Правовий статус народного депутата України

Відповідно до ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місце­вого самоврядування. Єдиний орган законодавчої влади в Україні -- парламент -- складається з 450 народних депута­тів, які обираються на основі демократичних принципів. Мандат (лат. mandaum -- наказ, доручення) -- це документ, який засвідчує легітимність (законність) повноважень депу­тата будь-якого представницького органу, а також обсяг пов­новажень, прав та привілеїв депутата. Характер депутатсько­го мандата обумовлює депутатська недоторканність (імуні­тет), право на винагороду за депутатську діяльність, а також форма стосунків депутата з виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або загальнонаціональним. У біль­шості цивілізованих країн депутатський мандат є загальнона­ціональним (або вільним). Депутат вважається представни-ком всієї нації (тобто народу, держави), а не лише окремого виборчого округу. Депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата. У соціа­лістичних та деяких постсоціалістичних країнах існує імпе­ративний мандат, характерною ознакою якого є відповідаль­ність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати накази депутатові і навіть відкликати його у ви­падках, передбачених законом. В Італії, ФРН, Японії та деяких інших країнах імперативний мандат забороняється кон­ституцією. Мандат народного депутата України з прийняттям Конституції України 1996 р. став вільним, адже тепер депу­тат не може бути відкликаний виборцями чи бути пов'язаним наказами виборців. Водночас мандат депутата місцевої ради все ще залишається імперативним.

Законодавство про статус депутатів в Україні складають: Конституція України (статті 76, 78—81 86, 93), Закон Украї­ни «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (зі змінами та доповненнями 22 березня 2001 p.), За­кон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 лип­ня 2002 p., Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. та інші законодавчі акти.

Народний депутат України — це представник українсько­го народу у Верховній Раді України і уповноважений ним здій­снювати повноваження, передбачені Конституцією та зако­нами України.

Він зобов'язаний виражати і захищати інтереси суспільст-ва та своїх виборців, брати активну участь у здійсненні зако­нодавчої, установчої та контрольної функцій Верховної Ради України. Народним депутатом України може бути громадя­нин України, який на день виборів досяг двадцяти одного ро­ку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради грома­дянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому за­коном порядку.

Перед вступом на посаду народні депутати України склада­ють перед парламентом України присягу: «Присягаю на вір­ність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити су­веренітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обо­в'язки в інтересах усіх співвітчизників». Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед від­криттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутат­ського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені у випадках: 1) складення повнова­жень за його особистою заявою; 2) набрання законної сили об­винувальним вироком щодо нього; 3) визнання його судом не­дієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його грома­дянства або виїзд на постійне проживання за межі України; 5) смерті. Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конс­титуційного складу Верховної Ради України, тобто за таке рішення має проголосувати не менше ніж 226 народних депу­татів України.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту є його основною роботою на весь період повнова­жень. Він не може бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади, мати ін­ший представницький мандат чи одночасно бути на держав­ній службі, обіймати посаду міського, сільського, селищного голови. Статус депутата несумісний із здійсненням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від вико­нання обов'язків народного депутата час. Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, вхо­дити до складу керівництва правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Зайняття депутатом посади, не сумісної з депутатським ман­датом, веде до припинення депутатських повноважень у вста­новленому законодавством порядку. Така ситуація виникає тоді, коли, наприклад, Президент України призначає народ­ного депутата України на посаду в органах державної вико­навчої влади.

У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатсько­го мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються на підставі закону за рішенням суду.

Депутат як член парламенту користується правом ухваль­ного голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Де­путат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські фракції та депутатські групи. Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєстрованої депутатської фракції (групи). Він може вільно вийти зі складу депутатської фрак­ції (групи) або не входити до жодної зареєстрованої депутат­ської фракції чи депутатської групи.

На пленарних засіданнях парламенту народний депутат має право: 1) обирати і бути обраним на посади Голови Верхов­ної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України; 2) обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України; 3) пропонувати питання для розгля­ду Верховною Радою України або її органами; 4) виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; 5) звер­татися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них; 6) брати участь у дебатах, ставити запитання доповіда­чам, головуючому на засіданні; 7) виступати з обґрунтуван­ням своїх пропозицій і з мотивів голосування; 8) висловлюва­ти свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; 9) висловлювати думку щодо кандидатів, які оби­раються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад; 10) порушувати питання про заміну головуючого на пленар­ному засіданні Верховної Ради України; 11) порушувати пи­тання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Кон­ституцією України; 12) порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасо­вих слідчих комісій; 13) передавати для внесення до протоко­лу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви-пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.

Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізу­ється у формі внесення до Верховної Ради України: а) законо­проекту; б) проекту постанови; в) іншої законодавчої пропо­зиції.

Народний депутат має право на сесії Верховної Ради Украї­ни звернутися із запитом до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керів­ників інших органів державної влади та місцевого самовряду­вання, а також до керівників підприємств установ та орга­нізацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Депутатський запит -- це вимога народного депутата, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Прези­дента України, до органів Верховної Ради України, до Кабіне­ту Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до ке­рівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесе­них до їх компетенції.

Депутатський запит вноситься у письмовій формі і розгля­дається на засіданні Верховної Ради. Парламент приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі однією п'ятою від її конституцій­ного складу. Народний депутат має право дати оцінку відпо­віді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому напо­лягає не менше однієї п'ятої від конституційного складу Вер­ховної Ради України. Запит народного депутата до Президен­та України має бути попередньо підтриманий не менш як тре­тиною від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про направлення запиту до Президента України Вер­ховна Рада приймає більшістю від її конституційного складу.

Народний депутат при пред'явленні посвідчення користу­ється правом безперешкодно відвідувати органи державної влади та місцевого самоврядування, а також правом безпере­шкодного доступу на всі підприємства, в установи та орга­нізації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму секретності.

Депутат як представник державної влади у разі порушення прав і інтересів громадян та інших порушень законності має право на місці вимагати припинення порушення або зверта­тися з вимогою до відповідних органів і посадових осіб припи­нити такі порушення.

Водночас відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. народний депутат не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функ­ції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах.

Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх по­садових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення -- викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів держав­ної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, ке­рівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи виклас­ти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Народний депутат має право безоплатного виступу з пи­тань його депутатської діяльності не рідше одного разу на місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10 хвилин на місяць) та телебаченні (до 20 хвилин на місяць), засновником (співзасновником) яких виступають органи дер­жавної влади, організації або установи, що фінансуються пов­ністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких є органи державної влади, зобов'язані публікувати подані народним депутатом матеріа­ли не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Народний депутат України зобов'язаний: 1) дбати про благо України і добробут українського народу, захищати ін­тереси виборців та держави; 2) додержуватися вимог Консти­туції та законів України, додержуватися присяги народного депутата України; 3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; 4) особисто брати участь у голосуванні з пи­тань, що розглядаються Верховною Радою України та її орга­нами; 5) виконувати доручення Верховної Ради України, від­повідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано; 6) інформувати Верхов­ну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів; 7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депу­татської етики; 8) як член депутатської фракції (групи): додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про де­путатську фракцію (групу); представляти інтереси депутатсь­кої фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано; 9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до скла­ду яких його обрано, та брати участь у їх роботі; додержува­тись порядку та норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимча­сової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України; виконувати доручення комітету, підкомітету, тим­часової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями; 10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів; 11) постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і за­пити населення; 12) інформувати виборців про свою депутат­ську діяльність через засоби масової інформації, на зборах ви­борців періодично, але не рідше двох разів на рік; 13) розгля­дати звернення виборців; 14) проводити особистий прийом громадян; 15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах державної влади та місцево­го самоврядування, на підприємствах, в установах та орга­нізаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім'я; 16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно.

Чинне законодавство передбачає систему гарантій, які по­кликані забезпечити ефективність діяльності народного депута­та України. До них належать: депутатська недоторканність, особливий порядок притягнення депутата до відповідальнос­ті, створення належних умов для виконання депутатських повноважень, забезпечення інформаційними матеріалами та юридичною допомогою, право на використання засобів масо­вої інформації та технічних засобів, право мати до тридцяти одного помічника-консультанта, забезпечення народних де­путатів жилими приміщеннями, щомісячне відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень, право на першочергове поселення в готелі, право на безоплат­ний проїзд, звільнення народного депутата від призову на вій­ськову службу або збори, державне страхування народного депутата, фінансове, медичне та соціально-побутове забезпе­чення народного депутата, право народного депутата після за­кінчення строку його повноважень на попередню роботу (по­саду) тощо.

Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конститу­цією України. При запровадженні надзвичайного чи військо­вого стану громадянські права і депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються.

Народному депутату України гарантується депутатська не­доторканність на весь строк здійснення депутатських повно­важень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також пору­шення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного де­путата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформа­цію неможливо. Питання щодо доцільності збереження депу­татської недоторканності у такому вигляді є предметом дис­кусії серед політиків та науковців.

На Апарат парламенту покладається зобов'язання забезпе­чити народного депутата актами Верховної Ради, а на вимогу народного депутата також актами Президента України, нор­мативно-правовими актами Кабінету Міністрів та інших цент­ральних органів виконавчої влади, рішеннями Конституцій­ного Суду, Верховного Суду, офіційними матеріалами Рахун­кової палати і Центральної виборчої комісії. Органи влади Автономної Республіки Крим, органи державної влади та міс­цевого самоврядування при зверненні до них народного депу­тата зобов'язані надати йому офіційні матеріали щодо своєї діяльності. На вимогу народного депутата посадові особи ор­ганів державної влади, місцевого самоврядування, держав­них підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпе­чити його консультаціями відповідних фахівців з питань де­путатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості — не пізніш як у п'ятиденний строк, необ­хідні інформацію і документацію.

Народний депутат може мати до тридцяти одного помічни-ка-консультанта, які працюють за строковим трудовим дого­вором на постійній основі чи за сумісництвом або на громад­ських засадах. Помічником-консультантом народного депута­та може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою. Він звільняється з попереднього місця роботи в порядку пере­ведення в зазначений у його заяві і поданні народного депутата термін. Депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим догово­ром на постійній основі, за сумісництвом і на громадських за­садах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів постановою Вер­ховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'яз­ки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.

Час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служ­би) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встано­влення процентних надбавок до заробітної плати та одержан­ня одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи. У день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання народним депутатам попереднього скли­кання Головою Верховної Ради України попереднього скли­кання присвоюється перша категорія, перший ранг держав­ного службовця.

Народному депутату після закінчення терміну його повно­важень, а також у разі дострокового їх припинення за особис­тою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а у разі неможливості (ліквідація підприємства, установи, організації) він зарахову­ється до резерву кадрів Головного управління державної слу­жби України.

Народний депутат користується на території України пра­вом безоплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах. Це право поши­рюється також на особу, яка супроводжує депутата— інваліда першої групи.

Народні депутати України не несуть юридичної відпо­відальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Якщо депутат своєю поведінкою заважає проведенню за­сідання Верховної Ради, головуючий попереджає його персо­нально. Після повторного попередження протягом дня голо­вуючий за згодою більшості депутатів (визначеною шляхом голосування без обговорення) може запропонувати депутату залишити зал до кінця засідання. Якщо депутат відмовляєть­ся залишити зал, головуючий припиняє засідання до вико­нання його вимоги. В таких випадках Верховна Рада може прийняти рішення про позбавлення депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п'яти засідань).

Якщо депутат вживає образливі чи лайливі висловлювання щодо інших депутатів або вчиняє дії, не сумісні з правилами депутатської етики, Верховною Радою можуть бути застосова­ні до нього такі заходи впливу, як: попередження, позбавлен­ня права виступу на даному засіданні, позбавлення депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п'яти за­сідань), догана, сувора догана з наступним повідомленням про них у газеті «Голос України».

У разі невиконання депутатських обов'язків питання про поведінку депутата розглядається Верховною Радою або Ко­мітетом Верховної Ради України з питань Регламенту, депу­татської етики та організації роботи Верховної Ради України. Депутат може бути виведений зі складу комітету чи тимчасо­вої комісії Верховної Ради за систематичну неучасть в їх робо­ті. Після закінчення кожної сесії Верховної Ради за поданням Апарату Верховної Ради в газеті «Голос України» окремо дру­куються відомості про відсутність депутатів на сесії без пова­жних та з невідомих причин. За дні відсутності без поважних причин на засіданнях Верховної Ради чи її органів депутату не провадяться виплати, пов'язані з виконанням депутатсь­ких обов'язків.