Парки, сади, сквери, бульвари

Коледжу ЖНАЕУ

Рецензент: Наумчук Н.В. – викладач Будівельного

Коледжу ЖНАЕУ

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії професійно-практичної підготовки спеціальності «Архітектурне проектування та внутрішній інтер'єр»

Протокол № ___ від «___» ____________ 201__ р.

Голова циклової комісії О.І.Коваленко

Зміст:

Вступ...........................................................................................................................5

Тема 1: Завдання районого планування з охорони та поліпшення довкілля.......................................................................................................................6

Тема 2: Принципи організації і планувальна структура приміської зони...........8

Тема 3: Озелененні території............................................................................... 12

Тема 4: Формування архітектурно - художнього образу міста.......................18

Тема 5: Охорона довкілля.................................................................................... 22

Тема 6: Житлова забудова та її роль у формуванні міського середовища.......33

Список використаної літератури…………………………..…………………….42

^ВСТУП

Програма з навчальної дисципліни "Планування та благоустрій населених місць" ставить за мету ознайомити студентів з складним комплексом проблем містобудування.

Студенти знайомляться з системами розселення, основними завданнями районного планування, планувальною структурою території, функціональною організацією, принципами озеленення міст, особливостями планування малих поселень, системою обслуговування, вулично-дорожньою мережею, інженерним обладнанням міської території, інженерною підготовкою.

Велика увага приділяється вивченню норм містобудівного проектування, оформленню креслень, охороні навколишнього середовища.

Через обмаль часу, який відводиться на вивчення дисципліни, певні теми винесені на самостійне опрацювання. Допомогти студентам у цій роботі повинна дана методична розробка. У ній акцентована увага на найбільш важливих моментах того чи іншого питання.

ТЕМА 1: ЗАВДАННЯ РАЙОННОГО ПЛАНУВАННЯ З ОХОРОНИ ТА ПОЛІПШЕННЯ ДОВКІЛЛЯ.

ПЛАН

1. Головна мета містобудування та задачі, які вирішує районне планування з охорони та поліпшення довкілля

2. Планувальні заходи з охорони природи

3. Технічні заходи з охорони природи

ЛІТЕРАТУРА

1. Тосунова М.И. Планировка городов и населенных мест. -М: Высшая школа, 1986. - С. 20-23

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Головна мета містобудування та задачі, які вирішує районне планування з охорони та поліпшення довкілля.

Вивчення теми потрібно почати із з'ясування основного завдання містобудування з охорони навколишнього середовища - суть якого цілеспрямовано керувати процесами охорони і покращення довкілля на всіх рівнях проектування. При цьому на кожному етапі вирішуються свої визначені завдання з досягнення головної мети - створенню найбільш сприятливих умов життєдіяльності людини і збереженню природи при одночасному раціональному використанню її ресурсів. Змінюючи природу, людина повинна піклуватись про відновлення її компонентів: повітря води, ґрунту; раціональний розподіл навантажень на природні фактори.

Районне планування вирішує такі задачі:

· розміщення виробництва;

· розселення;

· організація відпочинку.

В комплексі з ними розробляються економічні, планувальні і інженерні заходи з охорони природи.

2. Планувальні заходи з охорони природи

До планувальних заходів з охорони природи відносяться:

· функціональне зонування територій;

· організація системи охорони територій;

· створення єдиної системи зелених насаджень.

3. Технічні заходи з охорони природи

До технічних заходів відносяться:

· охорона водойм;

· охорона родючих земель;

· захист повітряного басейну.

На основі районного планування складаються територіальні комплексні схеми охорони природи. Ці схеми більш конкретизуються на послідуючих стадіях проектуваннях. У сучасних умовах проблема взаємодії природи і суспільства набула першочергового значення. Охорона навколишнього середовища, раціональне природокористування перетворилися в найскладнішу політичну, соціальну, технічну, біологічну і економічну проблему рішення якої можливо лише об'єднанням зусиль усіх наук, але первісний імпульс, якої знаходиться в сфері проектів районного планування.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Яка головна мета містобудування?

2. Які задачі вирішує районне планування?

3. Які заходи з охорони природи та поліпшення довкілля відносять до планувальних?

4. Які заходи з охорони природи та поліпшення довкілля відносяться до технічних?

ТЕМА 2: ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПЛАНУВАЛЬНА СТРУКТУРА ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ

ПЛАН

1. Приміська зона - визначення

2. Основні завдання планування приміської зони

3. Склад приміської зони

4. Межі приміської зони

5. Зовнішня зона приміських поселень

6. Склад зовнішньої зони сільських поселень та її межі

7. Комплексна містобудівна оцінка територій приміської зони сільських поселень

ЛІТЕРАТУРА

1. Панченко Т.Ф. Довідник проектувальника. Містобудування. - К.: Укрархбудінформ, 2001 - С. 24-27.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Вивчення теми потрібно почати із з'ясування, що ж таке приміська зона.

1. Приміська зона - визначення

Приміська зона - це сукупність прилеглих до міста адміністративних районів, які утворюють з ним єдине ціле у функціонально-планувальному,

соціально-економічному і територіальному устрої. Місто та приміська зона - це єдиний соціально-господарський та містобудівний організм. Формування приміських зон здійснюється з метою:

а) державного регулювання розміщення усіх видів будівництва на прилеглій до міста території з урахуванням найбільш повного задоволення соціальних потреб та відпочинку міського та сільського населення;

б) економічно доцільного (в умовах нового господарського механізму) використання вільних від забудови земель з урахуванням: організації нових населених пунктів, а також розвитку міст та поселень, лісопаркових зон, які існують, а також організації нових зон, інших зелених насаджень та водойм; усіх видів заміського відпочинку та спорту; розміщення пов'язаних з містом

промислових підприємств, підприємств будіндустрії, транспортних споруд та складського господарства; розміщення водогосподарських та каналізаційних споруд, лінії електропередачі, споруд та пристроїв газопостачання, теплопостачання і зв'язку для обслуговування на вільних міських та позаміських територіях сільськогосподарських виробництв.

2. Основні завдання планування приміської зони

У зв'язку з цим основними завданнями планування приміської зони міст є:

· розміщення на її території різних об'єктів будівництва, безпосередньо пов'язаних з містом (об'єкти містоутворюючого значення включно), у відповідності з перспективним розвитком міста та поселень приміської зони;

· розселення у приміській зоні її жителів і частини населення міста;

створення зеленого поясу (зеленої зони) навколо міст, який має оздоровче значення, з врахуванням його основних обмежувальних функцій як частини усієї системи зелених насаджень міста та його приміської зони;

· організація позаміських зон короткочасного та тривалого масового відпочинку населення міста та приміської зони;

· формування системи міжселищних центрів культурно-побутового обслуговування населення, в якій місто — це головний центр зосередження різних установ та закладів;

· раціональне використання сільськогосподарських територій приміської зони, пов'язане з перспективами розвитку усіх розташованих в її межах населених місць і задоволенням їх потреб у сільськогосподарській продукції.

3. Склад приміської зони

До складу приміської зони включаються: резервні території міста для житлової забудови, будівництва наукових, громадських, лікувальних, профілактичних та інших закладів; лісопарковий пояс, місця та зони масового відпочинку й спорту, захисні зелені насадження, ділянки існуючих і нових підприємств будівельної промисловості, складського господарства, приміських сільськогосподарських

підприємств та організацій, які займаються виробництвом і переробкою овоче-молочних продуктів: споруди водопроводу, каналізації, енергопостачання, транспорту та зв'язку міста.

4. Межі приміської зони

Межі приміської зони встановлюються в залежності від розміру міста, місцевих умов (рельєфу, розташування лісів, водойм тощо).

У містах з чисельністю понад 1 млн. жителів радіус приміської зони становить понад 50-60 км, від 600 тис. жителів до 1 млн. - 40 км, від 250 до 500 тис. чол. – 30 км, від 100 до 250 – 20 км.Межі приміської та зеленої зон визначаються у кожному окремому випадку в залежності від розміру, народногосподарського значення й перспектив розвитку міста, природних умов, трудових зв'язків населення міста з іншими поселеннями, загальної потреби в територіях різного функціонального використання. Рекомендується при цьому враховувати межі адміністративних районів, лісгоспів, ліспромгоспів, лісництв. Межі приміських зон не повинні пересікати існуючі межі інших землекористувачів, зокрема, сільськогосподарських підприємств різних форм власності. Межі приміської зони необхідно встановлювати, зважаючи на адміністративні межі міст, для здійснення будівельного нагляду на території зони міською адміністрацією.

6. Склад зовнішньої зони сільських поселень та її межі

До складу зовнішньої зони сільських поселень належать території різного функціонального призначення:

· сільськогосподарські угіддя;

· ділянки сільськогосподарських, промислових та інших підприємств;

· розсадники, плодові сади, індивідуальні підсобні та фермерські господарства, випаси та сіножаті для селянських господарств;

· лісові фонди та водойми;

· ландшафтно-рекреаційні зони (місця відпочинку населення, літні табори, спортивно-туристські бази, природно-заповідні об'єкти);

· санітарно-захисні та охоронні зони;

· зовнішні та міжселищні шляхи, системи транспорту і транспортних споруд;

· інженерно-технічні споруди (інженерні комунікації та будови);

· інші поселення, які тяжіють до центрального села;

· резервні землі для розвитку центрального сільського поселення, а також ті, які тяжіють до нього.

Межі цієї території встановлюються на підставах діючого законодавства з урахуванням прийнятого територіально-адміністративного поділу, існуючих меж сусідніх землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських та інших підприємств, природно-ландшафтних обмежень та ін. Зовнішні межі цієї зони рекомендується встановлювати на відстані 1-5 км від проектної межі поселення.

7. Комплексна містобудівна оцінка територій приміської зони та зовнішньої зони сільських поселень

Планувальна організація зовнішньої зони сільських поселень як і приміської зони,здійснюється на підставах даних натурного обстеження зони, їх аналізу та виконання схеми комплексної містобудівної оцінки територій. Така оцінка дає

можливість обґрунтувати та спрогнозувати основні напрямки розвитку поселень та зовнішньої зони. До складу обґрунтувань входять такі завдання:

· вияв раціонального використання та поліпшення природного середовища;

· встановлення планувальних обмежень та містобудівне зонування території;

· використання земельного, лісового та водного фондів;

· виявлення захисних та охоронних зон, розробка комплексу інженерних, технологічних та планувальних заходів з охорони та відновлення природних ресурсів;

· визначення напрямків раціонального функціонального зонування та побудова основних структурних елементів в умовах нових форм власності та ведення господарства;

· розробка заходів з охорони та раціонального використання

природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини;

· формування архітектурно-просторової організації території, вибір ділянок для усіх видів перспективного будівництва.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

1. Що таке приміська зона?

2. З якою метою здійснюється формування приміських зон?

3. Які території входять до складу приміської зони?

4. Які території входять до складу зовнішньої зони сільських поселень?

5. За допомогою чого можна обґрунтувати та спрогнозувати основні напрямки розвитку поселень та зовнішньої зони?

ТЕМА 3: ОЗЕЛЕНЕНІ ТЕРИТОРІЇ

ПЛАН

1. Озеленені території. Комплексна зелена зона

2. Класифікація озеленених територій

3. Рівень озеленення

4. Парки, сади, сквери, бульвари

5. Призначення зелених насаджень

ЛІТЕРАТУРА

1. Тосунова М.И. Планировка городов и населенных мест. - М.: Высшая школа, 1986. - С. 20-23.

2. Панченко Т.Ф. Довідник проектувальника. Містобудування. - К.: Укрархбудінформ, 2001 - С. 73-83.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Озеленені території. Комплексна зелена зона

Вивчення теми потрібно почати із з'ясування, що являють собою озеленені території.

Озеленені території - це існуючі масиви посадок дерев та кущів, газонні поверхні, квітково-декоративне оздоблення, які виконують санітарно-гігієнічну,

містобудівну, функціональну та естетичну роль у процесі функціонування поселень.

Комплексна зелена зона — це єдина система озеленених територій, яка є важливим елементом планувальної структури поселення.

Структурними елементами комплексної зеленої зони міста є: парки (міські, дитячі, спортивні, меморіальні тощо), зоологічні та ботанічні сади, сквери та бульвари, озеленені ділянки на території житлової забудови закладів обслуговування, вздовж пішохідно-транспортних мереж, а також озеленення санітарно-захисних та охоронних зон.

2. Класифікація озеленених територій

Озеленені території комплексної зеленої зони поділяються на міські, які знаходяться в межах міської забудови, та позаміські, розташовані як за межами міської забудови, так і за адміністративними межами міста. Залежно від функціонального призначення та на підставі ДБН 360-92** озеленені території поділяються на території загального, обмеженого користування та спеціального призначення.

3. Рівень озеленення

Питома вага озеленених територій різного призначення в межах міської забудови (рівень озеленення) складає від 40% до 50%; рівень озеленення територій міст, в яких розміщені теплоелектроцентралі, котельні, підприємства І санітарного класу, може бути збільшений на 15%.

Рівень озеленення елементів зеленої зони міста може прийматись згідно з показниками, наведеними у табл. 1.

Таблиця 1

Залежно від природних умов районів України, розміру поселення площа озеленених територій загального користування з розрахунку на 1 жителя може прийматись відповідно до табл.2.

Таблиця 2

У містах з промисловими підприємствами І та II класу шкідливості, з наявністю радіаційного та хімічного забруднення місцевості нормативні показники площі загальноміських озеленених територій загального користування можуть бути збільшені на 15-20%, у містах -великих залізничних вузлах — на 5-10%.

У середніх, малих містах і сільських поселеннях, розташованих в оточенні існуючих лісів, у прибережних зонах великих річок і водойм площа озеленених територій загального користування може бути зменшена до 20%.

Парки, сади, сквери, бульвари

Парки, сади, сквери, бульвари належать до категорії озеленених територій загального користування. За містобудівними та функціональними ознаками міські парки поділяються на дві основні групи: багатофункціональні та спеціалізовані.

До багатофункціональних парків належать: загальноміські та районні парки масового відпочинку; до спеціалізованих - загальноміські та районні парки: спортивні, дитячі, меморіальні, виставочні, активного відпочинку та розваг, прогулянок тощо.

Багатофункціональні парки. Загальноміські парки культури і відпочинку залежно від розміщення у структурі міста, архітектурно-планувальної організації забезпечують найкращі умови для розвитку багатьох видів відпочинку, проведення масових громадських, культурних, спортивних та інших заходів.

Спеціалізовані парки. До групи спеціалізованих парків належать: дитячі, спортивні, розважальні (парки атракціонів), меморіальні, виставочні, етнографічні, зоологічні, ботанічні сади (парки), дендропарки, парки-пам'ятки.

Міські сади - це структурні елементи системи озеленення міських і сільських поселень, які виконують санітарно-гігієнічні, рекреаційні, архітектурно-планувальні функції. Міські сади створюються біля громадських і культурно-просвітніх закладів, історичних споруд і монументів як частина міського архітектурного ансамблю. їх територія використовується для тимчасового відпочинку населення, організації виставок, декоративного оформлення міського середовища.

Площа міського саду складає від 1,5-2,0 до 10-12 га. Для міських садів вирішальне значення має функціональний та композиційний їх взаємозв'язок з міським оточенням та архітектурними спорудами, що розташовані в їх межах.

Сквери - це невеликі озеленені ділянки міста (0,5-2,0 га), призначені для

короткочасного відпочинку, художньо-декоративного оформлення міських майданів, вулиць, громадських споруд, монументів та ін.

За функціональним призначенням сквери поділяються на меморіальні, декоративні, виставочні, транзитні, історико-архітектурні, ігрові та інші.

Виразність архітектурної композиції скверу досягається виділенням одного з елементів ландшафту - монумента, фонтану, водойм, групи дерев – як головного.

Архітектурно-планувальне вирішення скверу виконується залежно від його розташування, функціонального призначення, міського оточення, напрямків руху транспорту і відвідувачів.

Бульвари - це озеленені пішохідні дороги для транзитного руху, тимчасового відпочинку та прогулянок.

Залежно від містобудівних умов та типу бульвару його ширина може становити від 10 до 80 м.

За планувальною організацією бульвари поділяються на:

· бульвари з симетричним розміщенням головної пішохідної алеї;

· бульвари з асиметричним розміщенням головної алеї;

· бульвари з вільним плануванням (при ширині більше 50 м).

Розширені бульвари створюються вздовж міських магістралей з інтенсивним рухом для захисту житлової забудови від шуму, з використанням шумозахисних природних і штучних споруд, а також створенням щільних групових посадок дерев та чагарників з обмеженням кількості майданчиків відпочинку.

При ширині бульвару 50-80 м на озеленених ділянках створюються майданчики для відпочинку дорослих та для розваг дітей, розміщуються декоративні елементи, водні пристрої, квітники, кіоски, невеликі літні кафе та інші споруди супутнього обслуговування.