Смисл регуляції рухів полягає в тому, що образ — їх безпосеред­ній регулятор - створюється дією. Образ - форма рухів, продукт дії і ставлення до цієї дії

Із матеріальної конструкції тіла в ході рухів утворюється різнома­нітність поз, які в цілому стають сутністю рухів. Рухами "ліпляться" пози тіла, здійснюється пересування в просторі, в часі, що й утво­рює просторову структуру дії. Рух існує стільки, скільки триває тіло-рух. Образ майбутніх рухів виступає як особливий предмет, створений у згоді з вимогами завдання, яке виникло. А якщо до цього додати, що рухи регулюються почуваннями, думкою, почуттями та символами, то регуляція становить задачу неймовірної складності. Але, незважаючи на це, люди виучуються регулювати рухи з мікронною точністю і ство­рювати найдивовижніші форми речей, на що не здатні машини.

Фізіологічна регуляція рухів. Вона здійснюється в системі "ор­ганізм - середовище" процесами енергозабезпечення, метаболізму, функціонуванням органів чуттіву діях тощо.

Антиснтропійна регуляція - властивість людського тіла, яка дає змогу через упорядкування інформаційно-енергетичних процесів до­сягати високого рівня гомеостазу внутрішнього середовища і бути не­залежним від довкілля. Це вже саморегуляція життєвими константами повноцінного життя: стан "свіжості" людини - його критерій. Вона має і надлишок енергії - вільної енергії - умови ефективної дії.

Чим більше вільної енергії, тим більш точно і активно вона відобра­жає предмети дій, і навпаки, ентропія - розпорошення енергії та інфор­мації - викликає негативні зміни, втрату точності образу, витривалості і продуктивності дій.

Ентропійний стан - втома, перетренування, зниження здатності до дії і зупинка процесів розвитку.

Під фізіологічною регуляцією розуміють зміни в організмі, виклика­ні подразниками, до яких він змушений пластично пристосовуватись, змінюючи свій стан. А фізіологічна активність полягає в тому, що ру­хами і діями людина активно впливає на середовище, перебудовує його відповідно до своєї мети. В активності процеси регуляції - адаптація і пристосування - доповнюються процесами переборення, перебудови, відновлення.

Виділяються три групи регуляції.

Енергетична регуляція. Вона- відповідь на механічні (біодинаміч­ні) впливи на сенсорну - м'язову систему; ця сила породжує однакову або більшу за величиною і зворотну за напрямом протидію. Напри­клад, такого виду регуляції можна спостерігати на колінному рефлексі; у складних варіантах - це відштовхування в багатьох локомоціях і осо-

бливо при виконанні рухів балістичного типу (перехід від замаху до кидання м'яча, удари тощо).

Інформаційна регуляція. Тут домінуючу роль відіграє образ- ор­ганізатор і координатор активності. Відтворення образу в рухах від­бувається через включення в роботу проірам, які викликають зміни і розрядку енергії м'язової системи. Це- рухи стискання (або розтягу­вання) динамометра для визначення сили тієї чи іншої групи м'язів, у складному випадку- піднімання важких предметів і т. п., рухи, коли щось тягнуть і штовхають, де ініціатором активності є намір, образ майбутнього. Тут розрядка енергії перевищує енергію сигналу, який включає цей тип регулювання.

Інформаціпно-енергетична регуляція, змішана. Серед багатьох дій важко знайти "чисті" форми регуляції. Більшість психомоторних дій будуються на змішаній регуляції. У цих діях вони узгоджуються: ін­формаційна регуляція здійснює змістову корекцію рухів; а енергетич­на - регуляцію елементів рухів за рахунок зовнішніх сил і енергії, на механізмі рекуперації енергії м'язовими синергіями.

Біодинамічна регуляція рухів і дій. Біодинамічні процеси, які відбу­ваються паралельно з рухами, пов'язані з процесами регуляції і само­регуляції. Але на відміну від фізіологічних, біодинамічні процеси до­ступні для реєстрації і наступного точного аналізу того, що відбувалося в процесі виконання дії.

Дослідженнями М. О. Бернштсйна знайдено в рухах людини більш глибокий зміст, ніж у зовнішньому вигляді психомоторної дії. Живі рухи людини стали індикаторами станів, інтимних процесів регуляції і контролю рухів. Цілісність рухів має особливу властивість - здатність до розвитку та інволюції.

Завдання управління рухами не можуть розв'язуватися лише ім­пульсами зсередини тіла, а вирішуються на основі оцінки аферентації, яка надходить ззовні - від рухів. На основі оцінки вносяться "сенсорні корекції" - поправки в рухи. Принцип сенсорних корекцій - це регуляції (управління) зворотного зв 'язку: рухи регулюються величиною їх від­хилення від запрограмованого. "Почування" всюди відіграє роль регу­ляторів рухів, викликає їх зміну, напрям і силу.

Сутність імпульсивності біодинамічної регуляції полягає в тому, що організм здатен у кожну десяту частку секунди сприймати імпульси ззовні і надсилати їх до м'язів. Інтервал порівняння: 1) образу рухів зі "'свіжим слідом" - образом пам'яті; 2) образу рухів з думкою, яка ви­переджає дійсний рух, становить 0,1 с. Ця частота- 8-16 герц- збі-

гається з альфа-ритмом електричної активності мозку. Така частота є порогом при розрізненні звуків і злитті світлових подразників. Тому думка працює зі швидкістю близько 10 операцій за секунду.

У системі біомеханічної регуляції тіло - система кінематичних лан­цюгів з великою кількістю ступенів волі рухів у межах тіла. Воно стає не одноманітним механізмом, а множиною машин і механізмів, які калейдоскопічно змінюють одні одних, пристосовуючись до умов ро­боти в кожен момент дії.

Механізм дії - об'єднання ланцюгів тіла - створює універсальну ре­гуляцію рухів:

1) будовою і функцією органів рухів - кінематичними ланцюгами;

2) умовами дії; її задачею і предметом, на який вона спрямована;

3) правильним управлінням м'язовою системою, без тертя і галь­
мувань - інтерференцій, що руйнують регуляцію рухів або предмет дії.

Якісна психомоторна дія відрізняється від неякісної ступенем за­своєння, автоматизацією, усвідомленням і доцільністю рухів.

Свобода рухів - свідчення їх гармонійності. Вони відбуваються, як вимагає природа тіла: вільно, без стискування, поза впливом "чужої волі", невимушено і без опору. "Свобода рухів" - цс не свавілля люди­ни, а сваволя дії.

Отже, психомоторна дія в стані гармонії задовольняє двом умовам:

1) максимум корисного використання енергетично-інформацій­
ного потенціалу;

2) будова дії, склад елементів і зв'язок між ними: гармонійні -
спільномірні.

У стані гармонії психомоторна дія природна. А ідея гармонії - умо­ва і відповідно мета розвитку психомоторики.

Поняття про динамічно усталену систему рухів розробив М. О. Бернштейн. Організм знаходить форми рухів, коли найменше відхилення від правильної траєкторії відразу викликає реактивні - про­тилежно спрямовані - сили, які прагнуть повернути орган на залишену ним траєкторію. Це- саморегуляція за принципом зворотного зв'яз­ку: відхилення автоматично організує протидію, щоб нормалізувати розв'язання рухової задачі.

Чим вищий рівень чутливості сенсорних систем, тим швидше і точ­ніше буде помічено відхилення і тим з меншою витратою енергії здійс­нюватиметься корекція. У динамічно усталеній системі рухів протягом великих відрізків простору і часу немає потреби гасити реактивні сили

і відхилення. Рухи виходять потужними і точними, швидкими, що має значення для багатьох професій.

"Функціональні органи", фізіологічні механізми динамічно устале­ної дії є стабілізаторами дії. Вони набувають спеціалізації і оснащені уміннями стосовно до певних умов дії; якщо умови змінюються, то дія втрачає цілісність і руйнується.

Внутрішня "чорнова" робота механізму психомоторний майже не відображається, і людина навіть не підозрює, що і як там здійснюєть­ся. Вона усвідомлює лише активні м'язові зусилля і смислові корекції для пришвидшення або уповільнення рухів, аби зробити щось не так, застосувати іншу схему тощо. Динаміка сил відображається скупо і за­гально: людина відчуває дію, як щось приємне або неприємне, але по­збавлене предметності - "щось таке".

Приємне переживання дії свідчить, що активних м'язових зусиль лю­дина витрачає саме стільки, скільки треба, дія виконується динамічно, стійко, легко, пластично, координовано; все це справляє враження, ніби рухи відбуваються самі собою, без втручання зсередини або ззовні.

Константність сприйняття дії - теж фактор її стабілізації. Регуляція "захищається" тим, що константність вилучає з образу надлишкову сенсорну інформацію, а при її нестачі людина заповнює інформацій­ний вакуум, домислює невідоме. Так зберігається цілісність, долається сенсорний хаос у дії.

У дії людина роздвоюється і протистоїть своїм рухам як зовнішньо­му собі, як предмету, який сама для себе створює, розв'язує задачу у двобічному енергетично-інформаційному зв'язку. Дія - прояв єдності протилежного, в якій кожна із сторін обумовлює другу- Вони взаємно відображаються одна в одній: образ будує систему рухів і навпаки-рухи створюють образ, суб'єкт перетворюється на об'єкт- і зворотно в діалогічному зв'язку, обміні енергією та інформацією, у гармонізації системи рухів.

Порівняння і оцінки - діалогічні відносини в дії

Людина в дії "роздвоюється": одна її частина здійснює регуля­цію рухів, а друга- спостерігає за правильністю дії і забезпечує ви­переджаючі рухи відображення ходу дії; цю активність, слідуючи за М. М. Бахтіним, можна назвати діалогічною активністю.

Існує три види порівнянь і оцінок у процесі дії.

Порівняння і оцінки при мікрорегуляції рухів. У живому люд­ському русі існує попередня настройка і випередження їх думкою. Пе-

редбачення руху неможливе без моторної уяви його траєкторії в про­сторі, ритму, зусиль, швидкості тощо. Якщо рух відбувається відпо­відно до наміру і природи живого руху, то дійове мислення виконує функцію стеження за розв'язанням задачі.

За вузької порогової зони мікрорегуляція рухів розгортається на ре­зультаті порівнянь і оцінок інформації від рухів, що відбуваються, і до інтервалу часу вперед на 0,04-0,12 с, а також інтервалу часу збережен­ня "свіжого сліду" пам'яті. Ці корекції спостерігаються в психомоторних діях з установкою на: а) екстраполяцію чергової фази рухів; б) врахування "свіжого сліду" пам'яті для тонкої регуляції рухів з мікронною точністю.

Порівняння і оцінки виконаної дії з наміром. Порівняння і оцін­ки складають діалогічні взаємини між образом і дією. Визначено діа­логічні відносини: 1) однорідних дій - визначають їх схожість, розбіж­ність, ступінь подібності; 2) порівняння однієї дії, яка виконується в різних станах, - відношення протилежних сторін дії; 3) цілісної дії з її елементами; а також 4) при порівнянні і оцінці елементів дії.

Можливі порівняння і оцінки не тільки дій, а й образів, думок і по­чуттів. При порівнянні вони стають предметом думки. Коло діалогіч­них відносин ще збільшиться в процесі виконання дії, а функція думки зводиться до регуляції, контролю, прийняття рішення і корекції дії.

Порівняння і оцінки дії з її гармонійним станом. Діалогічні від­носини дії з її ідеалом - гармонією - складні; адже оригінали системи рухів - стан гармонії - створюються протягом тривалого часу. Свідомі порівняння і оцінки неповні і неспроможні проникнути в сутність дії. Це може зробити поняття "гармонія системи рухів". Діалог у дії про­грамує зв'язки і відношення в психіці, психомоториці або свідомості, і не треба очікувати "осяяння" - стрибка в розвитку.

На механізмі діалогу порівняння і оцінки співіснують форми відо­браження: минулих - образів пам'яті, плинного - почуттєвого; майбут­ніх - уявних конструкцій дії, які контролюються свідомими наміра­ми. Відповідно розгортаються порівняння і оцінки: при мікрорегуляції рухів, які відбуваються протягом сотих і десятих часток секунди; вико­наної дії з попереднім наміром- визначаються хвилинами і годинами; порівняння і оцінки рівня розвитку дії з її ідеалом - гармонією, що тре­ба засвоїти не лише в найближчий час, а й на місяці і роки вперед.

Отже, дія містить: а) період підготовки; б) процеси психічного, фізіологічного та біодинамічного регулювання під час її виконання; в) період порівнянь і оцінок, зокрема при мікрорегуляції рухів, вико-

наної дії і наміром і стратегічні порівняння і оцінка сучасного стану дії з її ідеалом.