Головна мета і суть зеленого туризму

Головна мета сільського туризму – сформувати новий агротуристичний продукт, що виходить за рамки традиційного уявлення про туристичну пропозицію України, і який би враховував природну, історико-культурну специфіку регіонів, а також дозволяв би істотно урізноманітнити традиційну пропозицію України.

Сільський туризм – це діяльність сільського населення, що пов’язана із сільським середовищем, сільським будинком і заняттями, що ставлять до центру уваги природу і людину. Сільський туризм, на відміну від масового, не справляє шкідливого впливу на довкілля природне та культурне і, у той же час, робить істотний внесок у регіональний розвиток. Він дозволяє використовувати існуючий житловий фонд і не вимагає значних інвестиційних витрат.

Сільський туризм як відпочинок у сільській місцевості – не лише данина моді, але й необхідність замінювати забруднене міське середовище, динамічний і напружений ритм життя в містах на спокій і тишу серед чистого природного середовища. Він дає людині можливість звернутися до витоків народу, до природного середовища і культурної спадщини, дозволяє задовольнити такі специфічні захоплення, як вивчення історичної, культурної, етнографічної, а також архітектурної спадщини, звичаїв та ремесел, що характерні для даного регіону, ознайомлення з місцевим народним одягом, фольклором, місцевою мовою або діалектом, аматорське фотографування, збирання трав і мінералів. Особливо характерна для сільського туризму участь у сільськогосподарських роботах - овочівництві, бджільництві, збиранні винограду,фруктів, трав та грибів. Завжди цікавим для гостей є знайомство з місцевою кухнею. Головну роль у сільському туризмі відіграє господар - він надає більшість послуг, забезпечує домашньою їжею, виконує функції гостинного хазяїна. Саме від нього туристи пізнають народні ремесла, фольклор, побут і духовний світ місцевих жителів. Від уміння, культури, доброзичливості господаря залежить ступінь задоволення туристів відпочинком у селі.

Інтерес до сільського туризму високий у всіх країнах світу. Разом із тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Сільський туризм може розвиватися не скрізь, а лише у регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. Сільський туризм створює нові робочі місця та приносить реальний прибуток регіонам, а також дозволяє знайти засоби і способи збереження природи.

Криза в сільськогосподарському секторі також є однією з причин сучасного розвитку сільського туризму. Фермерство змінюється агробізнесом, а механізація і модернізація цілком змінюють картину сільської діяльності.

Сільський туризм – це один з важливих напрямів у політиці розвитку села, оскільки є альтернативою його індустріалізації і засобом утримання населення в мало розвинутих у промисловому відношенні регіонах. [3. c.15-16]

Існує три різновиди нинішнього сільського зеленого туризму.

По-перше, агротуризм – вид сільського зеленого туризму як пізнавального, так і відпочинкового характеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в завантаженості на територію і регламентуванні видів розважального відпочинку.

По-друге, відпочинковий. Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові і інші надбання тієї чи іншої місцевості.

По-третє, це екотуризм – науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму,характерний для сільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку. [2. c. 83-84]

З функціональної точки зору сільський туризм тісно пов'язаний з іншими видами туризму, насамперед з рекреаційним (морським і гірським), культурним, спеціалізованими видами туризму (лижним, мисливським, рибальським, культовим тощо). З цими видами туризму його поєднує орієнтація на природне середовище. В організаційному плані об’єднавчою основою є сімейний туристичний бізнес. Усе це дозволяє включати сільський туризм в комбіновані тури, що примножує попит на традиційний туристичний продукт.

Сільський туризм може ефективно розвиватися та функціонувати на таких територіях:

- національні парки і специфічні території, що охороняються;

- села;

- сільськогосподарські ферми;

- зони відпочинку і дачні зони;

- лісовий фонд;

- природні феномени;

- монастирі і священні місця;

- малі міста з характерною архітектурою, побутом, культурою;

- пам’ятки народної культури під відкритим небом.

Для нормального функціонування та розвитку сфери сільського туризму на цих територіях необхідне створення певної інфраструктури, яка має відповідати двом основним вимогам: по-перше, створювати нормальні умови для проживання туристів, а по-друге, у мінімальному ступені порушувати екологічну стійкість природного середовища.

При цьому сільський будинок, господарі якого бажають приймати туристів має відповідати наступним вимогам:

· наявність красивого фасаду

· традиційний для району спосіб ведення домашнього господарства

· побутові зручності, включаючи наявність ванної з гарячою водою, туалету

· достатня кількість приміщень для розміщення туристів

· наявність у господарів бажання приймати туристів, з якими вони будуть жити однією великою родиною

· контактність і ініціативність членів родини

Україна має чудові можливості для розвитку сільського зеленого туризму, оскільки володіє безцінною природною та культурною спадщиною. У більшості українських регіонів на тлі прекрасних ландшафтів розташовані тисячі різноманітних пам’яток історії та культури світового рівня, а деякі з них унікальні: городища трипільської культури, скіфські кургани,безцінні скарби Київської Русі, середньовічні замки, чудові шляхетські парки тощо. Дотого ж, на території України розташовано 15 унікальних природних заповідників. Крім того, клімат України вигідно відрізняється від клімату багатьох країн.

Проте попри позитивну динаміку у зростанні попиту на відпочинок у селі, і не тільки у туристичних регіонах, загальне незначне зростання кількісних і якісних параметрів пропозицій щодо відпочинку у селі, помітне зростання інтересу зарубіжних туристів до самобутнього українського агротуристичного продукту, в Україні поки що не сформована система якості у сфері сільського туризму, що не дозволяє конкурувати на туристичних ринках. Ця ситуація спричинена відсутністю системного підходу держави до розвитку суспільно цінної та корисної сфери – сільського зеленого туризму, його стихійним розвитком, що призводить до невідповідності ціни і якості послуг та невиправдання очікувань туристів.

Для подолання проблеми розвитку сільського туризму потрібно докласти організаційних зусиль, опираючись на громадські об’єднання, такі як Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та її місцеві осередки. Для цього необхідно опрацювати законодавчу та матеріальну бази, систему управління та регулювання, здійснити кадрове, інформаційно-рекламне забезпечення, поширювати міжнародні зв’язки. [3. c. 8-14]