Катарсис негативних почуттів

Ви дивитесь трагедію. Вас охоплює страх. Страх збільшується че­рез напруження, від непокоєння за життя людини. Страждає герой -страждаєте і ви. Страх збільшується - і вас охоплює жах.

Ви здригаєтеся від переляку і втискуєтеся в крісло. Сидите ні живі, ні мертві: переживаєте, перевтілюєтесь у героя. Усі його почуття, дум­ки переживаєте як свої; його муки і передсмертні страждання випро­бовуєте на собі, але без болю, однією душею. Страх напружує до межі пізнавальні, моральні та естетичні почуття і спалює енергію - синусої­да стикається з нижньою межею базової енергії - і вона спалюється, тане, щезає. Ви наближаєтеся до межі життя і смерті.

Хоча страх і продукт уяви, продукт наслідування, переживання чужих страждань (трапляється смерть від страху смерті), але ви від­чули її дихання. Далі - ще страшніші події: вас охоплює вже жах; ви сидите ні живі ні мертві. Тут вас охоплює страх смерті. Ви - на межі життя і смерті.

Це стан катарсису негативних почуттів.

Енергію "спалили" через переживання загибелі героя. Оперативної енергії у вас залишилася мізерна кількість, вона на самому дні, вам май­же немає задля чого жити. А душа через спалювання негативних домі­нант очистилася від афектів і відродилася з відновленими якостями.

Ось чому переживання почуттів трагічного - цс переживання буй­ності людської сили в боротьбі проти підступного начала в діях і вчин­ках, щоб гармонійне в житті, природі або у взаєминах з людьми було життєдайним і несло їм щастя. Люди з підступним началом намага­ються руйнівними впливами, потворним, низьким прагненням пере­творити все навколо до рівня свого стану - до дисгармонії. Але ви - за перемогу гармонії, і тому болісно переживаєте руйнування - плаче­те. Плач у трагедії благородний тим, що він теж значніший, ніж про нього думають. Негативні почуття виражаються зовні: людина плаче, ллє сльози зворушення, болісно переживає чужий біль, чужу смерть, як свою. Вона переживає в деталях те, що раніше не викликало почут­тів. Вона журиться, сумує, втрачаючи бадьорість. Мучиться і втрачає свій душевний спокій - страждає, але без болю.

У чому 1) смисл, 2) причина і 3) механізм енергетичного поворо­ту - катарсису?

Ось чому стан катарсису— процес руйнування стереотипів і афектів на крайніх точках енергетичної хвилі.

Зокрема, впливи комічного і трагічного руйнують уявлення людини про відоме і невідоме, моральне і аморальне, гармонію і дисгармонію в собі і в навколишньому світі.

Чому це відбувається? У комедії і трагедії зображені люди і людські взаємини трьох типів: 1) люди, кращі ніж звичайні, 2) гірші, ніж є на­справді, 3) такі, якими вони є навколо.

Через комедію І трагедію відбувається зіткнення в душі людини двох світів: внутрішнього і зовнішнього. Злитися в нову цілісність- з двох створити один душевний стан людини - новий, кращий, ніж її власний, через синтез своїх І чужих змістів душі:

1) енергетики, яка спільномірна зі станом натхнення генія;

2) думок відточених і точних, які відображають сутність твору;

3) почуттів вищого рівня, на які здатні творці.

Кожна людина змушена внаслідок впливу енергії та інформації тво­ру цю роботу виконати самотужки, перебудувати себе на зразок генія. Людина, переживши пристрасті, доходить висновку:

1) усі минулі враження: а) позитивні - радість і щастя; б) негатив­
ні - страх і страждання - жалюгідні, незначні почуття за цінністю (і
чого тоді було хвилюватися?); в) за глибиною - поверхневі, а за забарв­
ленням - сіренькі, і на їхньому фоні відбувалися дрібненькі події;

2) минуле (приємне і неприємне), пережите із "сучасним" героїв
комедії або трагедії, і переоцінене, очищаючи душу, спалює негативні
моральні домінанти, афекти;

3) відсторонюється від свого минулого, стає вільною для діяль­
ності, а нові почуття - моделі дій і поведінки набувають незалежності.

У стані катарсису людина відчуває зміни в собі опосередковано - через сміх або плач, які очищають душу - повертають їй психічне здоров'я.

При негативному катарсисі хвиля енергії прокочується над "дном" (верхівкою базового снергопотенціалу) і торкається його, а у деко­го- захоплює недоторканний запас енергії для життя. Спалена нега­тивними почуттями енергія майже миттєво відновлюється - повертає людині бадьорість. Далі, набираючи потужності, хвиля енергії стрімко здіймається і переповнює енергетичні місткості, Сповнена відновле­ною енергією по вінця, людина, як і при позитивному катарсисі, може користуватися нею 6-7 днів.

Почуття трагічного і комічного протилежні за впливами на душу. У трагедії герой — гине, а глядач плаче; в комедії- герой сумний і плаче, а глядач - вмирає від сміху. І там, і тут стверджується велич людини: 1) через загибель гармонійної людини; 2) через викриття прихованих за маскою досконалості способів облагороджування зла і дій людини з дисгармонійною душею.

Звідки бере енергію людина? У творця, який вклав свою енергію у твір, а катарсис її перетворив на нашу оперативну енергію. Ось де ми бе­ремо енергію - здатність до дії. Енергія - пальне механізму творчості, а комедія і трагедія її нам дають і тренують наші почуття почуттями геніїв.

Енергія зовнішня - це джерела, з яких ми можемо черпати її в необмежених кількостях. Ми черпаємо енергію (хоча не завжди ми усвідомлюємо - скажімо, нам часто невтямки, чому нас тягне до лісу, на луки, до річки, картинної галереї, театру тощо) із природи, творів мистецтва, спілкування з людьми.

Енергія, як і інформація, сприймається нами не завжди усвідом­лено. Залежно від кількості і насиченості, зовнішня енергія усуває дефіцит нашої оперативної енергії або нагромаджує його з прибут­ком. Уміле користування зовнішньою енергією означає, що людина отримує прибуток, приріст енергії, таку її кількість, яка перевищує її витрати. Людина - збирач і акумулятор енергії; чим енергії більше, тим більш тривало й продуктивніше вона працюватиме, не втомлюючись і не перевтомлюючись.

Розглянемо на прикладі цю таємничу силу енергопотенціалу. Ось два спортсмени. Вони разюче відрізняються за своїми психомоторни­ми даними, але мають однаковий рівень результатів: тести цс ствер­джують - сили їхні неоднакові. У чому ж секрет "слабшого", який став переможцем?

Справді, енергопотенціал (сила, яку так люблять "накачувати" спортсмени)- це не найголовніше. Значно важливіше- розвинути здатність гармонійно розподіляти власну енергію. Але ще важливіше -здатність економічно, надійно, вигідно використовувати енергію.

Однаковий результат на тренуванні двох наших спортсменів і пе­ремога нібито слабшого на змаганнях переконують, що переможець опанував ссбе> його енергія працювала відповідно до законів гармонії психомоторної дії, вона побудована згідно з наміром, метою. Він при­боркав коня - і той йому вірно служить. Другого носив незагнузданий кінь (і скидав частенько!) - його некерована енергія.

Для приборкання енергії ми маємо прекрасний механізм перетво­рення - почуття гармонії. Почуття - своєрідний фільтр, який добирає ту інформацію, яка організовує дії в гармонійну цілісність і живить необхідною для досягнення мети енергією.

Можна мати постійне джерело енергії, можна вміти витрачати її поступово або всю відразу. Насправді — і це не ідеал. Вища здатність -уміння працювати за рахунок інформаційно-енергетичного потенціалу.

Ось чому приріст енергії -умова творчості, на цс повинна працюва­ти будь-яка навчально-виховна технологія.

Кількість енергії безпосередньо пов'язана з психічним станом лю­дини. Розрізняють: 1) перманентні і 2) оперативні стани.