Туристична галузь України в Радянський період 4 page

Згідно з Указом Президента України "Про Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму" від 3!. травня 2000 р. № 740/2000, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму Україні! став правонаступником трьох державних комітетів, у тому числі Державного комітету України по туризму. В його складі виділялось три департаменти. Серед них був і Державний департамент туризму і курортів, до складу якого входили Управління організації туризму й Управління розвитку туристичної індустрії та інвестицій.

22 листопада 2000 р. Указом Президента України Держкоммолодьспорттуризм, до складу якого входив Державний департамент туризму і курортів, було реорганізовано. 14 грудня 2001 р. Указом Президента України створено Державну туристичну адміністрацію України.

Державні програми та нормативні акти щодо організації туризму в Україні. Важливим кроком у створенні правових засад туристської діяльності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України "Про туризм" (першого на теренах держав колишнього СРСР), який накреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку туристської сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем і перспектив.

Цей Закон визначає: загальні правові, організаційні, виховні та соціально-екоиомічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Метою Закону с створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їхніх обов'язків та відповідальності.

Дія цього Закону поширюється на підприємства, устаноии, організації незшіежно від форм власності, на фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристських послуг, а також на громадян, які їх отримують.

Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрімів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної

діяльності.

Державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України,

Основними напрямами державної політики в галузі туризму с:

- залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення
змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурноо спадщиною, природним
середовищем, організація оздоровлення населення;

- забезпечення раціонального використання іа збереженні туристських
ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України,
створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб
внутрішнього та іноземного туризму;

- створення і вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму
відповідно до чинного законодавства У країни, міжнародних норм і поавил;

- захист прав та інтересів держави в галузі туризму;

- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного,
митного, прикордонного та інших видів контролю;

створення економічних умов, які стимулюють розпиток туризму в Україні;

- запровадження пільгових умов для організації туристської та екскурсійної
роботи сергд дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств

населення;

- заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної

індустрії;

- встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі

туризму;

- запровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної

діяльності;

- визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;

- створення однакових можливостей на ринку туристських послуг для
суб'єкти: підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку
конкуренції, забезпечення дотримання в цій, галузі ангимонопольного законодавства;

- гарантування безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майні;

- підтримання розвитку туризму в регіонах, визначенім статусу окремих
туристичних центрів, створення умов дім пріоритетного розвитку туристської

індустрії;

- організація і розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму,

підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристських кадрів;

- розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними
організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму;

-- розроблення та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх угод у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації [5, с. 109-110].

Законом визначено органи державної виконавчої влади в галузі туризму, права та обов'язки туристі», правові засади організащї та надання туристських послуг, передбачено каїрове і наукове забезпечення галузі туризму. 1 січім 2004 р. набув чинності новий Закон України "Про туризм", в якому більш чітко сформульовані знмоги до суб'єктів підприємницької діяльності у сфері туризму.

Відповідно до статті 7 Закону України 'Про туризм" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 березня 1996 р. № 322 "Про Національну раду по туризму" і затвердив положення про неї.

Основним:» завданнями Національної ради по туризму є:

- координація діяльності міністерств і відомств, Уряду Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, пов'язаної з реалізацією державної політики в галузі туризму як
одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки;

- розгляд пропозицій щодо перспектив і напрямів розвитку внутрішнього та
міжнародного туризму, розроблення і запровадження системи управління галуззю
туризму;

-розроблення заходів щодо захисту інтересів держави в галузі туризму.

Сприятимуть розвитку туризму в Україні й Укази Президента України: від 28 вересня 1996 р. № 880/96 "Про Фонд "Намисто Славутича"; від 21 вересня 1998 р. № 1047/98 "Про День туризму", який відзначається в Україні на державному рівні щороку 27 вересня; від 10 серпня 1999 р..№ 973/99 "Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" від 14.12.2001 р. №> 1213/2001 "Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму" [5, с. 109-110].

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червім 1997 р. було затверджено Програму розвитку туризму в Україні до 2005 р.

29 квітня 2002 р. було прийнято нову постанову Кабінету Міністрів України ' ТІ ро затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002 ~2010 роки".

Основною мегокі Програми € створення конкурентоспроможного міжнародного ранку національного туристичного продукту, здатного максимально вдовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівновага та культурної спадщини:.

Серед ключових завдань Програми:

- забезпечення сталого розвитку туристичної галузі та підвищення її частки в
дакроекономічних показниках;

- підвищення рівня життя громадян і створення додаткових робочих місць;

- збільшення частки очікуваних доходів під туристичної галузі у
державному бюджеті:

- підвищення іміджу держави на міжнародному рівні [3, с. 110-111].
Програмою визначаються такі напрями розвитку туризму:

- удосконалення нормативно-правової бази туристичної діяльності;

- зміцнення матеріальної бази туризму;

- розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі;

- підвищення якості та розширення асортименту туристичних нселут;

- поліпшення транспортного обслуговування;

- підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та
об'єктів культурної спадщини;

- поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення;

- провадження ефективної інноваційної діяльності та створення
наукової бази туризму;

- поліпшення кадрового забезпечення [5, сі 11].

У 1997 р. Україну прийнято дійсним членом до Всесвітньої туристської організації (ВТО), а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО у м. Сантьяго (Чилі) обрано до керівного органу ВТО — Виконавчої ради.

Спираючись на правові засади, туристські організації України значно активізували свою діяльність у розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму:

> проведена робота з формування в туристичній галузі управлінської
вертикалі шляхом створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах

виконавчої влади;

> успішно розвивається співробітництво в сфері туризму в межах
міжнародних організацій: Організації Чорноморського економічного
співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Ради з туризму
країн - учасниць СНД. У 1998 р. за участю української делегації прийнято
Тбіліську декларацію країн-учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для
стабільного розвитку туризму;

> розроблено Національну систему туристсько-екскурсійних маршрутів

"Намисто Славутича";

> введено державну статистичну звітність у галузі туризму;

> запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльності всіх форм
власності (нині їх понад, 3000);

> укладено близько 30 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво
в галузі туризму із зарубіжними країнами;

У запроваджено щорічне проведення міжнародних туристських салонів у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ялті та ін.;

> стала традиційною участь національних стендів України на престижних
туристичних біржах і ярмарках (Лондон, Берлін, Варшава, Москва, Мілан, Санкт-
Петербург тощо);

> введено в дію Програму забезпечення захисту та безпеки туристів і
Положення про пошуково-рятувальну службу суб'єктів туристичної діяльності;

У у липні 2000 р. з метою об'єднання зусиль працівників суб'єктів туристичної діяльності і суміжних галузей, захисту їх законних інтересів, сприяння поліпшенню обслуговування турисгів та розвитку туризму в Україні засновано

громадську організацію - Всеукраїнський Союз працівників асоціацій, підприємств і організацій туристської сфери ("УкрСоюзТур'').

За дорученням Кабінету Міністрів України Державним комітетом України з питань молодіжної політики, спорту і туризму було:

У проведено реформування та реструктуризацію галузі пеляхом створення на базі провідних туристичних підприємств, які перебували у сфері управління Держкомтуризму, акціонерних товариств;

>■ розроблено та зареєстровано у Міністерстві юстиції України Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг і послуг харчування та розпочато сертифікацію підприємств, які надають ці послуги;

>• сформовано мережу навчальних закладів різного рівня для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів туризму;

£• у межах програми "Намисто Славутича" розроблено понад 200 загальнодержавних тематичних туристсько-екскурсійних маршрутів по місцях, багатих на пам'ятки історії, культури, архітектури, пов'язаних з життям і діяльністю видатних діячів України. Видано рекламно-інформаційні буклети "Новгород-Сіверський", "Святині Києва", "Кам'янець-Подільський", "Львів туристичний", "Земля, яку сходив Тарас" та ін. Впроваджуються екскурсійні маршрути "Чумацькими шляхами", "З варягів у греки", "Україна в мережі транснаціональних великих шовкових шляхів";

> створено автоматизований інформаційно-рекламний центр "Українська
туристична інформаційна система" (УТІС), що увійшов до мережі Інтернет з
регіональними представництвами у містах Одесі та Львові;

> створено Державку акціонерну компанію "Україна туристична".

Ці комплексні заходи покликані сприяти динамічному розвитку туристичної індустрії, послідовному збільшенню обсягів надання послуг без залучення коштів з державного бюджету.

Сучасні тенденції в розвитку туристської сфери в Україні. Розвиток туристської та курортної галузей впродовж 2000-2005 pp. характеризується позитивно*:» та сталою динамікою. Створення нового іміджу українського турпродукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном, комплексний підхід до розвитку туризму та курортів на регіональному рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристській сфері, зумовили неухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм послуг.

Україна мас значні об'єктивні передумови входження до найбільш розвинутих туристським країн світу. Маючи вигідне геополітичне розташування, вона володіє значним рекреаційним потенціатом: сприятливими кліматичними умовами, мережею транспортних сполучень, культурною спадщиною і розвинутою туристського індустрією.

Вже нині галузь виробляє 8 % валового внутрішнього продукту і становить 20 % зовнішньоторговельного обігу України. Сьогодні кожен турист, який

відвідав Україну, залишає тут майже 500 доларів. З урахуванням суміжних галузей туризм надає роботу приблизно 1,8 мли громадян.

Значна увага сьогодні приділяється розвитку екскурсійної діяльності. Екскурсія с важливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання іеторико-культурної спадщини. Нині в Україні під охороною держави перебуває понад 140 тис. пам'яток історії та культури, з них:

понад 64 тис. пам'яток археології;

понад '.54 тис. пам'яток історії;

понад 7 тис. пам'яток монументального мистецтва;

понад 15 тис. пам'яток містобудування і архітектури.

Табл.

Кількість екскурсантів, обслугованих суб'єктами
туристичної діял ьності У країни*_____

~Т~ Роки

2001

Jj. [[ б 154 18814 f 14569 ] 17969

* Туризм в Україні. Статистичний збірник. - К.: Державний комітет статистики України, 2006. -С. 54.

Особливе місце н екскурсійній діяльності сучасної України належить Національній системі туристсько-екскурсійких маршрутів "Намисто Славутича". За даною програмою на території України пиділяється сім регіонів, сприятливих для розвитку туризму:

1. Карпатський (західний): Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська,
Чернівецька області.

2. Волинсько-Тернолільський (північно-західний): Волинська. Тернопільська,
Хмельницька, Рівне»:ька області.

3. Київський (центральний): Чернігівська, Київська, Черкаська,
Кіровоградська області.

4. Житомирсько-Віиницький (буферний): Житомирська, Вінницька області,

5. Харківський (північно-східний): Сумська, Полтавська, Харківська,
Луганська області.

6. Дніпровсько-Донецький (південно-східний): Дніпропетровська, Запорізька,
Донецька області.

7. Причорноморським (південний): Одеська, Миколаївська, Херсонська
області та АР Крим.

Розвиток туристської діяльності в цих регіонах зумовлюється наявністю багатьох туристських ресурсів: природно-рекреаційних та історико-культурних у поєднанні з відповідними соціально-економічними умовами. У зазначених реґоінах найцінніші пам'яткк знаходяться поряд з різноманітними рекреаційними та лікувальними ресурсами.

Система туристе ько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" передбачає вичярпну інформацію презентацію історико-культурного потенціалу регіону під час туристських подорожей та екскурсій. З цією метою складено легальний перзлік історико-культурних пам'яток "Намисто Славутича" за географічним принципом, відомості про наявність екскурсійних об'єктів надаються it розрізі населених пунктів туристського регіону з урахуванням часу створеній. Такий підхід наочно виявляє туринські можливості цих населених пунктів, що є важливим при створенні та детальній розробці туристсько-екскурсійних маршрутів.

Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" задовольнити пізнавально- рекреаційні потреби вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів, збільшить туристські потоки, забезпечить ефективне використання природно-заповідного фонду, пам'яток історії та культури у регіоні, сприятиме активному розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, оздоровлення та духовного збагачення народу України, збереження її природно-рекреаційних ресурсі» і культурної спадщини для майбутніх поколінь.

ІЯ,

Внаслідок поступального розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму, кількість в'їзних (іноземних) туристів, які відвідують Україну, щороку зростає. Якщо в 2000 р. їх кількість становила 6,3 млн. осіб, я 2002 р. - 10,5 млн. осіб, 2003 р. - 12,5 млн. осіб, то в 2005 р. - 17,6 млн. осіб.

Розподіл іноземних туристів за громадянством має наступну структуру: 34,3 % припадає на громадян Росії, 19,8 % - громадян Польщі, 15,3 % — громадян Молдови. Також значною була частка громадян Угорщини (11,1 %) та Білорусі (10,5%).

Табл.