Розділ III

БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ

Стаття 13. Безпека в галузі туризму

Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що
характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан
забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та
держави в галузі туризму.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів,
спрямованих на:

забезпечення закріплених Конституцією України (254к/96-ВР)
прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при
здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її
межами;

забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх
майна, незавдання шкоди довкіллю;

інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу
безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у
надзвичайній ситуації;

забезпечення туристам (екскурсантам) можливості
безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів
невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;

заборонення використання туризму з метою незаконної міграції,
сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично
припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та
довкілля;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з
урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та
інших надзвичайних ситуацій тощо.

З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної
діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:

інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі,
необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи
попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);

створювати безпечні умови в місцях надання туристичних
послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів,
прогулянок, екскурсій тощо;

забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання
туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський,
лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм,
спелеотуризм тощо);

забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного
супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і
захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання
першої медичної допомоги;

забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які
постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих;

оперативно інформувати органи місцевої влади та
відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися
туристи, подавати відомості про зниклих осіб.

Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів,
зобов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та
охорони культурної спадщини, а також вживати заходів щодо
забезпечення мінімізації або припинення шкідливого впливу на
довкілля і соціально-культурне середовище та компенсувати завдані
їм при цьому збитки.

Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у
надзвичайній ситуації в межах території України, здійснюється
спеціалізованими державними, комунальними та приватними службами,
а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до
законодавства.

Організація рятувальних команд і порядок здійснення
рятувальних заходів (507-2009-п) визначаються Кабінетом
Міністрів України.

Держава забезпечує захист законних прав та інтересів
іноземних туристів відповідно до законодавства та міжнародних
договорів України.

Стаття 14. Захист інтересів українських туристів
за межами України

Держава гарантує захист законних прав та інтересів громадян
України, які здійснюють туристичні подорожі за кордон.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій держава вживає
заходів щодо захисту інтересів українських туристів за межами
України, у тому числі заходів для їх евакуації з країни
тимчасового перебування.

Стаття 15. Фінансове забезпечення відповідальності
туроператора та турагента

З метою забезпечення прав та законних інтересів громадян -
споживачів туристичних послуг туроператор та турагент зобов'язані
здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності
(гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами.

Туроператор для покриття своєї відповідальності за збитки, що
можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його
неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання
його банкрутом, які пов'язані з необхідністю покриття витрат
туриста з його повернення в місце проживання (перебування),
відшкодування вартості ненаданих послуг, передбачених договором,
повинен надати підтвердження фінансового забезпечення своєї
відповідальності (гарантію банку або іншої кредитної установи)
перед туристом, в установленому порядку.

{ Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009 }

Турагент для покриття своєї відповідальності за збитки, що
можуть бути заподіяні туристу в разі виникнення обставин його
неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання
його банкрутом, та які пов'язані з необхідністю відшкодування
вартості ненаданих послуг, передбачених договором, повинен надати
підтвердження фінансового забезпечення своєї відповідальності
(гарантію банку або іншої кредитної установи) перед туристом, в
установленому порядку.

Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має
становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір
фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно
з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму,
еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Мінімальний розмір
фінансового забезпечення турагента має становити суму,
еквівалентну не менше ніж 2000 євро.

Будь-які суми, надання яких гарантується фінансовим
забезпеченням цивільної відповідальності туроператора,
використовуються виключно для задоволення вимог, що висуваються на
підставі та за наявності обставин, зазначених у цій статті.

Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення
обставин неплатоспроможності туроператора (турагента) чи внаслідок
порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється
відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста,
договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що
підтверджують невиконання туроператором (турагентом) договірних
зобов'язань.

Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних
поїздок

Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є
обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на
основі угод із страховиками. Туристи вправі самостійно укладати
договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані
завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним
чином укладеного договору страхування.

Договором страхування повинні передбачатися надання медичної
допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні
страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового
перебування.

Інформація про умови обов'язкового страхування має бути
доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне
обслуговування.

Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування
здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.

За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують
страхування інших ризиків, пов'язаних із здійсненням подорожі.

За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про
страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору
на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про
страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним
поверненням до місця проживання при настанні нещасного випадку або
хвороби.

{ Частина шоста статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI (1276-17) від 16.04.2009 }

Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туриста або
його майну, проводиться у встановленому порядку.