Теоретичне обґрунтування. Згідно варіанту студентові видається завдання в якому вказується певна технологічна операція та річна продуктивність з якою необхідно виконувати цю

Згідно варіанту студентові видається завдання в якому вказується певна технологічна операція та річна продуктивність з якою необхідно виконувати цю технологічну операцію.

Розраховуємо продуктивність, розрахунки будуть проводиться за наступними формулами.

Визначимо кількість сировини що надходить на переробку за добу, кг/добу:

, (1)

де п – кількість робочих днів в році, 250 діб;

т – маса сировини, що надходить на переробку, кг/рік.

Далі визначимо змінну продуктивність.

, (2)

де k_зм – кількість змін.

Розрахуємо годинну продуктивність лінії за формулою

, (3)

де t_зм – тривалість зміни, 8,0 год.

Наступним етапом буде підбір та розрахунок необхідної кількість обладнання, що задовольняє успішне протікання даної технологічної операції

, (4)

де q_м – годинна продуктивність машини (згідно технічної характеристики), кг/год.

Знаючи необхідну кількість машин та їх продуктивність (з технічної характеристики) ми можемо розрахувати час роботи технологічного устаткування за формулою:

, (5)

де t_р – час роботи;

– кількість сировини, що переробляється за зміну (повинна відповідати змінній продуктивності), кг;

q_м – змінна продуктивність машини, кг/зм;

n_м – кількість машин або установок.

Наступним етапом буде розрахунок ступеня завантаженості технологічного обладнання.

Ступінь завантаження технологічного устаткування визначають по формулі:

, (6)

де К_зав – ступінь завантаження технологічного устаткування;

– кількість сировини, що переробляється, в зміну, кг;

q_м – годинна продуктивність машини, кг/год;

n_м – кількість машин певного виду;

квч – коефіцієнт, що враховує використання часу зміни, 0,8;

t_зм – тривалість зміни, год.

Далі необхідно розраховувати наступні показники:

Тривалість виконання операції повинна бути рівна часу роботи обладнання певного типу і розраховується за формулою:

, (7)

де t_o – тривалість виконання операції, год;

т_зм – кількість сировини, що переробляється, в зміну, кг;

q_м – продуктивність машини;

n_м – число машин або установок.

Отриманий результат заносимо до колонки 2 ОТК.

До колонки 3 ОТК заносимо марку машини, яка була вибрана для виконання даної операції.

До колонки 4 заносимо кількість обслуговуючого персоналу, приймається з розрахунку один чоловік на одну машину.

Витрати електроенергії розраховуються за формулою:

- Змінні витрати електроенергії:

, (8)

де t_р – час роботи, год;

P _з – загальна потужність всих електродвигунів установки, чи машини, кВт.

- Добові витрати електроенергії:

, (9)

де n_зм – кількість змін.

- Річні витрати електроенергії:

, (10)

де п – кількість робочих днів у році.

Отримані результати заносимо в колонки 5, 6, та 7 відповідно.

Наступним етапом є розрахунок затрат праці:

- Добові затрати праці розраховуємо за формулою:

, (11)

де t_о – тривалість операції протягом доби, год;

п_оп – кількість обслуговуючого персоналу, що закріплене за даним обладнанням, чол.;

n_м – кількість машин, що виконують дану операцію, шт.

- Річні затрати праці розраховуємо за формулою:

, (12)

де п_р – кількість днів роботи певного виду обладнання протягом року.

Отримані результати заносимо в колонки 8 та 9 ОТК.

Експлуатаційні витрати значно залежать від рівня механізації виробничих процесів. У технологічній карті, крім загальної суми експлуатаційних витрат по кожній операції, знаходиться також її величина на одиницю виробленої продукції.

Структура експлуатаційних витрат U складається з наступних показників:

, (13)

де З_п – оплата праці робітників;

W – вартість споживаних енергоресурсів;

A – амортизаційні відрахування (на реновацію) технічних засобів;

Р_рто – відрахування на ремонт на ТО технічних засобів.

Заробітна плата робітників визначається за формулою:

, (14)

де З_п.с. – середня денна заробітна плата одного робітника, грн.

Витрати на оплату енергоресурсів розраховують за величиною їх споживання на виконання тієї чи іншої операції та питомою вартістю витрачених ресурсів:

, (15)

де Ц_е – питома вартість енергоресурсів витрачених на дану операцію, грн. (1,39 грн.);

В_е.р. – річні витрати електроенергоресурсів, пов’язаних з виконанням даної операції.

Сума річних відрахувань на амортизацію, технічне обслуговування і ремонт машин та обладнання визначається залежно від балансової вартості кожного засобу на основі встановлених норм і дорівнює:

, (16)

, (17)

де α, β – нормативна частка відрахувань, відповідно на амортизацію (15,0 %) та технічне обслуговування і ремонт (13,0 %) від балансової вартості;

Б_м – балансова вартість обладнання, грн..

Балансова вартість обладнання становить:

, (18)

де Б_пр – прейскуранта вартість машини (обладнання);

ε, μ – коефіцієнти, що враховують частку витрат від вартості машини на її транспортування та монтаж, відповідно ε = 0,13, μ = 0,11.

Отримані результати заносимо до колонок 10, 11, 12, 13 та 14 ОТК відповідно.

Питомий показник експлуатаційних витрат U _пит дорівнює:

, (19)

де Г – річний вихід продукції, (приймається згідно норм виходу тієї чи іншої продукції).

Цей показник характеризує ступінь досконалості прийнятих (розроблених) технологічних та технічних рішень.

Отримане значення заносимо до колонки 15 ОТК.

У висновках підводимо підсумок, що стосується проведених розрахунків ОТК.

Завдання для виконання практичної роботи: Згідно свого варіанту та використовуючи теоретичні обґрунтування, що викладені в даній роботі, необхідно розрахувати операційно-технологічну карту тієї чи іншої операції технологічного процесу, що вказано у варіанті.

Варіанти завдання для виконання практичної роботи