Задача 1. Річний випуск виробів А - 1320 шт., вироби Б -2486 шт

Задача 1

Річний випуск виробів А - 1320 шт., вироби Б -2486 шт. Виробнича собівартість одиниці виробу А - 184 грн., Б - 339 грн. Початкові матеріальні витрати: по виробу А - 73,6 грн., по виробу Б - 81,36 грн. Тривалість виробничого циклу виготовлення виробу А - 14, вироби Б -18 календарних дня. Визначити нормативний розмір незавершеного виробництва по виробах і в цілому по підприємству.

Задача 2

Розрахувати запаси незавершеного виробництва та валової продукції підприємства.

Задача З

Протягом року буде виготовлено 1000 виробів, собівартість кожного з яких 183 грн. Тривалість циклу виготовлення 9 днів, на його початку затрачається 405 грн. Обчислити норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві.

1.3. Скласти:

- конспект;

- звіт.

Література:

1. Тарасюк Г.М., "Планування діяльності підприємства", К. 2003 Т.1, Т.2

2. Алексєєва М.М. "Планування діяльності фірми", М. 1998, ст.. 3-35.

3. Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства", К. 2002.

4. Білов М.А., Євдокимова Н.М. „Планування діяльності підприємства" - К., 2002

5. Ільїн А.І. „Планування на підприємстві" - Мінськ, 2004 р.

6. Е.А. Афітов „Планування на підприємстві" - Мінськ, 2001 р.

7. Р.Б. Тян „Планирование деятельности предприятия" - К., 1998 г.

8. Бухалков М.І. „Внутріфірмове планування" - М., 2003 р.

Р. 3. Планування ресурсного забезпечення

Тема 5. Виробнича потужність

Самостійна робота № 5. Система показників виробничої потужності

Навчальні цілі: Розглянути систему показників виробничої потужності, методику їх розрахунку.

Студент повинен знати: систему показників виробничої потужності, методику їх розрахунку.

Студент повинен вміти: розрахувати показники виробничої потужності.

1. Завдання для самостійної роботи:

1.1. Звернути увагу на питання:

1. Виробнича потужність підприємства та її види.

2. Методика обчислення виробничої потужності.

3. Баланс виробничої потужності.

4. Система показників виробничої потужності.

2. Методичні вказівки

Студент повинен звернути увагу на визначення виробничої потужності. Виробнича потужність — максимально можливий обсяг продукції встановленої номенклатури, яку може виготовити підприємство за певний період часу за умов раціонального використання обладнання та виробничих площ.

Виробнича потужність розраховується, як правило, нарік. Одиниці виміру виробничої потужності застосовуються різні залежно від характеру та типу виробництва, а також галузевої підпорядкованості, але за таким загальним правилом: виробнича потужність має визначатися в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік виготовлюваної продукції (послуг, що нада­ються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції.

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу, продукції. У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник. У господарчий практиці розрізняють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну.

Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції, розширення діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки. Наприклад, у електроенергетиці та газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів) і конструкційних матеріалів (тощо).

Розрахунки виробничої потужності підприємства базуються на таких основних методичних принципах:

1. Виробнича потужність визначається за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводиться можливе звуження номенклатури об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначення для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва. Провідними вважаються найменш спроможні підрозділи (групи устаткування). Розрахунок виробничої потужності проводяться з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць та можливого внутрішньовиробничого кооперування. За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

3.Виробнича потужність підприємства визначається кількістю устаткування (виробничих площ). У розрахунки включається:

- усе чинне та не чинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

- устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

- понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

При розрахунках виробничої потужності не враховується резервне устаткування, яке не планується вводити в експлуатацію протягом розрахункового періоду, а також устаткування навчальних дільниць. У монтажних цехах виробнича потужність, як правило, визначається з урахуванням площі. В розрахунки включається вся виробнича площа цеху за винятком центральних проїздів, інструментально-роздаткових комор, побутових та складських приміщень тощо.

4. Виробнича потужність підприємства визначається на підставі корисного фонду часу роботи одиниці обладнання (використання площі). Визначається окремо для двох груп машин та агрегатів, а саме:

а) для машин і агрегатів безперервної дії (роботи):

де — відсоток утрати робочого часу на поточний ремонт агрегату.

б) для машин і агрегатів дискретної дії:

де Тн — номінальний фонд часу роботи обладнання.

У свою чергу, номінальний фонд розраховується за такою формулою:

де Др — кількість робочих днів;

n — кількість робочих змін;

t_зм. — тривалість однієї робочої зміни;

Дпс — кількість передсвяткових днів;

t_скор. — час скорочення зміни у передсвятковий день.

У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних ліній (цехів).

5. Виробнича потужність підприємства розраховується на підставі норм продуктивності устаткування, виробничих площ та трудомісткості виробів, норм виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. Якщо такі норми відсутні, можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості робітників однакових професій і ланок виробництва. Підвищення продуктивності машин залежить, насамперед, від впровадження прогресивних технологій, що зумовлюється рівнем досконалості конструкції виготовлюваних виробів: простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів, вища їх технологічність у виробництві, нижча машиномісткість виготовлюваної продукції і менша її трудомісткість. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості заготовок, напівфабрикатів, меншого часу їх обробки, що означає виготовлення більшої кількості продукції.

6.Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Зростання виробничих потужностей, обумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування та робочих місць, знаходить своє відображення у величині трудомісткості виготовлюваної продукції. Знаючи величину й структуру трудомісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому. У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, показана нарис. 2.1.

Рис. 2.1. Класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства

Виходячи з належності підприємства до того чи іншого виду виробництва, спостерігаються вагомі відмінності у формуванні його системи машин та устаткування. Однак у «сіх випадках на побудову системи машин і формування виробничих потужностей підприємства найбільш впливовими є конструктивно-технологічні особливості продукції та масштаб її виробництва. Всебічне врахування впливу цих факторів на стадії проектування нових, розширення та реконструкції діючих фірм дає можливість визначити структуру і технічні параметри окремих машин системи, а також обґрунтувати найбільш раціональну технологічну і просторову побудову системи машин і досягнення на цій основі максимального значення потужності.

У процесі виробництва на систему машин підприємства впливає сукупність факторів: зміна номенклатури та обсягів виробництва, застосування нових, більш досконалих машин і устаткування, матеріалів, технологічних процесів. Це обумовлює необхідність кількісної та якісної зміни окремих елементів системи, модернізації підсистем і системи в цілому, її відтворення.

Формування виробничих потужностей підприємства, досконалість організаційної побудови системи машин значною мірою залежать від рівня узгодженості пропускної здатності машин в окремій підсистемі (підрозділ, дільниці) і між підсистемами в межах системи машин усього підприємства. Отже, за кількістю, структурою та продуктивністю машини в підсистемах повинні бути підібрані так, щоб за одиницю часу вони могли виготовляти однакову кількість продукції. Якщо розглядати якість організаційної побудови системи машин підприємства в більш широкому плані, то принцип пропорційності повинен бути збережений також у пропускній здатності між окремими підсистемами, які функціонують на всіх рівнях її ієрархічної структури. Цим, вирішальною мірою, визначається обсяг робіт системи та виробнича потужність підприємства.

Розгляд виробничої потужності в контексті системи машин також потребує орієнтації на рикові параметри виробничої системи: конкурентоспроможність продукції, можливість інвестування, попит на продукцію і відповідну стратегію і тактику маркетингу та менеджменту щодо систем машин.

Розрахунки виробничої потужності проводяться відповідно до типів виробництва.

Розрахунок виробничої потужності у масовому виробництві

Величина виробничої потужності технологічної лінії за розрахунковий період (рік, квартал) визначається як співвідношення фонду робочого часу в цьому періоді та трудомісткості одного виробу (деталі), виражених в однакових одиницях виміру часу. Якщо треба обчислити виробничу потужність механічного цеху підприємства, то використовується наступна формула:

де Тк — корисний фонд роботи часу одиниці устаткування;

g — кількість устаткування;

t_вир — норма часу на одиницю виробу (деталі).

Для обчислення виробничої потужності складальної дільниці (складального цеху) застосовується наступна формула:

де F— корисна виробнича площа дільниці (цеху);

Тн — кількість робочих днів у розрахунковому періоді;

f — тривалість циклу складання одного виробу, днів;

t— виробнича площа, необхідна для складання одного виробу.

Розрахунок виробничої потужності у серійному виробництві.

У серійному виробництві виробнича потужність розраховуєть­ся відносно типового представника, а саме:

де t_тип. — трудомісткість обробки типового представника. Якщо продукція комплектна, то виробнича потужність розраховується за наступною

де t_комп. — трудомісткість комплекту.

У свою чергу, трудомісткість комплекту розраховується у такий спосіб:

де Ni — кількість деталей г-го найменування, які входять од ком­плекту;

tі — час обробки і-оті деталі.

Розрахунок виробничої потужності у багатономенклатурному виробництві.

За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

У цьому типі виробництва потужність розраховується в три етапи: 1. Усе устаткування розбивається на групи відповідно до технологічних операцій; відповідно, по групам визначаються коефіцієнти виробничої потужності, а саме:

де п — кількість найменувань виробів;

Ni — кількість виробів i-го найменування;

tі - час обробки одиниці i-го виробу по даній групі устаткування;

Наведений вище коефіцієнт завжди має бути не менше одиниці.

2.З усіх визначених коефіцієнтів відповідно до угрупувань устаткування обирається один, який розраховано відносно провідної групи (самий найменший).

3.Визначається виробнича потужність з урахуванням коефіцієнта. Показники виробничої потужності

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, який характеризує зміни її величини протягом розрахункового періоду.

На підприємстві розраховуються наступні показники потужності:

- потужність на початок року (вхідна потужність підприємства);

- потужність на кінець року (вихідна потужність підприємства);

- середньорічна виробнича потужність.

Вихідна потужність розраховується за формулою:

Мвих. = Мвх. + Мотз. + Мр. +МІіа - Мв

де Мвх. — вхідна потужність підприємства;

Мотз — збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

Мр. — нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

Мна — збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

Мв — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття (виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою.

де Мвв — кількість введених в дію виробничих потужностей;

Мвив — кількість виведених виробничих потужностей;

tвв — кількість місяців із моменту введення виробничих потужностей до кінця року;

tвиб. — кількість місяців із моменту вибуття виробничих потужностей до кінця року.

Коефіцієнт використання виробничої потужності визначається шляхом ділення обсягу виробленої у розрахунковому періоді продукції на середньорічну величину потужності.

Визначення й регулювання резервної потужності підприємства здійснюється за допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідницьких виробництв.

Величина резервної потужності для основного виробництва розраховується за формулою:

де Мн.п. — потужності, які виробляють нові види продукції;

Кп.т. — коефіцієнт, який враховує зростання трудомісткості або зниження продуктивності. Формування резервної потужності досягається такими двома основними шляхами:

1. досягненням гнучкого перебудування (пристосування) відповідно до кон’юнктури ринку;

2. створюванням постійного резерву, який виключає необхідність адаптації.

Повний резерв виробничої потужності підприємства розраховується за формулою:

де Кп.н. —коефіцієнт передбачуваного зростання трудомісткості технологічної підготовки виробництва нової продукції у порівнянні з аналогами;

Тпа — трудомісткість технологічної підготовки виробництва аналогічної замінюваної продукції;

Кп — коефіцієнт переводу Тпа в одиниці виміру Мнп і Мт;

Мт. — потужність підрозділів підприємства, які зайняті

технологічною підготовкою виробництва;

Мт.п, — потужність, яка забезпечує підтримку виробництва продукції, що виготовляється у поточному році.

1.2. Розглянути систему показників виробничої потужності, методику їх

розрахунку.

1. Узагальнюючим показником використання потужності основних фондів підприємства (показник фондовіддачі (ФВ). Він визначається відношенням обсягу виробленої продукції (В) до середньорічної вартості ОПВФ (Ф):

2. Інший узагальнюючий показник використання ОПВФ на підприємстві - фондомісткість продукції визначається відношенням середньорічної вартості ОПВФ до обсягу випущено) продукції в грошовому, натуральному або трудовому виражені (В), тобто:

3. Коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кно) визначається відношенням кількості (потужності) діючого обладнання (іч(д) до кількості всього обладнання, що є в наявності на підприємстві (Мно):

4. Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання визначається відношенням кількості діючого обладнання до загальної кількості встановленого на підприємстві обладнання:

5. Коефіцієнт використання ефективного (або планового) фонду часу обладнання (Ке) визначається таким чином:

Відносно окремих одиниць обладнання цей коефіцієнт прийнято називати коефіцієнтом екстенсивного завантаження і визначати діленням Тф на Те.

6. Коефіцієнт змінності роботи обладнання:

де Твт-з - фактично відпрацьоване число верстато-змін;

Тдн - число робочих днів у періоді;

е (зм) - ефективний фонд часу встановленого обладнання при роботі в одну зміну.

7. Основним з них є коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання (Кі.з.), який характеризує використання обладнання за продуктивністю в одиницю часу:

8. Інтегральний коефіцієнт завантаження (використання) обладнання (Кі) дозволяє дати загальну оцінку рівня його використання, як за продуктивністю, так і за часом. Він визначається множенням коефіцієнтів екстенсивного (Ке.з.) і інтенсивного завантаження (Кі.з.), тобто:

Кі = Ке.з. х Кі.з.

9. Узагальнюючим показником використання виробничої потужності є коефіцієнт використання виробничої потужності (КП), що визначається за формулою:

де Q - річний обсяг виробництва продукції;

ВП - величина середньорічної виробничої потужності. Даний коефіцієнт може розраховуватися як по окремих видах продукції, дільницях, цехах, так і по підприємству загалом.

1.3. Вирішення завдань

Задача 1

Визначити виробничу потужність і коефіцієнт завантаження групи верстатів кількістю 6 од. за такими вихідними даними. У році 260 робочих днів. Режим роботи двозмінний, тривалість зміни 8 годин, втрати часу на ремонт верстата - 3%. Річний план виготовлення деталей на верстаті 4200 шт. Трудомісткість деталі 6 нормо-годин. Коефіцієнт виконання норм виробітку 1,2.