Про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці інфекційним енцефаломієлітом

Ця Інструкція установлює ветеринарно–санітарні вимоги в разі спалаху захворювання птиці інфекційним енцефаломієлітом (далі – ІЕМ), порядок проведення профілактичних заходів для недопущення захворювання птиці, порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації м'ясопродуктів, одержаних від забою птиці при інфекційному енцефаломієліті, та є обов'язковою для виконання птахопідприємствами незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості, громадянами, у тому числі індивідуальними підприємцями, без утворення юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва. 1. Загальні положення 1.1. ІЕМ птиці (епідемічний тремор) – хвороба яка проходить у курчат гостро, з явищами ураження центральної нервової системи, високою летальністю. У дорослої птиці при інфекційному енцефаломієліті знижується несучість, можливий розвиток сліпоти. За тропізмом штами вірусу можуть бути ентеротропні та нейротропні. 1.2. Збудником захворювання є РНК – місткий ентеровірус, який при нагріванні до 65 град. C гине через 10 хвилин, при 100 град. C – моментально; стійкий до низьких температур та 5%–ного розчину фенолу, чутливий до 2–3 %–ного їдкого натрію або формальдегіду, 5%–ного хлорного вапна. 1.3. Експериментально хвороба в курчат відтворюється будь–яким методом інфікування; можуть також хворіти індичата, гусенята, каченята, цесарята та молоді голуби. 1.4. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця. Основний шлях передання збудника – вертикальний. Можливий також горизонтальний шлях розповсюдження захворювання через інфіковані корми, питну воду та інвентар. Хвороба виникає незалежно від пори року, але частіше навесні у вигляді ензоотичних спалахів. 1.5. Інкубаційний період хвороби може бути при трансоваріальному переданні – 1–7 днів, а при контактному або оральному заражені – до 14 днів. Клініка захворювання серед курчат виявляється через 1–3 доби. У курчат, що були в контакті з вірусоносіями, клініка хвороби виникає на 4–7 день. У них проявляється тремор голови та шиї, підвищена збудженість птиці, на 4–5–ту добу пригнічення, атаксія, прогресує слабість ніг. Курчата присідають на гомілковостопні суглоби. Надалі настає парез та параліч кінцівок, птиця падає набік і гине. Хворіють до 40–60% курчат, смертність досягає в середньому до 25%, але може в окремих випадках перевищувати 50%. Клінічні ознаки енцефаломієліту реєструються у курчат тільки до 20–денного віку. У дорослої птиці хвороба проходить без проявів нервових явищ, але може супроводжуватись симптомами діареї, зниженням несучості (від 1 до 20%) та маси яєць, погіршенням їх інкубаційних та дієтичних якостей. У 20–30% птиці можливий розвиток сліпоти. У перехворілої птиці може розвиватися сліпота, знижуватися несучість та виводимість. Крім того, птиця, яка перехворіла енцефаломієлітом, нерідко є вірусоносієм. 1.6. Патолого–анатомічна картина при енцефаломієліті не характерна. Трупи виснажені. При розтині інколи спостерігають у м'язовому шлунку білуваті вогнища за рахунок інфільтрації лімфоцитів. У курчат тижневого віку виявляється гіперемія мозкових оболонок, набряк мозку, а в курчат 15–20 – добового віку відмічається зміна консистенції мозкової речовини до драглеподібного стану. інколи відмічають ураження кришталиків ока.

2. Діагностика енцефаломієліту птиці. 2.1. Діагноз на захворювання птиці енцефаломієлітом ставиться на підставі аналізу епізоотологічних даних, клінічних ознак, патолого–анатомічних, гістологічних змін та ізоляції збудника захворювання – вірусу енцефаломієліту. Крім того, ставлять біопробу та проводять ретроспективну діагностику (РНГА, ІФА). 2.2. Для виділення вірусу від хворих курчат відбирають головний мозок, підшлункову залозу, селезінку, у дорослої птиці – ферментативні органи, селезінку, підшлункову залозу. 2.3. Ізольований вірус ідентифікують у реакції нейтралізації із специфічною сироваткою або в інших серологічних дослідженнях. 2.4. Діагноз на ІЕМ уважається встановленим при наявності клінічних ознак, характерних патолого–анатомічних змін, епізоотичних даних та підтвердження лабораторними дослідженнями з постановленням біопроби.

3. Профілактика ІЕМ. 3.1. Для профілактики захворювання птиці інфекційним енцефаломієлітом керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов'язані сурово виконувати заходи, передбачені діючими Ветеринарно–санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, які затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 і зареєстровані в Мін'юсті 5 липня 2001 року за N 565/5756. При цьому необхідно організовувати захист господарства від занесення даної інфекції і її розповсюдження як у господарстві, так і за його межами. Для цього забезпечують увезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо інфекційного енцефаломієліту та інших інфекційних захворювань, а їх інкубацію проводять в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві. Вирощують ремонтний молодняк ізольовано від дорослої птиці, суворо дотримуються термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проводять якісну підготовку приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримують високу санітарну культуру в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях. 3.2. Регулярно проводити контроль якості кормів для птиці. 3.3. У господарстві необхідно організовувати постійні заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення попадання диких птахів у пташники. 3.4. Трупи птиці, відходи інкубації утилізувати в спеціально обладнаному цеху утилізації. При цьому забезпечити повне знезараження відходів інкубації. При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації знищувати шляхом спалювання. 3.5. На ізольованих майданчиках складати послід з наступним його знезаражуванням біотермічним методом. 3.6. Тару і транспорт, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікувати після кожного використання.

4. Заходи при загрозі захворювання на ІЕМ. 4.1. При відсутності захворювання на ІЕМ і виявленні специфічних антитіл до хвороби господарство ставиться на контроль і виконуються лабораторні дослідження з уточнення діагнозу. 4.2. Вакцинують птицю при загрозі захворювання за 3–4 тижні до початку яйцекладки. Вакцинація забороняється у разі, якщо на майданчику перебуває різновікова птиця. 4.3. Для інкубації можна використовувати яйця після формування у гурті птиці 100% захисту від цієї хвороби. 4.4. Після вакцинації птиці (на 5–7–й день) на території птахокомплексу виконуються санітарні заходи, а в пташниках дезінфекція здійснюється в присутності птиці засобами, що дозволяються нормативними документами.

5. Заходи при виявлені захворювання птиці ІЕМ. 5.1. При встановленні захворювання птиці на ІЕМ господарство, відділення, ферму, пташник оголошують у встановленому порядку неблагополучним і на нього накладають карантинні обмеження, при яких забороняється: переміщення птиці з неблагополучних пташників усередині господарства (відділення, ферми); вивезення інкубаційних яєць і птахів в інші господарства для комплектації стад; вивезення яєць від хворої птиці в торговельну мережу; інкубація яєць із неблагополучних пташників. 5.2. У неблагополучному господарстві дозволяється: увезення у господарство інкубаційних яєць і молодняку птиці одноденного віку з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці, за умови інкубації яєць в окремому інкубаторії, після його санації і ізольованого вирощування отриманого молодняку. 5.3. Яйця, отримані від хворої птиці, направляють на утилізацію або після проварювання (не менше 10 хв.) згодовують тваринам. 5.4. Роблять перерву в інкубації, санують інкубаторії. 5.5. Усю птицю неблагополучного пташника забивають на м'ясо в забійному цеху господарства чи вивозять на м'ясопереробні підприємства. Забій птиці проводять із дотриманням правил, ветеринарно–санітарних вимог, що унеможливлюють поширення інфекції. 5.6. Ветеринарно–санітарну оцінку м'яса після забою проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно–санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812. 5.7. Пух, пір'я від такої птиці пакують у подвійну тару з написом "Підлягає дезінфекції" і вивозять на переробні підприємства, указуючи у ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо інфекційного енцефаломієліту, або утилізують. 5.8. На м'ясопереробні підприємства та заготівельні пункти накладають обмеження на весь період забою хворої птиці на інфекційний енцефаломієліт. Надалі проводять санацію (механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію). 5.9. Проводять механічне очищення, дезінфекцію (поточну та остаточну) пташників, обладнання, виробничих територій, транспорту та інших об'єктів у відповідності до діючих Інструкцій з проведення ветеринарної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації. Послід знезаражують біотермічним методом. 5.10. Обмеження з господарства, відділення, ферми, пташника знімають в установленому порядку після забою всієї неблагополучної щодо ІЕМ птиці та санації приміщень, території, інвентарю тощо. 5.11. З метою швидкої ліквідації ІЕМ розпорядженням головного інспектора ветеринарної медицини району допускається забій усієї птиці господарства, відділення ферми, пташника, не чекаючи закінчення терміну експлуатації.