Висновок. Державно-правові кЬнцепції українських мислителів, вчених, політичних діячів посідають належне місце у контексті світової державно-правової думки

Державно-правові кЬнцепції українських мислителів, вчених, політичних діячів посідають належне місце у контексті світової державно-правової думки. Вони виникли одночасно з появою першої праукраїнської держави Київської Русі, а після її хрещення розвивались не тільки на власному ґрунті, а й зазнали впливу офіційної доктрини константинопольської церкви. У зв'язку з цим основною проблемою державно-правової думки раннього середньовіччя була проблема співвідношення світської і духовної властей. Важливо наголосити, що вже в добу Київської Русі невідомий автор «Слова о полку Ігоревім» вперше підняв ідею виникнення держави шляхом суспільного договору між князем і народом.

У часи поглинення української державності Литвою та Польщею визначний гуманіст польського та українського Відродження Станіслав Оріховський-Роксолан проголосив примат права в політичному житті та обґрунтував ідею природного права.

Берестейська унія кардинально змінила статус українських земель в межах Речі Посполитої. Всі події, що відбулися внаслідок унії, спричинили до бурхливого розвитку полемічної літератури, визначним представником якої був Іван Вишенський. Утопічна система Вишенсько-го мала на меті не будівництво держави як такої (йдеться про політичну організацію народу), а ставила морально-етичне завдання будівництва своєрідної духовної республіки, де кожний член суспільства буде вільною мислячою особистістю.

Створення української національної державності в ході Визвольної війни українського народу середини XVII ст. сприяло піднесенню української суспільно-політичної думки. Визначну роль у цьому процесі відіграли Петро Могила і Юрій Немирич. П. Могила пов'язував майбутню українську державність із державами православного світу, а ідеалом Юрія Немирича була держава як союз федеративних республік (історію України він розглядав у тісному зв'язку з історією Литви та Польщі).

В умовах занепаду козацько-гетьманської держави спостерігається значний сплеск державно-правової думки (кінець ХУП-ХУШ ст.). У цей період одним з перших політичних документів української демократії стала Конституція Пилипа Орлика. В ній матеріалізувались ідеї побудови органів влади за принципом розподілу їх функцій на законодавчі, виконавчі і судові (значно пізніше ця ідея знайде своє обґрунтування в теорії поділу влади ПІ. Л. Монтеск'є, а матеріалізується в Конституції США - першій у світі Конституції, прийнятій на державному рівні). Певний внесок у розвиток державно-правової думки ХУШ ст. здійснили С. Яворський, Ф. Прокопович і Г. Сковорода. Григорій Сковорода наголошував, що державний устрій, політичний лад залежать від того, наскільки суспільно-політичний стан відповідає духовній природі індивіда. Пропагуючи ідею

духовного відродження, мислитель змалював суспільно-політичний ідеал майбутнього - державу, політичний лад якої спирається на суспільний компроміс.

Вершиною розвитку державно-правової думки першої половини XIX ст. стала політична доктрина Кирило-Мефо-діївського братства, творцем засадових документів якого був Микола Костомаров. Провідною ідеєю Статуту товариства була ідея християнського соціалізму: «правління, законодавство, право власності і освіта усіх слов'ян повинні ґрунтуватися на святій релігії господа нашого Ісуса Хрис-та».1

В цілому державно-правова думка в Україні XVIII -першої половини XIX ст. попри всі її прогресивні риси, так і не набула цілісного розвинутого концептуального завершення. Вона не змогла піднятися до рівня логічно-понятійного аналізу державно-правових і політичних інститутів, не кажучи вже про впровадження емпірично-теоретичного підходу до їх вивчення. Все це обумовлено об'єктивними причинами: особливостями еволюції національно-політичних учень, найголовнішими з яких були розшматування етнічних українських земель і багатовікова бездержавність.

Для української ідейно-політичної думки та державно-правової практики, яка створювалась на світовому досвіді вітчизняними мислителями і політичними діячами протягом віків характерною була спрямованість на конституційну регламентацію державного устрою, політичного режиму, прав і свобод людини, взаємовідносин особи, громадянського суспільства і держави.

Державно-правова практика попередніх століть заклала фундамент для формування у ХУШ ст. національної державницької ідеї. Український конституціоналізм цього періоду започаткувався як доктрина, тобто на теоретичному рівні. Свідченням цього є книга невідомого автора «Історія Русів». Конституційну думку збагачували і проекти конституційних перетворень XIX - першої половини XX ст., розроблені Г. Андрузьким, М. Драгомановим, М. Грушевсь-ким, М. Міхновським, С. Дністрянським.

Виникненню фахової юридичної науки в Україні сприяло збагаченню вітчизняної державно-правової думки працями таких всесвітньо відомих учених-правників, як Олександр Кістяківський, Богдан Кістяківський, Михайло Владимирський - Буданов та ін. Теоретичні праці українських вчених-правників були спрямовані на вивчення етичної сторони права, його соціальної природи, в якій виявляється суспільне значення юридичних інститутів. Наприклад, Б. Кістяківський, як прихильник теорії правового самовизначення держави, вважав, що єдиним творцем правових норм є держава. Найпершою вимогою існування держави є неодмінне дотримання нею створених норм. При такій умові право перебудовує державу і перетворює її на правове явище. М. Владимирський-Буданов створив оригінальну концепцію західноруського права, яка стала ідейним та науковим джерелом для подальшого дослідження українського права його учнями і послідовниками, відомими вченими М. Ясинським, О. Малиновським, М. Максимейком, Г. Демченком.

Насамкінець необхідно наголосити, що українські автори концепцій про державу і право були попереду багатьох мислителів Західної Європи з питань природного права, панування в державі закону, місцевого самоврядування; у співвідношенні держави і особистості переважна більшість із них на перше місце ставили інтереси людини, а метою держави вважали забезпечення прав і свобод кожного індивіда, перед яким держава має цілу низку обов'язків, насамперед йдеться про ідею демократичної правової держави і громадянського суспільства.

Завдання для індивідуальної роботи

1. Дайте загальну характеристику особливостей та рис державно-правової думки України з урахуванням рис ментальності українського народу.

2. Які перші пам'ятки права України вам відомі? Охарактеризуйте їх.

3. Проаналізуйте поетапно процес формування державно-правової думки в Україні і з'ясуйте які концептуальні засади домінували, як розв'язувалась проблема взаємозв'язку держави і особи на кожному окремому етапі її еволюції?

4. Порівняйте державно-правові погляди Ф. Прокопови-ча і Г. Сковороди. Дайте правову і юридичну оцінку цим поглядам.

5. Відомо, що декабристський рух мав переважно російський характер і не виходив за межі армії. Однак вплив декабристських ідей, особливо «Товариства об'єднаних слов'ян» певним чином позначився на програмі Кирило-Мефодіівсь-

кого братства. З'ясуйте, яке місце і роль відводились Україні в програмних документах декабристів? Співставте програмні документи декабристів, зокрема «Товариства об'єднаних слов'ян» і Програму Кирило-Мефодіівського братства. Знайдіть суттєву відмінність у програмних засадах слов'янської конфедерації'.

6. Як ви вважаєте: чому в Програмі Пестеля домінувала ідея республіканського устрою, а в Програмі Муравйова — ідея конституційної монархії?

7. Проаналізуйте главу VII Конституції УНР (29 квітня 1918 р.) і розкрийте зміст ідеї національно-персональної автономії. В основу якої теорії держави покладена ця ідея?

8. Назвіть основні риси державно-правової думки України XX ст.

Література

Захара І. Стефан Яворський.-Львів, 1991.

Історія Русів-К., 1991.

Костомаров М. Закон Божий (Книга буття українського народу).- К, 1991.

Копиленко О. «Українська ідея» Грушевського. Історія і сучасність.-К., 1991.

КухтиБ. З історії української політичної думки.-К., 1994.

Литвинов В. Проблема государства в трудах С. Ориховского // Отечественная мьісль зпохи средневековья: Сб. науч. трудов.- К., 1987.

Мала енциклопедія етнодержавознавства.- К.,1996.- С. 820-

925.

Ничик В. Образ идеального властителя в сочинениях Петра Могилн // Человек и история в средневековой философской мнс-ли русского, украинского и белорусского народов: Сб. науч. трудов.- К, 1987.

Ничик В. Феофан Прокопевич.- М., 1977.

Оріховський-Роксолан С. Напучення польському королю // Історія філософії України. Хрестоматія.- К, 1993.

Пашук А. Суспільний ідеал І. Вишенського // Від Вишенського до Сковороди: 36. наук, праць.- К, 1992.

Пашук А. Вишенський — мислитель і борець.— Львів, 1990.

Сас П. Оріховський Р., Верещинський Й.: Політико-правові концепції державного устрою // Польсько-українські студії.- К., 1993.

Скакун О. Политическая и правовая мьісль на Украяне (1861-1917) Харьков, 1987

Скакун О. Иван Франко - м., 1987.

Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції.-К., 1993.

Українська суспільно-політична думка в XX ст. Документи і матеріали. Сучасність.-1983.-Т. 1-2.

Хрестоматія з Історії держави і права України (3 найдавніших часів до кінця XX ст.). У трьох книгах / За ред. Чайковського А.).-Кн. 1-3.- К., 2000.- Кн. 1.- С. 203-210; Кн. 2.- С. З, 18,28-39.

Шульженко Ф. Держава і право у суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку.-К., 1995.

Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій.-К, 1997.-С. 30-34, 108-146.