Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как противостоять манипуляциям мужчин? Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Показники суспільного здоров’я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність

ЛЕКЦІЯ №8

(сестринська справа)

Здоров’я. Чинники ризику виникнення захворювань. Формування здорового способу життя і профілактика захворювань.

План

1. Визначення понять “здоров’я”, “суспільне здоров’я”.

2. Показники суспільного здоров’я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність.

3. Чинники ризику виникнення захворювань.

- Характеристика найвагоміших чинників: забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне харчування, гіподинамія, шкідливі звички (алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія); психоемоційна напруженість; генетична схильність та ін.

4. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, проживання у промисловій зоні, психоемоційна напруженість у сім’ї). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

5. Формування здорового способу життя — головний засіб профілактики захворювань.

6. Диспансеризація — активна форма медичного нагляду за станом здоров’я населення, роль у виявленні і ранній діагностиці захворювань.

- Диспансерне спостереження за окремими групами населення.

- Види спеціалізованих диспансерів, їх організація, форми і методи роботи.

- Роль медичної сестри в системі диспансерного спостереження.

7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, конфліктні ситуації в сім’ї, працюючий підліток). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

 

1. Визначення понять “здоров’я”, “суспільне здоров’я”.

Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного і соціального добробуту.

Важливим показником здоров’я є здатність людини найбільш ефективно використати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. При потребі підвищених вимог до людини в умовах її професійної діяльності (пілоти, космонавти, мо­ряки, металурги та ін.) організм повинен швидко й адекватно перебу­дуватися, а також швидко відновити звичайний, нормальний рівень функціонування. Здоров’я визначається запасом життєвих сил і резервами функцій організму, здатними компенсувати вплив шкідливих чинників і навіть протидіяти цим чинникам.

Завдання медицини — збереження даного при­родою здоров’я і відновлення втраченого. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в проміжному третьому стані — між здоров’ям та захворюванням. Кожний ор­ганізм бореться із захворюванням, результат цієї боротьби залежить від величини резервів здоров’я.

Санологія— наука про механізми процесів відновлення порушених функцій — видужання від хвороб, травм та інших патоло­гічних станів.

Валеологія — наука про здоров’я, покликана вивчати механізми підтримки і зберігання стану здоров’я, засоби подовження трива­лості життя, зберігання працездатності.

Важливим показником здоров’я є здатність людини найбільш ефективно використати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій.

Хвороба – це порушення нормальної життєдіяльності організму внаслідок впливу на нього шкідливих агентів, що спричинює зниження його пристосувальних можливостей, працездатності й збільшує можливість смерті.

Фактори, які визначають стан здоров’я:

- економічні фінансовий стан, втрата джерела прибутків);

- політичні (розподіл ресурсів та законодавство про потенційні чинники, шкідливі для здоров’я);

- соціальні (відносини між людьми,суспільна цінність здоров’я);

- фактори особистості (здорові навички, здорова поведінка);

- культура.

Вплив стилю, способу життя на здоров’я:

Фактори ризику Пов’язані з ними проблеми здоров’я
І. Наркотичні засоби: 1. Пристрасність до алкоголю і зловживання ним     2. Паління цигарок   3. Зловживання медикаментозними засобами   - Цироз печінки - Енцефалопатія - Погане харчування - Дорожньо-транспортні пригоди - Хронічний бронхіт - Емфізема легень - Рак легень - Коронарна хвороба серця - Наркотична залежність і відповідні соціальні наслідки - Потенційність самогубства - Вбивство - Погане харчування - Нещасні випадки - Соціальна відчуженість - Гострі напади неврозів
ІІ. Дієта та вправи: 1. Переїдання     2. Недостатнє виконання вправ   3. Недостатній відпочинок, розслаблення після роботи   - Ожиріння - Можливий атеросклероз - Можлива коронарна хвороба серця - Ожиріння - Можлива коронарна хвороба серця - Гіпертонія - Коронарна хвороба серця - Виразки органів травлення
ІІІ. Інше: 1. Неуважне водіння автомобіля і невикористання ременя безпеки в салоні 2. Безладне та безтурботне статеве життя   - Можливі нещасні випадки - Можливі травми, смертні випадки - Можливі венеричні захворювання

Показники суспільного здоров’я: народжуваність, смертність, середня тривалість життя, захворюваність.

Суспільне здоров’я – це суспільна, соціально-політична й економічна категорія, а також об’єкт соціальної політики; це інтегральне здоров’я індивідів певного суспільства, нації, країни.

При оцінці суспільного здоров’я враховуються соціальні, природні і біологічні чинники.

Показники суспільного здоров’я:

1) Демографічні:

а) народжуваність – частота народжень за рік на 1000 населення, яке проживає на певній території. Вважають високою при показниках понад 25%, низькою, якщо показник нижче 15%.

Число народжених за рік х 1000

Середньорічна кількість населення

б) смертність – частота смертельних випадків за рік на 1000 населення, яка проживає на даній території. Вважають високою при показниках понад 15%, низь­кою — до 9% .

Число померлих за рік х 1000

Середньорічна кількість населення

в) дитяча смертність - показник частоти смерті дітей на першо­му році життя. Показник понад 50% вважають високим, менше 30% — низьким.

Число дітей, які померли на першому році життя за даний рік х 1000

2/3 дітей, які народилися живими в даному році + 1/3 дітей, які народились живими в попередньому році

г) середня тривалість життя – це кількість років, яку в середньому проживе дане покоління, що народилося в цьому році.

д) показник природного приросту – це різниця між показником смертності та народжуваності.

2) Медико-санітарні:

а. Захворюваність – це сукупність нових, ніде раніше не врахованих і вперше в цьому разі виявлених серед населення захворювань. При вивченні можна створити правильне уявлен­ня про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюванос­ті, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних за­ходів, спрямованих на її зниження.

б. Поширюваність захворювання (хворобливість) - сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше виявлених у даному році і зареєстрованих у попередні роки, з приводу яких хворі повторно звернулися в даному році на 1000 населення. Зростання показника може відбуватися за рахунок збільшення тривалості життя у зв’язку з досягненнями медицини і накопичення контингентів, які перебу­вають на диспансерному обліку.

в. Непрацездатність через хвороби і нещасні випадки.

г. Травматизм.

д. Інвалідність.

Чинники, що визначають здоров’я населення:

- Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, на­родження здорового потомства. Визначається біологічни­ми, соціально-економічними і санітарно-гігієнічними умовами (здоров’я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умо­ви перебігу вагітності і пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо).

- Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.

- Процес витрати здоров’я відбувається у виробничій сфері. Значення має характер, організація та умови праці.

- Процес відновлення здоров’я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію, тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.

Трьом рівням особистості (соматичному, психічному і соціальному) відповідають три аспекти здоров’я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в охороні здоров’я пов’язане передусім з діагностикою рівня соматичного здоров’я людини.

 

3. Чинники ризику виникнення захворювань.

- Характеристика найвагоміших чинників: забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне харчування, гіподинамія, шкідливі звички (алкоголізм, паління, наркоманія, токсикоманія); психоемоційна напруженість; генетична схильність та ін.

Чинники ризику – це шкідливі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища здатні причинити хвороби.

Групи чинників ризику:

- Зовнішні чинники — це забруднення довкілля шкідливими для організму хімічними речовинами (екологічні чинники), несприятливі погодні умови, сонячна радіація, нераціональне і незбалансоване харчування, забруднення харчових продуктів і води шкідливи­ми хімічними домішками і радіоактивними нуклідами.

- Внутрішні чинники — генетична спадковість, малорухливий спосіб життя (гіподинамія), шкідливі звички (тютюнопаління, алкоголь, наркома­нія, перенесені травми, операції.

Класифікація чинників ризику виникнення захворювань:

1. Спосіб життя становить 49-53% факторів, які визначають ризик виникнення захворювань. Шкідливі чинники які визначаються способом життя:

- куріння;

- незбалансоване харчування;

- вживання алкоголю;

- шкідливі умови праці;

- стресові ситуації;

- адинамія, гіподинамія;

- погані матеріально-побутові умови;

- вживання наркотиків;

- зловживання ліками;

- самотність;

- неміцність сімей;

- низький загальноосвітній і культурний рівень;

- надзвичайно високий рівень урбанізації;

- постійне перевантаження;

- постійне недосипання.

2. Генетична схильність становить 18-22% ризику (схильність до спадкових захворювань; схильність до дегенеративних захворювань).

3. Навколишнє середовище, природно-кліматичні умови становлять 17-20% ризику. Фактори навколишнього середовища, які негативно впливають на здоров’я або наносять шкоду:

- стихійні лиха, катастрофи, які спричинила людина;

- забруднення атмосферного повітря;

- вплив шуму;

- незадоволення потреб постачання питною водою, санітарії, утилізації відходів;

- хімічні і мікробіологічні забруднення харчових продуктів;

- вплив токсичних відходів від промислової переробки;

- вплив іонізуючої радіації;

- вплив неіонізуючої радіації сонця, джерел штучного освітлення, природних і штучних електромагнітних полів;

- вплив потенційно канцерогенних хімікатів;

- перенаселення і погані життєві умови;

- відсутність коштів для безпечного відпочинку.

4. Система охорони здоров’я становить 8-10% ризику:

- несвоєчасна медична допомога;

- низька якість медичної допомоги;

- неефективність профілактичних заходів.

Здебільшого виникнення захворювання спричиняється дією ми організм не одного, а одночасно кількох чинників ризику. Вивчення чинників ризику необхідне не лише для оцінюваним їхнього впливу, але й для вироблення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання їхньому негативному впливу на організм.

4. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, проживання у промисловій зоні, психоемоційна напруженість у сім’ї). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

5. Формування здорового способу життя — головний засіб профілактики захворювань.

Спосіб життя — це діяльність і активність людей з матеріальними, моральними і духовними умовами життя і реакція на дані умови. Відображає комплекс біологічних, соціальних, економічних, сімейних, побутових, екологічних, психологічних та духовних впливів на життєдіяльність людського організму, а також вивчення можливостей їхнього використання з метою збереження, охорони і відтворення здоров’я.

Принципи формування способу життя залежать від рівня розвитку цивілізації і можливостей індивідуальної реалізації їх у формі обґрунтованих фізіологічних, соціальних, економічних, інтелектуальних, моральних, духовних потреб людини.

Чинників, які безпосередньо впливають на стан здоров’я населення: характер розподілу і використання матеріальних ресурсів сім’ї, психологічний клімат і особливості внутрішньосімейних стосунків (між подружжям, батьками, дітьми), склад сім’ї (повна чи неповна), режим і умови праці на роботі та вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер хар­чування, фізична активність, мотивація до збереження здоров’я, сенс життя та ін.

Здоровий спосіб життя — раціональний варіант життє­діяльності людини, завдяки якому вона здатна реалізувати свої біологічні і соціальні функції, максимально використати генетичні резерви здоров’я і тривалості життя, фізичної і розумової працездат­ності.

Здоровий спосіб життя має провідне значення у формуванні і відтворенні здоров’я людини, забезпеченні її високої якості життя і активного довголіття. Для ведення здорового способу життя людині не­обхідні мотиваційні стимули, які засновані на усвідомленні потреби охорони і зміцнення власного здоров’я.

У процесі еволюційного відбору природа виробила у людини інстинкт самозбереження і самовідновлення здоров’я. Завдяки склад­ним адаптаційно-захисним механізмам людський організм здатний впоротися зі шкідливими зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними) впливами. Дія цих механізмів проявляється на гуморальному, нервово-рефлекторному, клітинному ріннях.

Методи і засоби формування здорового способу життя спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недосконалість яких успадкована генетично або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Здоровий спосіб життя повинен бути спрямований на:

- первинну профілактику захворювань;

- зміцнення і відновлення здоров’я;

- формування активного трудового довголіття.

Заходи формування здорового способу життя:

- боротьба з гіподинамією;

- раціональний режим праці і відпочинку;

- режим раціонального і збалансованого харчування;

- створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного життя;

- гармонія душі і тіла;

- виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.

У формуванні звичок і чинників здорового способу життя вико­ристовують 4 групи заходів:

1) фізичні (фізична активність, загартовуван­ня організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональне і збалан­соване харчування);

2) індивідуально-психологічні (методи психічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на довголіття і високу якість життя);

3) медико-організаційні (санітарно-гігієнічна освіта, виховання і засвоєння правил особистої і загальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, диспансерні обстеження, опрацювання визначення якості і кількості здоров’я і прогнозування тривалості життя);

4) суспільно-громадянські спрямовані на виховання у людини морально-естетичних і суспільно корисних якостей життя (естетичне, етичне і екологічне виховання, формування духовних якостей особистості з установкою на здоровий спосіб життя).

Таким чином, формування здорового способу життя є головним важелем профілактики захворювань.

Профілактика захворювань.

Профілактика— це цілісна система заходів, які проводять не тільки щодо первинних причин захворювань, а й для запобігання розвитку захворювань.

Розділяють: суспільну та індивідуальну, первинну і вторинну.

Первинна профілактика покликана зберігати здоров’я людей, не допускати негативну дію чинників соціального і при­родного середовища. Со­ціальні, медичні, гігієнічні та виховні заходи первинної профілактики спрямовані на запобігання захворюванням шляхом усунення причин і умов виникнення, на підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинни­ків зовнішнього середовища.

Засоби комплексної первинної профілактики забезпечення здоров’я населення: свідомість (виховання з дитинства розумного ставлення до свого здоров’я, до навколишнього середовища, правильний режим праці і відпочинку); рух (помірна фізична праця, фізкультура, загартовування); раціональне харчування.

Вторинна профілактика спрямована на припинення чи послаблення патологічного процесу, що вже ви­ник в організмі, раннє лікування та попередження подальшого розвитку недуг.

Третинна профілактика – робота з пацієнтом після виявлення у нього хвороби чи якоїсь недуги.

Найефективнішим шляхом профілактики є формування здорового способу життя і диспансеризація населення.

Пізнавально-сприймальні фактори, які впливають на мотивацію здорової поведінки:

1) Важливість здоров’я.

2) Свідомий контроль.

3) Свідоме розуміння самоефективності.

4) Визначення здоров’я.

5) Свідома оцінка стану свого здоров’я.

6) Усвідомлення користі від звичок і поведінки, сприятливих здоров’ю.

7) Свідоме розуміння перешкод до вироблення звичок і поведінки, сприятливих для здоров’я.

Фактори, які впливають на вибір особою здорової поведінки:

1) демографічні фактори (вік, стать, раса, етнічна приналежність, рівень освіти, рівень прибутків).

2) Біологічні характеристики.

3) Між особисті впливи.

4) Ситуаційні фактори.

5) Фактори поведінки.

 

6. Диспансеризація — активна форма медичного нагляду за станом здоров’я населення, роль у виявленні і ранній діагностиці захворювань.

- Диспансерне спостереження за окремими групами населення.

- Види спеціалізованих диспансерів, їх організація, форми і методи роботи.

- Роль медичної сестри в системі диспансерного спостереження.

Диспансеризація – активний метод динамічного спостереження за здоровим особами, об’єднаними загальними фізіологічними особливостями або умовами праці; хворими із хронічними захворюваннями, що найчастіше призводять до тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності або особами, які перенесли деякі гострі захворювання; особами, які мають чинники ризику, спрямовані на попередження захворювань, активне їх виявлення в ранніх стадіях і своєчасне проведення лікувально-оздоровчих заходів.

Мета диспансеризації:

-збереження і зміцнення здоров’я населення;

-збільшення тривалості життя і підвищення продуктивності праці шляхом спостереження за станом їх здоров’я, вивчення й поліпшення умов праці і побуту, проведення комплексу соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, профілактичних і лікувальних заходів.

Диспансеризація здорових повинна забезпечувати правильний фізичний розвиток, зміцнювати здоров’я, виявляти і усувати чинники ризику виникнення різних захворювань шляхом проведення суспільних та індивідуальних, соціальних і медичних заходів. Диспансеризація хворих повинна активно виявляти і лікувати початкові форми захворювань, вивчати й усувати причини, які сприяють їх виникненню, запобігати загостренню процесу і його прогресуванню на основі постійного динамічного спостереження і проведення лікувально-оздоровчих та реабілітаційних заходів.

Завдання диспансеризації:

-визначення стану здоров’я кожного індивіда шляхом щорічного огляду та оцінка здоров’я з урахуванням вікових, статевих і фахових особливостей;

-диференційоване активне динамічне спостереження за здоровими, що мають чинники ризику і хворими;

-виявлення і усунення причин, які викликають захворювання;

-своєчасне проведення лікувально-оздоровчих заходів;

-підвищення якості й ефективності медичної допомоги.

Для ефективного і якісного проведення диспансеризації необхідно:

-активне виявлення хворих на ранніх стадіях захворювання;

-систематичне спостереження за станом здоров’я хворих;

-своєчасне проведення лікувальних і профілактичних заходів;

-вивчення зовнішнього середовища, виробничих і побутових умов, проведення заходів щодо їх поліпшення;

-систематичне підвищення кваліфікації лікарів;

-участь у диспансеризації адміністрації підприємств, профспілкових організацій та інших громадських організацій.

Категорії населення, які підлягають диспансерному спостереженню:

-працівники головних галузей промисловості і професій із шкідливими і важкими умовами праці;

-учні, студенти та підлітки, які працюють, незалежно від характеру виробництв і галузей промисловості;

-інваліди і ветерани Великої Вітчизняної війни;

-інваліди та учасники аварії на Чорнобильській АЕС;

-жінки дітородного віку, хворі по основних групах захворювань, які визначають рівень тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності населення;

-особи з підвищеним ризиком захворіти — з підвищеним артеріальним тиском, з передпухлинними станами, переддіабетом ти іншими станами; особи з надлишковою масою тіла та ін.

Рівні установ за ступеням участі в диспансеризації:

І – амбулаторно-поліклінічні заклади.

ІІ – спеціалізовані диспансери (онкологічний, шкірно-венеричний, протитуберкульозний, психоневрологічний, наркологічний та ін.), стаціонари лікарень, консультативно-діагностичні центри.

ІІІ – обласні і республіканські лікарні, спеціалізовані центри, клініки медичних і науково-дослідних інститутів.

Типи диспансерів:

-Лікувально-фізкультурний.

-Кардіологічний.

-Наркологічний.

-Онкологічний.

-Протитуберкульозний.

-Психоневрологічний.

-Ендокринологічний.

Диспансер містить поліклініку і стаціонар. Основні завдання диспан­серів:

— виявлення хворих на ранніх стадіях захворювань;

— обстеження і лікування виявлених хворих;

— активне динамічне спостереження та профілактика захворювань;

— проведення оздоровчих заходів;

— вивчення захворюваності, причин і умов виникнення захворювань;

— організаційно-методична та санітарно-освітня робота;

— розробка заходів для оздоровлення умов праці й побуту.

Диспансеризацію здійснюють за такими фазами:

а) облік і обстеження всього населення з метою ак­тивного виявлення захворювань на ранніх стадіях, а також чинни­ків ризику;

б) проведення необхідних профілактичних і лікувально-оздоровчих заходів;

в) динамічні спостереження за станом здоров’я кожного індивіда та оцінка ефективності проведених за­ходів.

Функції середніх медичних працівників в системі диспансерного спостереження:

- проводять облік чисельності населення на дільниці і заповнюють паспортну частину картки диспансерного обліку;

- визначають віковий, статевий та соціальний склад населення;

- виділяють осіб, що спостерігаються в інших закладах;

- інформують населення про медичні огляди;

- проводять антропомет­рію, термометрію, вимірюють артеріальний тиск, внутрішньоочний тиск, гостроту зору і слуху;

- проводять забір біоматеріалів для лабора­торних досліджень тощо;

- запрошують осіб диспансерної групи на прийом до лікаря;

- ведуть картотеку взятих на облік, в якій фіксують своєчасність відвідування;

- беруть участь у періодичних оглядах;

- щомісячно ін­формують лікаря і поповнюють картотеку на осіб, які перебувають під спостереженням лікарів різних спеціальностей та в інших закладах.

Перспективним напрямом диспансеризації є використання автоматизованих систем для спостереження стану здоров’я населення.

7. Можливі проблеми пацієнта (наприклад, конфліктні ситуації в сім’ї, працюючий підліток). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.

 




<== предыдущая | следующая ==>
Помираючий хворий | Сумма токов, сходящихся в одном узле равна нулю — это первый закон Кирхгофа





Date: 2015-09-24; view: 1283; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2017 year. (0.025 sec.) - Пожаловаться на публикацию