Тема: Патологія терморегуляції. Гарячка

Гіпертермія – розлад терморегуляції організму, який характеризується підвищенням температури тіла вище норми.

Гіпертермія виникає в умовах високої температури навколишнього середовища (зв’язано з професіональною діяльністю) або внутрішнього розігрівання організму (психо-емоційний напряг, гіпертиреоз, дія деяких речовин). Довгий час за рахунок підвищеної тепловіддачі (потоутворення) та пригнічення теплоутворення, організм підтримує температуру тіла сталу. В умовах недостатності компенсаторно-пристосувальних реакцій температура тіла підвищується. Внаслідок гіпертермії порушується дихання (тахіпноє, патологічне дихання), кровообіг (гіпотензія, тахікардія, пригнічення серцебиття), діяльність нервової системи (судоми, втрата свідомості).

Тепловий удар – швидке підвищення температури тіла в умовах високої температури навколишнього середовища, яка характеризується порушенням дихання, артеріальною гіпотензією, втратою свідомості.

Сонячний удар – розлад терморегуляції внаслідок перегріву головного мозку в умовах дії сонячних променів на голову. Виникає гіпертермія і набряк мозку в результаті чого підвищується температура тіла, розлад кровообігу і дихання.

Гіпотермія – розлад терморегуляції організму, який характеризується зниженням температури тіла нижче норми. Гіпотермія виникає в умовах низької температури навколишнього середовища або зниження температури внаслідок гіпотиреоза, недостатності кіркової речовини наднирників, прийом деяких ліків. Довгий час за рахунок зменшення тепловіддачі і збільшення теплопродукції організм утримує температуру тіла в нормі. При недостатності компенсаторних реакцій виникає фізична слабість, брадікардія, артеріальна гіпотензія, поверхневе дихання, глибокий сон.

Штучна гіпотермія використовується в реанімації, в операціях на мозку, серці, великих судинах. Це пов’язано з тим, що гіпотермія знижує потребу тканин в кисні. Штучна гіпотермія використовується в консервації тканин, трансплантації органів, зупинку кровотеч, як метод закалювання. Зниження температури тіла викликає пригнічення резистентності (опору) організму до патогенних мікроорганізмів. Цей стан називають простудою, а хвороби – простудними (бронхіт, пневмонія, ангіна) тощо.

Гарячка – захисно-пристосувальна реакція організму, яка виникає на дію пірогенних подразників і характеризується перебудовою терморегуляції на піддержання більш високої чим в нормі температури тіла. Гарячка не залежить від температури навколишнього середовища і відноситься до типових патологічних процесів.

Етіологія гарячки: викликають гарячку – інфекційні фактори (патогенні віруси, мікроби, паразити), неінфекційні екзогенні фактори (сироватки, вакцини, переливання крові, яд змій, секрет деяких комах), ендогенні фактори (власні білки організму, які змінилися внаслідок травм, операцій, інфаркту міокарда, крововилива у тканини, розпад пухлин тощо). Структурні частини мікроорганізмів, розрушених білків або продукти життєдіяльності мікроорганізмів можуть визвати гарячку і їх називають первинні пірогенні речовини. Самі по собі вони не викликають гарячку, а захвачуються фагоцитами і стимулюють утворення вторинних пірогенних речовин (інтерлейкін 1). Інтерлейкін 1 діє на центр терморегуляції (гіпоталамус) через простогландини, які збільшують чутливість центру терморегуляції до нормальної температури, вона сприймається як низька. Тому гіпоталямус стимулірує механізми які збільшують температуру тіла.

Стадії гарячки: підвищення, відносне стояння, зниження температури.

У першій стадії гарячки (підвищення температури) тепловіддача обмежуються (звужуються периферичні судини), а теплопродукція збільшується (наростає м’язовий тонус, з’являється тремор м’язів, зростає продукція тепла в печінці та інших внутрішніх органах, зростає біологічне окислення). У хворих з’являється відчуття холоду, тремор.

У другій стадії гарячки (відносне стояння температури)теплопродукція і тепловіддача на високому рівні. Хворий гарячий, йому жарко, головна біль, можливе марення, галюцінація.

У третій стадії гарячки (зниження температури)теплопродукція обмежується (завдяки зниженню біологічного окислення), а тепловіддача різко зростає (особливо за рахунок потовиділення). Якщо температура швидко знижується, можливо виникнення колапсу.

Зміна обміну речовин при гарячці: посилюються окисні процеси, збільшується потреба в кисні, зростає розпад глікогену, виникає гіперглікемія, посилюється розпад білків, жирів, збільшується у крові кетонові тіла, що спричиняє виникненню ацидозу.

Зміна фізіологічних функцій при гарячці: виникає тахікардія(на 1 градус підвищення температури 10 додаткових скорочень серця), підвищується кровообіг, підвищується частота і глибина дихання, знижується секреція і моторика травного каналу, втрачається апетит, підвищується сечовипускання, при зниження температури посилюється потовиділення, знижується умовно-рефлекторна діяльність мозку, виникає головна біль, можливо марення.

Види гарячки:

а)слаба (субфебрильна) до 38 ⁰С; б) помірна (фібрильна) 38-39⁰ С;

в) високу (піретична) 39-41⁰ С; г) надвисока (гіперпіретична) понад 41⁰ С.

Типи температурних кривих:

Постійна – коливання між ранішнім і вечірнім показниками не перевищує 1 ⁰ С (крупозна пневмонія).

Послаблююча – характерно постійна висока температура, але коливання показників більше 1⁰С (вірусні інфекції, сепсис).

Переміжна – періоди підвищення температури (пароксизмальна) правильно чередуються з періодами нормальної температури (малярія).

Поворотна – періоди підвищення температури (5-8 днів) чередуються з періодами нормальної температури (5-6 днів) (поворотний тиф).

Хвилеподібна – поступове підвищення температури на протязі кількох днів, потім поступове зниження на протязі кількох днів, таких періодів декілька (бруцельоз).

Виснажлива – добові коливання температури 2-3 ⁰ С і більше (туберкульоз, сепсис).