Матеріально-фінансова база місцевого самоврядування

Економічну основу місцевого самоврядування складає му-ніципальна власність, місцеві фінанси, майно, що знаходять­ся в державній власності і передані в управління органам міс­цевого самоврядування, а також інша власність, яка слугує задоволенню потреб населення муніципального утворення. Реальність місцевого самоврядування визначається передусім матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджа­ється територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Конституція України (ст. 142) до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування відносить рухоме та неру­хоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

Провідне місце у структурі матеріальної та фінансової ос­нови місцевого самоврядування займає комунальна власність. Поняття комунальної власності вперше на законодавчому рів­ні було введено Законом України «Про власність» від 7 люто­го 1991 р. і на той час комунальна власність (або відповідно до закону - - власність адміністративно-територіальних оди­ниць) розглядалась як різновид державної власності (ст. 31 за­кону). Конституція України 1996 р. визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб'єктом якої є те­риторіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об'єднання в сільську громаду їх жителів), селища, міста, ра­йону в місті. У частині другій ст. 142 Конституції встановле­но: «Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єдну­вати на договірних засадах об'єкти комунальної власності». У ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» да­ється таке визначення: «Право комунальної власності — право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефе­ктивно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в сво­їх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування».

Згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» до складу комунальної власності входить нерухоме майно, до­ходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресур­си, підприємства, установи та організації, з тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в май­ні підприємств, місцеві енергетичні системи, громадський транспорт, системи зв'язку та інформації, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуго­вування, майно, передане в комунальну власність іншими суб'єктами власності на будь-яке інше майно, рухомі та неру­хомі об'єкти, які на праві власності належать територіальним громадам, а також кошти, отримані від відчуження об'єктів права комунальної власності (ст. 60). Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіаль­ним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами пра­ва власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, вста­новленому законом.

Конституційне закріплення права власності територіаль­них громад на матеріальні і фінансові є запорукою розвитку і гарантією реального забезпечення їх права самостійно, в ме­жах Конституції і законів, реалізовувати інтереси населення відповідних територій.

Суттєвим конституційним положенням є норма, що держа­ва бере участь у формуванні бюджетів місцевого самовряду­вання, фінансово його підтримує. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли у результаті рішень органів державної влади, компенсуютьсядержавою (частина третя ст. 142). Це конституційне положення повною мірою відпо­відає Всесвітній декларації місцевого самоврядування та Євро­пейській хартії місцевого самоврядування, які передбачають вагомі гарантії фінансової та матеріальної самостійності орга­нів місцевого самоврядування при здійсненні своїх повнова­жень.

Місцевий бюджет має дохідну та видаткову частини.

Доходи місцевих бюджетів мають бути достатніми для ефек­тивного здійснення завдань та функцій місцевого самовря­дування та формуються, по-перше, за рахунок власних дже­рел (місцеві податки і збори), що відповідає вимогам Європей­ської хартії місцевого самоврядування, ст. 9 якої прямо передбачає, що принаймні частина коштів місцевого самовря­дування повинна надходити за рахунок місцевих податків і зборів. До доходів місцевих бюджетів зараховуються закріп­лені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні по­датки, збори та інші обов'язкові платежі. В дохідну частину місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бю­джету, що передаються з метою надання фінансової підтрим­ки місцевого самоврядування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Критерієм для визначення мінімальних розмірів місцевих бюджетів є нормативи бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природно­го та екологічного розвитку відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановлених зако­ном. У ст. 63 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших загальнодержавних платежів. Законом передбачено право органів місцевого самоврядування мати позабюджетні цільові (в тому числі валютні) кошти. Ці органи можуть у ме­жах, визначених законодавством, створювати комунальні бан­ки та інші фінансово-кредитні установи. Вони мають право також встановлювати місцеві податки і збори.

Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку дер­жави може здійснюватися у формі дотації або субвенції.

Дотації — це кошти, які передаються до місцевого бю­джету з державного бюджету у випадку, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів, недо­статньо для формування мінімального розміру місцевого бю­джету.

Використання дотацій не має цільового призначення, вони ви­діляються державою на безвідплатній та безповоротній основі.

Субвенції --це кошти, які виділяються з державного бю­джету на певний термін для фінансування конкретних про­грам з метою соціально-економічного вирівнювання відповід­них територій.

Визначено, що кошти державного бюджету, які передають­ся у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами, міст обласного значення в розмірах, необхідних для формування дохідних частин, не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з облас­ного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді до­тацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і роз­поділяються районними радами між місцевими бюджетами. До дохідної частини місцевого бюджету включаються кош­ти, необхідні для фінансування витрат, пов'язаних зі здійс­ненням органами місцевого самоврядування повноважень ор­ганів виконавчої влади та виконанням рішень органів вико­навчої влади.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх ство­рення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаю­ться коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

У ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені права органів місцевого самоврядування щодо здій­снення права власності, зокрема об'єктів комунальної власно­сті. Ці органи володіють, користуються та розпоряджаються об'єктами права комунальної власності, в тому числі викону­ють всі майнові операції, можуть передавати об'єкти кому­нальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати. Закон чітко визначає обов'язкову умову, що май­нові операції, які здійснюються органами місцевого самовря­дування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічну основу місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг насе­ленню.

Конституцією України передбачено судовий захист прав органів місцевого самоврядування, зокрема їх майнових прав. Крім того, у п. 8 ст. 60 закону конкретно встановлено, що право комунальної власності територіальної громади захища­ється законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бу­ти вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єк­там права власності без згоди територіальної громади або рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Місцевий бюджет. Фінансові ресурси територіальної гро­мади за своєю структурою включають: кошти місцевого бю­джету; позабюджетні кошти місцевого самоврядування; кош­ти комунальних підприємств.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, міс­тах, районах у місті (у разі їх створення) самостійно розробля­ють, затверджують і виконують відповідні бюджети згідно з чинним законодавством України. Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами. Самостійність місцевих бю­джетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів. Закон забороняє втручання дер­жавних органів у процес складання, затвердження і виконан­ня місцевих бюджетів, за винятком випадків, прямо передба­чених у законодавстві. Це є суттєвою гарантією здійснення органами місцевого самоврядування повноважень у бюджет­ній і фінансовій сферах.