Запоріжжя-2006

На допомогу студентам при підготовці до педагогічної практики з інтегрованого курсу „Основи здоров’я”

Горяна Л. Г., канд. пер,, наук., доцент кафедри фізичної реабілітації НПУім. М. П. Драгоманова

МЕТОДИКА ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ/СНІДУ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ

Київ-2006

Загострення проблеми поширення шкідливих звичок і ВІЛ/СНІДу останнім часом стає все більш актуальною, це змушує вчених усього світу, зокрема, в Україні відшукувати оптимальні техно­логії розв'язання соціальної, педагогічної і медичної проблем впливу на молодіжне середовище. Для вре­гулювання негативних суспільних явищ (нарко­манії, алкоголізму, тютюнокуріння, ранніх статевих стосунків, безпритульності, дитячої проституції), тобто для призупинення факторів, які сприяють поширенню ВІЛ/СНІД-інфекції вимагають якнай­швидшої реалізації зазначених завдань.

В Указі Президента України № 1182 від 11.11.02 «Про невідкладні заходи щодо запобігання ВІЛ-інфекції/СНІДу» зазначено, що домінуючими під­ходами в освіті є модернізація змісту й структури методологічної складової формування методичної культури педагогів нової генерації, здатних до нав­чання учнів здоровому й безпечному способу жит­тя, профілактики ВІЛ/СНІДу; орієнтування май­бутніх педагогів у вищих навчальних закладах на впровадження інноваційних педагогічних тех­нологій, які б принципово впливали на якість шкільної освіти.

З-поміж педагогічних аспектів проблем теорії формування в учнів знань із основ здоров'я відокре­милось коло проблем управління пізнавальною діяльністю учнів у системі організації профілактич­ної роботи щодо попередження шкідливих звичок безпритульності, використання дітей у секс-бізнесі, залучення до порнографії, спонукання до суїциду, запобігання інфікуванню ВІЛ/СНІДом.

Пріоритетним напрямком у методиці навчання основ здоров'я є посилення процесуальної сторони навчання. Це означає відхід від знаннєцентричного підходу — коли знання, здобуті в школі, залишають­ся пасивними та неактуальними в реальному житті, до навчання вмінь та навичок керуватися ними у різних навчальних і життєвих ситуаціях — тобто не надання готової інформації, а сприяння фор­муванню знань і вмінь, що абсолютно рівнозначні у процесі організації пізнавальної діяльності під час профілактичної роботи з дітьми і молоддю.

Систему загальних методів і конкретних мето­дичних прийомів організації профілактики шкід­ливих звичок, запобігання ВІЛ-інфікуванню можна віднести до організаційно-дієвої технології навчан­ня, котрій належить першорядне місце у чіткій, по­етапній системі підготовки учнів до сприйняття спеціальної інформації. Стратегією цієї технології є формування в молоді емоційно-ціннісної сфери (стійкої мотивації до володіння здобутими знання­ми у реальному житті, орієнтування на здоровий спосіб життя, зацікавлення свідомою пізнавальною діяльністю на уроках із основ здоров'я, відпові­дального ставлення до навчання, бажання вивчати способи запобігання інфекційним хворобам).

Вищевказана технологія містить елементи спів-проективних педагогічних підходів. Стратегія впро­вадження цих підходів (технології) полягає у твор­чій взаємодії учителя й учня, вчителів і батьків, учнів між собою на рівні проективної діяльності. Ре­алізація спільного проекту організації шкільного учнівського колективу, групи, вміння висувати обґрунтовані гіпотези, пропозиції, робити узагаль­нення, критично ставитись до інформації про здо­ров'я, ліки, механізми захворювань, збереження цілісності організму, цінування життя, шляхи по­передження зараження на ВІЛ/СНІД. У результаті цього учні навчаються передбачати наслідки своєї поведінки, усувати негативні причини дотримуватися правил безпечної поведінки, знаходити шляхи виходу зі скрутних чи надзвичайних життєвих си­туацій і приймати спільне рішення щодо збережен­ня власного здоров'я та життя інших.

Проектування адаптивного освітнього простору під час організації профілактичної роботи з учнями відбувається за різними видами пізнавальної ді­яльності:

1. На інформаційно-пошуковому рівні, що пе­редбачає збір і аналіз літератури, презентацію повідомлення, до­повіді, реферату.

2. На дослідницькому - цілеспрямування учнів на глибоке вивчення проблеми, захист власних гіпо­тез і способів їх реалізації, проведення досліджень.

3. На продуктивному, що уможливлює творчий підхід до розв'язання проблеми, демонстрування оригінальності мислення під час обговорення ме­ханізму подолання негативних соціальних явищ, процесів.

4. На драматизаційному - створення умов для імітаційного моделювання (ігрового підходу).

5. На практично зорієнтованому, якому нале­жить спрямування на розв'язання реальних жит­тєвих проблем, життєвих ситуацій, прийняття рішень. Загальною ознакою для всіх видів співпроективної діяльності є залучення учнів до колектив­ного співробітництва, цей вид взаємодії завжди особистісно зорієнтований.

Упровадження особистісно зорієнтованої педа­гогічної технології відіграє провідну роль у форму­ванні громадянської відповідальності школярів, гуманного і дбайливого ставлення до здоров'я та життя інших; подолання стигматизації та дискримі­нації хворих на ВІЛ/СНІД; наполегливості, стрима­ності в бажаннях; навичок самооцінки своїх вчинків.

Методологія вищевказаної технології ґрунту­ється на індивідуалізовананому підході до кожного учня, врахуванні вікових особливостей, навчальних можливостей, на вже набутому підлітком темпові навчання, здібностях. Основною ідеєю є розвиваю­чий підхід, тобто не тільки надання вчителем гото­вих знань, а здійснення навчання здоровому спосо­бові життя на міжпредметній основі. Необхідне вра­хування набутого раніше досвіду під час вивчення інших шкільних дисциплін: природо­знавства і в подальшому біології, хімії; формування критичного ставлення і воло­діння отриманою інформацією, навчання відділен­ню головного від другорядного, способам її здобуття та перенесення в реальні життєві ситуації.

Зазначені технології базуються на інтерактив­ному (inter - діалог, aktiv - дія) рівні, коли у про­цесі діалогу-полілогу вчитель спонукає учнів до спільної творчої пізнавальної діяльності.

Отже, вибір технології керування навчаль­но-виховним процесом із основ здоров'я та профі­лактики шкідливих звичок, стратегічно перелом­люються на співпроективну взаємодію трьох суб'єктів навчання — вчителя, батьків і учнів.

Методика організації профілактичної діяль­ності ґрунтується на поєднанні учнівського самоменеджменту (самоуправління власною життєдіяль­ністю, пізнавальною діяльністю) і сучасних дидахо-графічних (самостійна робота з книгою, з іншими джерелами інформації) підходах до організації пізнавальної діяльності учнів і дітей підліткового віку в комбінації з іншими конкретними методичними прийомами в системі колективного навчання; в рамках особистісно зорієнтованих технологій - інтерактивних методах, де основною формою спіл­кування з учнями є діалог; творча (продуктивна) співпраця - акцентування уваги на залученні шко­лярів до екзотеричної парадигми, коли учень стає центром інформаційної взаємодії зі Всесвітом.

За рівнем застосування методичних прийомів запропонована методика носить як загальний, так і конкретний характер; за організаційними форма­ми вона включає всі складові організації; за на­прямком модернізації вона здійснюється на основі методичного вдосконалення та дидактичної інтер­претації учителем навчального тексту підручника, інформаційних джерел, засобів масової інформації, слова педагога за різними типами індивідуалізації – на державному (програма, типові навчальні плани для різних типів закладів освіти, державні підручники), на регіональному (обласному) – врахування демографічних особливостей, традицій, звичаїв певної місцевості, районному (організація спеціальних закладів освіти за інтересами), на внутрішньокласному рівні (врахування підготовленості, мотивації, фінансових можливостей учнів).

Саме індивідуальний підхід до організації навчального процесу з основ здоров’я приноситиме їм упевненість у своїх силах, відчуття успіху, радість пізнання в процесі профілактичних заходів.

Цільовими орієнтаціями технології організації профілактичної роботи щодо запобігання шкідли­вим звичкам, ВІЛ-інфекції є рефлексія вчителів та учнів, максимальне створення умов для самороз­криття закладених природних сил і можливостей кожного учня, що спрямоване на забезпечення його самореалізації у житті, на інтенсифікацію засвоєння програмних і позапрограмних знань; формування інтелектуальних умінь, навичок; всебічний розвиток особистості, виховання ексцентричного ставлення до природи рідної Батьківщини - для розуміння впливу природних факторів на здоров'я людини.

Концептуальними положеннями запропонованої методики є: фізіологічні теорії - орієнтовані на інс­тинкт, який завжди передує появі рефлексу (знан­ня, вміння, навички, володіння). Психологічні до­слідження П. Я. Гальперіна: мислення - результат інтеріоризації практичних дій властивої для них логіки; розвиваюче навчання за В.В.Давидовим. Особистісно зорієнтовані підходи до навчання за О. Я. Савченко, Л. П. Сущенко індивідуалізація праці вчителя за О. М. Пехотою, впровадження групового навчання в малих групах за методикою О.Г. Яро­шенко, навчання основ здоров'я за Л.С. Ващенко, Т. Є.Бойченко.

Особливостями вдосконалення методики профі­лактики ВІЛ, Сніду, організації антинаркотичної роботи в школі, позашкільних закладах є підготов­ка вчителя до цілеспрямованого впровадження тренінгової системи як методичного інструмента­рію організації пізнавального процесу з основ здо­рового способу життя, до повного використання методичного потенціалу основної форми навчан­ня - уроку та до інтерпретації навчального мате­ріалу на різних його етапах у позаурочні часи.

Сприйняття наукової інформації з основ здо­ров'я (біологічної, гігієнічної, фізіологічної, історич­ної) - складний розумовий процес, який міцно пов'язаний із формуванням прийомів логічного мислення, без яких неможливо критично аналізу­вати здобуті знання чи отриману інформацію. Ви­щевказане вимагає від учнів інтелектуальних зусиль для того. щоб стежити за думкою автора, добирати суттєве, класифікувати інформацію на го­ловну та другорядну. Істотним в опануванні нав­чального матеріалу з основ здоров'я є постійне встановлення причинно-наслідкових зв'язків у бу­дові організму людини, її поведінки та запобіганні виникненню хвороб, появі вікових змін. Це вимагає постійного аналізу, проведення аналогії, порівняння та узагальнення.

Сутність удосконалення методики організації навчально-виховного процесу з основ здоров'я, профілактичної роботи з учнями і дітьми підліткового віку - це звернення особливої уваги на підго­товку вчителя до впровадження запропонованої методики; вміння переносити ним рекомендовані підходи в різні педагогічні ситуації, розуміти зна­чущість знань основних методичних категорій. Це вимагає від учителів професійних умінь володіння й апелювання навичками методичної інтерпретації конкретними прийомами, варіювання завдань, поєд­нання різних навчальних технологій, умінням пе­редбачати результати власної педагогічної діяль­ності, вмінням спиратися на життєвий досвід учнів.

Вибір учителем конкретних методичних прийо­мів організації навчально-виховного процесу з основ здоров'я, організації профілактичної роботи щодо запобігання шкідливим звичкам, ВІЛ-інфікування допомагає вчителю вибрати спеціальні методичні прийоми організації навчально-виховного процесу, профілактичної роботи серед молодших школярів і підлітків із різними навчальними можливостями, що створює в учнівському і підлітко­вому колективі стан успіху, надає учням усвідомлен­ня практичної значущості знань із основ здоров'я, впевненості у правильності їх суджень, сприяє здісненню самоконтролю власних навчальних досяг­нень відповідно до навчальних можливостей.

Удосконалення організації профілактичноїро­боти серед учнів неможливе без непе­рервного пізнання вчителями педагогічних явищ, закономірностей навчання та виховання, обумов­лених специфікою предмета.

Суттєвим у методиці організації навчально-ви­ховного процесу з основ здоров'я, профілактики шкідливих звичок і ВІЛ-інфікування є вибір форми навчання: групової, індивідуальної, індивідуалі­зованої, тобто відповідно до цілей, складності теми, індивідуальних можливостей, матеріального стану він реалізується через сукупність конкретних прийомів, які є складовими методу навчання. Наприклад, С. У. Гончаренко визначає поняття «навчаль­ний прийом» як окремі операції, розумові чи прак­тичні дії, що розкривають або доповнюють спосіб засвоєння навчального матеріалу. Серед застосову­ваних прийомів в організації пізнавальної діяль­ності учнів у процесі навчання основ здоров'я най­поширенішими є:

- прийоми формування критичного (мислення) - аналіз інформації;

- прийоми акти­візації пізнавальної діяльності;

- конкретні прийоми організації пізнавальної діяльності;

- прийоми фор­мування візуальних умінь та навичок схематичного конспектування інформації;

- прийоми формування понять із основ здоров'я (хвороба, профілактика, епідемія, пандемія, здоровий спосіб життя, культу­ра здоров'я) — пояснення етимології (походження) й семантики (змісту) іншомовних термінів або робо­та з термінологічним словником.

Організація профілактичної роботи серед учнів­ської молоді в процесі навчання основ здоров'я не­можлива без з'ясування теоретичних положень методологічних основ та формулювання теоретич­них позицій методики навчання основ здоров'я в системі уроків у різнорівневих класах (де навча­ються учні з різними навчальними та фінансовими можливостями).

Розкриттю сутності методичних прийомів допо­магає трактування етимології терміну «методика» (від грец. Metidas - мудрість, порада). Це уможлив­лює розуміння, що основним в організації профі­лактичної роботи учнів у процесі формування здорового способу життя є поєднання різних методів, форм і конкретних методичних прийомів. У теорії методики навчання поняття «методика» визнача­ється як сукупність певних положень, завдяки яким здійснюється раціональна діяльність школя­рів задля профілактики ВІЛ/СНІДу, попереджен­ня шкідливих звичок на будь-якому етапі пізна­вальної діяльності.

Тлумачення поняття «методика навчального пред­мета» — це як галузь педагогічної науки, що досліджує закономірності навчання певного навчального пред­мета», а етимологічне тлумачення терміна «методи­ка» - від давньогрецького слова «metodike» - сукуп­ність методів. Головне завдання методики організації пізнавальної діяльності у процесі навчання основ здо­ров'я та профілактики шкідливих звичок, ВІЛ/СНІДу полягає в посиленні процесуальної сторони навчання та вдосконаленні навчально-виховного процесу, вра­ховуючи специфічні особливості інтегрованого курсу «Здоров'я і фізична культура», в адаптації акаде­мічних наук (гігієни, санітарії, мікробіології, вірусо­логії) у шкільній освіті, дидактичнообробляючи їх, відповідно до віку учнів.

Методика організації навчально-виховного проце­су з основ здоров'я й профілактики шкідливих звичок і ВІЛ-інфікування має свої теоретичні та прикладні частини, які гармонійно конкретизують методологічні категорії, відповідаючи на запитання, як краще навчати, розвивати, виховувати школярів. Удоскона­лення організації профілактики ВІЛ/СНІДу передбачає знання загальних положень, закономірностей, взаємозвязків між розділами програми з урахуван­ням притаманних їм особливостей. Загальнометодичні підходи навчання основ здоров'я розглядають питання світоглядного та морального виховання у процесі навчання, єдність змісту та методів навчан­ня, взаємозв'язок між формами, методами та кон­кретними прийомами, взаємоузгодженість між розділами програмного матеріалу, цілісність і розви­ток усіх елементів організації пізнавальної діяль­ності. Вони визначають системність, міцність та усвідомленість знань учнів - це все є стратегічним завданням сучасної методики навчання основ здо­ров'я, профілактики ВІЛ/СНІДу в молоді різного віку (підлітків, старшокласників і студентів вищих навчальних закладів освіти).

Спеціальні методики забезпечують розв'язання проблемтактики навчання ОЗ, відповідно до змісту кожного розділу та вікових особливостей школярів.

Розглядаючи діалектику становлення методики навчання основ здорового способу життя та профі­лактичної діяльності можна стверджувати, що ме­тодика викладання основ здоров'я як педагогічна наука зародилась ще за часів Київської Русі. Отже, методика організації навчально-виховного процесу з основ здоров'я є першоосновою всіх форм орга­нізації профілактичної діяльності серед школярів різного віку.

Традиційно під час організації навчально-ви­ховного процесу з основ здоров'я у різнорівневому класі (де навчаються учні з різними навчальними можливостями) використовуються як класичні, так і специфічні методи навчання. Для створення мето­дики організації навчально-виховного процесу з основ здорового способу життя та вдосконалення профілактичної діяльності щодо запобігання шкід­ливих звичок, ВІЛ-інфікування виникла потреба розглянути функції методів та їх класифікацію.

Отже, метод є структурною одиницею методики організації навчального процесу з основ здоров'я, якому притаманна багатофункціональність.

Український дидакт В. О. Онищук у своїх працях зазначав, що аналізувати метод навчання немож­ливо без урахування його психологічних компо­нентів, пов'язаних із особливостями психічних функцій підліткового організму, які послідовно включаються в навчальний процес. Кожний метод навчання більшою чи меншою мірою впливає на процеси логічного мислення, зокрема на сприйнят­тя, увагу, уявлення, емоції, волю. Організовуючи пізнавальну діяльність учнів з основ здоров'я, вчи­телю необхідно оволодіти знаннями про методи, форми та конкретні прийоми, вміти цілеспрямовано відбирати їх у кожній окремій навчальній ситуації.

Результати досліджень свідчать про певні труднощі, що виникають у вчителів основ здо­ров'я під час вибору методів щодо забезпечення продуктивного засвоєння знань у процесі органі­зації профілактичної роботи серед учнівської молоді. Велика кількість методів, які забезпечують багатогранність, багатофакторність їх застосування ускладнюють орієнтаціюна вибір найбільш ефективних для кожної окремої навчальної ситу­ації або фрагмент уроку, тому вчені-методисти од­ностайні щодо необхідності здійснення класифікації методів залежно від їхнього призначення.

Багатоплановість організації пізнавальної ді­яльностіучнів у процесі навчання основ здоров'я на міжпредметній основі потребує глибокого вико­ристання потенціалу багатьох загальних методик і конкретних методичних прийомів, які враховува­ли б те, що будь-яке знання акумулює в собі понят­тя, судження та сенсомоторні практичні навички, сформовані під час вивчення шкільних дисциплін і водночас виключали б надлишкове дублювання.

Це пояснюється тим, що немає жодної галузі су­часної науки, де б не застосовувалось поняття структура. Семантика цього поняття (лат. strucktura - будова, зв'язок)- співвідношення та взаємо­зв'язок між окремими частинами методики навчан­ня. Знання структури полегшує вивчення окремих елементів, що створюють цілісну систему (від грец. sistema — ціле, складене з частин; з'єднання).

У таблиці 1 наведені орієнтовні приклади кла­сифікації методів організації навчально-пізнаваль­ної діяльності на уроках із основ здоров'я.

Як видно з таблиці 1, методи, форми та кон­кретні прийоми навчання здорового способу життя розглядаються нами в контексті з профілактикою шкідливих звичок, запобігання ВІЛ/СНІДу.

Таблиця 1