Житлове право

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор НАВС

з навчально-методичної та

наукової роботи

генерал-майор міліції

В.В. Чернєй

____ ___________2014 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ЖИТЛОВЕ ПРАВО

за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

Київ – 2014

Робоча програма з навчальної дисципліни «Житлове право» для підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» на базі освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» у галузі знань «Право» (0304) за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство», денна форма навчання.

___.___________ 2014 р., 24 с.

Розробники:

Залізняк В.А. – старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін ННІПП НАВС, кандидат юридичних наук

Робочу програму схвалено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології НАВС. Протокол від 17. жовтня 2013 року № 14

Завідувач кафедри

цивільно-правових дисциплін ННІПП НАВС _______________ В.І. Лебідь

(підпис)

___._______________ 2013 року

Схвалено науково-методичною радою Національної академії внутрішніх справ

Протокол від ____._______________ 2014 року № ___

____._______________ 2014 року Голова _______________ В.В.Чернєй

(підпис)

Ó Залізняк В.А. 2014

Ó Національна академія внутрішніх справ. 2014

1.Опис навчальної дисципліни

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання: 36 год. – аудиторні заняття; 36 год. – самостійна робота.

2.МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою вивчення дисципліни «Житлове право» є формування у студентів певного рівня знань з правових та організаційних питань житлових правовідносин.

Відповідно до Конституції України, право громадян на житло є одним з найважливіших конституційних прав і свобод громадян. Про його важливість свідчить те, що воно не може бути скасовано або обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Потреба в житлі є однією з природних потреб людей. Без її задоволення неможливе нормальне існування і функціонування людського суспільства. Тому держава повинна проводити курс на послідовне забезпечення права громадян на житло.

Саме житлове законодавство України спрямоване на реалізацію державної політики та право кожного громадянина на житло, на ефективне використання й охорону житлового фонду, на забезпечення розв’язання проблем, пов’язаних з житлом, тому житлове право є однією з основних фундаментальних юридичних дисциплін, яка повинна вивчатися в усіх вищих навчальних закладах юридичного профілю, оскільки саме житлове право покликане захищати законні інтереси як окремих громадян, так і всього суспільства.

Основні завдання вивчення дисципліни «Житлове право» полягають у набутті студентами знань, умінь і здатностей ефективно вирішувати завдання професійної діяльності з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці та гарантуванням збереження життя, здоров’я та працездатності у сфері професійної діяльності юристів і психологів.

Проголошення України незалежною демократичною, соціальною і правовою державою вимагає перш за все підготовки висококваліфікованих юридичних кадрів, які б забезпечили як якісну розробку законів, так і правильне застосування їх на практиці.

Навчальна дисципліна «Житлове право» покликана забезпечити систематичне оволодіння студентами знаннями щодо нормативно-врегульованих суспільних відносин з приводу:

1) виникнення, здійснення, зміни, припинення права власності, користування, розпорядження жилими приміщеннями державного і комунального житлового фонду; 2) користування житлом приватного житлового фонду; 3) користування загальним майном власників приміщень; 4) відповідності приміщень жилим і виключення їх із житлового фонду; 5) обліку житлового фонду; 6) утримання і ремонту житлових приміщень; 7) переобладнання і перепланування жилих приміщень; 8) управління багатоквартирними будинками; 9) створення і діяльність житлових, житлово-будівельних кооперативів, товариств співвласників житла, прав і обов’язків їх членів; 10) надання комунальних послуг і їх оплати; 11) контролю за використанням і збереженням житлового фонду, відповідності жилих приміщень встановленим санітарним і технічним нормам, іншим вимогам законодавства.

Дисципліна «Житлове право» передбачає вивчення студентами основних інститутів житлового права, спираючись на знання конституційного, цивільного, адміністративного, сімейного, фінансового, земельного, господарського та процесуальних галузей права.

Пропонована робоча навчальна програма вивчення дисципліни «Житлове право» базується на структурі житлового законодавства, враховує досягнення науки та навчально-методичної вимоги, які відображають специфіку предмета вивчення.

Після опанування курсу студенти повинні знати:

- поняття, предмет регулювання і місце житлового права у правовій системі України;

- структури та зміст житлового права як галузі права та основні розділи науки житлового права;

- основні проблеми законопроектної роботи з питань реформування житлового законодавства;

- основні роз’яснення вищих судових органів з питань застосування та тлумачення житлового законодавства.

вміти:

- аналізувати діюче законодавство;

- правильно тлумачити і застосовувати норми житлового законодавства;

- готувати позови, відзиви і обґрунтування та інші процесуальні документи, необхідні для судового розгляду житлових спорів;

- давати необхідні роз’яснення з питань житлового законодавства;

- надавати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинних законів та інших нормативно-правових документів, які регулюють житлові правовідносини.

Дисципліна «Житлове право» вивчається із застосуванням кредитно-модульної системи (КМС) і складається з двох змістовних модулів. Особливе значення в кредитно-модульній організації навчання надається самостійній роботі студента. Студентам рекомендується письмово виконувати завдання для самостійної роботи. Самостійна робота студента передбачає:

- підготовку до семінарських, практичних занять, (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших нормативних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел інформації, періодики, тощо);

- виконання індивідуальних занять;

- опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацювання згідно з робочою програмою.

На семінарське заняття виносяться найбільш складні теоретичні питання курсу. Підготовка до них буде дієвою, якщо студент творчо підійде до вивчення рекомендованих джерел, дасть їм критичний аналіз, висловить власну думку, обґрунтує її приклади з практики.

При проведенні практичних занять використовуються і такі форми як розв’язування задач. Перш ніж приступити до розв’язування задачі, необхідно її прочитати, звернути особливу увагу на юридичну термінологію, усвідомити всі обставини викладені в умові. Рішення задачі має бути письмовим, обґрунтованим з обов’язковим посиланням на конкретні правові норми (вказувати коли і ким вони прийняті, відповідні статті, пункти, підпункти). у разі, якщо умови задачі допускають альтернативне її розв’язання необхідно зазначити кожен з варіантів.

З метою успішного засвоєння конкретних тем з курсу житлового права в цілому, студентам рекомендується уважно вивчити матеріали лекцій, відповідних розділів підручників та норми права, слідкувати за змінами в чинному законодавстві.

Для перевірки і закріплення отриманих знань студент повинен відповісти на питання для самоконтролю, які даються до кожної теми.

З усіх питань підготовки до занять студенти можуть звертатися до чергового викладача кафедри.

3. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль І: Загальна частина.

Тема 1. Поняття, предмет, система і принципи житлового права. Житловий фонд України та його юридична класифікація.

Житлове право України - це сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян з державними і громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло. Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі вирішення житлових питань, забезпечується комплексною галуззю права, котра охоплює норми цивільного, адміністративного, земельного, господарського, сімейного та інших спеціальних галузей права, об'єднання і кодифікація яких утворили нову галузь — житлове право.

Предметом правового регулювання житлового права України е правовідносини, що виникають у процесі: реалізації права на житло; надання людині і громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду; капітального та поточного будівництва житла; виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання; розгляду житлових спорів та ін.

Житлові правовідносини виникають, змінюються і припиняються відносно вже готового жилого будинку чи іншого приміщення, придатного для проживання людини. Вони неоднорідні; більшість із них мають майновий характер, складаються у сфері розподілу й користування житлом. Усі вищеназвані житлові правовідносини регулюються системою норм житлових нормативно-правових актів, що складають житлове законодавство України.

Житловий фонд - це складний інженерний комплекс, який включає жилі будинки і приміщення в інших будівлях; різноманітне теплоенергетичне обладнання; автоматичні засоби управляння та експлуатації; розгалужену мережу комунікацій; протипожежне, ліфтове, санітарно-технічне та інше устаткування.

Житловий фонд на території України складають жилі будинки та інші жилі приміщення. Згідно зі ст. 4 ЖК України розрізняють такі види житлового фонду: державний; громадський; кооперативний (ЖБК); приватний, соціального призначення.

Державний житловий фонд - це жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі.

Громадський житловий фонд - це жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям.

Фонд житлово-будівельних кооперативів - жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам.

Приватний житловий фонд - жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності.

Житловий фонд соціального призначення - квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закошу потребують соціального захисту.

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Отже, в Україні існують такі види житлового фонду: державний; громадський; кооперативний (ЖБК); приватний, соціального призначення.

Тема 2. Договірне регулювання житлових відносин.

Стаття 61 ЖК України передбачає укладення договору житлового найму приміщення. Право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.

Договір укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер). Типовий договір найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Умови, що обмежують права наймача і членів його сім'ї врозріз із законом, вважаються недійсними.

Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно із законом, якщо вони винні:

1) у порушенні порядку прийняття на облік і зняття з обліку тих, що потребують житла, порядку надання житла;

2) у недотриманні встановленого терміну заселення жилих приміщень;

3) у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням;

4) у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утриманні;

5) у пошкодженні житла, устаткування та об'єктів благоустрою, а також у скоєння інших правопорушень, передбачених чинним законодавством.

Як уже зазначалося, право користуватися житлом реалізується на підставі договору житлового найму.

Предметом договору найму житлового приміщення може бути окрема квартира чи інше ізольоване житлове приміщення, що складається з одної чи декількох кімнат, або одноквартирний жилий будинок. Не може бути самостійним предметом договору житлового найму приміщення, яке хоч і є окремою кімнатою, але її розмір менший від установленого для однієї особи, або є частиною кімнати чи кімнатою, що зв'язана з іншою кімнатою загальним входом, а також підсобне приміщення (кухня, коридор, комірка тощо).

Законодавство передбачає такі права та обов'язки наймача і членів його сім'ї: користуватися жилим і підсобними приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням; залишати за собою житло на визначений законодавством термін уразі тимчасового виїзду; здавати частину житла в піднайом іншим особам; обмінювати житлове приміщення на інше; вимагати розподілу чи об'єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми); вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах тощо.

Поряд із широкими правами від наймача вимагається і здійснення певних обов'язків: бережливе ставлення до найманого житла,; додержання правил користування житлом; економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії; недопущення порушень житлових прав інших суб'єктів та інших необхідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму житлового приміщення.

У характеристиці оплати приміщення слід зважати на оплату: жилого приміщення (площі); надлишкової жилої площі; пільги для певних осіб; а також тимчасово відсутніх наймачів; обчислення оплати; строки внесення плати і порядок стягнення заборгованості та ін.

Крім плати за площу стягується ще й плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну та теплову енергію) та інші послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами. Для певних категорій наймачів і членів їхніх сімей законодавством передбачено пільги в оплаті жилої площі та комунальних послуг.

Тема 3. Особливості забезпечення жилими приміщеннями окремих категорій громадян.

У Конституції України зазначено: "Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою й органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону" (ст. 47).

У розділі III (Забезпечення громадян жилими приміщеннями. Користування жилими приміщеннями) Житлового кодексу України викладено правові норми, що закріплюють і регулюють порядок надання житла в будинках державного і громадського житлового фонду, забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів і користування різними видами жилих приміщень.

Порядок надання житла громадянам України в користування з державного та громадського житлових фондів передбачено у гл. 1 ЖК України. У ній закріплено право громадян на житло і на його одержання; указано вік, з якого особа має таке суб'єктивне право; порядок визнання осіб такими, що потребують соціального захисту в питаннях забезпечення житлом.

Згідно зі ст. 31 ЖК України, кожен громадянин України, який потребує поліпшення житлових умов, має право одержати в користування жиле приміщення в будинках житлового фонду (державного і громадського) у порядку, передбаченому законодавчими актами України. Жилі приміщення таким громадянам надаються переважно у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Законом установлюється вік, в якого громадянин України може здійснювати своє право на одержання житла. Дієздатність щодо реалізації такого права настає в особи з виповненням їй 18 років, а якщо особа зареєструвала шлюб чи стала до роботи в передбачених законом випадках, то й раніше.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання житла в будинках державного і громадського житлового фонду.

Житлом забезпечуються згідно із загальною чергою, позачергово й першочергово. Право на заселення квартири дає тільки ордер.

Змістовий модуль 2. Особлива частина

Тема 4. Виникнення та реалізація права власності на житло. Правові основи створення та функціонування об'єднання співвласників багатоквартирних будинків.

Основою забезпеченості та гарантованості житлових прав власника жилого будинку є право приватної власності на нього. Кожна особа має право вільно володіти своїм майном. Термін “власність” поширюється на всі “безумовні” права, які може набувати особа, що пов’язані з приватним і публічним правом. Його можна набути різними шляхами, серед яких найпоширенішим є будівництво, купівля (викуп) або отримання будинку у власність у процесі приватизації, спадкування. Закон дозволяє придбання жилого будинку за договорами міни, дарування, довічного утримання тощо.

Можна передбачити, що найближчим часом існуючий приватний житловий фонд поповниться жилими будівлями, зведеними підприємцями за свій кошт, для здавання житла в найом з метою отримання прибутку. Це стане одним з видів здійснення підприємницької діяльності, що відповідатиме умовам розвитку ринкової економіки.

Відповідно до ст.4 Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

На підставі ст.6 Закону ОСББ може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Тема 5. Користування та розпорядження жилими приміщеннями.

Користуватися житлом реалізується на підставі договірних зобов’язань. Предметом договору найму житлового приміщення може бути окрема квартира чи інше ізольоване житлове приміщення, що складається з одної чи декількох кімнат, або одноквартирний жилий будинок. Не може бути самостійним предметом договору житлового найму приміщення, яке хоч і є окремою кімнатою, але її розмір менший від установленого для однієї особи, або є частиною кімнати чи кімнатою, що зв'язана з іншою кімнатою загальним входом, а також підсобне приміщення (кухня, коридор, комірка тощо).

Законодавство передбачає такі права та обов'язки наймача і членів його сім'ї: користуватися жилим і підсобними приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням; залишати за собою житло на визначений законодавством термін уразі тимчасового виїзду; здавати частину житла в піднайом іншим особам; обмінювати житлове приміщення на інше; вимагати розподілу чи об'єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми); вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах тощо.

Тема 6. Правові підстави та умови виселення громадян із житлових приміщень.

Згідно зі ст. 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається лише з підстав, установлених законом.

Житлове законодавство передбачає виселення добровільне або в судовому порядку. Це положення є суттєвою гарантією дотримання конституційних прав громадян.

Раніше допускалося виселення в адміністративному порядку лише для осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення, тобто не мають жодних підстав для його заняття, або осіб, які проживають у будинках, що загрожують обвалом. Однак, ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду, тому зазначені положення ст. 109 відносно адміністративного виселення втратили силу як такі, що прийняті до набуття чинності Конституцією України. Також Генеральна прокуратура у листі «Про розгляд звернень відносно виселення громадян» від 23 листопада 1996 р. вказала, що в Конституції чітко визначено: виселити громадян можна тільки в судовому порядку.

У розділі XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. Таким, що суперечить Конституції України, є положення ст. 109 Житлового кодексу України щодо виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Підстави і порядок виселення з житлового приміщення встановлюються Житловим кодексом, відповідно до якого виселення може бути:

з наданням іншого упорядженого житлового приміщення;

з наданням іншого житлового приміщення;

без надання житлового приміщення.

Тема 7. Відповідальність за порушення житлового законодавства. Вирішення житлових спорів.

Голови виконавчих органів місцевих рад, керівники підприємств, установ, організацій та голови профспілкових комітетів несуть персональну відповідальність за стан квартирного обліку і правильність надання жилих приміщень. Особи, винні у порушенні порядку взяття громадян на квартирний облік, зняття з обліку і надання громадянам жилих приміщень, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законодавством України.

Підставами для настання відповідальності за порушення житлового законодавства є наявність вини в діях винних осіб. Конкретні види та склад відповідальності містяться в нормах цивільного, адміністративного та кримінального законодавства.

4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

5.ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ