Держава і право у вченнях декабристів

Згодом у Росії сформувався радикальний напрям дер­жавно-правової ідеології, авторами якої були так звані де­кабристи.

-210-

Політико-правові погляди членів Північного (з центром у Санкт-Петербурзі) й Південного (в Чернігівському полку) товариств значною мірою вплинули на формування нової правової свідомості тогочасного суспільства.

Декабристи були прибічниками ідеї природного права. Зокрема, в теоретико-правовій концепції П. І. Пестеля за-(началося, що всі люди від природи мають рівні права і від­повідно до цього всі позитивні закони, що ухвалюються, му­сять відповідати природним законам. Свободу й законність декабристи ототожнювали. Вони вважали, що там, де немає однакових для всіх законів, там немає політичної рівності, а також і свободи. Але стосовно до майбутнього державного устрою погляди декабристів різнилися. Частина їх схиляла­ся до республіканської ідеї, решта вважала найкращою фор­мою правління конституційну монархію.

Ідеологом республіканізму був Павло Іванович Пестель (1793 — 1826), а ідеологом обмеженої монархії — Микита Михайлович Муравйов (1796 — 1843). Свою державно-право­ву концепцію П. І. Пестель виклав у праці «Руська правда», а детальний проект республіканського майбутнього держави — у праці «Конституція. Державний заповіт».

Тогочасну монархічну форму державності Росії мисли­тель уважав неефективною, себто такою, що стримує сус­пільний прогрес, сковує особистість, обмежує свободу на­роду. Отже, монархію слід знищити силовими методами, а засгупити її має диктатура тимчасового верховного правлін­ня, яка забезпечить упродовж перехідного періоду суворий І Іорядок у державі та здійснить виважені політичні, соціаль­ні та економічні зміни, серед яких — скасування станового поділу суспільства і кріпосного права, земельна реформа.

З метою зрівняння економічних можливостей грома­дян тимчасове верховне правління мало відібрати половину (емлі у поміщиків і сформувати земельний фонд для задо­волення потреб усіх бажаючих.

Поступово диктатурі належало створити умови для пе­реходу до республіки.

У проекті конституції П. І. Пестель зазначав, що держав­на влада має формуватися за принципом чіткого розмежу-вання компетенцій між вищими її органами. Законодавчу ІІ.Іаду, на його думку, здійснюватиме Народне віче, обра­не громадянами Росії, які досягди двадцятирічного віку, на п'ять років.

14-

-211-

Народне віче, за цим проектом, наділялося правом ухвалювати закони, крім конституційних. Останні мали прийматися опитуванням усіх громадян Росії. Виконавча влада належала Державній думі. Передбачалося, що п'ятьох її членів обиратиме Народне віче за поданням губерній. Думі підпорядковувалися всі міністерства та їхні керівники.

Для здійснення контролю за виконанням законів у де­ржаві проектом П. І. Пестеля передбачався Верховний со­бор, до якого Народне віче за поданням губерній довічно обирало б 120 членів.

За проектом П. І. Пестеля, Верховний собор повинен без­посередньо контролювати законність дій Народного віче й Державної думи, затверджувати й оголошувати чинними закони, що схвалювалися. Загальний нагляд за законністю в діяльності міністерств, інших виконавчих центральних і губернських органів мали здійснювати генерал-прокурори, призначувані на посади Верховним собором.

До того ж, П. І. Пестель пропонував вирішити долю не­російських народів, які входили до складу Імперії.

Це питання він розглядав не прямо, а крізь призму пра­вового визначення безпечних кордонів Росії. Він уважав, що російському народові природно підвладні численні народи, які завжди прагнуть до незалежності в політичному жит­ті. Це — природне право кожної народності. Але не менш законним і природним є «право благозручності», яке спи­рається на право безпеки. Це є не що інше, як прагнення великої держави закріпити свої кордони. Порівняно зі зга­даними природними правами окремих народностей це право первинне, головне. Воно передбачає утримання в під­леглості Росії малих народів, які виконували б роль при­родних кордонів, підвищували б її міцність. Скористатися своїм природним правом на політичну незалежність може, на його думку, тільки той «маленький народ», який у змозі зберегти свій суверенітет. Таким П. І. Пестель уважав тільки польський народ, а інші, серед яких і український, повинні складати один народ, себто російський.

Для реалізації цієї ідеї автор пропонував законодавче за­кріпити державною (панівною) мовою російську, скасувати всі назви народів і племен, які мешкали на той час у Росії, ввести однакові закони і форму правління на всій території держави.

-212-

Важливим аспектом втілення означеної ідеї в жит­ія П. І. Пестель уважав неприпустимість федеративного устрою держави і пропонував поділити територію май­бутньої держави на десять областей, кожна з яких мала об'єднувати п'ять губерній і три повіти. Якихось тери-горіально-національних утворень він не передбачав.

Іншими були державно-правові погляди М. М. Муравйова. І Іопри його схильність до конституційної монархії, розробле­на ним концепція містила чимало демократичних засад і ас­пектів управління, що їх згодом було впроваджено у прези­дентських державах

Окрім пропозицій відмовитися від форми держави, що віджила свій вік, скасування кріпосного права, звільнення особи від пут феодального права М. М. Муравйов пропо­нував визначити права суб'єктів федерації, запровадити де­мократичну виборчу систему, здійснити реформу правової системи, зокрема судової системи й судочинства.

У визначенні сутності влади він значно випередив бага­тьох мислителів тогочасної Росії, визначивши, що єдиним джерелом влади в державі є народ, який є вільним від при­роди і володіє виключним правом установлювати основні правові засади функціонування суспільства.

Основним аспектом реалізації природного права люди­ни на свободу, упередження деспотії є побудова влади в де­ржаві за принципом ЇЇ поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Основну гілку влади — законодавчу — мислитель передбачав утілити в двопалатному Народному вічі, причо­му закони вважалися б чинними після ухвалення їх обома палатами і затвердження імператором.

Виконавчу гілку влади, за проектом М. М. Муравйова, мав очолювати імператор, який, приступаючи до виконан­ня обов'язків, присягав би перед законодавчим органом. Виконавчу гілку влади на федеральному рівні належало про­довжити міністерствам, причому галузевих міністрів імпера­тор міг призначати сам, а керівників силових відомств і про­курора — за погодженням із законодавчим органом влади.

У суб'єктах федерації, в тому числі в Україні, та областях виконавчу владу мали репрезентувати двопалатні Урядові збори, функціями яких було б прийняття законодавчих і підзаконних актів у межах конституції та федерального за­конодавства.

-213-

Значних змін мала зазнати судова влада. Пропонувалося запровадити суд присяжних засідателів, а основними принципами судочинства повинні були стати верховенст­во закону, рівність усіх перед судом, захист особистих, майнових і деяких політичних прав людей. У проекті за­значалося, що притягнення до юридичної відповідаль­ності могло відбутися тільки у випадку порушення чинних норм права і на підставі закону, причому закон не повинен мати зворотної сили.

Цікавими були думки М. М. Муравйова щодо затриман­ня громадян на стадії попереднього слідства. Якщо звинува­чення особі не пред'являли впродовж 24 годин від моменту затримання, то вона підлягала звільненню.