Стратегічні альтернативи діяльності підприємства

ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.

Складання середньо - та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняється від роз­робки й практичного здійснення стратегії. Існують три аспекти цієї різниці.

• Перший — часовий: що віддаленіші наслідки має план, що важче від нього відмовитись, то більш стратегічним він є. Це озна­чає, що стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде склад­но виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповню­ють стратегічні.

• Другий — за охопленням сфер впливу: стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.

• Третій—сутнісно-змістовий: якщо стратегічні плани окрес­люють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприєм­ства. а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних прак­тичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

Отже, завжди існує певна відносність, умовність у розподілі часових горизонтів планування (і відповідно планових документів стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, середньо- та короткострокові плани. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у кілька років для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного плану. Можна стверджувати, що середньостроковий план — це кількісно визна­чена на певний період стратегія підприємства за всіма або за най­важливішими субстратегіями.

Середньо- і короткострокові плани взаємозв'язані; вони скла­даються за єдиною методологією та мають однакову структуру, по­казану на рисунку.

Змістова характеристика тактичних планів передбачає також виокремлювання за певними ознаками показників, що за ними вста­новлюються планові завдання, визначається ступінь їхнього вико­нання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.

За економічним змістом показники поділяють на натуральні та вартісні. Натуральні показники необхідні для матеріально-речо­вого виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що ви­робляється, необхідні матеріали, устаткування та ін. Вартісні по­казники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів тощо. Між натуральними та вартісними показниками існує тісний зв'я­зок та взаємозалежність. Вартісні показники розраховуються на підставі натуральних, але водночас, виходячи з узагальненої вар­тісної оцінки витрат та результатів, стимулюють раціональне ви­користання ресурсів, зростання ефективності виробництва.

За економічним призначенням показники поділяють на кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються: обсяг продукції, матеріалів, виробничі фонди, кількість працівників тощо. Другі показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва:

продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, фондовідда­ча, собівартість продукції тощо.

Розрізняють також абсолютні й відносні показники. Перші ха­рактеризують те чи те явище абсолютно, без порівнювання з інши­ми показниками. Зробити таке порівняння дають змогу відносні показники. Наприклад, кількість працівників, як абсолютний по­казник дає інформацію про ступінь використання фактора живої праці, але якщо цей показник співвіднести з обсягом виробництва чи порівняти обсяг виробництва з кількістю працівників, то мати­мемо відносний показник трудомісткості одиниці продукції (про­дуктивності праці одного працівника).

Рис. Типова структура тактичних планів підприємства.

ПОТОЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ.

Оперативне планування е, з одного боку, завершальною ланкою в систем і планування діяльності підприємства, а з іншого — засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна роз­робка планів підприємства та його підрозділів — окремих вироб­ництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирі­шенням питань організації їхнього виконання та поточного регу­лювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперерв­ного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав на­зву диспетчеризації.

У процесі оперативного планування треба розв'язувати такі го­ловні завдання:

• забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів підприємства;

• установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме найбільш ефективному й повному використанню устат­кування та робочої сили;

• максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів — у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньо цехове).

Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоординовану діяльність і необхідні виробничі пропорції між це­хами підприємства згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням цехових функцій — основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні. Але голов­ним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їхнього пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхньо­го виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: по детальну, комплектну та на замовлен­ня. Вибір системи оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу й особливостей продукції тощо. Пе­ревагу віддають тій системі, яка дає змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.

• Подетальна система за планово-облікову одиницю бере де­таль певного найменування. Залежно від особливостей інших еле­ментів та організації самого процесу оперативного регулювання найпоширенішими різновидами подетальної системи є:

складська система, коли рівень завантаження та рівномірність випуску продукції визначаються через наявність складських запасів певних розмірів. Ця система корисна за великої кількості застосо­вуваних для виготовлення продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей

система планування за нормами технологічних запасів, яка передбачає встановлення постійної насиченості всіх стадій виробничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. Ця система застосовується за серійного та велико серійного виробництва;

система планування за строками подачі, в основу якої покла­дуться встановлені строки запуску та випуску партій деталей з урахуванням технологічних запасів і строків міжцехових подач. За умов серійного та велико серійного виробництва строки можна переглядати щоразу за розробки оперативних планів. У масовому виробництві встановлюються стандартні строки;

система планування за тактом потоку базується на синхронізації діяльності всіх виробничих підрозділів і встановленні єдиного такту випуску готової продукції. Така система застосовується в масовому виробництві з широким використанням поточних ме­тодів організації виробничих процесів.

Комплектна система відрізняється від інших тим, що в ній планово-облікову одиницю беруть об'єднаний за певними ознаками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її (Системами є комплектно-вузлова, комплектно-групова, машинокомплектна.

Комплектно-вузлова підсистема за планово-облікову одиницю бере вузловий комплект, до якого входять деталі одного складального вузла. Ця система характерна для виробництва складної продукції з тривалим виробничим циклом.

Комплектно-групова підсистема може застосовуватись тоді, коли виготовляються деталі (вузли), що обробляються за такою самою технологією, мають таку саму періодичність запуску – випуску та ті самі строки подачі на наступну стадію.

Машинокомплектна підсистема — є найпростішою, тому що її планово обліковою одиницею є машинокомплект, тобто повний комплект деталей, що їх виробляє той або той цех для певного робу (машини). Ця система може застосовуватись у виробництві складних виробів, із невеликою кількістю деталей.

Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів кожним замовленням. Замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому.

Для окремих цехів такими є комплекти деталей, вузлів для пев­них замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібно - серійному виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення, її особливість полягає в тім, що охоплюється весь процес виконання замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспет­черська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприєм­ства. На неї (нього) покладено завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; викорис­товувати технологічні та страхові запаси в разі виникнення пере­боїв у виробництві.

БІЗНЕС – ПЛАНИ ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ).

Бізнес-план (БП) підприємства чи організації — це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької

ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінан­сові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інновацій­но-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Конкретними цілями розробки БП як багатофункціонального документа є:

• налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбут­німи постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

• проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

• своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власного діла;

• формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

• перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до її прак­тичної реалізації.

Загальна методологія розробки БП охоплює три стадії: почат­кову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою за умови започаткування нової справи; вона передбачає опрацюван­ня концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія й можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП.

Четверта стадія – презентація бізнес – плану.

На зміст і структуру БП істотно впливають: цілі розробки БП;

аудиторія, на яку розраховано БП; сфера та розміри бізнесу; ха­рактеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприєм­ця. Типову структуру БП показано на рис.

Загальновживана логіка розробки БП підприємства (організації) передбачає послідовне здійснення таких дій:

1) вибір продукції (послуг) для ринку;

2) дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

3) вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, яка впер­ше розпочинає свою діяльність;

4) прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надан­ня послуг);

5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

6) розробка цінової та збутової політики;

7) обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

8) опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

9) оцінка фінансових параметрів бізнесу;

10) узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

Для підприємництва найбільш характерні плани і програми реалізації окремих проектів (угод). Якщо реалізуються декілька угод пов’язаних або залежних одна від одної, то плануючи їх у взаємодії, підприємці мають справу з плануванням як безперервним процесом – функцією управління підприємницькою діяльністю. По відношенню до значних і тривалих проектів (угод) розробка плану або програми дій, які передбачаються на реалізацію, є неодмінною умовою обґрунтування задуму та надійності бажаного результату. В світовій практиці плани реалізації підприємницьких проектів отримали назву бізнес – планів.

Бізнес – план - це документ, який містить систему ув’язаних в часі і просторі та узгоджених з метою і ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди). Розробка бізнес – планів характерна для всіх форм та видів підприємництва; це складова частина підприємницьких угод виробничого, торгово – комерційного і фінансово – кредитного характеру.

Рис. Типова структура БП підприємства (організації").

В бізнес – плані розглядаються науково – технічні, технологічні, організаційні, соціальні та інші сторони реалізації підприємницького проекту, але основна увага зосереджується на її фінансово – економічних аспектах. Бізнес – планування здійснюється з метою одержання відповіді на такі питання:

- яких фінансових затрат вимагає реалізація певного проекту (угоди);

- який прибуток можна очікувати від його реалізації;

- яка його ефективність (рентабельність);

- в який термін очікуються затрати.

Бізнес – план розробляється в процесі обґрунтування економічної доцільності реалізації певного підприємницького проекту (угоди), повного або часткового перепрофілювання діяльності фірми, а також при створенні нової фірми. При цьому він акумулюється в собі концептуальні основи того чи іншого виду підприємництва.

Для кого розробляється бізнес – план? По – перше, для самих підприємців та працівників фірми з метою детального аналізу всіх аспектів організації нового бізнесу та оцінки очікуваних результатів, по – друге, для потенційних інвесторів (банків, підприємств та організацій, фондів та окремих громадян) з метою переконливої мотивації щодо вкладання коштів у даний бізнес.

Бізнес – план є ефективним засобом донесення нової ідеї, розробки або проекту до осіб, спроможних фінансувати. Водночас – це основа для оцінки перспективи розвитку та управління новим бізнесом.

Ретельно розроблений бізнес – план повинен містити відповіді на цілу низку різноманітних запитань:

- чи піддається підприємницька ідея (проект) практичній реалізації;

- яку організаційну підготовку необхідно провести для створення цього бізнесу;

- яким чином залучити інвестиції;

- що в даному бізнесі є привабливим для потенційних інвесторів;

- чи має даний бізнес переваги над конкурентами;

- якими є ці переваги для підприємця, а які – для інвесторів;

- чи буде ефективним виробництво та реалізація продукції (послуг);

- чи достатній ринок збуту для цієї продукції (послуг);

- як організовуватиметься ресурсне забезпечення бізнесу;

- чи відповідає кваліфікація робітників та керівників організації бізнесу.

Отже, бізнес – план допомагає реально оцінити ідею, втілити її в документацію, усвідомити її, визначити ефективність та «вузькі» місця і врешті – решт керувати процесом реалізації підприємницького проекту.

Розробка бізнес – плану є досить трудомістким процесом і вимагає значних затрат часу та грошей. Тому одним із факторів, що зумовлює ефективність і результативність бізнес – планування, є його організація. Правильна та раціональна організація розробки бізнес – плану передбачає:

· забезпечення взаємозв’язку та взаємо узгодженості в розробці окремих розділів бізнес – плану;

· чіткий розподіл обов’язків між виконавцями;

· координацію дій окремих виконавців;

· забезпечення розробки бізнес – плану у встановлені терміни;

· багатоваріантність планування і ивбр оптимального проекту;

· доведення основних положень бізнес – плану до всіх заціплених сторін.

Розробляючи бізнес – план реалізації певного підприємницького проекту (угоди) для конкретної фірми з врахуванням попередньої діяльності та досвіду роботи, необхідно вияснити нинішній її статус і визначити мету, яку фірма повинна досягти, та шляхи її досягнення.

Над бізнес – планом повинні працювати такі спеціалісти, як менеджери, фінансисти, маркетологи, юристи. Це можуть бути як працівники фірми, які володіють достатніми теоретичними знаннями та мають певний практичний досвід у цьому виді діяльності, так і запрошені консультанти та експерти. Залучення до розробки бізнес – плану спеціалістів, які є працівниками фірми, дозволяє, по – перше, реальніше оцінити саму ідею і, по – друге. Підвищити рівень довіри потенційних інвесторів тим, що ці спеціалісти є особами незацікавленими, нейтральними і тому більш об’єктивними. Обов’язковою у цій роботі є також участь керівника фірми та автора ідеї, що лягла в основу проекту (угоди).

Очолювати та координувати роботу з розробки бізнес – плану може сам керівник фірми або за доручення керівника один з його заступників чи один з найбільш досвідчених виконавців.

Вихідною інформацією для розробки бізнес – плану є інформація щодо попиту на товар, виробнича інформація (відомості про виробничі операції по виготовленню товару, сировину, матеріали, обладнання, приміщення, працівників) і фінансова інформація (інформація про можливі джерела залучення коштів по реалізації проекту та умови, за яких ці кошти можна отримати).

Зміст та структура бізнес – плану на сьогодні нерегламентовані будь – якими нормативними чи інструктивними документами. Проте його оформлення повинно мати такі елементи:

- титульну сторінку, яка містить повну назву фірми, її адресу, телефон, прізвища керівників та інші реквізити, а також назву документа;

- зведений розділ (узагальнююче резюме), тобто коротку анотацію всього бізнес – плану обсягом не більше 4 – 5 сторінок машинного тексту;

- зміст – перелік усіх розділів, підрозділів бізнес – плану та нумерацію сторінок;

- основні розділи бізнес – плану;

- додатки – довідка про фірму, структура управління фірмою, баланс фірми та інша фінансова інформація за декілька останніх років, рекомендаційні листи та позитивні відгуки на бізнес – план, інша довідкова інформація (копії контрактів, ліцензій, документів, з яких взято вихідні дані тощо), бібліографія.

Загальний обсяг бізнес – плану, як правило, не повинен перевищувати 25 – 30 сторінок.

Узагальнююче резюме – це зведений розділ бізнес – плану. В якому розкривається його суть, основна ідея підприємницького проекту (угоди), її переваги. В резюме необхідно вказати, що даний бізнес – план є єдиним документом, який розглядатиметься потенційними інвесторами. Перш ніж вкладати гроші в якусь справу, вони можуть розглядати десятки або сотні можливих проектів та пропозицій. Тому, отримавши Ваш бізнес – план, інвестор намагатиметься перш за все уяснити його суть і у випадку, коли ідея його зацікавить, ознайомитися з усіма її аспектами детальніше. В зв’язку з цим резюме повинно бути чітким, лаконічним і переконливим.

Ще до написання резюме повинні бути детально розроблені усі розділи бізнес – плану, а також проаналізовані в деталях і в цілому усі аспекти даної роботи. В структурі бізнес – плану резюме розміщається на наступній сторінці за титульною.

Щоб Ваш проект з самого початку ознайомлення з ним зацікавив потенційних інвесторів, повинні бути викристалізувані всі позитивні моменти підприємницького проекту.

Необхідно враховувати, що ділові люди, які мають можливість вкласти гроші у проект, не завжди володіють достатнім рівнем підготовки в тій сфері підприємництва, для якої розробляється бізнес – план.

Необхідно враховувати, що ділові люди, які мають можливість вкласти гроші у проект, не завжди володіють достатнім рівнем підготовки в тій сфері підприємництва, для якої розробляється бізнес – план.

Якщо матеріал буде незрозумілим для інвестора, він з бізнес – планом знайомитися не буде. Отож слід пам’ятати, що резюме є зведеним розділом, який концентрує в собі всі основні положення та показники бізнес – плану, і впливає на рішення про фінансування даного проекту тільки за умови його досконалої професійної розробки.

В резюме повинні висвітлювати такі питання:

- основна ідея підприємницького проекту (угоди);

- коротка характеристика продукції (робіт, послуг);

- оцінка ринку збуту та конкурентноздатності;

- шляхи та спроби реалізації проекту;

- строки реалізації;

- основні фінансові показники – затрати на реалізацію проекту, виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), валовий прибуток, рівень рентабельності, термін окупності затрат.

Якщо резюме служить для того, щоб розкрити суть підприємницького прибутку, то всі його аспекти деталізуються в основних розділах бізнес – плану. Такими розділами є:

1. суть проекту та характеристика продукції (робіт, послуг);

2. оцінка ринку збуту;

3. аналіз стану справ у галузі та оцінка конкурентноздатності;

4. план маркетингу;

5. виробничий план;

6. організаційний план;

7. оцінка ризику і страхування;

8. ресурсне забезпечення;

9. фінансовий план.

Розробка бізнес – плану закінчується його документальним оформленням та презентацію. Процес оформлення бізнес – плану передбачає знання та дотримання певних вимог. Особливо важливим є дохідливість викладу, систематичність та послідовність у подачі матеріалу.

Бізнес – план пишеться від третьої особи. Текст рукопису слід виділяти абзацами. Що полегшує читання та засвоєння викладеного матеріалу. Критерієм такого поділу є зміст написаного: кожен абзац включає самостійну думку, що міститься в одному або декількох реченнях.

В тексті потрібно уникати повторень, не допускати переходу до нової думки, поки не закінчена попередня. Викладати матеріал потрібно короткими реченнями, уникати нагромаджень підрядних речень.

Не варто перевантажувати текс цифрами. Якщо для розкриття суті необхідно навести відповідні розрахунки, їх можна подати в додатках. Для ілюстрації текстового матеріалу бажано використовувати таблиці, схеми, діаграми, фотографії та комп’ютерну графіку.

Після написання текст необхідно відредагувати спеціалісту – замовнику або професійному редактору.

Презентація бізнес – плану може здійснюватись у письмовій формі. У першому випадку бізнес – план розсилається потенційними інвесторам. При розсиланні до нього додається лист з коротким зверненням – проханням ознайомитися з матеріалом, викладеним у цьому документі, і у разі позитивного рішення про інвестування коштів у проект повідомити про це фірму. При усній презентації на неї запрошуються потенційні інвестори і підприємець або власник – менеджер доводить основні положення бізнес – плану до слухачів. Бажано при цьому використовувати плакати з цифровим матеріалом, розрахунками, схемами. Доповідачеві потрібно бути готовим відповісти на будь – які запитання по суті проекту, який презентується.

ТЕМА: «Система планування на підприємстві»

1. Економічні функції держави включають:

а) встановлення ціни на продукцію підприємства, регулювання чисельності зайнятих у матеріальному виробництві, формування правових засад функціонування економіки, усунення недоліків ринкового саморегулювання;

б) забезпечення економіки необхідною кількістю грошей, встановлення норми рентабельності для окремих виробництв, перерозподіл доходів, забезпечення населення обов’язковими товарами;

в) забезпечення сприятливої правової бази, визначення глобальної стратегії розвитку країни, індикативне макроекономічне планування, узгодження і стимулювання пріоритетних напрямків інноваційних процесів та інвестиційної діяльності, перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення, моніторинг та регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього середовища.

2. Основні принципи державного регулювання економіки полягають у:

а) використанні адміністративних важелів щодо суб’єктів господарювання, максимальному використанні впливу державних органів на господарюючі об’єкти;

б) мінімальному втручанні державних органів в економічні процеси, впливі державних органів на соціально – економічні процеси за допомогою економічних важелів і нормативів;

в) обов’язковому використанні в процесі державного регулювання економіки методів, що застосовуються сусідніми державами, обов’язкове використання макроекономічних індикативних планів.

3. До методів державного регулювання належать:

а) економічні та адміністративні;

б) вирівнювання темпів росту окремих галузей промисловості, максимально вигідні умови господарювання для великих підприємств;

в) усі відповіді вірні.

4. Макроекономічне планування ґрунтується на:

а) розробці директивних планів;

б) розробці індикативних планів;

в) планах розвитку окремих підприємств.

5. Результатом бюджетного планування є формування:

а) суми коштів, спрямованих на споживання в плановому періоді;

б) Державного бюджету;

в) державних цільових фондів.

6. Дохідна частина Державного бюджету формується за рахунок:

а) податкових надходжень;

б) пожертв громадян;

в) благодійних внесків іноземних громадян та організацій.

7. Відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та іншими інституціями з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів, називаються:

а) договірними;

б) страховими;

в) кредитними.

8. Найбільш розповсюдженими формами кредиту є:

а) державний;

б) банківський;

в) комерційний.

9. Податок – це:

а) ставка сплати прибутку підприємства до місцевого бюджету;

б) фіксована сума сплати до державного цільового ринку;

в) обов’язків платіж, що стягується до бюджету з юридичних і фізичних осіб.

10. Непрямий податок, який стягується за товари, що ввозяться в країну, вивозяться з неї або прямують транзитом, називається:

а) торговельна квота;

б) мито;

в) акцизний збір.

11. Державне замовлення як засіб державного регулювання економіки передбачає:

а) обов’язкове залучення до процесу задоволення державних потреб у певних видах продукції іноземних виробників;

б) формування необхідних для задоволення державних потреб обсягів і складу продукції;

в) фінансування виконання державного замовлення виключно за рахунок підприємства.

12. Державне замовлення є обов’язковим для:

а) приватних підприємств в обсягах, чітко зафіксованих органами місцевої влади;

б) акціонерних товариств, незважаючи на економічну невигідність виконання державного замовлення;

в) підприємств – монополістів на певному ринку товарів незалежно від форми власності.

13. За масштабом прогнозування виділяють такі прогнози:

а) макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні;

б) розвитку економічних, політичних, соціальних відносин;

в) пошукові, перспективні, короткострокові.

14. Методи прогнозування діляться на такі групи:

а) фактографічні, евристичні;

б) евристичні, ресурсні;

в) ресурсні, статистичні.

15. Функціями прогнозування є:

а) рекомендуюча, передбачувальна;

б) стратегічна, нормативна;

в) усі відповіді вірні.

16. За часом передбачення прогнози бувають:

а) коротко -, середньо -, довгострокові;

б) галузеві, регіональні;

в) нормативні.

17. Мета планування – це:

а) спосіб встановлення планових показників;

б) ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища в якому воно функціонує;

в) поділяти основні завдання на пів – завдання і встановити зв’язки між ними.

18. Основними перевагами планування в умовах ринку порівняно з директивним планування є:

а) самостійне здійснення всього комплексу планової роботи;

б) проведення «зверху» основних показників діяльності;

в) самостійного вибору розмірів матеріального стимулювання.

19. Основними методами планування є:

а) ресурсний, факторний, нормативний, балансовий;

б) соціальний, виробничо – технічний, господарський;

в) всі відповіді вірні.

20. Ресурсний метод планування використовується при:

а) обмеженості окремих видів продукції;

б) незначній ємності ринку;

в) при монопольному становищі підприємства або слабкій конкуренції.

21. Найважливішими принципами планування є правильне обґрунтування та вибір мети і кінцевих результатів діяльності підприємства:

а) оптимальність використання ресурсів, системність і безперервність планування, збалансованість;

б) суб’єктивна оцінка майбутнього тану підприємства, мобільність, врахування життєвого циклу товарів;

в) всі відповіді вірні.

22. Нормативний метод планування передбачає розрахунок планових показників на основі:

а) прогресивних норм використання ресурсів з відрахуванням зміни цих норм у плановому році;

б) середніх норм використання ресурсів у плановому році;

в) норм використання матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

23. Підприємство може обрати одну із таких базових стратегій:

а) скорочення, диверсифікація, поглинання;

б) стабілізації, зростання, виживання;

в) всі відповіді вірні.

24. Стратегія - це:

а) забезпечення майбутнього стану підприємства;

б) генеральна комплексна програма дії, яка визначає для підприємства його головні цілі, пріоритетні проблеми та розподіл ресурсів для їх досягнення;

в) плани підприємства щодо охоплення певної частини ринку.

25. Середньострокові плани передбачають:

а) деталізацію перспективних планів щодо обсягу випуску продукції;

б) деталізацію стратегічних планів на перші роки діяльності;

в) зазначення конкретних виконавців.

26. Оперативне планування охоплює такі напрями:

а) організацію матеріально – технічного забезпечення підприємства;

б) календарне планування, диспетчеризація;

в) виробниче планування, планування збуту продукції.

27. Місія підприємства – це:

а) основна ціль підприємства, головна причина його існування;

б) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

в) діагностичний етап стратегічного планування.

28. Основні ознаки тактичного планування:

а) доповнюють стратегічні плани, мають вузьке спрямування, визначають практичні, конкретні засоби для досягнення намічених цілей;

б) наслідки будуть зрозумілі через тривалий період і їх важко виправити, окреслюють місію та цілі діяльності підприємства і засоби їх досягнення;

в) всі відповіді вірні.

29. Основні ознаки стратегічного планування:

а) доповнюють стратегічні плани, мають вузьке спрямування, визначають практичні, конкретні засоби для досягнення намічених цілей;

б) наслідки будуть зрозумілі через тривалий період і їх важко виправити, окреслюють місію та цілі діяльності підприємства і засоби їх досягнення;

в) всі відповіді вірні.

30. У процесі оперативного планування здійснюється:

а) детальна розробка планів окремих цехів, дільницю, бригад на короткі проміжки часу;

б) планування маркетингової діяльності та зовнішньоекономічної діяльності;

в) науково – дослідні, конструкторсько – технологічні та експериментальні роботи.

31. Бізнес – план підприємства – це:

а) план виробництва і реалізації на наступний рік;

б) план, спрямований на обмеження використання ресурсів;

в) комплексний плановий документ підприємницької діяльності, що містить заходи, спрямовані на одержання прибутку.

32. Основні відмінності між традиційним поточним планом і бізнес – планом зводяться до такого:

а) бізнес – план розробляється для підприємств з іноземними інвестиціями, поточний – лише з вітчизняними;

б) поточний план затверджується вищестоящими організаціями, бізнес – план – органами самоврядування;

в) поточний план розробляється для внутрішнього використання, бізнес – план – для пред’явлення зовнішнім інвесторам і клієнтам.

33. Метою розробки бізнес – плану може бути:

а) для пред’явлення в галузеві органи управління;

б) техніко – економічне обґрунтування створення і функціонування підприємств, для залучення зовнішніх інвесторів;

в) всі відповіді вірні.

34. Бізнес – план розробляється на:

а) 10 – 15 років;

б) терміни чітко не визначені;

в) 3 – 5 років.

35. Зміст і структура бізнес – плану законодавчо визначена:

а) Кабінетом Міністрів України;

б) не регламентується;

в) Верховною Радою.

36. Які можуть бути форми презентації бізнес – плану:

а) письмова;

б) усна;

в) всі відповіді вірні.