Абиотические фактори водного середовища

Вода займає переважну частину біосфери землі (більше 71% земної поверхні) і формує гідросферу, що включає океан, внутрішні моря, прісні води (гірські льоди, ріки, болота, озера, ґрунтові води).

Водні умови створюють своєрідне середовище перебування. Щільність води в 800 разів, в'язкість в 55 разів вище аналогічних показників повітря. Вода характеризується низькою розчинністю в ній кисню, що може швидко витрачатися на окислювання органічних з'єднань, що попадають у воду, що надходять у водне середовище зі стічними водами підприємств, від населення, від тваринницьких комплексів. Це легко приводить до загибелі аеробних видів організмів (у воді залишаються анаэробные, гнильні види бактерій). До інших основних властивостей водного середовища ставляться її рухливість (плину, перемішування), солоність і кислотність. Мешканці водного середовища пристосовані до відповідних водно-сольових режимів, і їхня зміна в результаті промислового забруднення теж веде до загибелі гідробіонтів. Іншими факторами забруднення, крім згаданих вище порушень кисневого й сольового балансу, є зміни температурного режиму й токсичність стічних вод.

Розподіл основних солей у різних водоймах показує розмаїтість умов середовища по факторі солоності й припускає відповідна розмаїтість життєвих форм організмів:

Прозорість води визначає товщину эуфотической (у достатній мері освітленої) зони, у якій відбувається розвиток фотосинтезуючих бактерій і рослин, утвориться й накопичується органічна речовина.

Важливою природною особливістю температурного режиму води є температурна стратифікація, тобто зміна температури по глибині водного об'єкта. Висока питома теплоємність, розширення води при замерзанні й найбільшій щільності води при +4ос створюють температурні й конвекційні режими, особливі для різних по площі й глибині типів водойм.

Водойми підрозділяють на дві більші групи: стоячі (лентическая середовище) - це озера, ставки, болота й проточні (лотические) - ріки й струмки. У будь-якому лентическом водоймі виділяється три зони: літоральна - мілководні ділянки; лимническая - товща води, глибини якої досягає сонячне світло; компенсаційний обрій - із процесами, зворотними биопродуцированию.

Як й у будь-яких інших экосистемах, у водних трофічних ланцюгах розрізняють автотрофні організми (продуценти), а також руйнівників органічної речовини (декомпозеров) - це фаготрофы (макроконсументы), сапрофіти (микроконсументы).

У ріках і струмках виділяють дві зони: мілководні перекати й глибоководні плесы. Кожної із цих зон властиві свої біоценози.

Рух води, пов'язане з її швидкістю, турбулентністю, обумовлює пересування й локалізацію скида виробничими стічними водами забруднюючих речовин, специфіку їхнього осадження й розкладання - тобто особливості процесів «самоочищення» водойм.