Оперативний енергопотенціал - набута енергія, яку ми можемо витрачати, діючи розумно або практично

Новонароджений малюк оперативного енергопотенціалу не має. А де його взяти? Він повинен навчитися його самостійно "заробляти". Як? Рухами ручок, ніжок, тулуба - і за допомогою дорослих, які відра­зу починають робити дитині масаж і займатися з нею фізкультурою.

Рухи дитини, спочатку імпульсивні, а згодом і довільні - включають природні механізми енергозабезпечення, які працюють за формулою: "витрачання — відновлення — нагромадження " енергії.

А процес нагромадження енергії за сприятливих умов життя і до­цільного виховання - теоретично нескінченний: ми живемо в енерге­тичному полі, невіддільні від світової енергії - і тому можемо її заро­бити в необмеженій кількості.

Новонароджений малюк прагне "заробляти" енергію рухами, а при­рода йому за це "платить" насолодою- м'язовою насолодою від ру­хової, психомоторної активності. Те саме стосується не лише малюка,

а й дорослих, які можуть таким чином нагромаджувати енергію для потреб нормального життя і творчості.

За словом "заробляти" стоїть наукова і жиггєва проблема.

У кожній людині існують три механізми обміну енергії:

1) механізм витрачання енергії, який ми можемо довільно регу­
лювати: ми примушуємо людину працювати, підганяємо ЇЇ або вона
сама себе виснажує, борючись, наприклад, за високу оцінку тощо;

2) механізм відновлення енергії працює поза контролем нашої
волі - довільно, - і продуктивність його роботи залежить від: а) кіль­
кості і швидкості витрачання енергії; б) наявного оперативного снер-
гопотенціалу; в) психічного стану: позитивний почуттєвий той люди­
ни - умова швидкості повернення людини до стану "свіжості";

3) механізм нагромадження енергії так само, як і попередній ме­
ханізм, може регулюватися лише опосередковано, за посередництвом
впливу на інші механізми людини.

Головними факторами нагромадження енергії є: а) час відпочинку, б) вихідна кількість енергії: чим вона більша, тим швидше відновлю­ється і нагромаджується витрачена енергія і в) якість дозвілля. Але нагромадження енергії починається лише після повного відновлення використаної.

Отже, витрачаючи енергію, ми здатні цією самою роботою її придбати і нагромадити в собі у великих к'иькостях.

Новонароджений малюк, за законом обміну енергії та інформації, прагне не лише відновлювати свій енергетичний стан до попереднього обсягу, а й за законами живого руху і руху думки, почуттів та уяви - на­громаджувати енергію з прибутком.

Щоб правильно жити і діяти, треба точно виконувати закон природи: ЧИМ більше людина витрачає енергії на творчість, тим більшу її кііькість вона придбає і довше ЇЇ утримає.

Щоб зрозуміти творчий ресурс - енергію людини, звернемося до мі­фів про "Шагреневу шкіру", "Фенікса" і поняття катарсису.

Шагренева шкіра. Легенда про шагреневу шкіру прийшла до нас із пітьми віків. Сутність її в такому: щоразу, чогось бажаючи (бажан­ня - це думка, яка породжує дію або вчинок), Ми витрачаємо частину себе; отже, чим більше бажань і дій, тим швидше скорочується наше життя. Зворотна логіка: чим розмірпіше і неактивно ми живемо, тим більше в нас шансів прожити довго.

Цей образ із життєвої мудрості - типовий випадок, коли видиме сприймається як дійсне. Тут за точку відліку береться юнацький вік -час най бурхливіших і найнестримніших бажань. Чим більше собі "до­зволив" у юності (спалював свічку з обох кінців), тим менше залиша­ється на решту життя. І у всіх випадках життя йде на спад, "з гірки".

Якщо цю схему розгорнути ширше - від народження до смерті -вона стає ще переконливішою. Починаючи свій шлях практично з ні­чого (що таке запліднена яйцеклітина? Без мікроскопа в неї важко на­віть повірити), людина розвивається, набуває енергії, досягає розквіту в юності - і потім повільно "котиться" вниз, щоб у немічній старості перетворитися практично на ніщо..,

Нагадаємо: базова енергія новонародженого настільки велика, що перевищити її майже неможливо, але цей рівень можна утримувати все життя. Отож, цей максимум треба приймати за орієнтир все життя.

"Перший крок дитини- це перший крок до смерті"- думка по­милкова.

Щоправда, уявлення про життя як витрачання себе має супереч­ності. Воно суперечить другому закону термодинаміки. У такому разі незрозуміло, звідки береться неймовірна енергія росту Дитина їсть ба­гато, і все ж енергії їжі недостатньо, щоб задовольнити і компенсувати ріст. Цю суперечність ми бачимо сьогодні, а раніше ЇЇ не помічали.

Суперечність сутності бажань. Із принципу шагреневої шкіри ви­пливає, що треба уникати бажань, сильних почуттів, потужних дій.

Спокій - Ідеал. Чим менше контактів, чим більш врівноважений світ внутрішній - тим краще...

Адже бажання (повторимо) - цс думка, що породжує дію! Та сама дія, яка і може нагромаджувати оперативну енергію, бо здатна створювати енергетичну, так би мовити, прибуткову вартість і тим самим - під­тримувати енергію хоча б на попередньому рівні. Тільки діючи, витра­чаючи енергію, ми можемо себе зберегти. Але за таких умов: витрати оперативної енергії повинні перевищити нижню межу того, що дозво­лено природою, але не можна черпати її з базової, непорушної енергії.

Отже, наше завдання: так використовувати свою енергію, так коригувати її нагромадження, щоб рівень оперативної енергії по­стійно зростав.

А оскільки енергія то витрачається, то нагромаджується, ця лінія по­винна нагадувати синусоїду. Синусоїду, яка коливається в межах дозво-

леного: верхня межа - рівень енергії, який досягається в стані натхнен­ня, нижня межа - верхній рівень базової енергії, тобто "дно" оператив­ного енергопотенціалу. "Дно" синусоїди - на щастя - цс не обов'язково смертельний трюк, отже, "дно" її - не нижня межа припустимого.

Якщо синусоїда хвилі енергії сягає товщі базової енергії, тоді стає нічим утримувати цілісність клітини; вона розповзається, припиняє своє існування; опускаючись все нижче й нижче, синусоїда ледь-ледь пульсує, доки лавиноподібний розпад клітин не обірве цю ниточку, яка, розчиняючись у небутті гіперболою, згасає.

Такий графік життєзабезпечення не може не викликати недовіри.

Як! У новонародженого, і в юнака в розквіті сил, і у старого - один і той самий рівень базової енергії? Уявіть собі - так. Просто енергія в різному віці по-різному втілюється. Новонародженому вона забезпечує ріст тіла, юнакові - здатність до дій і вчинків, що мають перетво­рювати довкілля І його самого, старому - мудрість. Розумове зусилля таке ж енергоємне, як і почуття молодої людини. Висота, на яку злітає юнак у пориві натхнення, доступна і старому, який, не поспішаючи, піднімається на вершину енергетичної хвилі сходинками розуму. Зро­зуміло, наш старий повинен бути практично здоровим.

Фенікс. На противагу "шагреневій шкірі" стародавні греки створи­ли міф про "фенікса".

Фатальна роль бажань, думок, що спричинюють дії, а людина ви­трачає себе, як шагренева шкіра, скорочує життя, містить супереч­ність. Суперечність долає символ "фенікса": Фенікс кожен раз згоряв і відроджувався із попелу, щоб знову згоріти і знову стати молодим. Який смисл у цьому вічному двигуні, зрозуміти неважко. Енергія за­дачі і натхнення під час її розв'язування відновлює витрачену енер­гію. Навіть більше - ці дії створюють прибуток енергії, готовність до продуктивніших дій.

Адже натхнення - спалах енергії в ту мить, коли хвиля енергії зді­ймається до максимуму. Відбувається ніби ядерний вибух. Він і осяює те, що було за межею відомого.