Вчення юридичного позитивізму

Провідним представником юридичного позитивізму в Росії був професор Казанського, а потім Московського уні-верситету Габріель Феліксович Шершенєвич (1863 — 1912).

В його науковому доробку такі праці як «Історія філосо­фії права», «Загальна теорія права», «Загальне вчення про право і державу», «Про застосування норм права», «Наука

цивільного права в Росії» та інші.

-277-

Застосовуючи методологію юридичного позитивізму Г. Ф. Шершеневич змішував предмети філософії права та теорії держави і права, вважав, що завданням юридичної науки є дослідження юридичних питань, визначених часом і місцем, тобто права такого, як воно є. «Дослідник пови­нен брати до уваги, зазначав вчений в роботі «Загальна те­орія права», тільки те право, яке діє, але не те право, яке повинно було б діяти»¹. Такий підхід, на його думку, дасть можливість виключити змішування права з правовим іде­алом, зі справедливістю, з іншими соціальними нормами. Об'єктивне і суб'єктивне право у його вченні — це самоспи­ні різнопланові поняття. Об'єктивне право — це основне по­няття права, а суб'єктивне — це таке, що з нього випливає. З'ясування поняття права повинно бути повністю направле­не на об'єктивне право.

Ознаками права Г, Ф. Шершенєвич вважав; регулюючий його аспект (воно завжди передбачає необхідну поведінку особи);.забезпечення права примусом; зв'язок права з де­ржавною владою. «Всякий закон, стверджував вчений, якої б граматичної форми він не набував, завжди є нормою або правилом поведінки,...всяка норма права — це наказ,... дія норм права обмежується сферою влади держави»².

Право він визначав як правило співжиття, що підтри­мується державною владою. Джерелом права вчений роз­глядав державу, яка в нормах права втілює свої вимоги. Таким чином, держава знаходиться над правом, вона йому передує історично і логічно. «Право є функцією держави, тому воно не існує без держави і до держави»³.

У соціальній практиці право репрезентує рівнодіючі двох сил: одна з них має своїм джерелом інтереси волода­рюючих, інша — підвладних.

До форм права вчений відносив закон, який розглядав як норму права загальне правило, яке безпосередньо походить від державної влади, втілює ЇЇ волю і розраховане на неви-значену кількість випадків.

¹ Шершеневич Г. Общая теория права // История Ішлитических й пра­вових учений: Хрестоматия / Сост. й общ. ред. Г. Г. 4емиденко. — X., 1999. -С 805.

² Там само. — С. 806.