Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Державно-правові вчення Просвіти та раннього лібералізму





З середини XVIII ст. в Росії мало місце поширення ідей просвітництва, представники якого недосконалість держав­ності і суспільні негаразди пов'язували з невіглаством, неосві­ченістю і недосконалістю морального виховання. Поступово в ідеології Просвіти почав формуватися напрям суспільно-політичної думки, головним аспектом якого було розумін­ня необхідності здійснення державно-правової реформи як умови вдосконалення всіх сфер суспільного життя.

Питаннями підвищення освіти народу, збереження його здоров'я через залучення до «тілесних вправ», формуван­ня моральної свідомості населення переймався російський юрист Олексій Якович Поленов (1738—1816).

Перебуваючи під впливом вчень Ш. Л. Монтеск'е та ін­ших мислителів з якими він ознайомився, перебуваючи за кордоном, О. Я. Поленов репродукував погляди, що науки і знання є запорукою вдосконалення суспільного життя, підвищення добробуту народу. Він вважав за необхідне ство­рити мережу шкіл і лікарень у сільській місцевості, вжити

 

-205-

заходів щодо розвитку гужового транспорту. О. Я. Поленов засуджував феодальну практику торгівлі людьми, порів­нюючи феодалізм із рабством, вважав за необхідне зако­нодавче обмежити владу поміщика над кріпаком, надати селянам право маги у власності нерухомість. У питаннях забезпечення елементарних прав селян важливе значення О. Я. Поленов приділяв законодавству, вважав за необхідне його вдосконалення з урахуванням принципів, вироблених мислителями Заходу.

Водночас важливим чинником захисту селян-кріпаків від свавілля поміщиків він вважав удосконалення судової систе­ми, запровадження інституту спеціальних селянських судів, а також створення поліції, яка мала усувати причини, що породжували всілякі негаразди в містах і селах.

Найпомітнішою постаттю поміж просвітників був вихо­дець з українського міста Ніжина, перший професор права Московського університету Семен Юхимович Десницький (1740—1789) — автор новітньої теорії держави і права, який пропонував здійснити реформи державного правління і правової системи.

Походження держави він розглядав у взаємозв'язку з розвитком сім'ї та власності. У становленні такого суспіль­ного явища, як держава, С. Ю. Десницький вирізняв чоти­ри стадії.

Перша стадія — це первісний стан, у якому сім'я відсут­ня, а основними промислами були лови звірів та збирання плодів. На цій стадії поняття власності відсутнє.

На другій стадії люди почали впорядковувати свій про­мисел, перейшли до скотарства. Рівночасно, на думку вче­ного, відбувалися зміни у відносинах жінки й чоловіка: по­чала складатися сім'я, в якій один чоловік мав кількох жінок. У людей виникли перші уявлення про колективну власність, в основі якої — спільне володіння стадом худоби.

Скотарство заступила прогресивніша стадія —хліборобст­во. Роль жінки значно зросла, виникла моногамна сім'я, а на основі володіння предметами побуту, знаряддями пра­ці, зібраним урожаєм формувалось уявлення про приват­ну власність. Продуктом розвитку сім'ї стали родини, які ви­значали межі своїх володінь та огороджували їх від інших сімейств і ворожих зазіхань.

Остання стадія розвитку суспільства — комерційна. На цій стадії завдяки об'єднанню сімей виникла держава (при-

 

 

-206-

чому, на думку С. Ю. Десницького, феодальна), остаточно сформувалося поняття приватної власності, відносини між людьми (і членами сім'ї) почали регулюватися законом.

Розглядаючи державу і право у взаємозв'язку з суспіль­ними відносинами і явищами, С. Ю. Десницький пропону­вав реформувати державу, її політичні інститути й право­ву систему. Думки стосовно цього він виклав у своїй праці «Подання про заснування законодавчої, судової та караль­ної влади Російської імперії» в 1768 р.

Він уважав, що закон має отримати зверхність у суспіль­стві та обмежити владу монарха.

Проект С. Ю. Дешицького передбачав обмеження ком­петенції монарха і в правотворчому процесі. Законодавчу владу йому належало розділити з сенатом — однопалатним представницьким органом, до якого обиралися б представ­ники всіх станів і прошарків суспільства.

Початковими стадіями законотворчого процесу були розроблення та ухвалення сенатом законів, а останньою — затвердження 'їх монархом. Єдиноуправитель держави отри­мував право вето на закони, що їх ухвалював сенат.

Пропонувалися зміни в організації судової влади і здійс­ненні правосуддя. Суддів мав призначати імператор довіч­но і зміщувати з посади тільки за порушення законів. Підвищувалися вимога до кваліфікаційного рівня суддів. Ними могли бути лише особи, які мали відповідну осві­ту, певний стаж роботи адвокатом і склали фаховий іспит. Проектом передбачався розгляд справ у судах за участю присяжних засідателів. Компетенція судів не обмежувала­ся розглядом лише кримінальних справ. Вони повинні були здійснювати судовий контроль за діяльністю адміністрації. Виконання законів і судових рішень покладалося на воєвод, що призначалися б на посаду монархом, їм належало пра­цювати під контролем судових органів.

Рівночасно у своєму проекті державних перетворень С. Ю. Десницький пропонував організацію місцевого само­врядування з широкими повноваженнями.

Значний внесок у розвиток державно-правової теорії в другій половині XVIII ст. зробив Олександр Миколайович Радищев (1749-1802).

Як і Жан-Жак Руссо, О. М. Радищев був прибічником до­говірної теорії походження держави, що утворюється внаслі­док мовчазної згоди громадян,

 

 

-207-

В основі виникнення держави — приватна власність. Мета держави, за вченням О. М. Радищева, — благо грома­дян, охорона 'їхніх прав і власності.

У своїй державно-правовій концепції мислитель викла­дав думки щодо законодавчого обмеження монархії, підда­вав критиці абсолютизм як такий, що базується на свавіллі й порушує природні права людини.

О. М. Радищев не поділяв модної на той час ідеї освіченої монархії, вбачаючи в ній маскування царства свавілля і на­сильства над особою.

Він уважав, що в суспільстві необхідно створити умови для реалізації людьми своїх природних прав. Якщо ж у де­ржаві не створено таких умов, то люди можуть змінити фор­му державного устрою та правління.

Викладаючи з цього приводу думки у праці «Про зако­нодавство», О. М. Радищев наблизився до ідеї народного суверенітету, дав визначення народу. Він зазначав, що на­род — це зібрання, об'єднання громадян. Вищою та єдиною владою є соборна влада народу. Тому монархії мислитель протиставляв народне правління. В селянській «общині» Росії він убачав елементи демократії, робив спроби відшу­кати в цій формі самоуправління елементи республікансь­кого устрою; мріючи про щасливе майбутнє свого народу, не погоджувався з думками вчених Заходу, що республіка можлива лише в невеликих за територією державах.

Найбільш прогресивною формою держави для Росії, на думку О. М. Радищева, була б федерація з широкою участю народу в управлінні державними справами через віче.

О. М. Радищев був палким прибічником природного права. Він уважав, що його принципи слід покласти в осно­ву позитивного законодавства, надати їм державних гаран­тій та забезпечення.

Зі вступом Росії в XIX ст. елементи нових суспільних від­носин, що формувалися, зайшли в суперечність із феодаль­ними підвалинами державності й права.

Державний устрій Росії було піддано критиці, запропоно­вано низку державних і правових реформ, що являли собою пошук досконаліших форм держави та правової системи. Авторами цих концепцій були представники інтелігенції, демократично орієнтовані письменники й студенти.

Одним із перших представників ліберальної інтелі­генції, які запропонували здійснити незначні буржуазне

 

 

-208-

орієнтовані державні реформи, був граф, державний діяч, радник Олександра І (1777—1825) Михайло Михайлович Сперанський (1772 — 1839). У своїх працях («Записка про ос­новні закони», 1802; «Записка про устрій урядових і судових установ у Росії», 1803 та ін.) мислитель доводив, що наявна система правління не відповідала станові «суспільного духу», а кріпосне право порушувало природні права людини. Тому він пропонував законодавче обмежити монархію та створи­ти умови для участі різних станів суспільства в управлінні де­ржавою і, зокрема, в органах законодавчої влади.

У своєму проекті М. М. Сперанський зробив несміливу спробу втілити відому концепцію поділу влади, але з дозво­лу імператора.

Монарх уособлює «єдину державну владу»; він, на думку мислителя, об'єднує всі три гілки влади і є верховним зако­нодавцем, виконавцем і гарантом правосуддя.

Законодавчу владу мала репрезентувати Державна дума, сформована триступінчастими виборами в такий спосіб: з-поміж державних селян і володарів нерухомості мали обиратися представники до волосної думи, які зі свого скла­ду обирали б представників до окружних дум, а останні -депутатів Державної думи.

Виконавчу владу в державі належало здійснювати га­лузевим міністерствам під контролем Думи. Для цього М. М. Сперанський пропонував звіти міністрів на засідан­нях Думи.

Систему судової влади повинен був уособлювати сенат, склад якого, за поданням губернських дум, затверджувався б імператором. Загальне об'єднання всіх гілок влади мала здійснювати Державна рада, функціями якої було б затвер­дження рішень згаданих інститутів держави. Члени ради мали призначатися імператором і підпорядковувалися без­посередньо йому.

Проект М. М. Сперанського допускав елементи місцево­го самоврядування, базою якого мали стати п'ять областей Росії (Сибір, Кавказ, Оренбурзький та Новоросійський краї, Дон), а також губернії.

При кожному губернському уряді пропонувалося ство­рити раду, до якої входили б представники станів суспільс­тва, які володіють нерухомістю.

До компетенції рад, на думку мислителя, варто було б віднести розроблення пропозицій губернаторові про по-

14 — 4-1115

 

 

-209-

треби губернії, затвердження місцевого бюджету і контроль за його витратами.

Враховуючи веління часу, М. М. Сперанський у своєму проекті передбачав розширення прав громадян. Він розріз­няв загальні й політичні права. До перших він відносив сво­боду власності, призначення покарання тільки судом, за­конодавче затвердження податків. Політичними правами в його проекті наділялися тільки власники нерухомості. Політичні права полягали в участі в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.

Ідеї лібералізму притаманні творчості викладача природ­ного права Санкт-Петербурзького університету Олександра Петровича Кунщина (1783—1840). Поділяючи погляди І. Канта вчений розглядав право як частину моральної філософії. Він зазначав, що «...моральна філософія є наука, що викладає за­кони, які є приписами для волі розуму...». Вона поділяється на дві частини. У першій викладаються закони внутрішньої сво­боди, яка зветься моральним вченням, а в другій — «...закони права, яке тому й зветься правовченням, або просто правом».

Правовчення мислитель пропонував назвати природним, оскільки воно розглядає закони, що випливають із природи людського розуму, і відрізняти від нього позитивні закони, основою яких є свавілля законодавця.

Природне право поділяється на два види: «право чисте» і «право прикладне». Перше визначає права, що природно на­лежать людині, а також права, що 'їх люди можуть набувати й поєднувати з правами, які випливають із природних прав.

Призначення «прикладного права» полягає в пристосу­ванні «чистого права» до відносин людей.

Розрізняючи моральне вчення і природне право, П. Н. Ку-ніцин уважав, що предметом морального вчення є вігутрішня свобода людини, а предметом природного права — зовнішня.

Позитивне право слід приймати стосовно до приписів природного права, а пізнання сутності останнього має сприя­ти досконалості, справедливості позитивного законодавства.

Date: 2015-09-22; view: 375; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию