Функції, принципи та юридичні властивості Конституції України

Роль конституції в суспільстві проявляється в її функціях, під якими слід розуміти суспільне призначення конституції та способи реалізації її норм. Питання про функції конститу­ції є спірними. Різні вчені виділяють різну їх кількість. У зв'язку з тим, що конституція на відміну від інших законів являє собою унікальний документ універсального характеру, вважаємо, що для конституції характерні такі основні функції.

Політична функція. Конституція України закріплює заса­ди конституційного ладу, політичного режиму, проголошує народовладдя, визначає напрями розвитку суспільства. Вона визнає і закріплює політичну багатоманітність, багатопартій­ність. Надаючи різним політичним силам рівні можливості в отриманні державної влади, Конституція водночас забороняє дії, спрямовані на насильницьку зміну засад конституційного ладу, створення військових формувань.

Юридична функція. Конституція України є Основним За­коном держави, базою системи національного права. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визначаль­ними для інших галузей права. Оскільки норми Конституції мають найвищу юридичну силу, то вона забезпечує впорядко­ваність і необхідне правове регулювання суспільних відносин з допомогою взаємозв'язаних і внутрішньо супідпорядкова-них нормативних актів держави.

Установча функція. Конституція встановлює основні по- літико-правові інститути держави і суспільства, визначає ос­нови правового статусу громадян, систему і структуру законо­давчої, виконавчої, судової влади, органів місцевого самовря­дування та ін.

Ідеологічна функція. Ця функція виявляється в тому, що в Конституції України містяться важливі ідеї політичної еліти. Як головний закон держави і суспільства Конституція закріплює основоположні цінності (демократія, суверенітет народу, права людини і громадянина тощо), виконує важливу роль стосовно державних і самоврядних інституцій, громадян і посадових осіб, орієнтує їх на виконання законів, шануван­ня закріплених у них цінностей.

Гуманістична функція Конституції України проявляється в тому, що в ній закріплені права і свободи особи як складова

частина правової системи держави, проголошуються загаль­новизнані принципи і норми міжнародного права і міжнарод­них договорів України, ратифікованих парламентом, прого­лошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Організаційна функція Конституції полягає в тому, що во­на стимулює подальший розвиток суспільних відносин, міс­тить у собі положення програмного характеру, є базою розви­тку прогресивних політико-правових процесів.

Стабілізуюча функція виявляється в тому, що Конститу­ція виступає стабілізуючим чинником соціально-економічних процесів, визначає стратегію розвитку політико-правової сис­теми держави і суспільства.

Консолідуюча функція Конституції полягає в тому, що будь-яка конституція є результатом суспільної злагоди, оскільки закріплює загальні соціальні інтереси основної більшості населення.

Обмежувальна функція Конституції полягає в тому, що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів, стримують узурпацію та моно­полізацію влади певними структурами державної влади.

Зовнішньополітична функція проявляється в тому, що ін­ші держави і народи за змістом Конституції можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Конституція -своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

Надзвичайно важливі засади державного будівництва відо­бражені у принципах Конституції, які є визначальними заса­дами, головними ідеями, що закріплюють закономірності розвитку економічної, політичної та соціальної систем сус­пільства, правовий статус людини і громадянина і які повин­ні братися до уваги при створенні поточного галузевого за­конодавства. Конституційні принципи визначають сутність Конституції, її зміст, а також основи всіх галузей національ­ного права. Принципи мають нормативний характер, вони є обов'язковими для виконання.

Основними принципами Конституції України є: народо­владдя; державного суверенітету; пріоритету прав і свобод лю­дини і громадянина; унітаризму; поділу влади; соціальної, демократичної, правової держави; верховенства права, полі­тичного і економічного плюралізму; законності; свободи осо­би і її розвитку; рівноправності усіх громадян незалежно від національності та інших чинників; оптимальне поєднання форм прямої та представницької демократії.

Під юридичними властивостями Конституції розуміють такі її ознаки, що характеризують Конституцію як Основ­ний Закон держави та суспільства. Серед юридичних власти­востей Конституції України найбільш важливими є такі.

Нормативність. Як Основний Закон держави Конститу­ція України обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної і прямої дії.

Установчий характер. У Конституції закріплюються най­важливіші права, свободи та обов'язки громадян, система, принципи діяльності органів державної влади і місцевого са­моврядування.

Програмний характер. Конституція визначає перспективи розвитку держави і суспільства, тенденції та напрями їх роз­витку, основні цілі соціального прогресу, містить основні принципи здійснення влади, є орієнтиром розвитку всієї пра­вової системи держави.

Найвища юридична сила (юридичне верховенство). Усі за­кони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України. Акт, який не відповідає Конституції, є неконституційним і або скасовується, або приводиться у від­повідність до неї. Якщо є потреба інакше, ніж за Конститу­цією, врегулювати суспільні відносини, слід спочатку зміни­ти чи доповнити Конституцію.

Особлива юридична природа. Конституція має свій особли­вий предмет правового регулювання, унормовує найважли­віші суспільні відносини, а саме: основи правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, виборчу сис­тему, референдуми, систему і принципи діяльності органів державної влади, їх компетенцію тощо.

Підвищена стабільність. Нестабільність Конституції зу­мовлює необхідність внесення значних змін та доповнень до чинного законодавства, скасування багатьох актів і прийнят­тя нових, що не завжди є доцільним. Конституція -- Основ­ний Закон, і вона повинна бути стабільною.

Підвищений ступінь охорони з боку держави. Суть цієї ду­же важливої особливості Конституції полягає в тому, що Кон­ституція містить у собі норми, за допомогою яких забезпечу­ється непорушність Основного Закону. В Україні функціонує Конституційний Суд України, який забезпечує відповідність Конституції України інших правових актів, насамперед за­конів.

Здатність до стимулювання суспільних відносин. Консти­туція України містить положення, які стимулюють відповід­них суб'єктів права до прийняття необхідних нормативних актів, реалізації владних повноважень.

Конституція є основою розвитку галузевого законодавст­ва, яке розвивається відповідно до конституційних положень.

Особливий порядок прийняття і зміни Конституції. На відміну від проектів звичайних законів проект Конституції, як правило, оприлюднюється і обговорюється зацікавленими суб'єктами, насамперед громадянами України. Приймати і змінювати Конституцію України мають право Верховна Рада України, а також народ України через всеукраїнський рефе­рендум. Парламент України приймає зміни та доповнення до Конституції не менш як двома третинами від конституційно­го складу (ст. 155, 156 Конституції України).

Легітимність. Легітимність Конституції полягає в тому, що вона приймається законно обраним парламентом або всеукраїнським референдумом, тобто шляхом виявлення волі народу. Забезпечується широка участь громадян в розробці і обговоренні проекту Конституції.

Підсумковий характер Конституції. Конституція є вира­женням ступеня суспільного розвитку, якого досягла держа­ва, юридичним відображенням об'єктивного ходу історичного розвитку суспільства і держави, правовою формою суспільно­го прогресу, рівня правової культури соціуму.

Реальність. У Конституції враховані тенденції і законо­мірності суспільного розвитку, можливі соціальні наслідки тих чи інших конституційних настанов, містяться основопо­ложні гарантії реалізації конституційних норм. Реальність Конституції проявляється насамперед у тому, як її приписи відповідають існуючій практиці.

Правонаступництво. Конституція зумовлює безперерв­ність процесу історичного розвитку Української держави. У преамбулі Конституції України зазначено, що ця Конститу­ція приймається з урахуванням багатовікової історії україн­ського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення.

Всі вищезазначені юридичні особливості Конституції України свідчать про те, що це — специфічний нормативний акт у національній правовій системі, який є основою право-творення і державотворення в Україні.