Слова Володимира Кленца Музика Василя Поповича

Клас.

«Ой на горі жита много».

Українська народна пісня, обробка Григорія Верьовки.

1. Ой, на горі жита много, йой, йой, йой, йой, йой!

Половина зеленого, гой, гой, гой, гой, гойя, гой!

2. Ішли дівки його жати йой, йой, йой, йой, йой!

Та й забули серпи взяти, гой, гой, гой, гой, гойя, гой!

3. «Серпи взяли, хліб забули, йой, йой, йой, йой, йой!

Такі тії женці були». Гой, гой, гой, гой, гойя, гой!

4. «Коли б його хлопці жали йой, йой, йой, йой, йой!

Вони б йому ради дали». Гой, гой, гой, гой, гойя, гой!

«Будем козаками».

Слова і музика Анатолія Загрудного.

1. Ми, веслі і завзяті діти України, дуже любимо співати пісню солов’їну.

Приспів:

Гей, хто любить наш козацький край, з нами пісню дзвінко заспівай!

2. Ми кохаємося гідно в українській мові. Розцвітай, наш краю рідний, квітами любові! Приспів-повторити.

3. Не сумуйте, гори й ріки, не журіться мами: коли виростем великі – будем козаками. Приспів-повторити.

«Співучий колобок».

Слова Володимира Кленца Музика Василя Поповича.

1. У неділю в час обіду вибіг з хати колобок. І від баби, і від діда втік швиденько у лісок.

І почав він там співати про засік, в якім бував. Слухав заєнько вухатий і собі теж заспівав. Слухав заєнько вухатий і собі теж заспівав.

ПРИСПІВ:

Співучий колобочку, у тебе справжній хист, співучий колобочку, ти вроджений артист. Співучий колобочку, нікуди не тікай. Співучий колобочку, співай, співай, співай!

2. На зеленому горбочку той концерт почула я і сказала колобочку:

-В тебе голос солов’я! Не біжи в зелені шати, не котись в далеку даль, бо запрошуєм співати ми тебе на фестиваль! Бо запрошуєм співати ми тебе на фестиваль!

ПРИСПІВ-ПОВТОРИТИ.

«Щеня і кошеня».

Слова Василя Вікторова Музика Тамари Попатенко.

1. Жили в одній квартирі щеня і кошеня.

Завжди удвох дружили щеня і кошеня.

Одне вусатеньке, друге кошлатеньке,

Завжди удвох дружили щеня і кошеня.

2. Та іграшку предивну внесли якогось дня.

І дуже розгубились щеня і кошеня.

Бо як пригорнешся, то весь обколешся,

І, не секрет, що зветься ялинкою вона.

3. І от на цю ялинку з колючим чубеням

Напали тишком-нишком щеня і кошеня.

Зубами і лапами кусали й шкрябали,

Аж поки не звалили- щеня і кошеня.

4. Ялинку повалили та не змогли піднять.

Сховалися під килим щеня і кошеня.

Та відшукали їх, і покарали їх…

І сорому зазнали щеня і кошеня.

5. Ялинку заквітчали, пісні гостей дзвенять.

І навіть запросили щеня і кошеня.

Одне вусатеньке, друге кошлатеньке.

Із дітьми веселились щеня і кошеня.

«Добрий вечір тобі, пане господарю».