Подорожі в Росії

Після 1240 р. на теренах Давньоруської держави запанували монголо-татари. Князівська верхівка перебралася на північний схід – до Володимира та Москви. Можна припустити, що це сталося тому, що в лісистій місцевості легше було протистояти кінноті – головній зброї моголів. Перебування під ярмом зумовило те, що про цей період відомо дуже мало.

Більші, ніж у Західній Європі відстані, зумовили те, що дороги тут були (і залишаються) гіршими. Аби подорожнім було ними зручніше мандрувати, на відстані денного кінного переходу влаштовувалися постоялі двори, або ями. Пізніше – у XV ст. з’являються гостинні двори, які вирізнялися більшим комфортом і відповідно вартістю проживання. Тут звичайно зупинялися заможні люди, зокрема іноземні купці. У Москві з’являються англійські, німецькі та інші гостинні двори.

Підняття економіки сприяло пошукам нових земель. З огляду на розташування Московії, основна увага приділялася землям, що розташовані на сході і південному сході.

З відомих руських мандрівників XV ст. насамперед потрібно виділити Афанасія Нікітіна, хоча насамперед він був купцем. Відомо, що його батька звали Нікіта. Розпочав свою подорож влітку 1466 р. з м. Твер. Волгою дістався Каспійського моря. Біля Астрахані був пограбований. Залишившись без грошей, мав вирішувати що робити далі. Повертатися назад означало потрапити в руки кредиторам. Отже, продовжив шлях у Дербент і далі до південного берега Каспію. Звідти – до Аравійського моря та Індії. Рухався повільно, заробляючи по дорозі. Інколи зупинявся на рік і більше. Навесні 1472 р. вирішив повертатися назад відомим шляхом. Але опинившись у морі був відкинутий до Африканського рогу. Зрештою потрапляє до Ормуза і далі йде до Трапезунда. Потім опиняється в Кафі, заходить у Київ і вздовж Дніпра піднімається майже до Смоленська, але через смерть міста не досягає. По смерті у нього були знайдені записки, які відомі під назвою “Хождение за три моря”.

Зазначимо, що подорожі в Росії виконували й іноземці, поступивши на державну службу. Поміж них – відомий голландський мореплавець Віллем Баренц (1550–1597 рр.). У 1594–1597 рр. здійснив три плавання в пошуках Північно-східного проходу, але йому вдалося дістатися лише до Нової Землі. Ім’ям Баренца названо найпівнічніше море Європи.

Не менш відомим є похід у Сибіру XVI ст. Єрмака. Про нього самого відомо дуже мало, навіть те, як його насправді звали. Жив на Волзі, територія якої зазнавала нападів з Уралу. Розпочався похід у 1581 р., переправившись через Уральські гори. Загін налічував близько 500 козаків і періодично поповнювався. Перетнув Урал і спустився до р. Об. У 1585 р. загинув. Але рух на схід це не зупинило – походи на схід продовжилися. З’являються сибірські міста Тюмень (1586 р.), Красноярськ (1628 р.) та ін.

Відомим мандрівником XVII cт. був Семен Дежньов. У 1639–1640 рр. здійснював походи в Сибір за даниною. Рух на північ за течією річок був досить простим. З гирла Колими рушив на схід. Першим пройшов протокою між Азією та Америкою (пізніше названа Берінговою). Але і першопрохідника не забуто: на його честь названо східний мис Чукотки – мис Дежньова.

З російських першопрохідців потребує згадки Єрофей Павлович Хабаров (1603–1671 рр.), на честь якого названо велике місто – Хабаровськ, яке нині є центром округу на Далекому Сході.