Соціалістичні утопічні вчення

Учення соціалістів-утопістів формувались на базі класичних економічних ідей. Соціалісти-утопісти погоджувалися з тим, що приватна власність є основою конкуренції, а прагнення до збільшення власності сприяє активізації її власників. Проте вони зосереджували дослідження на тих проблемах суспільства з приватною власністю, наслідки яких стримують економічний прогрес суспільства:

- суспільна нерівність;

- нагромадження багатства меншістю суспільства і зубожіння більшості;

- соціальні заворушеннях;

- економічна неспроможність масового споживача.

Західно-європейському утопічному соціалізму притаманні наступні риси:

- матеріалізм — розуміння того, що економічні підвалини суспільного розвитку мають вирішальне значення для трансформування суспільства;

- реформізм, тобто відмова від насильницьких методів запровадження реформ.

Представникам цього напрямку притаманний:

- ідеалізм - віра в те, що суспільство можна трансформувати цілком свідомо:

§ революційним, насильницьким шляхом;

§ переконуванням, вихованням усіх верств населення)

- комунітаризм - декларування пріоритетності суспільних інтересів над індивідуальними.

Основними представниками учення соціалістів-утопістів були:

- Анрі Сен-Сімон. Роль держави він вбачав у тому, що вона є основним суб’єктом реформації суспільства в єдиний кооператив. Саме тоді в суспільстві діятиме закон розподілу за потребами. Проте згодом, після повного трансформування суспільства держава відімре, як інституція, а управління здійснюватиметься колективно вповноваженими індустріалами.

- Шарль Фур’є формулює постулат про акціонерні товариства — фаланги, як спосіб усуспільнення власності.

Якщо у Сен-Сімона вияв колективізму — кооператив, община, то у Фур’є — добровільне об’єднання індивідуалів, корпорація. Задовго до того, як почалися процеси корпоратизації виробництва, Фур’є передбачає її наслідки і ті можливості, які вона забезпечує.

Роль держави - спроможність обстоювати загальносуспільні інтереси.

В Англії автором майже такої самої доктрини був Роберт Оуен (1771—1858). Шлях до комунізму, на думку Оуена, мав пролягати через соціалізм, заснований на асоціації - об’єднання, сформоване на базі виробництв.

У перспективі асоціації Оуена мали б перетворитися на єдину суспільну асоціацію, об’єднатися на базі усуспільнення власності.

Щодо ролі держави, то Оуен бачить її роль у формуванні «сприятливого соціального середовища» для розвитку комуністичних відносин.

МАРКСИЗМ.

Карл Маркс - видатний теоретик, який спромігся синтезувати історію, політичну економію, філософію, соціологію у створенні відповідних підходів до дослідження суспільного розвитку.

Історичні умови формування марксизму слід розглядати з двох сторін:

- перша — загострення соціальних суперечностей, що знайшли втілення у боротьбі робітничого класу за свої права (цей клас був згуртований і численний);

- друга — нові тенденції в розвитку економічної науки.

В період соціальної нестабільності у розвитку економічної науки настає період певної невизначеності:

- класичні теорії пережили себе;

- почалася боротьба різних наукових поглядів:

§ соціал-утопізм - піддають критиці принцип індивідуалізму;

§ інтервенціонізм - обґрунтовує необхідність втручання держави в економіку для розв’язання соціальних суперечностей;

§ національна система політичної економії – ревізує принцип індивідуалізму, принцип невтручання держави а також принцип космополітизму.

Нова соціальна сила — робітничий клас — нагально потребувала теорії, що відбивала б її інтереси. Саме тому і виникає особлива течія в політичній економії — марксизм.

Марксистське бачення соціальних перетворень суспільства було радикальним: пропагувало революційні (насильницькі), а не еволюційні зміни форм власності.

Маркс і Енгельс доводили, що прогрес суспільства цілком залежить від розвитку продуктивних сил, основним стрижнем яких стають засоби вироб­ництва, котрі завжди є чиєюсь власністю, що й спричиняє поділ суспільства на два основні антагоністичні класи — власників і тих, кого позбавлено власності. Форма власності, і класи, котрим ця власність належить, визначають тип формації.