Подорожі і туризм на початку ХХ ст

Короткий період до початку Першої світової війни був ознаменований численними подорожами і значним поширенням туризму. Значному мірою цьому сприяв розвиток техніки. Саме в ці роки було кинуто виклики полюсам: північному і південному.

Хто першим досяг Північного полюса, остаточно невідомо. Звичайно називають два прізвища: американців Фредеріка Кука (1865–1940 рр.) і Роберта Пірі (1856–1920 рр.).Роки подано свідомо, оскільки вік людини впливає на її фізичні можливості.

Фредерік Кук добре знав Гренландію та канадський арктичний архіпелаг. На початку вересня 1909 р. повідомив, що в супроводі двох ескімосів досяг полюса 21 квітня 1908 р.

Цікаво, що в той день, коли відзначали успіх Кука, а саме – 7 вересня 1909 р., в Європу прийшла телеграма: “Зірки і смуги вбиті у полюс”, надіслана Робертом Пірі. Стверджував, що досяг полюса 6 квітня 1909 р. Отже, стався скандал, в якому зрештою переміг Пірі. Як і Кук, Пірі був досвідченим полярником. Провів в Арктиці мало не все життя. Навіть дочка народилася у Гренландії. Постійно виношував ідею полюсу, але досягти його ніяк не вдавалося. На судні “Рузвельт” підійшов у високі широти і звідти, а саме – з мису Колумбія на о. Елсмір (83⁰ 06^I) у супроводі мулата Метью Хенсона і чотирьох ескімосів (відсутність білих була свідомою) з використанням собак рушив до полюса.

Пірі розгорнув інформаційну боротьбу з Куком. Влада США схилилася на бік Пірі, оскільки він мав кращу репутацію. Що ж до Кука, то в нього траплялися проблеми із законодавством – навіть сидів у в’язниці. Пірі дослужився до адмірала. Це й визначило існування офіційної думки про першовідкривача та рік підкорення полюсу – 1909 р. Нині панує думка, що обидва на полюсі не були.

Подорожі Георгія Сєдова (1877–1914 рр.).Народився в Донецькій області в с. Крива Коса (нині Сєдово) у родині моряка. У 1894 р. поїхав учитися та працювати у Ростов-на-Дону. Згодом у служив на військовому флоті: спочатку в Севастополі, потім у Санкт-Петербурзі, ще пізніше – на Далекому Сході і Півночі.

У 1912 р. у Сєдова з’явився план досягнення полюса. Але серйозної підтримки не отримав. Дещо назбирав, завдячуючи рекламі в газетах. Найняв невеличке судно, якому на той час було 42 р. На судні не вистачало ні дров, ні їжі. Дісталися Нової Землі, де перезимували. Влітку 1913 р. дісталися Землі Франца Йосифа, де провели другу зимівлю. 2 лютого 1914 р. пішли утрьох на полюс, причому Сєдов був уже хворим. 20 лютого 1914 р. Сєдов помер, а його супутники повернулися назад. Усього пройшли до полюсу 100 км, замість 1000 км. Влітку, супутники Сєдова вирвалися з льодового полону і пішли судном у напрямку Архангельська. По дорозі спалили усі меблі, дерев’яні палуби і навіть перегородки судна. Попри невдачу, Сєдов набув у Радянському Союзі великої популярності: на його честь названо судно, знято фільм, випущено марки.

Подорожі Роберта Скотта (1868–1912 рр.). Народився в родині моряка. Керував у 1901–1904 рр. Британською антарктичною експедицією, яка поміж іншого знайшла рештки рослин. Спеціально для цієї експедиції збудовано перше дослідницьке судно Великої Британії – “Діскавері”. Експедиція отримувала різноманітну спонсорську допомогу, зокрема 1,5 т шоколаду. Аби повернутися, судно звільнили з льодового полону з використанням динаміту. Воно збереглося донині і стоїть біля берега.

У 1910–1913 р. Р. Скотт очолив наступну антарктичну експедицію, основною метою якої було досягнення Південного полюса. Окрім того, передбачалося виконати різноманітні дослідження. Про це говорить науковий склад експедиції, що налічував 12 осіб: біологів, геологів та ін.

Спорядження включало мотосани, маньчжурських коней та собак.

Вийшли 15 липня 1910 р. У жовтні, діставшись Австралії, дізналися про наміри Руаля Амундсена. Дісталися Антарктиди у перші дні 1911 р. Побудували там гарний дерев’яний будинок. Наприкінці січня почали рух на південь з метою закладки проміжних складів. При цьому багато коней загинуло.

Почали перехід 24 жовтня 1911 р. у складі 12 осіб, з яких четверо мали його дістатися. Дуже скоро зламалися обоє мотосаней. Потім Скот вирішив, що підуть на полюс п’ятеро (а не четверо, як думав раніше).

Йти довелося переважно вгору, тягнучи сані. 17 січня 1912 р. дісталися полюса і побачили там намет Р. Амундсена і норвезький прапор. Була там і записка Скотту. Запізнилися на 33 дні. Існує фото, на якому стоять усі п’ятеро.

На зворотному шляху, який відбувався вже наприкінці антарктичного літа, провалився у тріщину один супутник, діставши струс мозку. Потім сталася гангрена ноги іншого. Уходячи він сказав: “Піду пройдуся”, але, звісно, не повернувся. 29 березня 1911 р. у щоденнику виявився останній запис, в якому просить подбати про близьких. Цей щоденник зберігається в Британському музеї.

Знайшли цей намет з трьома трупами у листопаді 1912 р. Супутники Р. Скотта лежали в акуратно застібнутих спальних мішках, а він самий у розстібнутому. У наметі серед речей було 14 кг зразків скам’янілостей, зібраних під час переходу.

У Лондоні про трагедію дізналися в лютому 1913 р. Було проголошено національний траур. Про родину подбали.

У 2006 р. телеканал ВВС організував повтор подорожі, але в умовах Гренландії. Було набрано дві групи: британців і норвежців, яким потрібно було пройти 2500 км (туди і назад) за 99 дні. Норвезька команда мала 48 собак і складалася з п’яти осіб. Пройшла весь шлях за 75 діб. Британська команда налічувала 20 собак (ними можна було користуватися 40 днів) і 8 осіб. Через велику втрату ваги (до 25%) і виснаженість, британську групу на 91 день довелося евакуювати (група ж Скотта перебувала в русі 144 дні). Експеримент ще раз підтвердив, що не лише невезіння спричинило загибель Скотта, а принципові прорахунки в організації переходу.

Руаль Амундсен (1872–1928 рр.) народився в досить заможній родині, пов’язаній з морем. Учився в медичному університеті, який не закінчив, оскільки вчився в ньому за наполяганням матері. Кинув, коли вона померла. У 1894 р. почав працювати матросом. У 1903 р. купив стару і малопотужну (13 к. с.) парусно-моторну яхту “Йоа”, на якій протягом 1903–1906 рр. здійснив північно-західний прохід – досяг Аляски. Потім шхуна дісталася Каліфорнії.

На 1910 р. запланував дістатися Північного полюса тим самим шляхом, який спробував Ф. Нансен та ще й з використанням того самого судна “Фрам”. Але цього разу судно повинно було вмерзнути біля Берінгової протоки. У 1908–1909 рр. судно капітально відремонтували і підготували для переходу через Атлантичний та Тихий океани. Але в цей час про подолання полюса заявив Фредерік Кук, а потім і Роберт Пірі. Отже, сенсу в новій експедиції вже не було і тому Амундсен змінив плани, посвятивши у них лише кількох довірених осіб.

На “Фрамі” дісталися Буенос-Айроса, де отримали спонсорську допомогу від норвезького співвітчизника. 13 січня 1911 р. підійшли до Антарктиди – приблизно на 10 днів пізніше Скотта. На полюс вийшли 19 жовтня 1911 р., маючи 52 собаки. 14 грудня досягли мети. Аби потім не було розмов, виконали на полюсі ретельні виміри свого розташування та обійшли все навколо. Провели там кілька діб. Поставили намет з листами (на випадок загибелі групи на зворотному шляху). Повернулися за 99 дні, маючи 12 собак. Решту з’їли по дорозі.

Зазначимо, що судно “Фрам” збереглося. Нині воно зберігається у критому музеї в Осло.

У 1911–1913 рр. першу у світі навколосвітню подорож здійснив на велосипеді Онісім Панкратов. За сучасною класифікацією її потрібно віднести до спортивного туризму. Розпочав рух у Харбіні, їхав переважно уздовж Транссибірської дороги, яку саме будували (будівництво тривало в 1891–1916 рр.). Дістався Санкт-Петербурга, потім Франції та Великої Британії. Перетнув Атлантичний океан, а потім знову на велосипеді – США. Потім побував в Японії і зрештою приїхав у Харбін. У цілому проїхав понад 50 тис. км. Потім став льотчиком. Загинув у Першій світовій війні.

Заслуговує уваги стрімкий розвиток автомобілебудування, насамперед у США. Тут у 1903 р. запрацював автозавод Генрі Форда в Детройті. Якщо в 1900 р. у країні налічувалося 8 тис. авто, то в 1930 р. – 30 млн.

У цей же час набуває поширення дачний туризм, зокрема в Росії та Україні.

Питання для самоперевірки

· Яке велике місто Далекого Сходу Росії названо на честь мандрівника?

· Яка наукова експедиція вважається початком розвитку океанології?

· Хто був підкорювачем Північного і Південного полюсів?

· Що особливого придумав Томас Кук?