Джерела

1. Сборник документов по истории нового времени стран Европы и Америки (1640 – 1870). /сост. Е.Е.Юровская/. – М.: Высшая школа, 1990.

2. Хрестоматия по новой истории. /под ред. А.А.Губера, А.В.Ефимова/. – М., 1963. – Т. 1–3.

3. Хрестоматия по новой истории: в 2 ч. /под ред. А.И.Молока, В.А.Орлова/. – М., 1959.

Дослідження

4. Алентьева Т.В. Причины Гражданской войны в США в новейшей американской историографии // Новая и новейшая история. – 2007. – № 5.

5. Болховитинов Н.Н. Россия и начало Гражданской войны в США. По архивным материалам // Новая и новейшая история. – 1995. – № 3.

6. Болховитинов Н.Н. Русские эскадры в США в 1863–1864 гг. // Новая и новейшая история. – 1996. – № 5.

7. Ефимов А.В. Очерки истории США. От открытия Америки до окончания гражданской войны. – М., 1958.

8. Ефимов А.В. США. Пути развития капитализма (доимпериалистическая эпоха). – М., 1969.

9. Иванов Р.Ф. Дипломатия Авраама Линкольна. – М., 1987.

10. Иванов Р.Ф. К 100-летию гражданской войны в США. – М., 1961.

11. Иванян Э.А. От Джорджа Вашингтона до Джорджа Буша. – М., 1991.

12. История США. – М., 1983 – 1985. – Т. 1,2.

13. К столетию гражданской войны в США. – М., 1961.

14. Куропятник Г.П. «Час пик» в истории США: выборы 1864 г., решившие судьбу Союза Штатов // Новая и новейшая история. – 1997. – № 6.

15. Нитобург Э.Л. США: цветной барьер в прошлом и настоящем // Новая и новейшая история. – 1997. – № 2.

16. Новая история стран Европы и Америки. – М.: Дрофа, 2003.

17. Новая история стран Европы и Америки. – М.: Изд-во МГУ, 1998.

18. Петров Д.В. Авраам Линкольн. – Л., 1959.

19. Сандберг К. Линкольн. – М., 1961.

20. Согрин В.В. Основатели США: Исторические портреты. – М., 1983.

21. Супоницкая И.М. Американский раб и русский крепостной: типология и специфика принудительного труда // Вопросы истории. – 2000. – № 9.

22. Фонер Э. Рабство. – Гражданская война и Реконструкция: новейшая историография // Новая и новейшая история. – 1991. – № 6.

23. Фостер У. Очерки политической истории США. – М., 1965.

Тема 14. Франція у роки Другої імперії, тема 20. Франція у в останній третині ХІХ – початку ХХ століття. Тема 21. Німеччина в останній третині ХІХ – початку ХХ століття.

Тема 22. Великобританія в останній третині ХІХ – початку ХХ століття.

Семінарське заняття № 8

(2 години)

Тема семінарського заняття: Монополістичний капіталізм на Заході в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Мета: проаналізувати новації в економічній сфері, соціальній структурі, політичній системі Заходу, вивчити концепції про імперіалізм провідних науковців та політиків соціал-демократичного спрямування і дати харакиеристику їх оцінкам.

План

1. Проблема модернізації Європи в кінці ХІХ ст.

2. Наука в ХІХ – початку ХХ ст. Технічний прогрес Заходу в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Розвиток військової техніки.

3. Нерівномірність соціально-економічного розвитку західноевропеських країн та США: причини та наслідки. Нові тенденції в соціально-економічній сфері.

4. Соціальні проблеми в країнах Заходу в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Тема реферату: Ленінська теорія імперіалізму.

Теорія імперіалізму Е. Бернштейна.

Рекомендована література *:

Основна: 1, 2, 8, 9, 12, 13,14, 26-35. Додаткова: 34-37.

Контрольні завдання до теми.

1. Які зміни відбулися в економіці Німецької імперії піся об’єднання?

2. Чим було зумовлено прийняття «виключного закону проти соціалістів» в 1872 році?

3. Які кроки здійснили німецькі уряди з метою досягнення європейської першості на початку ХХ ст.?

4. Якими були особливостi розвитку французького капiталiзму на поч. ХХ ст.?

5. Поясніть, що зумовило втрату Англією своєї першості в економічних процесах на початку ХХ ст.

6. Що зумовило прискорені темпи розвитку США та Німецької імперії на початку ХХ ст.

7. Дайте визначення понять: монополія, картель, синдикат, трест, концерн.

8. Вкажіть, які концепції про походження імперіалізму були панвними в ХХ ст. і чому?

9. Порівняйте погляди В.Леніна і Е. Бернштейна на проблему походження та природи імпералізму. Чим вони відрізняються?

Методичні рекомендації до теми. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на зміну капіталізму вільної конкуренції прийшло панування монопольних об’єднань. Капіталізм вступив в нову стадію розвитку – імперіалізм. Студент має звернути увагу на те, що в різних країнах він мав сфої специфічні риси: в Англії – колоніальний, у Франції – лихварський, у Німецькій імперії – юнкерсько-буржуазний. Базуючись на матеріалі лекційного курсу студен має вказати на причини цього явища. Дати визначення поняттям монополія, картель, синдикат, трест, концерн.

В радянській історичній науці довгий час панівну позицію посідала концепція В.Леніна про імпералізм як найвищу стадію розвитку капіталізму. Ленін розглядав імперіалізм як цілісну систему капіталізму в нових історичних умовах, розробляв концепцію економічного змісту імпералізму. Ще однією концепцією імперіалізму, що була засуджена прихильниками ленінської, стала концепція Е. Бернштейна. Чим дана концепція вирізнялася, чому вона викликала гострі дискусії і суперечності в аналізі?

Для історіографії імперіалізму характерним є, існування великої кількості концепцій. Важливо розглянути апологетичну, геополітичну, соціологічну теорії імперіалізму.

Також доцільно розглянути особливості економічного розвитку провідних світовх країн. Розглядаючи особливості соціально-економічного розвитку Франції, студент визначає, що Франція залишалась великою державою, яка мала чималий економічний потенціал, була колоніальною імперією з сильною армією та великим флотом. На відміну від Англії та Німеччини, вона залишалася аграрно-індустріальною державою: значна частина населення (43 %) працювала в сільському господарстві. На поч. ХХ ст. темпи промислового розвитку дещо уповільнюються. Студент приходить до висновку, що значну роль у французькій економіці відігравали банки. Вивіз капіталу з Франції до 1914р. зріс більше ніж у три рази проти кінця ХІХ ст. і майже в чотири рази перевищив капіталовкладення до французької промисловості.

Після об’єднання Німеччини склалися ліпші умови для розвитку економіки. Студент відмічає чинники, що сприяли завершенню промислового перевороту і утворенню єдиного загальнонімецького ринку. Особливу увагу слід звернути на особливості економічного розвитку Німеччини в 1871–1914 рр.

Тема 21. Німеччина в останній третині ХІХ – початку ХХ століття.

Тема 22. Великобританія в останній третині ХІХ – початку ХХ століття.

Семінарське заняття № 9

(2 год).

Тема семінарського заняття: Буржуазний реформізм на Заході на межі ХIХ – початку ХХ ст.

Мета: розглянути особливості політичного та соціально-економічного розвитку Німецької імперії після об’єднання та роль Отто фон Бісмарка в становленні державного механізму, проаналізувати процес поступової мілітаризації країни, загострення взаємин з європейськими країними на початку ХХ століття.

План

1. Буржуазний реформізм Заходу в кінці ХІХ – початку ХХ ст.: витоки, цілі, варіанти.

2. «Прогресивна ера» в США. Президенство Т. Рузвельта та В. Вільсона.

3. «Ллойд–джордизм» як англійський варіант буржуазного реформізму.

4. Епоха «лівого блоку» у Франції. Рреформи Ж. Клемансо.

Теми рефератiв: 1. Бiсмарк.

Рекомендована література *:

Основна: 1, 2, 8, 9, 12, 13,14, 26-35. Додаткова: 21.

Контрольні завдання до теми.

1. Вкажіть, як правляча верхівка реагувала на процеси модернізації які відбувалися в провідних світових країнах.

2. Чим було зумовлено відхід буржуазії та робітництва від конфронтації до співпраці?

3. Чим було зумовлено прийняття «виключного закону проти соціалістів» в 1872 р. в Німецькій імперії?

4. Які цілі переслідувала політика культуркампфу?

5. Чим був зумовлений «новий курс» Капріві та які його основні наслідки?

6. Які заходи вдалося здійснити Д.Ллойд–Джорджу, Т. Рузвельту, Ж.Клемансо?

7. Які наслідки політики реформізму для світових країн ми можемо виділити?

Методичні рекомендації до теми. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в европейській свідомості відбулися значні змінни. Віра в «реформу», свідомо проведену владою, остаточно витіснила стару віру в «свободу» як засіб вирішення всих наболілих проблем. На Заході в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. спостерігався справжній «реформістський бум». Буржуазний реформізм перетворився в постійний елемент соціальних відносин в капіталістичному світі. Він увібрав в себе здатність буржуазії до адаптації до нової соціально-політичної дійсності. Буржуазний реформізм – це і провіднийнапрям в політичній думці, і практика держав розвинутого капіталізму на початку ХХ ст.

Традиційно дослідники виділяють два варіанти буржуазного реформізму: консервативний і ліберальний. При цьому провідним визнаеться його ліберальний варіант, так як в даному випадку соціальні реформи були тісно пов’язані з політичними змінами.

Консервативний варіант буржуазного реформізму характеризувався поступовістю реформ, небажанням конфліктувати з правлячою елітою. Реалізація того чи іншого варіанту реформізму на Заході залежала від конкретних історичних умов. В зв’язку з цим доцільно розглянути загальну соціально-політичну атмосферу в країнах, що склалася на початку ХХ ст.

Особливу роль в цьому процесі є вивчення особистостей реформаторів. Колоритними фігурами цієї епохи на Заході були Д. Ллойж–Джордж, Т. Рузвельт, В. Вільсон, Дж. Джолітті, Ж. Клемансо.

При вивченні компелкса проведених реформ необхідно прослідкувати процес становлення всих сучасних систем соціальних служб.

Тема 28. Міжнародні відносини в останній третині ХІХ – початку ХХ століття.

Семінарське заняття № 10

(2 год)

Тема семінарського заняття: Міжнародні відносини напередодні Першої світової війни.

Мета: проаналізувати особливості європейської дипломатії в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, визначивши коло проблем навколо яких точилися суперечки провідних країн; визначити, причини утворення військово-політичних блоків в Європі та їх вплив на назрівання воєнної ситуації в світі.

План

1. Співвідношення сил у Європі після Франко-прусської війни. Боротьба Німеччини за гегемонію в Європі.

2. Утворення Троїстого союзу.

3. Локальні війни на межі ХIХ – ХХ ст.

4. Утворення Антанти.

5. Балканська криза 1911–1914 рр.

Рекомендована література *:

Основна: 1, 2, 8, 9, 12, 13,14, 26-35. Додаткова: 43-46.

Контрольні завдання до теми.

1. Яким було співввідношення сил у Європі після Франко-прусської війни?

2. Назвіть основні причини загострення взаємовідносин між Францією та Німеччинию в 1873-1875 рр.

3. Яким чином Франція та Великобританія намагалися протидіяти спробам Німеччини добитися гегемонії в Європі?

4. Що призвело до укладання Союзу трьох імператорів таТроїстої угоди?

5. Що сприяло франко-російському зближенню в останній третині ХІХ ст.

6. Чим були обумовлені локальні війни в кінці ХІХ ст.?

7. Вкажіть основні наслідки балканської кризи 1911-1913 рр.

Методичні рекомендації до теми. У першому питанні студент відзначає зміну співвідношення сил в Європі після завершення франко-прусської війни, висвітлює боротьбу Німеччини за гегемонію в Європі. Студент також повинен розкрити позиції ведучих європейських держав в новій міжнародній ситуації і зробити висновок, що кожна з великих держав прагнула не допустити одноосібного посилення жодної з країн.

На поч. 80-х рр. у міжнародних відносинах сталися кардинальні зміни. Почалося формування військово-політичних союзів, спрямованих проти не реального, а гіпотетичного (хоч і визначеного) противника, які мали на меті не просто перемогу над якоюсь окремою країною, а завоювання світового панування. Студент в другому питанні висвітлює процес створення Троїстого союзу, показує справжні цілі його учасників.

Загострення міжнародної ситуації на межі сторіч породило цілу низку воєнних конфліктів в усіх регіонах світу. Студент називає локальні війни, що відбувалися в цей час, відзначає їх характер, розкриває хід і показує історичне значення.

У четвертому питанні студент висвітлює процес створення Антанти, показує цілі її учасників і робить висновок, що підсумком розвитку міжнародних відносин на зламі століть став поділ Європи і світу на два ворожих військово-політичних блоки: Троїстий союз і Антанту. Основним змістом політики великих держав у складі названих союзів була підготовка до світової війни за переділ уже поділеного світу.

3. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

3.1. Методичні рекомендації з організації самостійної роботи

Самостійна робота студентів має за мету більш глибоке засвоєння ними теоретичних та аналітичних основ курсу, розвиток творчого мислення, набуття навиків та вмінь у самостійному виборі різних методів пізнання. Самостійна робота тісно узгоджується з лекційним курсом і проводиться за усіма основними темами.

Самостійна робота передбачає конкретні визначені викладачем питання теми, які студент готує самостійно. Наслідки самостійної роботи студенти викладають у рефератах, повідомленнях на семінарських заняттях, у співбесідах з викладачем.

Працюючи самостійно слід скористатися підручниками, посібниками, рекомендованою літературою, науково-довідниковими виданнями, можливостями Інтернету. Обов’язковою умовою самостійної роботи є застосування знань, набутих при вивченні інших тем курсу, а також інших історичних дисциплін. Важливим є посилання на історичні джерела та наукову літературу.

В процесі самостійної роботи слід проявляти творчість і вміння відстоювати власну точку зору.

Самостійна робота студентів зорієнтована на модульно-рейтингову систему оцінювання знань, вона є базовим елементом університетської освіти, закономірним продовженням лекційної роботи викладача та студента і головне – виявленням організованості студента, здатність оволодіти матеріалом курсу.

Її результативність оцінюється різними формами контролю, балів, передбаченими Положенням про модульно-рейтингову систему оцінювання знань студентів з дисципліни, викладання яких забезпечує кафедра всесвітньої історії.

В першу чергу студентам необхідно максимально використавши потенціал лекційного матеріалу, рекомендованої літератури, можливо консультації з викладачем.

Написання рефератів. Навчальний реферат – це письмова робота, в якій у стислій формі на основі опрацювання наукової та методичної літератури розкривається конкретна проблема чи окремий аспект теми дисципліни.

Реферат складається з плану і таких складових частин: вступ, основна частина (включає розділи і підрозділи), висновки, список використаних джерел і літератури.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її значення для поглибленого опанування програмного матеріалу, визначається мета та дослідницькі завдання реферату, об’єкт дослідження, загальні методи розкриття теми.

Основна частина може складатися з кількох розділів. В одному з них, як правило, розглядаються рівень дослідженості, характеризуються різні точки зору на проблему. В інших розділах розкривається зміст обраної теми, лається опис та аналіз опрацьованого матеріалу, оцінка тих чи інших процесів і явищ, робляться узагальнення щодо окремих аспектів проблеми.

Важливою структурною частиною реферату є висновки. В них лаконічно, без аналізу і обґрунтування робляться узагальнення і формулюються результати виконаної роботи. Висновки засвідчують здатність студента до самостійних узагальнень.

В кінці реферату наводиться список використаної літератури у такій послідовності: документи, монографії, статистичні збірники, наукова література, періодичні статті.

Оформлення реферату. Обсяг реферату 10 – 15 сторінок. Подається у друкованому вигляді. Розмір лівого поля до 30 мм, правого – не менше10 мм, верхнього та нижнього – 20 мм.

Тематика рефератів.

6. Олівер Кромвель: людина і політик.

Методичні рекомендації до теми.

При написанні данного реферату студенту варто, опрацювавши запропоновані літературу та джерела, простежити політичний та життєвий шлях одного з провідних діячів англійської революції Олівера Кромвеля. Слід, детально спинитися на процесі становлення його як політичного та державного діяча, виокремити фактори які повпливали на процес його становлення як лідера індепендентів в ході революції. Крім того, окремої уваги заслуговує його діяльність як лорда-протектора Англії та його вплив на політичний розвиток країни у XVII ст.

7. Політичний портрет Т.Джефферсона, Б.Франклiна, Дж.Вашингтона

Методичні рекомендації до теми.

Тема даного реферату передбачає комплексний розгляд політичних портретів провідних діячів США в період війни за незалежність та перших років існування незалежної держави. Студенту варто виділити наступні моменти: Дж. Вашингтон як військовий та перший президент, Б. Франклін просвітник та дипломат, Т. Джеферсон просвітник та президент США, лідер партії республіканців. При написанні реферату необхідно звернути увагу на життєвий шлях цих персоналій, простежити їх участь у політичном житті США.

8. Вольтер: портрет фiлософа, вченого, людини.

Методичні рекомендації до теми.

Опрацьовуючи тему Французького просвітництва доцільно розглянути окремих представників суспільно-політичної думки Франції вказаного періоду. Постать Вольтера (Франсуа-Марі Арує) в цьому плані є знаковою, оскільки він був одним з перших хто поставив питання природніх прав людини. Крім, власне просвітницьких творів, він є автором значної кількості історичних творів, що дозволяє глибше пізнати епоху в якій жив філософ та просвітник. Аналізуючи літературу, слід звернути увагу на йго дитячі та юнацькі роки, становлення його як просвітника, проаналізувати основні твори та погляди на проблему влади, політики та власності.

9. Полiтичний портрет Мiрабо.

Методичні рекомендації до теми.

Французька революція кінця XVIIІ ст. є однією з ключових проблем всього курсу, тому вивчення персоналій причетних до революційного процесу дає можливість зрозуміти мотиви тих чи інших соціальних групв політичних процесах в переломні періоди історії. Вивчення постаті Оноре Габрієля Мірабо розкриває складну історичну долю людини, політика, діяча Національних зборів, та творця французької конституційної монархії кінця століття.

10. Генерал Лафайет.

Методичні рекомендації до теми.

Вивчаючи літературу та джерела, студенту варто, розглянути життєві віхи генерала Лафайєта, його військову кар’єру, участь у революційних подіях в північноамериканських колоніях, у французькій революції та в подіях першої третини ХІХ ст. у Франції, студент має визначити який вплив справила ця людина на політичну історію Франції та його місце в революційних подіях XVIIІ ст.

11. Полiтичнi портрети: Марата, Робесп’єра, Дантона.

Методичні рекомендації до теми.

Розглядаючи постать Жана-Поля Марата, Максиміліана Робесп’єра, Жоржа Дантона, студенту варто, проаналізувати особливості суспільної ситуації у Франції в останній третині XVIIІ ст., формування якобінських ідей в ході революції та їх практичне втілення під час існування у Франції якобінської республіки. Студенту варто порівняти життєвий та політичний шлях політичних діячів, їх вплив на французьку історію.

12. Шарль Марiс Талейран.

Методичні рекомендації до теми.

Опрацьовуючи питання присвячені періоду консулату та першої імперії, доцільно спинитися на аналізі політичної біографії мністра зовнішніх справ Франції Шарля Моріса Талейрана. Студенту варто опрацювати його «Мемуари..» для складання цілісної картини життя та політичної кар’єри дипломата, окремої уваги заслуговують його взаємини з Наполеоном Бонапартом, та його участь в процесі реставрації Бурбонів та Липневої революції 1830 р.

13. Наполеон Бонапарт.

Методичні рекомендації до теми.

При написанні данного реферату студенту варто, опрацювавши запропоновані літературу та джерела, простежити політичний та життєвий шлях одного з провідних діячів французької історії Наполеона Бонапарта. Слід, детально спинитися на процесі становлення його як політичного та державного діяча, виокремити фактори які повпливали на процес його становлення як військового генія в ході революції. Крім того, окремої уваги заслуговує його діяльність як консула та імператора французів у 1799-1815 рр.

14. Iсторики Реставрацiї: Гiзо, Тьєррi, Мiньє.

Методичні рекомендації до теми.

Вивчаючи питання реставрації у Франції 1815-1830 рр. неможна обійти увагою проблему ідеологічної ситуації в країні та розвитку суспільно-політичної думки вказаного періоду. Розглядаючи біографії провідних французьких істориків першої половини ХІХ ст. варто спинитися на характеристиці їх історичних поглядів, їх участі в політичному житті країни. Окремо варто, розкрити політичний шлях Франсуа Гізо як міністра липневої монархії.

15. Виникнення марксизму. К. Маркс, Ф.Енгельс.

Методичні рекомендації до теми.

Середина ХІХ ст. стала періодом подальшого розвитку соціалістичних теорій. Саме в умовах зростаючого інтересу до соціалізму виник марксизм. Його ідеологами були К.Маркс та Ф.Енгельс при написанні реферату студенту, необхідно розглянути вплив ідей французьких соціалістів утопістів та німецької філософії на формування марксиської ідеї. Визначити який вплив марксизм справиви на європейське суспільство та його основні ідеї.

16. Полiтичний портрет Меттернiха.

Методичні рекомендації до теми.

Вивчаючи період після наполеонівських воєн, потрібно пояснити причини економічної відсталості Австрії і засилля політичної реакції («система Меттерніха»). Важливо відмітити і процес повільного, неухильного капіталістичного розвитку, наголошуючи на початок промислового перевороту і обставини, що його гальмували. Розглядаючи першу половину ХІХ ст., варто відмітити, що особливу роль в політичному житті країни відігравав Клемент Меттерніх, який був прем’єр-міністром у 1809-1848 рр.

17. Полiтичний портрет А.Лiнкольна.

Методичні рекомендації до теми.

Тема даного реферату передбачає комплексний розгляд політичного портрету провідного діяча США в період Громадянської війни 1860-1865 рр.Студенту варто виділити наступні моменти: юнацькі роки А.Лінкольна, становлення його як особистості, освіта, коло суспільних інтересів, відношення до питання рабства, «людина, що зробила сама себе», початок політичної кар’єри, американський президент, лідер Республіканської партії. При написанні реферату необхідно звернути увагу на події громадянської війни та роль А.Лінкольна в процесі відновлення політичної єдності США.

18. Бiсмарк.

Методичні рекомендації до теми.

Необхідно висвітлити процес об’єднання Німеччини і тієї ролі, яку зіграв в цьому процесі прусський канцлер Отто Бісмарк. Студент повинен усвідомити, що внаслідок боротьби великонімецького і малонімецького шляху об’єднання, процес цей був очолений Прусією, а Австрія втратила право участі в формуванні нової держави. треба зосередити увагу на висвітленні внутрішньої політики Бісмарка і, насамперед, такого її напрямку, як «культуркампф». Студент відмічає боротьбу Бісмарка проти соціалістів, показує прийняття «Вийняткового закону проти соціалістів», використовуючи матеріали, що представлені в хрестоматії.

19. Дiзраелi.

Методичні рекомендації до теми.

Розглядаючи питання суспільно-політичних претворень у Великобританії варто окремо спинитися на постаті Бенджаміна Дізраелі. Будучи прем’єр-міністром та лідером консервативної партії він був причетним до соціальних та політичних реформ 60-80-х рр. ХІХ ст. Вивчаючи його роль в історії Англії, доцільно вивчити його взаємини з королевою Вікторією, У. Гладстоном та еволюцію політичної системи цієї країни у вказаний період.

3.2. Зміст самостійної та індивідуальної роботи

Методичні рекомендації для самостійного вивчення студентами тем з курсу «Історія країн Західної Європи та Північної Америки нового часу»

Тема № 1-2, 4,7: "Типологія ранніх буржуазних революцій"

При вивченні даної теми студент повинен навчитися порівнювати, співставляти проблематику та перебіг подій трьох ранніх революцій: англійської XVII ст., американської XVIII ст. та французької XVIII ст.

Перш за все треба з’ясувати, що є спільного і особливого в причинах та передумовах революцій. Особливий наголос зробити на соціально-економічний та політичний розвиток країн напередодні революцій. Важливим є вивчення ідеології трьох ранніх революцій. Студент повинен знайти спільне і особливе в ідеології англійського пуританізму, американського, англійського та французького Просвітництва. Більшу увагу треба звернути на вивчення ідеології Французького Просвітництва, в якому найбільш яскраво проявилися досягнення західноєвропейської соціополітичної, соціологічної, політичної думки.

Найважливішим питанням революції є питання про владу. Вивчаючи історію трьох ранніх революцій треба визначити, що є спільного і особливого в становленні демократичних суспільств у Великій Британії, США, Франції.

Найгострішим питанням будь-якої революції є питання про власність. Вивчення процесу становлення інституту приватної власності є найбільш важливим питанням даної теми і потребує особливої уваги студента.

Завершити вивчення цього питання треба визначенням історичної ролі та наслідків демократичних революцій XVII - XVIII ст.

Тема №1 «Наукова революція ХVII–XVIII ст.»

Студент повинен з’ясувати, що в XVII ст. відбувається світоглядна революція, руйнується традиційна картина Всесвіту.

Важливі відкриття, які змушували переглядати традиційні уявлення про будову світу та його природу, були зроблені в хімії, ботаніці, медицині.

Принципове значення в цей час мала проблема методів наукового пізнання.

Найголовнішим наслідком наукової революції XVII ст. було перетворення схоластичного природознавства на дослідне і математичне.

При розгляді проблем розвитку науки у XVIII ст. студенту особливу увагу треба звернути на найбільш характерні риси вчених середини ХVШ ст. Це, перш за все, ясне переконання в необхідності пояснювати всі явища природи виключно природними причинами. В цей період раціоналізм став основним методом наукового пізнання, а також поширився на світоглядні і політичні системи. По-друге, основною рисою цієї епохи є ідея прогресу яка тісно переплітається з поняттям розум.

Тема № 1: «Концепція «довгих хвиль» та її місце в періодизації історії Європи»

Проблема періодизації періоду нової історії є відкритою. Дискусії навколо неї продовжуються в історичній науці до сьогоднішнього дня. Однією з поширених концепцій періодизації визначеного періоду є концепція «довгих хвиль». В основі її покладено процес хвильової зміни способів накопичення капіталу, механізм якого є перебудовою соціально-політичних - структур.

Схема періодизації і хронології довгих хвиль, що демонструє дію цієї системи для Франції:

Тема № 3: «Індіанці до початку англійської колонізації».

На початку європейської колонізації території нинішніх Сполучених Штатів тут проживало від 2 до 18 млн. індіанців.

Більшість племен у лісистих східних краях і на Середньому Заході займались мисливством і землеробством, зокрема вирощуванням кукурудзи та інших культур. При цьому сфера хліборобства та розподілу їжі частіше лягала на жінок, а чоловіки полювали та воювали.

Життя індіанців мало кланову орієнтацію.

Незважаючи на те, що деякі північно-американські племена для закріплення певних текстів виробили систему ієрогліфів, індіанська культура була загалом усною, і в ній вагоме місце відводилося переповіданню легенд та снів. Не викликає заперечення те, що між дрібними групами племен налагодилася жвава торгівля, оскільки є достовірні свідчення, що сусідні племена підтримували між собою широкі офіційні взаємини -частіше дружні, інколи ворожі.

Тема № 9: «Економічні погляди А. Сміта і Д. Рікардо»

Видатними англійськими мислителями кінця XVIII ст. є Адам Сміт і Давід Рікардо. Студенти повинні звернути увагу на те, що Сміт робить спробу зв’язати розвиток суспільних форм з еволюцією матеріального життя суспільства. Концепція Сміта виходить з уявлення про «незмінні закони розвитку» природи і суспільства. Як Сміт так і Рікардо розробляли теорію трудової вартості. Вони вважали, що праця робітників - єдине джерело прибутків, а тому є природнім мірилом вартості.

Працюючи над цією проблемою, студент повинен активізувати знання, отримані ним під час лекцій і семінарських занять з основ економічної теорії.

Тема № 5: «Філософська думка в Німеччині XVIII ст. І. Кант»

Вершиною філософської думки Німецького Просвітництва є творчість професора Кенігсбергського університету Іммануїла Канта. У своїй філософії Кант виходив з визнання того факту, що в житті суспільства діють певні закони, які непомітно від людей ведуть їх до невідомої мети природи.

Вивчаючи творчість Канта, студент повинен максимально використати свої знання з філософії, історії, культури. Найбільшу вагу треба звернути на історичні погляди філософа. В цьому плані слід з’ясувати, що метою людської цивілізації, на думку Канта, є встановлення загального правового цивільного стану при якому кожен володіє повною свободою, сумісною та свободою інших. Суперництво та антагонізм між людьми обмежені розумними законами.

Тема № 11: «Ідеї утопічного соціалізму і Європі. Сен-Сімон. Фур'є. Оуен».

Важливою ланкою в історико-соціологічній думці в перше десятиріччя XIX ст. були ідеї, розвинуті в напрямку критико-утопічного соціалізму. Великий вплив на формування історико-соціологічної думки мали ідеї Клода Анрі де Сен-Сімона. Основним вкладом Сен-Сімона в розвиток історичної думки є його філософсько-історична система, суть якої - ідея закономірності і прогресу.

Сен-Сімон розробив концепцію нового справедливого суспільства: суспільство закономірно розвивається як цілісна система філософсько-наукових, релігійних, моральних уявлень і відповідних сил індустрії; тобто трудової діяльності. Останнє визначає характер власності, а через неї — ті соціальні сили, які панували в різних сферах життя.

Іншим французьким соціалістом-теоретиком був Ш. Фур’є. Він вважав, що визначаючу роль у суспільстві відіграють людські пристрасті. Для створення гармоніі пристрастей необхідне соцієтарне, заохочувальне виробництво, а саме - невелика виробничо-трудова асоціація людей, що спільно володіє засобами виробництва і спільно працює. Це «фалонга» – в якій праця визначається вільним прагненням людей до різних її видів, поєднанням фізичної і розумової праці кожного.

Англійський фабрикант і соціаліст Роберт Оуен вважав, що нове машинне виробництво при правильному його використанні може забезпечити добробут всіх людей, якщо власність буде усуспільнена їх власним вольовим зусиллям.

Ідеї соціалістів - утопістів знайшли певне поширення в Європі у першій половині XIX ст.

Тема № 11: "Колоніальна політика європейських держав у першій половині XIX ст."

В кінці XVIII ст. відбулися серйозні зрушення в існуванні великих колоніальних імперій.

Внаслідок війни за незалежність у Північній Америці Англія позбавилася своїх 13 північноамериканських колоній.

Французька революція XVIII ст. послужила поштовхом для визвольного руху в ряді французьких колоній. У ході наполеонівських воєн Франція втратила більшу частину своїх колоніальних володінь.

В ході воєн кінці XVIII ст. Англія підірвала колоніальну могутність Голландії. На початку XIX ст. Іспанська колоніальна імперія починає розпадатися. В 1826 році Іспанія втратила всі свої американські колонії, крім Куби і Пуерто-Ріко.

Після закінчення наполеонівських воєн розширюється і прискорюється колоніальна експансія Англії в усіх частинах світу. До середини XIX ст. Англія володіла найбільшою колоніальною імперією - площею більше 11 млн. кв. км. з населенням більше 120 млн. чоловік.

Після революції 1830 року на шлях колоніальних загарбань стала Франція. З середини XIX ст. починається експансія Сполучених Штатів Америки в країни Латинської Америки, Китаю, Японії, на острови Тихого океану.

Колонії ставали для метрополії важливими ринками збуту промислових товарів і джерелами сировини. Економіка колоній була пристосована для потреб метрополії.

Колоніальне панування мало і позитивну сторону. Європейські держави залучали відсталі (з точки зору економічного і культурного розвитку) народи до більш високого рівня цивілізації.

Тема № 5: «Німецька класична філософія. Гегель»

Вивчивши тему, студент з’ясовує, що важливим досягненням історичної думки перших десятиріч XIX ст. було вчення видатного представника німецької філософії Г.Ф. Гегеля. Історико-філософська концепція Гегеля перегукувалась з багатьма ідеями Просвітництва. Разом з тим вона пронизана історизмом: історичний процес він розуміє діалектично, рушійну силу його бачив у розвитку і боротьбі протилежних засад.

Найкращою формою правління Гегель вважав конституційну монархію, яка на його думку була найбільш стійким державним устроєм, тому що, на відміну від демократії або тиранії, врівноважувала інтереси більшості та меншості.

Гегель вірив у силу абсолютного розуму творити самого себе шляхом створення розумного світу. Він побудував систему абсолютного ідеалізму та раціоналізму. Всі форми життя, за Гегелем, є лише щаблями для розуму, що розвивається. Система Гегеля захоплювала революціонерів своїм гаслом «Усе дійсне достойне смерті», утвердженням неминучості нового, що усвідомлене розумом. Але вона влаштовувала і консерваторів, тому що «все дійсне – розумно!» і тому потребує збереження.

Тема № 11: "Розвиток науки і техніки в першій половині XIX ст."

В кінці XVIII – першій половині ХІХ ст. у більшості країн Західної Європи та Північній Америці відбувалася промислова революція. Суспільству ставала все більш зрозумілою практична користь науки. XIX ст. – епоха розквіту класичного природознавства. Була створена єдина система наук. З’явилася ціла низка історико-природничих наук: геологія, палеонтологія, біологія, ембріологія та ін. Інтенсивно розвивалися в цей період суспільні науки. Працюючи над цією темою, студент повинен визначити, які досягнення були зроблені в різних наукових напрямках, в тому числі в математиці (О.Конли, НЛ.Лобачевський, Б. Риман), в механіці (Д. Дальтон), у фізиці (Ш.Кулон, Х.Ерстед, М.Фарадей), в хімії (Ю. фон Лібіх, Л.Пастер) та ін.

Тема № 5-6, 7: «Католицька церква та римський престол в XVII - XVIII ст.»

Після Вестфальського миру політичний вплив папства різко впав.

Буржуазія європейських держав наполягало на встановленні світського характеру європейських держав. Особливого поширення в Західній Європі набули ідеї голландського юриста Гуго Гроція, який виступав за зменшення впливу церкви в світські справи. Навіть Іспанія почала чутливо реагувати на притягання Риму. Але далі всіх інших пішла Франція. Світська влада почала втручатися у справи, які до цього були монополією церкви.

Першим висловив протест троти такого стану папа Іннокентій XI (1676-1689).

В XVIII ст. В Європі поширюється протестантська Англія. Це особливо дратувало Рим. Папи активно втручалися перебіг подій під час війни за іспанську спадщину, а папа Клімент XI (1700-1721) різко виступив проти Утрехтського миру, який був складений під диктовку Англії.

В середині XVIII ст. Папою був обраний Клімент XIII (1758-1769). Своєю буллою «Ароsto licum pascondi» він взяв під свій протекторат Єзуїтський орден і різко засудив вороже ставлення до нього з боку світської влади.

Завершило XVIII ст. Правління папа Клімента XIV (1769-1774). Він в 1773 р. Буллою «Dominus ac Redemhtor» оголосив про розпуск Товариства Ісуса і його повного скасування – «на віки віків».

Тема № 11: «Виникнення та ідеологія марксизму»

Середина XIX ст. стала періодом подальшого розвитку соціалістичних теорій. Саме в умовах зростаючого інтересу до соціалізму виник марксизм. Його ідеологами були К.Маркс і Ф.Енгельс. Маркс був одним із керівників «Союзу комуністів» (1847-1852). Саме для цієї організації він разом з Енгельсом написав програму – «Маніфест комуністичної партії». Ця програма містила аналіз сформованого до середини XIX ст. суспільства та ідею про необхідність повалення капіталістичного ладу й завоювання пролетаріатом політичної влади у формі диктатури пролетаріату. Саме цим визначається всесвітньо-історична, на думку Моржа, місія пролетаріату.

В своїй творчості Маркс і Енгельс прийшли до висновку, що історія є наслідком цілеспрямованої практичної діяльності людей, а держава, релігія, багатство - це наслідки суспільного розподілу праці і приватної власності. Тому метою суспільства є ліквідація держави, релігії, багатства тощо. Це можливо тільки шляхом революції. В свою чергу революція - не знищення приватної власності пролетаріатом дасть справедливий соціальний розподіл і дозволить створити гармонійне суспільство.

Комуністична ідея оголошувалася стимулом руху суспільства на шляху прогресу, а наслідком такого руху повинно було стати створення «істинної історії людства». Суспільна власність, на думку теоретиків, дозволить забезпечити раціональну організацію виробництва і всього життя вцілому, що приведе до зростання продуктивності праці, ліквідації негативних дій стихійної конкуренції; зникнуть жебрацтво і безробіття. Свобода стане дійсною і усвідомленою необхідністю членів такого суспільства, а не ліберальними мріями.

Орієнтація соціалістичної концепції марксизму лише на пролетаріат як суб’єкт, основну рушійну силу суспільного прогресу в умовах капіталізму, коли потреби особи, її свобода повинні бути підкорені революційному класу і його боротьбі за свободу всіх трудящих, коли духовне звільнення визнавалося вторинним, по відношенню до матеріального, робила цю концепцію все менш популярною по мірі розвитку капіталізму.

Тема № 19: «Розвиток науки і техніки в США в другій половині ХIХ – на початку XX ст.»

Розвиток науки і техніки на межі ХІХ-ХХ ст. в США проходив небачено високими темпами.

В 70-х рр. XIX ст. інженер Белл сконструював телефон. На 1900 р. в США було вже 1,355 тис. телефонів. Завдяки винаходам Т. Едісона в кінці сторіччя в США діяло 2774 електростанції, в містах з'явилися перші трамваї і тролейбуси, а на текстильній фабриці в Коннектикуті був застосований перший електричний двигун.

В 1895 р. з конвеєрів заводів Форрд вже сходило 300 автомобілів, а перед першою світовою війною їх випускалося 2446 тис в рік.

В 1867 р. була винайдена друкарська машинка. Підприємець Дж. Дейнсморт налагодив її серійне виробництво.

На початку XX ст. в повітря підіймаються Райт. Починається епоха літакобудування.

Американський винахідник Д.Ф. Холланд будує перший підводний човен, який бере на озброєння ВМФ США в 1898 р.

США стало піонерами по видобуванню нафти з моря. Перша стальна платформа була змонтована в 1897 р. поблизу Каліфорнії.

Газета «Нью-Йорк Уорлд» започатковує процес кольорового газетного друку. Слідом за цим народжується новий вид масового мистецтва – кольорові комікси.

Тема № 29: «Колоніальна політика європейських держав в другій половині XIX ст.»

В II половині XIX ст. процес колоніальної експансії прискорився. До Першої світової війни ведучі Європейські держави розширили свої колоніальні володіння з 25,7 до 50 млн. кв. км з населенням більше ніж 500 млн. чоловік в основному за рахунок Африки і Азії. Багато країн виявилося напівколоніями великих держав (Китай, Іран, Османська імперія) або потрапили в ту чи іншу міру залежності від них. Це породило ряд гострих конфліктів Османської імперії, Ірану Сербії, Мексики, Венесуели, Куби, Китаю, Єгипту, Ефіопії й інших держав з великими державами.

В 90-х рр. XIX ст. в розподілі та переділі світу посилилась роль США, стала приймати участь Японія, активізувалися Італія і Німеччина.

Боротьба за колонії породила цілу низку військових конфліктів. В 1894 р. Японія нанесла удар по Китаю і відібрала у нього Тайвань і Пескадорські острови. В 1898 р. США оголосили війну Іспанії, нанесли їй поразку і добилися ліквідації її контролю над Кубою, Пуерто-Ріко і Філіпінами.

Італія, яка прагнула створити колоніальну імперію в Африці, 1895 р. напала на Ефіопію. Але Ефіопії вдалося зберегти свою незалежність.

Спроба Великої Британії розширити і укріпити свої володіння в Південній Африці шліхом встановлення контролю над республіками бурів - Трансваалем і Оранжовою -привела до довготривалої війни (1899-1903рр.).

Тема № 21-23: «Перший і Другий Інтернаціонали»

В середині XIX ст. Велика Британія стала найсильнішою державою світу. В 1851 р. Англія поклала початок проведенню всесвітніх промислових виставок, що демонстрували досягнення виробництва і привертали увагу світової громадськості. Відносна політична стабільність і гарантія свободи особи робила Англію привабливою для представників різних ідейно-політичних течій, що переслідувалися владою в інших європейських державах. Англія приваблювала до себе погляди і робітників багатьох країн. Тут, раніше ніж в інших країнах Європи, були легалізовані профспілки, що стали важливою політичною силою, мали певні досягнення в захисті своїх інтересів і розширенні прав.

Влітку 1863 р. курівники англійських Тред-юніонів і французьких робітничих союзів створили в Лондоні комітет для підготовки об’єднання робочих організацій багатьох країн.

28 вересня 1864 р. в Лондоні було проголошено створення Міжнародного товариства робочих, відомого як Перший Інтернаціонал. Для керівництва МТР і вироблення програмних документів було створено Робочий Комітет.

Установчий маніфест і Статут МТР з’явилися в листопаді того ж року. Ведучу роль в їх створенні відіграв К.Маркс, тоді ж була обрана Генеральна Рада МТР. Нею було проведено ряд конгресів і конференцій: в Лондоні (1865 р.), Женеві (1866 р.), Лозанні (1867 р.), Брюсселі (1868 р.), Базелі (1869 р.). на них були сформульовані цілі і засоби боротьби робочого класу. Це, перш за все, восьмигодинний робочий день, посилення позиції профспілок, укріплення виробничих кооперативів та ін.

Інтернаціонал об'єднував робочі організації 15 країн. На початку 70-х рр. виникла необхідність переносу Генеральної Ради з Лондона до Нью-Йорка. Це привело до того, що МТР втратило свої позиції в Європі і в 1876 р. припинило своє існування.

Зростання робітничого руху в кінці XIX ст., збільшення чисельності робочого класу знову поставило на повістку дня створення Міжнародної робочої організації. В 1899 р. в Парижі відбувався Міжнародний соціалістичний конгрес, який поклав початок Другому Інтернаціоналу. Для координації його діяльності було створено Міжнародне соціалістичне бюро, вироблено статут Інтернаціоналу.

За сприянням Другого Інтернаціоналу укріпилися робітничі партії в 25 країнах, загальна чисельність їх досягала 4,2 млн. осіб. Вона видавала більше 600 газет і журналів.

В період Першої світової війни Другий Інтернаціонал втратив свій політичний вплив.

Тема № 29: «Розвиток науки і техніки в другій половині XIX ст.»

Це був час великих наукових відкриттів, що привели до перегляду старих поглядів на навколишній світ і здійснили революцію у природничих науках.

Англійський фізик Дж. Томсон 1897 р. відкрив першу елементарну частину -електрон, що входив до складу атома.

Вивчаючи ефект радіоактивності французький фізик Беккерель, П’єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії.

Спираючись на досягнення біології німецький вчений А. Вейсман і американський вчений Т. Морган створили основи генетики.

Досягнення біологічних наук стали потужним поштовхом до розвитку медицини. Німецький мікробіолог Р. Кох та його учні відкрили збудників туберкульозу, черевного тифу, дифтеріту, сифілісу.

Завдяки успіхам хімії поповнилася низкою нових препаратів. В арсеналі лікарів з’явилися широко відомі ліки: аспірин, пірамідон та ін.

Досягнення наукової думки пришвидшила розвиток нової техніки та нових технологій. На передній план вийшли електроенергетика, машинобудування, металургія, гірнича, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком в енергозабезпеченні промислового виробництва і транспорті стало одержання електроенергії в більших масштабах.

Значні досягнення були і в військовій техніці.

Методичні рекомендації для індивідуального вивчення студентами тем з курсу «Історія країн Західної Європи та Північної Америки нового часу»

Тема № 1: «Раціоналізм в європейській філософії XVII ст. Фр. Бекон, Р. Декарт»"

В ході вивчення цього питання студент з’ясовує, що принципове значення для з'ясування світоглядних засад культури нового часу мала проблема методів наукового пізнання. Важливу роль у її вирішенні відіграв видатний англійський філософ та державний діяч Франсіс Бекон. Він створив новий індуктивний метод наукового пізнання, що грунтується на раціональному аналізі дослідних даних.

У розробці наукових підвалин нового часу, поширенні математичного природознавства, важливе місце належить французькому філософу, фізику і математику Рене Декарту. Він вважав, що нове знання починається зі сумнівів у вірогідності існуючих «істин», саме сумніви дають поштовх думці. Декартові належить гасло: «Соgito ergo sum».

Тема № 9-10: «Вплив наполеонівських воєн на розвиток національно-визвольної боротьби народів Європейських держав»

Наполеонівські війни сприяли піднесенню національно-визвольної боротьби народів європейських держав. Наполеонівські армії експортували в Європу ідеї Французької революції.

Народи Західної Європи, які до цього не мали своєї державності, рішуче висловили своє бажання національного самовизначення. Позиція наполеонівської Франції сприяла і підтримувала таке бажання.

Внаслідок воєн Франції з Прусією та Австрійською імперією виникло Велике Герцогство Варшавське, Цизальтінська республіка, Рейнський союз, Батавська республіка.

Крім того війни стали поштовхом для цілої низки повстань, що носили національно-визвольний характер. Повстання в Сербії, ряді країн Латинської Америки; розпочався національно-визвольний рух в Греції, Румунії, Трансільванії та ін.

Європейські народи, що не мали самостійного державного статусу, зустрічали Наполеона і його армію як визволителів, і це примушувало уряди великих імперій шукати шляхи вирішення національного питання.

Тема №11: «Латинська Америка у боротьбі за незалежність»

Вивчення цієї теми дасть можливість студенту уявити процес становлення незалежних держав в Латинській Америці.

У XVIII ст. відбувається криза колоніальної системи в цьому регіоні швидкими темпами, розвивається економіка та торгівля в іспанських та португальських колоніях. Все це сприяло значним перетворенням в латиноамериканських країнах в дусі ліберальної доктрини.

Вирішальний момент у розвитку країн Латинської Америки наступив на межі XVIII – XIX ст., коли метрополії були втягнуті в європейські революції і війни. Це стимулювало національно-визвольну боротьбу і привело до появи таких незалежних держав, як Бразилія (1822), Гаїті (1798), Парагвай (1814 р.). Демократичні революції відбулися і в інших країнах Іспанської Америки, за виключенням Куби і Пуерто-Ріко.

Тема № 15: «Італія в XVII - XVIII ст.»

Італія вступила в новий час з важким тягарем середньовічної сходинки: це і політична роздробленість і економічна залежність від іноземних держав. Італійські країни були втягнуті в безкінечні європейські війни, що приводили до подальшого занепаду їх економічної структури. Це війни за Іспанську, Польську, Австрійську спадщину.

Враховуючи всі ці чинники, студент з’ясовує статус та рівень розвитку італійських держав. Особливу увагу слід звернути на втрату попередньої могутності Генуезькою і Венеціанською республіками та на посилення Африканського королівства з центром у П'ємонті, що розширило свої території за рахунок Франції, Міланської держави та інших сусідів.

У другій половині XVIII ст. в русі італійських держав відбулися реформи в дусі «просвіченого абсолютизму». Таким чином, виникли більш сприятливі умови для розвитку капіталістичних відносин в торгівлі і промисловості, особливо в Північній Італії.

Вивчивши тему, студент повинен прийти до висновку, що в кінці XVIII століття передові сили суспільства вступили у відкриту політичну боротьбу за нову Італію, єдину і незалежну. Почалася епоха, що отримала назву Рисорджименто.

Тема №18: «Іспанія в XVII–XVIII ст.»

Вивчивши дане питання, студент повинен прийти до висновку, що в XVII–XVIII ст. продовжувався занепад країни. Королівська влада втрачала авторитет; казна була хронічно пуста. Чисельність населення скорочувалася через те, що були вигнані маври і євреї, часто відбувалися війни, іспанці переселилися в американські колонії.

Сільське господарство занепадало, частина землі залишалась необробленою. Внутрішні мита заважали створенню загальнонаціонального ринку. Природні багатства країни майже не використовувались. Низькою була боєздатність армії і флота.

Іспанія перестала грати активну роль у міжнародних відносинах, перетворилась в об’єкт боротьби сильних держав.

Незважаючи на ряд реформ Карла III в дусі «просвіченого абсолютизму», Іспанія в кінці XVIII ст. залишалась відсталою аграрною країною з екстенсивним сільським господарством і слаборозвинутою промисловістю.

Тема № 22: «Італія в першій половині ХІХ ст.»

Перш за все, студент повинен згадати, що початковим моментом Рисорджименто є Французька революція. Саме тоді італійські «якобінці» очолили визвольний рух під республіканськими, антифеодальними, антиавстрійськими гаслами.

З другої половини 90-х років посилився політичний вплив середовища Франції на Італію. В наслідок італійських походів Наполеона на території Апенинського півострова було проголошено чотири республіки. З 1800 року Італія знаходилася під владою наполеонівської імперії.

На грунті незадоволення французьким окупаційним режимом і прагнення до вирішення національних і соціальних проблем самої Італії на поч. XX ст., насамперед в Неополітанському королівстві, виник рух карбонаріїв, який відіграв помітну роль в процесі Рисорджементо.

Звільнення Італії від наполеонівської Франції не привело до національного самовизначення. Французьке панування змінилося австрійським.

У 20-х - 30-х рр. на території Італії відбулося ряд революцій – в Неаполі, П’ємонті, Модені, Пармі та ін. Але ці революції потерпіли поразку.

Революційний рух стимулював буржуазні перетворення в економіці. В Італії розпочався промисловий переворот.

Тема № 29: «Протестантська церква в XIX ст.»

В XIX ст. в протестантській церкві відбуваються певні зміни. Виникають нові течії і напрямки. Так, з’являється секта адвентистів (з 30-х рр. XIX ст.), секта п’ятидесятників, що склалася на бабтистській основі. У визначений період для протестантизму характерна активна місіонерська діяльність, наслідком якої стало поширення протестантизму в колоніях і залежних країнах.

Видне місце належить протестантизму в русі християнського соціалізму, в створення так званих внутрішніх місій в робочому середовищі.

З другої половини XIX ст. починає поширюватися ліберальна теологія, що прагнула до вирішення соціальних проблем. Цей напрямок аж до XX ст. був переважаючим в протестантському богослов'ї (найбільшими представниками були А.Ригль, А Харнак, Е. Трельгтаін.).

Тема № 29: «Католицька церква в XIX ст.»

В 1800 р. на католицький престол був обраний новий папа – Пій VII (1800–1823 рр). Він з самого початку свого пастирського служіння фактично виявився іграшкою в руках Наполеона.

15 липня 1801 р. між Наполеоном і Пієм VII був заключений конкордат. Цим конкордатом католицька церква у Франції була поставлена фактично під контроль держави.

В ході Наполеонівських воєн католицька церква в Європейських державах втратила значну частину свого майна: відбувалася секуляризація церковної власності, заборонявся орден Єзуїтів, а їх майно вилучалося на користь держав.

Після завершення Наполеонівських воєн ситуація змінилася. Починається наступ клерикалізму, відновлення ордену. Процес цей розпочався у Франції і дуже скоро поширився на інші Європейські держави.

Республіканський рух, що поширювався в Італії зазнав переслідувань з боку пап Льва XII (1823-1829) і Пія VIII (1829-1830).

В 1846 р. римським папою став Пій IX (1846-1878). Революція 1848 р. примусила його тікати з Риму і це на все життя зробило його ворогом будь-яких революційних виступів.

В 1869 р. зібрався черговий Ватіканський собор, цей собор відзначився тим, що проголосив 18 липня 1870 р. догмат про непогрішність папи в справах віри.

Питання для повторення