальні послуги» № 966-IV від 19.06.2003)

Одиниці вимірювання діяльності у наданні соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ/ІПСШ та інших негативних наслідків уживання психоактивних речовин, у т.ч. серед споживачів ін’єкційних наркотиків

Одиниці вимірювання діяльності (ОВД) – постійні елементи діяльності, що відрізняються один від одного своїм призначенням та структурою.