З профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла

1.Загальні положення. 1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на хворобу Ньюкасла, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності; ветеринарно-санітарні заходи у разі спалаху хвороби Ньюкасла птиці в птахогосподарствах різних форм власності, в т.ч. приватному секторі; порядок використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах з хвороби Ньюкасла та є обов’язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, громадянами, у тому числі індивідуальними підприємцями без статусу юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва. 1.2.Ньюкаслська хвороба (псевдочума, азіатська чума курей, хвороба Філарет, хвороба Ранікхет) – Newcastle disease (Pseudopestis avium, Avian pneumoencephalitis) – це особливо небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання птиці родини курячих і характеризується ураженнями центральної нервової системи, респіраторних, вісцеральних органів та високою смертністю. 1.3. Збудником хвороби Ньюкасла є РНК-вмісний вірус, який належить до родини Paramyxoviridae, роду Avulavirus, типу Avian Paramyxovirus-1. Віріон сферичної або циліндричної форми, має оболонки. Вірус збудника має гемаглютинуючі властивості щодо еритроцитів птиці, амфібій та рептилій, а також еритроцитів людини, миші та морської свинки. Здатність аглютинувати еритроцити великої та дрібної рогатої худоби, свиней та коней варіює і залежить від штаму збудника. Вірус добре репродукується на 9-11-добових курячих ембріонах та на культурі клітин. 1.4. Збудник хвороби Ньюкасла стабільний у діапазоні рН середовища 2,0-10,0, чутливий до альдегідів, поверхнево-активних речовин, поліамінів, стійкий до хлороформу, ефіру. Вірус термолабільний: гине при нагріванні до температури 60-75^оС за 30 хвилин, у тушках курей при витримуванні їх у гарячій воді, температура якої сягає 90-950С – за 40 хв, а при температурі 1000С – за кілька секунд. В тонких кірках пташиного посліду, під дією прямих сонячних променів, вірус гине за 48-72 години. У навколишньому середовищі при температурі 18–21^оС, вологості 64-76% може зберігатися 15-75 діб. При температурі -2-4^оС в інфікованих тканинах вірус зберігається більше року, в заморожених тушках птиці – до 6 місяців. В пташниках при температурі від – 5 до +19^оС вірус життєздатний протягом 5 місяців. У висохлих інфікованих органах птиці при температурі +18^оС вірус проявляє активність протягом двох років. В інфікованих органах, які консервовані 50% розчином гліцерину з рН 7,2 вірус зберігає свою активність при температурі 4–8^оС більше року. Збудник хвороби не втрачає вірулентності при сублімаційному висушуванні, стійкий до багаторазових циклів "заморожування – розморожування", стійкий до висушування, що сприяє збереженню збудника у навколишньому середовищі. В інкубаційних яйцях вірус вірулентний протягом всього періоду інкубації та викликає загибель інфікованих велогенними штамами ембріонів вже через 30-60 годин після зараження, мезогенними штамами – через 60-90 годин, лентогенними штамами вірусу – більше ніж 90 год. Під дією парів формальдегіду на поверхні шкаралупи вірус гине протягом 1 години, 0,5% їдкого натру – за 20 хв, в 2%-вому розчині хлорного вапна з 1% активного хлору – за 10 хв. При дії 3% розчину формальдегіду, 1% водного розчину їдкого натру, 3-4% розчину фенолу, 1-2% розчину віркону, 2% розчину гіпохлориту натрію у пташниках вірус гине протягом 24 год, а при використанні 2% розчину формальдегіду або 3% хлорного вапна – за 48 годин. 1.5. Хворобою Ньюкасла найчастіше хворіють свійські та дикі птахи ряду курячих, але спалахи інфекції відмічають серед індиків, цесарок, перепілок, куріпок, фазанів, павичів, голубів, горобців, ворон, тетеруків, шпаків, страусів, папуг, чапель, сорок, філінів, орланів та у більш ніж 30 видів інших птахів. У людини вірус може викликати пригнічення, серозні кон’юнктивіти та риніти. 1.6. Джерелом інфекції є хвора, перехворіла та птиця в інкубаційному (скритому) періоді хвороби, яка виділяє вірус з послідом, носовим та трахеальним слизом з видихаємим повітрям, через інфіковані трупи, не знезаражені тушки, боєнські відходи, відходи інкубації, пух, перо, інкубаційні та харчові яйця. Зараження відбувається при контакті хворої птиці зі здоровою та трансоваріально. Носіями збуднику хвороби можуть бути пасивно імунні курчата, інфіковані у перші дні життя. Свійські гуси та качки при спільному утриманні з хворими курми клінічно не хворіють, але можуть бути прихованим джерелом інфекції – латентні вірусоносії. Пластинчатодзьобі види птиці – лебеді, баклани, олуші, чаплі, дикі качки та гуси є природним резервуаром вірусу хвороби Ньюкасла. Захворювання має горизонтальний та вертикальний шляхи передачі. Збудник хвороби Ньюкасла може розповсюджуватися через інфіковані повітря, воду, корм, пил, перо, пух, одяг обслуговуючого персоналу, тару, транспорт, обладнання тощо. Механічними переносниками інфекції можуть бути синантропна птиця, коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі та інші. Трансмісивний шлях передачі збудника здійснюється через клопів (в них вірус життєздатний до 12 діб), аргасових кліщів (Argas persicus – до 10 місяців), гамазових кліщів (до 8 місяців) тощо. 1.7. Інкубаційний період хвороби триває від 2-5 днів до 21 дня. Форма перебігу хвороби залежить від патогенності штаму вірусу, виду, віку та імунобіологічного стану птиці. Хвороба Ньюкасла може протікати в гострій, підгострій, латентній або безсимптомній формах. Кожен штам вірусу викликає специфічний клінічний перебіг захворювання у інфікованої птиці: вісцеротропні велогенні – викликають гострий перебіг з геморагічним ураженням внутрішніх органів та високою смертністю птиці; нейротропні велогенні – гострий перебіг з ураженням нервової системи та органів дихання з високою смертністю; мезогенні штами – респіраторні розлади з низькою смертністю птиці; лентогенні – викликають субклінічне респіраторне захворювання; асимптоматичні кишкові – субклінічне кишкове захворювання. 1.8. Вірус хвороби Ньюкасла може знаходитися у всіх виділеннях хворої птиці, а також в органах, крові, яйцях тощо. 1.9. У не вакцинованої групи курчат першого віку (1-30днів) хвороба реєструється з 14-15 дня життя, коли дія материнського імунітету закінчується. Хвороба у них протікає, переважно, в гострій формі. Хвора птиця пригнічена, скупчується, не приймає корм та воду, температура тіла підвищується до 44^оС, у курчат спостерігають паралічі кінцівок, скривлення шиї, кругові рухи голови, тремор. Птиця видає каркаючі звуки, дихання важке, в ротовій та носовій порожнинах накопичується багато слизистого ексудату, з’являється діарея, послід при цьому зеленого кольору, інколи з домішками крові. Загибель курчат спостерігається в перші 4-5 днів після зараження, смертність сягає 100%. На 8-10 день захворювання падіж значно знижується. У птиці старше 60-денного віку клінічний перебіг хвороби частіше буває підгострий. При цьому хвора птиця стає малорухливою, в’ялою, у неї спостерігається параліч кінцівок та шиї, респіраторні симптоми і діарея, знижується апетит, птиця не використовує добової норми кормів. Несучки зменшують або зовсім припиняють відкладати яйця. У птиці 45-60 – денного віку смертність становить до 90%, а у птиці старшого віку – 10-50%. Безсимптомна форма хвороби (у дорослої птиці) проходить без клінічних ознак, але супроводжується виділенням збудника в зовнішнє середовище; захворювання діагностується при серологічних і вірусологічних дослідженнях. У вакцинованої птиці лентогенні штами вірусу викликають незначні ураження респіраторного тракту (кашель) та герминтативного (оворіти, сальпінгіти) із значним зниженням яйценоскості (до 50%) на 22 день зараження. Перехворіла птиця являється вірусоносієм. 1.10. При патолого-анатомічному розтині трупів птиці, у якої спостерігали захворювання в гострій формі, відмічають запалення слизових оболонок всіх внутрішніх органів, катарально-геморагічний ентерит, нефрит, трахеїт, набряк легенів, пневмонію, гіперплазію селезінки. Характерними ознаками є геморагічний провентрикуліт у вигляді кровиливів на слизовій оболонці на межі залозистого та м’язевого шлунків (геморагічний обідок) та дифтеритичне запалення залоз (бутони) на Баугінієвій заслонці в зоні біфуркації сліпих відростків. Стінка залозистого шлунку потовщена, вивідні протоки залоз набухлі. У тонкому відділенні кишечнику вогнища некрозу та ерозії пеєрових бляшок, у товстому відділенні – слизова оболонка геморагічно або дифтеритично запалена. Печінка, жовчний міхур, епікард мають крововиливи, в серцевій сорочці – накопичення серозно-геморагічного ексудату. У спинному та головному мозку – явища набряку та гіперемії. Крововиливи можуть бути у м’язах та під шкірою грудних м’язів. При респіраторній формі хвороби відмічають опухання голови, гіперемію та слиз в гортані, трахеї, пневмонію. При цьому характерні крововиливи на слизовій залозистого шлунку та бутони в сліпих відростках кишечнику птиці зустрічаються значно рідше. При безсимптомній формі хвороби у дорослої птиці часто спостерігають жовтковий перитоніт, гепатит, аеросакуліт, сальпінгіт. Крововиливи на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту зустрічаються рідко.

2. Діагностика хвороби Ньюкасла. 2.1. Діагноз на хворобу Ньюкасла встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анато- мічного розтину, серологічних та вірусологічних лабораторних досліджень, включаючи виділення та ідентифікацію збудника з наступним визначенням його патогенності. 2.2. Для дослідження у державну лабораторію ветмедицини направляють зразки внутрішніх органів (селезінку, печінку, нирки, легені з трахеєю, кишечник (включаючи вмістиме), серце), трахеальні та клоачні мазки, ексудат черевної порожнини, голову, головний мозок (в замороженому вигляді чи в 50% розчині гліцерину), свіжі (не пізніше 10 годин після загибелі) трупи або клінічно хвору птицю (не менше 5 голів), та 25 проб сироваток крові хворої птиці з одного пташника. Крім того, направляють інкубаційні яйця та завмерлі ембріони. Зразки патматеріалу відбирають з дотриманням правил асептики. Відібрані зразки повинні зберігатися при температурі не вище +1-+40С, асептично, до моменту їх транспотування в лабораторію ветеринарної медицини. Транспортують патматеріал в термосі (ємності) з льодом, в герметично закритій тарі. 2.3. Лабораторні дослідження на хворобу Ньюкасла включають: виявлення специфічних антитіл у сироватках крові птиці – реакція гемаглютинації, імунно-ферментний аналіз, реакція затримки гемаглютинації, полімеразно ланцюгова реакція, реакція нейтралізації, реакція імунофлюоресценції; виділення збудника на курячих ембріонах або в культурах клітин з наступною ідентифікацією; визначення інтрацеребрального індексу патогенності; визначення індексу внутрішньовенної патогенності. 2.4. Основними методом діагностики є виділення вірусу та послідуюча його характеристика. 2.5. Діагноз вважається встановленим при виділенні вірусу хвороби Ньюкасла та визначенні його вірулентності.

3. Профілактика хвороби Ньюкасла птиці. 3.1. З метою охорони господарств та територій населених пунктів від занесення збудника хвороби Ньюкасла птиці спеціалісти державної служби ветеринарної медицини, керівники та спеціалісти птахогосподарств, незалежно від форми власності, зобов’язані виконувати заходи, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", "Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування", затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 № 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 за № 565/5756 та іншими діючими нормативно-правовими актами в галузі птахівництва. При цьому необхідно проводити ветеринарно-санітарні заходи щодо захисту територій та птахогосподарств від заносу даної інфекції і не допускати її розповсюдження, планувати і здійснювати постійний ветеринарний контроль та нагляд за станом птиці в регіоні (птахогосподарстві), регулярний лабораторний контроль напруги імунітету у щепленої птиці та імунно-серологічний моніторинг серед дикої, перелітної та синантропної птиці щодо хвороби Ньюкасла. 3.2. Інкубаційні яйця та птицю завозять лише із господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб. Не допускається змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубаторах яєць, завезених з різних господарств. Інкубаційні яйця, які отримують у господарстві, дезінфікують дворазово: не пізніше двох годин після знесення та перед закладкою у інкубатор. Для дезінфекції використовують метод аерозольної дезінфекції парами формальдегіду згідно "Інструкції з проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва", затвердженої ГУВ Держагропромом 25 серпня 1988 року (далі – Інструкція) або метод обробки шкаралупи яєць шляхом пульверизації чи імерсії дезінфікуючих засобів згідно з настанов щодо їх застосування зазначених виробником. Дезинфікуючі засоби повинні бути зареєстрованими в установленому порядку в Україні. 3.3. Комплектують пташники птицею одного віку (різниця у віці птиці не повинна перевищувати 5 діб). Птицю різних вікових груп розміщують на територіально відокремлених зонах, дотримуючись необхідних зооветеринарних, санітарних норм розривів і щільності посадки птиці. Для вирощування використовують клінічно здоровий молодняк. 3.4. Завезену в господарство птицю піддають профілактичному карантинуванню. 3.5. Специфічна вакцино-профілактика птиці та чітке дотримання ветеринарно-санітарних правил при її утриманні є основними заходами з профілактики хвороби Ньюкасла. 3.6. З метою профілактики хвороби Ньюкасла, сприйнятливу птицю благополучних, неблагополучних птахогосподарств різних форм власності, у тому числі птицю приватного сектору населених пунктів, щеплюють згідно з планом проведення протиепізоотичних заходів. З метою створення імунної зони навколо птахогосподарств різних форм власності, проводять щеплення птиці відповідно до плану протиепізоотичних заходів даного господарства. Для специфічної профілактики захворювання використовують живі та інактивовані вакцини, які зареєстровані в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування. 3.7. Серологічний контроль гуморального та поствакцинального імунітету птиці щодо хвороби Ньюкасла в птахогосподарствах здійснюють виробничі лабораторії ветеринарної медицини або інші акредитовані лабораторії ветеринарної медицини. Результати досліджень даних лабораторій повинні співпадати з аналогічними дослідженнями державних лабораторій ветеринарної медицини. Контроль за напругою імунітету серед птиці індивідуального сектору та у птахогосподарствах, здійснюють державні лабораторії ветеринарної медицини на 14 – 21 день після проведення щеплень. В подальшому кожну вікову групу птиці досліджують на наявність групового імунітету через кожні два місяці, направляючи для дослідження 25 сироваток крові з кожного пташника. Перше дослідження молодняку на наявність антитіл проводять не пізніше 14-денного віку, а також через 3 тижні після щеплення. Контроль за напругою імунітету птиці в племінних птахогосподар- ствах проводять щомісячно. 3.8. Працівники птахогосподарств повинні виконувати всі ветеринарно-санітарні вимоги при утриманні птиці. В птахогосподар- стві необхідно дотримуватися термінів міжциклових профілактичних перерв. Перед посадкою кожної наступної партії птиці проводять ретельне очищення, миття та дезінфекцію пташників, інкубаторіїв, предметів догляду за птицею, обладнання, інвентарю згідно Інструкції з проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва. 3.9. У господарстві необхідно постійно проводити заходи по знищенню гризунів, ектопаразитів і недопущенню попадання синантропної птиці (голубів, горобців, ворон тощо) у пташники, кормоцехи. 3.10. Трупи птиці, відходи інкубації та забою птиці утилізують методами, які забезпечують знезараження, під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини, але продукти утилізації забороняється використовувати для годівлі птиці. 3.11. Послід від птиці складують на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом. 3.12. Тару та транспорт, які використовували для перевезення м’яса, яєць, молодняку, дорослої птиці, кормів, відходів інкубації тощо, чистять, миють та дезінфікують після кожного використання. 3.13. Державна служба ветеринарної медицини організовує проведення моніторингових досліджень серед дикої, синантропної та птиці індивідуального сектору на наявність антитіл до збудника хвороби Ньюкасла в регіоні розміщення птахогосподарства. 3.14. Працівники птахогосподарств повинні дотримуватися вимог санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

4. Заходи при підозрі захворювання птиці на хворобу Ньюкасла. 4.1. При виникненні підозри на захворювання птиці хворобою Ньюкасла керівник птахогосподарства (фермер, орендар), лікар ветеринарної медицини, який обслуговує птахогосподарство, зобов'язані: негайно сповістити державну службу ветеринарної медицини про виникнення підозри на захворювання птиці хворобою Ньюкасла, а власник птиці приватного сектору – про загибель птиці; закрити доступ стороннім особам у птахогосподарство (двір), припинити переміщення і вивезення з птахогосподарства птиці, яєць та інших продуктів птахівництва, а також кормів, інвентарю, обладнання і посліду. 4.2. Спеціалісти ветеринарної медицини при підозрі захворювання птиці на хворобу Ньюкасла (значна загибель птиці, різке зниження продуктивності, поява клінічних ознак), для уточнення діагнозу проводять огляд всього поголів’я птиці, розтин трупів, в спеціально відведених місцях і направляють патматеріал у державну лабораторію ветеринарної медицини та приймають першочергові заходи щодо недопущення розповсюдження інфекції.

5. Заходи при виявленні та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла. 5.1. При встановленні діагнозу на хворобу Ньюкасла птиці власник птахоптахогосподарства, спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують дане птахогосподарство, негайно інформують головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області про виникнення захворювання 5.2. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району у місті при встановленні хвороби Ньюкасла зобов’язаний: а) негайно виїхати в неблагополучне господарство, населений пункт для з’ясування джерела інфекції, організації заходів щодо ліквідації епізоотичного вогнища та недопущення його поширення/;/ б) призначити відповідального лікаря ветеринарної медицини (епізоотолога), який здійснює організацію і проведення всіх заходів в неблагополучному пункті, вогнищі; в) протягом доби представити місцевим органам державної влади, Державному департаменту ветеринарної медицини матеріали про введення карантину в неблагополучному птахогосподарстві (населеному пункті), план основних заходів стосовно ліквідації захворювання, недопущення його поширення, рішення засідання Державної Надзвичайної Протиепізоотичної Комісії (ДНКП) по боротьбі з виявленим захворюванням; г) повідомити державну ветеринарну службу сусідніх районів (регіонів) про появу хвороби Ньюкасла, джерело збудника інфекції, шляхи занесення та вжити заходів щодо ліквідації хвороби. 5.3. Відповідно до закону України "Про ветеринарну медицину" місцева державна адміністрація за поданням головного ветеринарного лікаря району (міста) приймає рішення про введення карантину в неблагополучному щодо ньюкаслської хвороби птахогосподарстві, населеному пункті. Зазначеним рішенням повинні бути визначені межі карантинної та загрозливої зон з переліком населених пунктів і господарств, які до них належать; одночасно затверджується склад спеціальної комісії та план основних заходів щодо профілактики й ліквідації хвороби Ньюкасла. Державна Надзвичайна Протиепізоотична Комісія оперативно вживає конкретні заходи, направлені на локалізацію та ліквідацію хвороби Ньюкасла птиці в неблагополучному пункті (зоні), координує та контролює їх виконання. В залежності від епізоотичної ситуації, перебігу хвороби та щільності птахопоголів’я у неблагополучному пункті та інших факторів, допускається застосування стемпінг-ауту (знищення птахопоголів’я у визначеній НПК зоні) при погодженні сторін. Вводиться термінова програма вакцинації птиці проти хвороби Ньюкасла в загрозливій зоні. 5.4. У випадку виникнення хвороби в міській зоні, вводять карантин в залежності від ступеню поширення інфекції на окремі вулиці, квартали або місто. 5.5. При виникненні хвороби Ньюкасла на м’ясопереробних підприємствах, вводиться карантин в установленому порядку на термін, протягом якого буде проведено забій всього сприйнятливого до даної хвороби поголів’я птиці, що знаходиться на території підприємства, спеціальної переробки всієї продукції птахівництва та проведення санації виробничих приміщень і території підприємства (механічне очищення, дезинфекція, дезинсекція, дератизація). Забій птиці та вивезення тушок проводять з дотриманням правил, передбачених у пункті 5.7."а" даної Інструкції. Спеціалісти ветеринарної медицини, що обслуговують птахопереробні підприємства, зобов’язані негайно повідомити про появу хвороби Ньюкасла птахогосподарствам-постачальникам, чия птиця протягом останніх 10 днів надійшла для забою на дане птахопереробне підприємство та ін. птахоптахогосподарствам-постачальникам про припинення роботи птахопереробного підприємства. 5.6. У карантинованих та загрозливих щодо хвороби Ньюкасла птахогосподарствах та населених пунктах забороняється: вигул птиці за межами пташників; переміщення птиці всередині пташника; переміщення птиці з неблагополучних пташників всередині птахогосподарства (ферми, відділення, зони); використанння для інкубації яєць з неблагополучних ферм, відділень, зон та одержання чи завезення птиці для вирощування в неблагополучному птахогосподарстві; вивезення інкубаційних яєць та птиці в інші птахогосподарства; вивезення і реалізація птиці та птахопродукції у вільній торговельній мережі; вивезення не дезінфікованої тари з неблагополучних пташників; вивезення кормів, обладнання та інвентарю з неблагополучних пташників та з території неблагополучного птахогосподарства (ферми, відділення); вхід на територію неблагополучного птахогосподарства і вихід із нього персоналу без повної санітарної обробки та зміни одягу та взуття; відвідування неблагополучного птахогосподарства (двору) сторонніми особами. 5.7. У неблагополучних відносно хвороби Ньюкасла птахогосподар- ствах вживають такі заходи щодо ліквідації захворювання: а) всю клінічно хвору птицю та молодняк з неблагополучних пташників, який не має забійних кондицій, забивають безкровним методом та утилізують (згідно п.3.11); клінічно здорову птицю, що залишилася у неблагополучних пташниках, забивають на м’ясо; ветеринарно - санітарну оцінку м’яса птиці після забою проводять згідно з Правилами забійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року за № 524/6812, пух і перо знищуються; забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно - санітарних правил під контролем спеціалістів ветеринарної медицини з наступною дезінфекцією місць забою, інвентарю та обладнання; б) яйця, одержані від хворої та підозрюваної в захворюванні птиці хворобою Ньюкасла знищують. Яйця, отримані від клінічно здорової птиці, знезаражують проварюванням не менше 10 хвилин і використовують на території даного неблагополучного птахогосподарства; в) при відсутності в птахогосподарствах забійного цеху, вивозять на птахопереробні підприємства; г)птицю неблагополучного птахогосподарства вакцинують та ревакцинують згідно з показниками сероконтролю. 5.8. При встановленні діагнозу на хворобу Ньюкасла птиці, що належить населенню всю хвору і підозрювану в захворюванні птицю неблагополучних дворів знищують шляхом спалювання; решту птиці в цих дворах, а також птицю сусідніх дворів, що мала контакт із хворою, забивають, тушки проварюють і використовують для харчування в цих птахогосподарствах. Пух, пір’я і внутрішні органи забитої птиці спалюють. Сприйнятливу до хвороби птицю неблагополучного населеного пункту щеплюють проти хвороби Ньюкасла вакцинами, керуючись при цьому настановами щодо їх застосування. 5.9. У неблагополучному і сусідніх з ним пташниках, на вигулах, у підсобних приміщеннях, дворах проводять ретельне механічне очищення і дезінфекцію у відповідності з Інструкцією щодо проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва, затвердженої ГУВ СРСР від 25 серпня 1988року дезінфікуючими засобами, дозволеними в Україні. 5.10. Послід і підстилковий матеріал від хворої птиці неблагополучних пташників (дворів) знищується, а із благополучних пташників неблагополучного птахогосподарства, де не виявлено хворої птиці – підлягає біотермічному знезараженню. 5.11. У неблагополучному птахогосподарстві роблять перерву в інкубації та проводять санацію інкубаторію. 5.12. Дезінфекції піддають усі транспортні засоби, зайняті на обслуговуванні неблагополучного птахогосподарства. Сміття, підстилку, а також дерев’яні сідала, годівниці з рештками корму, малоцінний дерев’яний інвентар, картонні короби, прокладки, ящики для транспортування яєць підлягають знищенню. Обладнання, інвентар та оборотну тару з пластмаси та металу, нестійкого до їдких лугів і хлорного вапна, дезінфікують аерозольним або вологим методом, розчином формальдегіду. 5.13. Питання про використання клінічно здорової птиці неблагополучних птахогосподарств вирішується комісійно державною службою ветеринарної медицини на підставі результатів лабораторних досліджень. З метою прискорення ліквідації хвороби Ньюкасла розпорядженням головного інспектора ветеринарної медицини району (області) за згодою керівника (власника) птахогосподарства надається дозвіл на забій усієї птиці, відділення, ферми, птахогосподарства не чекаючи закінчення терміну експлуатації. 5.14. Клінічно здоровий молодняк неблагополучного птахогосподар- ства вирощують до відповідних кондицій та потім забивають на м’ясо при дотриманні належних умов у птахогосподарствах чи вивозять на м’ясо переробні підприємства. 5.15. Пух і перо отримані від забою клінічно здорової птиці дезінфікують та реалізовують на загальних підставах. 5.16. Після забою птиці проводять механічну очистку та миття пташників, обладнання, виробничих територій, транспорту, інших об’єктів та дезінфікують їх дезінфікуючими засобами, дозволеними та зареєстрованими в Україні згідно з настановами щодо їх застосування. 5.17. У птахогосподарствах і населених пунктах загрозливої зони керівники птахогосподарств разом з представниками відповідних служб державної ветеринарної медицини вживають заходів, які забезпечують охорону птахогосподарств, населених пунктів від занесення в них збудників хвороби Ньюкасла: а) організовують карантинні пости на межі з неблагополучними пунктами, щоб не допустити вивезення з них птиці і птахопродуктів, кормів, обладнання та інвентарю; б) забезпечують контроль за санітарним станом птахогосподарств, прибиранням посліду, підстилки та їх знезараження, а також за своєчасним проведенням щеплень та інших заходів, передбачених цією Інструкцією; в) проводять роз’яснювальну роботу серед населення про заходи щодо попередження та ліквідації хвороби Ньюкасла. 5.18. У птахогосподарствах і населених пунктах, розміщених в загрозливій зоні все сприйнятливе поголів’я птиці щеплюють проти хвороби Ньюкасла в строки, визначені планом протиепізоотичних заходів та настановами щодо застосування вакцин. 5.19. У великих птахогосподарствах, які знаходяться у загрозливій зоні, з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України і під контролем головного інспектора ветеринарної медицини району при дотриманні ветеринарно-санітарних правил може проводитись: вивезення птиці для забою на м’ясопереробних підприємствах; вивезення продезінфікованих харчових яєць у торгівельну мережу в межах району (регіону); інкубація яєць для внутрішньогосподарських цілей; вивезення пір’я та пуху на переробні підприємства після дезінфекції. 5.20. Перед зняттям карантину головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району в місті зобов’язаний перевірити в птахогосподарствах (на підприємствах різної форми власності, в населених пунктах) обсяги проведення заходів, зазначених у даній Інструкції щодо ліквідації хвороби Ньюкасла птиці, після чого складається відповідний акт і подається місцевим органам державної адміністрації та Державний департамент ветеринарної медицини матеріали про зняття карантину з птахогосподарства (підприємства), населеного пункту. 5.21. Карантин з неблагополучного птахогосподарства, населеного пункту знімають через 21 добу після останнього випадку виявлення хворої або підозрілої у захворюванні птиці та проведення заключних ветеринарно-санітарних заходів і висновків Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини про відсутність циркуляції епізоотичного штаму вірусу хвороби Ньюкасла в карантинному осередку. 5.22. При проведенні карантинних заходів працівники птахогосподарств та громадяни – власники птиці повинні дотримуватися правил особистої гігієни. 5.23. У випадку примінення в неблагополучному щодо хвороби Ньюкасла пункті "стемпінг-ауту", карантин знімають через 21 добу після підтвердження останнього випадку захворювання та проведення заключної дезінфекції пташників, допоміжних об’єктів та території.