Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Мовна змістова лінія
| № | Кіль- кість годин | Зміст навчального матеріалу | Вимоги до рівня мовної компетентності учнів |
| 63 (заг.) | Вступ Літературна норма української мови. | Учень (учениця): усвідомлюєпоняття літературна мова, літературна норма; розрізняєпоняття літературна мова й діалекти. | |
| Повторення та узагальнення вивченого Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях. Вивчені частини мови, правопис їх. | Учень (учениця): розставляєправильно розділові знаки в простому й складному реченнях відповідно до вивчених правил; знаходить у реченні вивчені частини мови; орфограми; визначає належність слова до частини мови, обґрунтовує написання їх; виправляє допущені помилки; складає прості й складні речення; читає й переказуєтексти з різними видами речень. | ||
| Морфологія. Орфографія Дієслово: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення). Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види дієслова. Часи дієслів. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного й наказового способів. Безособові дієслова. Способи творення дієслів. Правопис дієслів. Не з дієсловами (повторення). Правопис -ться, -шся в кінці дієслів (повторення). Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін (повторення). Буква ь у дієсловах наказового способу. Внутрішньопредметні зв’язки: Фонетика. Орфоепія. Вимова дієслів на –шся, -ться.Чергування приголосних у дієсловах. Синтаксис. Уживання дієслова в ролі різних членів речення. Культура мовлення. . Уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших. Міжпредметні зв’язки. Метафора, уособлення (література). | Учень (учениця): усвідомлює значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; знаходитьдієслово в реченні;визначаєйого форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, засоби творення видових пар дієслів; правильно вимовляєдієслова й пише їх із вивченими орфограмами; аргументуєнаписанняорфограм; знаходить і виправляєдопущені помилки на вивчені орфографічні правила, а також помилки у формі залежного слова; використовуєправильно форми дієслів у мовленні; аналізуєвипадки використання дієслів із стилістичною метою, визначаючи їх виражальні можливості; конструюєречення з дієсловами в усіх часах і особових формах, зокрема в переносному значенні; редагуєтексти щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших; складає й розігруєдіалоги відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи з комунікативною метою дієслова у формі одного часу й способу замість іншого; складаєусні й письмові висловлення на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи виражальні можливості дієслова, зокрема висловлення в художньому стилі з дієсловами 2-ї особи однини; ділові папери (інструкцію) з дієсловами у 3 особі множини; усвідомлює роль дієслів у досягненні точності, інформативності й виразності мовлення. | ||
| Дієприкметникяк особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні й пасивні дієприкметники. Творення й відмінювання активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособові дієслівні форми на -но, -то. Правопис дієприкметників. Правопис відмінкових закінчень дієприкметників. Розділові знаки в реченнях із дієприкметниковими зворотами. | Учень (учениця): усвідомлюєзначення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль; відрізняєдієприкметник від прикметника; знаходитьу реченнідієприкметник і дієприкметниковий зворот; безособові дієслівні форми на -но, -то; визначає дієприкметники активного й пасивного стану; засоби їх творення; пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами; | ||
| Правопис суфіксів дієприкметників. -Н- удієприкметниках та – нн- уприкметниках дієприкметникового походження. Не з дієприкметниками. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення. Правильне використання активних дієприкметників у мовленні. Будова речень із дієприкметниковими зворотами; синоніміка складних і простих речень із дієприкметниковими зворотами. Синоніміка речень активного і пасивного станів. Використання в мовленні безособових форм на -но, -то. Міжпредметні зв’язки. Використання дієприкметників як засобу творення образності (література); використання дієприкметників у наукових текстах (історія, географія, біологія, фізика). | правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті; пояснює орфограми в дієприкметнику й пунктограми; знаходить і виправляєв реченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні й пунктуаційні правила; правильноінтонує речення здієприкметниковими зворотами; складає речення з дієприкмет-никовими зворотами; здійснює їх заміну підрядним реченням; використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на –но, -то,а такожфразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловленнях, зокрема в текстах-описах на певну соціокультурну тему. | ||
| Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники недоконаного й доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. Правопис дієприслівників. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові. Не з дієприслівниками. Внутрішньопредметні зв’язки: Культура мовлення. Правильне вживання дієприслівників у власному мовленні, дотримання інтонації в реченнях із дієприслівниковим зворотом. Міжпредметні зв’язки. Використання дієприслівника для створення образності (художня література); використання дієприслівника в наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика). | Учень (учениця): усвідомлює загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника; знаходить дієприслівник, дієприслівниковий зворот у реченні; відрізняє дієприслівник від дієприкметника; визначає граматичні ознаки дієприслівника; пишеправильно дієприслівники з вивченими орфограмами; розставляєрозділові знаки при дієприслівниках і дієприслівникових зворотах; виправляєпомилки у вживанні й правописі дієприслівників; правильно будує речення з дієприслівниковими зворотами, інтонує їх. конструює прості речення з дієприслівниками й дієприслів-никовими зворотами, замінює їх складними реченнями з підрядними обставинними; читає й переказує тексти з дієприслівниками й дієпри-слівниковими зворотами; складає монологи й діалоги, використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів. | ||
| Прислівник, значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників (практично). Ступені порівняння прислівників. Творення й правопис прислівників Букви – н- та – нн- у прислівниках. Не і ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Правопис прислівників на -о,-е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників окремо, разом і через дефіс. Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день... Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Прислівники-синоніми й антоніми; прислівники-омоніми до іменників із прийменниками. Фразеологізми й крилаті вислови з прислівниками Культура мовлення. Правильне наголошування прислівників. Міжпредметні зв’язки.Bикористання прислівників у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, біологія, хімія, фізика). | Учень (учениця): усвідомлюєзначення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль прислівника; знаходить прислівники в реченні, відрізняючи їх від омонімічних і паронімічних частин мови; визначає його граматичні ознаки; утворює ступені порівняння, практично застосовуєправила правопису; правильно наголошує прислівники; помічає й виправляє помилки в правописі прислівників; аналізує й визначаєроль прислівника в художніх і наукових текстах; складаєречення з прислівниками й мікротексти, використовуючиприслівник для зв’язку речень у тексті; створюєусні й письмовівисловлення на певну соціокультурну тему, викори-стовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення. | ||
| Прийменникяк службова частина мови. Прийменник як засіб зв’язку слів у словосполученні й реченні. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Види прийменників за будовою. Непохідні і похідні прийменники. Правопис прийменників. Написання похідних прийменників разом, окремо і через дефіс. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія Синонімічні й антонімічні прийменники. Синтаксис. Прийменниково-іменникові конструкції в ролі членів речення. Культура мовлення. Особливості вживання деяких прийменників з іменниками, числівниками, займенниками. Прийменники-синоніми як засіб милозвучності мови (в-у, з-зі-із-зо). Міжпредметні зв’язки. Використання прийменниково-іменникових конструкцій у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, фізика, хімія). | Учень (учениця): знаходить прийменники в реченні; відрізняє їх від сполучників і часток; правильно поєднуєз іменниками; застосовує правила правопису прийменників; знаходить і виправляєпомилки в їх правописі; аналізує тексти щодо правильності використання прийменників із відмінковими формами іменників; складає речення з різноманітними прийменниково-іменниковими конструкціями; редагує тексти щодо правильності використання прийменникових засобів милозвучності мовлення. | ||
| Сполучник як службова частина мови. Види сполучників за будовою, походженням. Використання сполучників у простому і складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності. Правопис сполучників. Написання сполучників разом та окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів. Внутрішньопредметні зв’язки: . Лексикологія й фразеологія. Синонімічні й антонімічні сполучники. Міжпредметні зв’язки.Використання похідних складених сполучників у наукових текстах (історія, географія, біологія, хімія, фізика, математика). | Учень (учениця): знаходить сполучники в реченні; відрізняєїх від прийменників і часток; визначає види сполучників за будовою, способом використання в простому й складному реченнях; правильно пише сполучники; помічає й виправляє помилки в їх написанні; правильно аналізує наукові тексти щодо функції в них похідних складених сполучників; використовує сполучники у власних висловленнях відповідно до функціонального призначення, складаючи прості і складні речення; редагує речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними. | ||
| Частка як службова частина мови. Розряди часток за значенням. Правопис часток. Не і ні з різними частинами мови. (узагальнення). Написання часток -бо, -но, -то, -от, -таки. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Синонімічні та антонімічні частки. Міжпредметні зв’язки. Використання часток як виражального засобу в художніх творах (література). | Учень (учениця): знаходитьчастки в реченні, відрізняє від інших службових частин мови; визначаєчастки за їх роллю в реченні; правильно пишечастки; знаходить і пояснює орфограми в частках за допомогою правил; самостійно знаходитьі виправляєпомилки в правописі; аналізуєтексти щодо використання в них часток як виражального засобу; редагує текстищодо правильності використання модальних часток; створює висловлювання,правильно використовуючи частки. | ||
| Вигукяк особлива частина мови. Групи вигуків за значенням. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках. Внутрішньопредметні зв’язки: Лексикологія й фразеологія. Найуживаніші фразеологізми (зокрема приказки й прислів’я) з вигуками. . Культура мовлення. Правильне читання речень із вигуками. Міжпредметні зв’язки. Використання вигуків як засобу виразності в художніх творах (література). | Учень (учениця): знаходитьвигуки в реченні; визначає належність вигуку до відповідної групи за значенням; відрізняєїх від часток; правильно пише вигуки з орфограмами й розставляє розділові знаки при них; пояснюєнаписання вигуків з орфограмами й пунктограмами; аналізуєтексти щодо ролі в них вигуків; доречно використовуєвигуки у власному мовленні. | ||
| Узагальнення й систематизаціявивченого про частини мови, їх правопис і використання в мовленні. | Учень (учениця): визначаєв реченні всі частини мови, називаючиїх граматичні ознаки; правильнопише й пояснюєорфограми; самостійно помічає й виправляє помилкив усному й писемному мовленні. |
Date: 2015-09-24; view: 353; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |