Роботи нульового циклу;

2) цегельні роботи;

3) монтажні роботи;

4) штукатурні роботи;

5) склярські роботи.

Основними причинами травматизму під час розроблення траншей і котлованів є обвалення на працюючих ґрунтових мас. Воно може статися через відсутність або недостатню міцність кріплення ґрунту під час копання котлованів і траншей з вертикальними стінами або наявності нестійких укосів. Особливо часті випадки обвалення так званих лесових ґрунтів. Вони відзначаються високою міцністю в сухому стані, але при зволоженні втрачають зв'язок між частинками.

За наявності в зоні земляних робіт підземних комунікацій роботи потрібно вести з особливою обережністю, під наглядом виконувача робіт або майстра, а також працівників електрогосподарства, якщо роботи ведуться в безпосередній близькості від кабелів, які знаходяться під напругою. При цьому можна використовувати тільки такі механізми і інструменти, які не можуть пошкодити прокладені комунікації.

Розроблення ґрунту в безпосередній близькості від ліній діючих підземних комунікацій допускається тільки землекопними лопатами. Застосовувати ломи, кирки, відбійні молотки та інші ударні інструменти у зазначених місцях не дозволяється.

При проведенні земляних робіт можливі випадки появи в котлованах і траншеях шкідливих газів. У цих випадках роботи потрібно негайно припинити, а робітників вивести з небезпечних місць до знешкодження останніх і з'ясування причин появи газу. Тільки після того, як буде забезпечена повна безпека, можна буде продовжувати роботи. Якщо немає повної гарантії, що шкідливі гази не поступатимуть надалі, роботи потрібно вести лише за наявності індикаторів для визначення газу і при забезпеченні робітників протигазами або кисневими ізолюючими приладами, які можна б було відразу використовувати при виявленні газу. До початку робіт робітники повинні бути проінструктовані про способи поводження зі шкідливими газами. Курити і застосовувати вогонь в таких місцях забороняється, оскільки це може спричинити вибух.

За цих умов глибина виїмок без кріплень не повинна перевищувати: 1 м - у піщаних і гравелистих ґрунтах; 1,25 м - у супісках; 1,5 м - у суглинках, глинах, сухих лесових ґрунтах.

При переміщенні і подачі на робоче місце вантажопідйомними кранами цегли, блоків, облицювальної плитки, необхідно застосовувати піддони, контейнери, захвати й інші пристрої, які виключають падіння вантажу при підйомі. При подачі цегли на робоче місце пакетами на піддонах необхідно застосовувати чотиристоронні і тристоронні футляри з нахилом убік захищеної задньої стінки приблизно на 15%.

Розчин на робоче місце слід подавати саморозвантажними ємностями (в бункери або ящики для розчинів) або спеціальними ємностями (з чотирма петлями) за допомогою вантажопідйомних кранів.

Кладка стін дозволяється з риштувань, засобів підмощування або перекриття, причому висота кожного ярусу підмощування береться з таким розрахунком, щоб рівень кладки після кожного переміщення засобів підмощування був не менше ніж на 0,7 м вище за рівень робочого настилу або перекриття.

У разі необхідності виконувати кладку нижче за цей рівень її слід здійснювати, застосовуючи запобіжні пояси або спеціальні сітчасті захисні огорожі.

При товщині стіни більше 0,75 м дозволяється проводити кладку зі стіни, застосовуючи запобіжний пояс, надійно закріплений за спеціальний страховий пристрій. При меншій товщині кладка зовнішніх стін в положенні стоячи на стіні не допускається.

Не допускається кладка стін будівель наступного поверху без установки несучих конструкцій міжповерхового перекриття, а також майданчиків і маршів у сходових клітках.

Без улаштування зовнішніх захисних козирків дозволяється вести кладку стін заввишки не більше 7 м.

Заходи безпеки при кам’яних роботах

Перед початком роботи муляр повинен перевірити:

– справність інструменту, пристроїв, а також риштувань і підмостків у робочій зоні;

– наявність засобів індивідуального захисту, передбачених Типовими галузевими нормами;

– оглянути робоче місце і перевірити достатність його освітлення, правильність розміщення матеріалів на робочому місці;

– наявність огороджуючих і захисних пристроїв.

Під час роботи у виїмках, котлованах перевірити стан кріплень у котлованах, міцність поруччя, огорожі і драбин. Забороняється приступати до робіт у виїмках, котлованах з несправним кріпленням, драбинами, поруччям.

Необхідно перевірити наявність зовнішніх захисних козирків по периметру будинку, а також огородження віконних та дверних прорізів, отворів у настилах і перекриттях.

Перед тим як мурувати стіни, необхідно пересвідчитись у відсутності проводів над робочим місцем муляра, а за їх наявності повідомити майстра (виконроба).

Про всі помічені при огляді несправності або недоліки, які загрожують безпеці людей при проведенні робіт, муляр повинен повідомити керівника робіт і приступити до роботи після їх усунення.

При муруванні фундаментів необхідно перевірити міцність кріплень стінок траншей і котлованів, стежити за станом схилів.

Особливо уважно слід стежити при роботі з водовідливом і в дощову погоду. Вздовж бровок траншей і котлованів повинна бути смуга завширшки не менш як 0,5 м.

Подавати камінь і розчин у траншеї та котловани слід механізованим способом або за допомогою жолобів, естакад і похилих площин. Забороняється спускати камінь у жолоб і водночас приймати камінь із жолоба, а також опускати камінь у котлован і траншею з бровки, перекидаючи тачку або візок.

Допускається підняття цегли в контейнерах, а також у пакетах без піддонів за допомогою спеціальних захватів, що гарантують безпеку підняття.

Забороняється піднімати на поміст цеглу пакетами, укладеними з перехресною перев’язкою і “в ялинку”, без спеціальних пристроїв (огороджуючих футлярів), що виключають можливість випадання цеглин.

Класти стіни дозволяється тільки з правильно встановлених риштувань і підмостків, перекриттів. Мурувати слід на висоті більш як 1,3 м тільки з підмостків, міцність і стійкість яких наперед перевірена.

Забороняється вести кладку стін при розміщенні настилу вище рівня рядів кладки, що укладаються. Кожний ярус стіни необхідно укладати так, щоб рівень стіни після чергового переміщення робочого настилу був вище настилу на 2­–3 ряди цеглин.

При кладці стін з внутрішніх підмостків треба по всьому периметру будинку влаштовувати зовнішні захисні інвентарні козирки у вигляді настилу на кронштейнах, навішуваних на стальні гаки. Гаки, що закладаються в кладку в міру її зведення, мають бути розміщені на відстані не більш як 3 м один від одного.Зовнішні захисні козирки можуть бути влаштовані також на консолях, що випускаються з віконних та інших прорізів.

Заходи безпеки при покрівельних роботах

Для виконання покрівельних робіт покрівельникам видають спецодяг, спецвзуття по сезону і індивідуальні захисні засоби (окуляри, респіратори) - ГОСТ 12.4.011-89. Працюють безпосередньо на покрівлі повинні бути забезпечені запобіжними поясами, випробуваними на навантаження 300 кг протягом 5 хв., і капроновими мотузками довжиною 10 м. Видаються робочим індивідуальні засоби захисту повинні бути перевірені, а робочі проінструктовані про порядок користування ними. Одяг повинна щільно охоплювати тіло і не мати звисаючих кінців і зав'язок. Руки захищають рукавицями з щільної тканини. Взуття покрівельника повинна бути такою - туфлі з повстяною підошвою. Для покрівельників з рулонних покрівель видають гумові чоботи та рукавички. Керівники робіт не повинні допускати до роботи осіб без відповідного спецодягу і засобів індивідуального захисту.

У цьому випадку стійку і підкіс кріплять до основи глухарями 4 розміром 10х40 мм. Між лапками стійок і підкосів вкладають шайби, прокладки товщиною 10,5 мм з прогумованої тканини. Нижній пояс решітки огородження повинен підноситися над покрівлею на 0,2...0,3 м. Інвентарні запобіжні огородження повинні відповідати ГОСТ 12.4.059-89.

При роботах на плоских дахах або пологих з ухилом 10% без постійних огорож встановлюють тимчасові перильні огородження висотою 1000 мм з бортовою дошкою 25х180 мм. При роботах на дахах з ухилом більше 25%, а також на мокрих або вкритих інеєм або снігом повинні застосовуватися додатково переносні (інвентарні) ходові робочі містки шириною не менше 300 мм (з двох дощок, закріплених планками). Містки під час роботи слід надійно закріплювати. При виробництві робіт на даху з ухилом понад 33%, а також у разі роботи на свесах даху при будь-яких ухилах при відсутності огорож робочі застібають поверх курток запобіжні пояси, а страхувальні мотузки закріплюють за надійні елементи даху, заздалегідь вказані майстром. Перед початком роботи слід переконатися в надійності риштовання, тимчасового огородження, перевірити справність інструменту, робочих ходових містків, ємностей для гарячих мастик. Складати на покритті або даху різні штучні матеріали та інструменти дозволяється за умови вжиття заходів проти їх падіння або здування вітром. На майданчику повинно мати огородження висотою 1 м з жорстким бортом.

Забороняється піднімати і опускати людей на колисках без допомоги лебідок, а також на інших підсобних пристосуваннях. Робочим дозволяється виходити на дах для виробництва робіт лише після перевірки бригадиром справності підстави з залізобетонних панелей або крокв і обрешітки. Приступаючи до виконання будь-якого виробничого завдання, учень або робітник повинен отримати від майстра докладні вказівки про правила і прийоми безпечного виконання даної роботи. Баки, бочки і бідони, в яких зберігають і транспортують бензин, гас, емульсії і мастики, повинні бути щільно закриті пробками, кришками. Вигвинчувати пробки бочок та бідонів з емульсією або бензином (навіть порожніх) потрібно тільки спеціальним ключем, без зубила і молотка. Зберігання заготовлених мастик та емульсій, а також тари з-під мастики, емульсії і легкозаймистих рідин допускається в приміщеннях, безпечних в пожежному відношенні і мають хорошу вентиляцію. При навантаженні і розвантаженні забороняється скидати тару з бензином, гасом і готовою продукцією (мастики, емульсії). Електромережу слід завжди тримати у справному стані; після роботи необхідно вимкнути електро рубильники всіх установок та робочого освітлення, залишаючи лише чергове освітлення. Палити на даху суворо забороняється

Заходи безпеки при виконанні малярних робіт

Правила техніки безпеки при виконанні малярних і шпалерних робіт

При виконанні малярних і шпалерних робіт необхідно працювати на справних риштуваннях, помостах, драбинах та інших пристроях, виконуючи вимоги при виготовленні і встановленні їх, а також додержуючись правил техніки безпеки під час роботи на висоті.

Ручний інструмент, яким працює маляр, має бути справним. Дерев'яні ручки інструменту виготовляють із твердої деревини (бук, граб, береза), вологість якої допускається не більш як 12%. Вони повинні бути добре оброблені, пошліфовані і міцно з'єднані з інструментом.

До початку малярних робіт у приміщеннях з відкритою електропроводкою струм вимикають.

Малярні суміші готують в спеціально виділених для цього приміщеннях, обладнаних вентиляцією. У приміщенні не можна палити або застосовувати нагрівальні прилади з відкритим полум'ям. Тут треба обладнати щит з пожежним інструментом і поставити ящики з піском.

Забороняється заповнювати посудину оліфою більше ніж на 3/4 її об'єму, доводити оліфу до кипіння, додавати розчинники в посудину, не знімаючи її з вогню.

Лакофарбові матеріали, в яких містяться токсичні речовини, використовують відповідно до вимог інструкції з їхнього застосування. Робітники, які готують суміші з цих матеріалів, повинні бути проінструктовані, а також забезпечені респіраторами із спеціальними фільтрами, розчинниками, мийними засобами і теплою водою. Не дозволяється користуватись для фарбування внутрішніх поверхонь свинцевими білилами або фарбами, виготовленими на їхній основі, а також застосовувати бензол і етильований бензин для розведення фарб. Слід бути обережними при виготовленні малярних сумішей з отруйними пігментами (свинцевий крон, мідянка) і розчинниками (ацетон, дихлоретан тощо). Після роботи і перед їжею обов'язково треба добре вимити руки.

Випалювати стару олійну плівку паяльними лампами в приміщенні можна лише при надійній вентиляції, що забезпечує дво-, трикратний обмін повітря.

Працювати з розчинами соляної кислоти і сумішами, у складі яких є каустична сода, треба в спецодязі, гумових чоботях, рукавицях і в захисних окулярах.

Очищаючи поверхні за допомогою піскоструминного апарата, одягають скафандр або захисний шолом і гумові рукавиці. Пісок для роботи треба брати з невеликою кількістю пилу.

Зовнішню поверхню віконних рам фарбують в приміщенні до їх навішування або з зовнішнього риштування. Рами світлових ліхтарів і скляних дахів фарбують із спеціальних драбинок, при цьому ставати на раму забороняється. Фарбуючи дахи і світлові ліхтарі, застосовують запобіжний пасок, прив'язуючись до міцної нерухомої частини будинку або інших безпечних місць.

Апарати, що працюють під тиском (фарбопульти, компресори тощо), а також шланги до початку роботи перевіряють на тиск, який має бути у 1,5 рази більшим від робочого. Манометри на пневматичних апаратах повинні бути опломбовані. Після перевірки апарата складають відповідний акт.

Техніка безпеки при виконанні облицювальних робіт

Укладання плиток рекомендується проводити в щільних гумових рукавичках, які не тільки захистять від порізів, але і від контакту з розчинами і мастиками.

Укладання вінілових плиток на мастиках КН-2 і КН-3 ведуть тільки в світлий час доби.

При використанні легкозаймистих склеювальних складів слід дотримуватися правил пожежної безпеки: в приміщенні не курити, не вмикати електроприлади і т. п.

Банки з клеять складами і мастиками відкривають безпосередньо перед вживанням. Після закінчення облицювальних робіт ємкості із залишками мастики (клею) щільно закривають.

Ємності з легко займистими речовинами щоб уникнути іскріння не можна відкривати металевими інструментами.

Легко займисті мастики і синтетичні клеї наносять на плитку за допомогою пластмасових, гумових або дерев'яних, але не металевих інструментів (також щоб уникнути утворення іскор).

Корпус шліфувально-лицювальної машини повинен знаходиться під час роботи в горизонтальному положенні. Живлячі кабелі не повинні перетинатися з іншими проводами, які знаходяться під напругою. Обов'язково наявність заземлення!
Облицювання стелі та верхньої частини стін, особливо якщо вони вище 2,7 м, ведуть з будівельних риштувань.

По закінченню роботи робоче місце необхідно привести в порядок, прибрати будівельне сміття, а інструменти очистити і покласти на місце.

Вимоги охорони праці до організації будівельного майданчика

Територія будівельного майданчика повинна бути огороджена парканом. Це особливо необхідно в умовах міського будівництва для виключення попадання сторонніх людей на територію будівництва. Об'єкти, що розміщуються вздовж вулиць, проходів і поїздів, огороджуються суцільним дощатим парканом висотою два метри. Загородження, що влаштовується на віддалі не менше 10 метрів від об'єкту, що будується, забезпечується захисним козирком над тротуарами в місцях проходження людей.

Захисний козирок влаштовується по верху паркану з підйомом до горизонту 20⁰ в сторону тротуару і перекриває тротуар, виходячи за його край на 50-100 мм. Мінімальна ширина тротуару під козирком повинна складати 1,2 метра. Козирок необхідно періодично очищати від бруду та снігу і матеріалів, що впали на нього.

Поверхня будівельного майданчика добре планується з влаштуванням водовідводів за його межі. Влаштовуються під'їдні дороги.

В місцях переміщення робочих через траншеї і канави (глибина більше 1 метра) влаштовують містки і переходи шириною не менше 0,6 метра з двосторонніми поручнями висотою 1,1 метра. Проходи, розміщені на схилах та косогорах з нахилом 20⁰ обладнують сходнями чи драбинами шириною не менше 0,6 метра та поручнями з висотою 1,1 метра.

Криниці, шурфи, траншеї закриваються міцними кришками, щитами або загороджують їх, а біля траншей та котлованів, а місцях постійного проходу людей, встановлюють двосторонні перила висотою 1,1 метра. В темний час доби в цих місцях повинні бути світлові сигнали.

Для складання будівельних конструкцій і матеріалів влаштовуються огородження меж складування, що складаються із стояків висотою 1,2 метри, вивішуються схеми складання з вказівкою максимально-допустимої висоти штабеля (згідно проекту проведення робіт).

Для нормального руху транспорту на території будівництва вивішується схема руху та встановлюються знаки: «в'їзд», «виїзд», «розвертання» з позначками швидкості руху, місць стоянок і розвертань. В місцях перетину автомобільних доріг з залізницями влаштовуються суцільні настили з укладкою контррельсів та огородження. Ширина проїжджої частини на перетині доріг приймається 4,5 метрів, а дільниця доріг при підході до переїздів в обидві сторони на відстань 25 метрів повинні мати тверде покриття.

Небезпечні зони на будівельному майданчику

До зон постійно діючих небезпечних факторів належать такі: поблизу не обгороджених перепадів заввишки 1,3 і більше; поблизу неізольованих струмопровідних частин електроустановок; у місцях переміщення машин і обладнання або їхніх частин і робочих органів; у місцях де є шкідливі речовини, що перевищують гранично допустимі концентрації або діє шум, що перевищує гранично допустиму інтенсивність; у місцями над якими переміщують вантажі вантажопідіймальними кранами.

До зон потенційно діючих небезпечних виробничих факторів належать дільниці території поблизу споруджуваних будинків, поверхи, яруси та частини будівель, над якими проходить монтаж (демонтаж) конструкцій чи обладнання.

Тимчасовими вважаються небезпечні зони, що виникають під час проведення робіт протягом однієї робочої зміни (вибухові роботи, монтаж крана). Небезпечні зони і їхні межі визначають проектами організації будівництва і проектами виконання робіт. Їх можна уточнювати безпосередньо на об’єктах у процесі будівництва.

Вимоги безпеки під час руху транспорту по території будівельного майданчика

На будівельному майданчику слід установити обмежувачі швидкості, місця стоянок транспорту, показники поворотів та інші дорожні знаки.

Перед початком роботи проводять ретельний технічний огляд транспортних засобів на справність усіх вузлів, гальмових пристроїв, механічних та енергетичних частин і деталей.

Не можна переїзджати автогужовим транспортом і самохідними машинами через колії у невстановлених місцях. На переїздах через колії повинні бути попереджувальні знаки: «Бережись поїзда» і «Свисток», а підїзди до колій мають бути огороджені стовпами чи поручнями.

Вагони і платформи поставлені під розвантаження зчіплюють між собою, загальмовують і закріплюють гальмовими башмаками або вагонними підкладками. Двері вагона слід відчиняти на себе а зачиняти від себе, щоб завжди бути під захистом полотна дверей.

Коли засипають траншеї та виїмки або розвантажують матеріали чи деталі на насипах, автосамоскид не повинен під’їжджати ближче чім на 1м до краю обриву, причому заздалегідь слід обвалити козирок обриву.

Не можна ударяти по кузову чи рухатись з піднятим кузовом. Люди які супроводжують вантаж повинні сідати в кабіну. Навантажувати можна до рівня бортів, у разі потреби борти можна наростити.

Автомобілі призначені для перевезення балонів з газом, обладнують спеціальними стелажами з виїмками по діаметру балонів, оббитими повстю, або перевозять їх у вертикальному положенні з використаним спеціальних кондукторів.

Кислоти, каустик, хімікати у бутилях перевозять в плетених кошиках, які розміщують вертикально в кузові й добре закріплюють.

До вертикального транспортування, навантажування й розвантажування вантажів використовують автонавантажувачі, оснащені змінним робочим обладнанням, різні вантажні підйомники крани. Експлуатуючим їх треба додержуватись спеціальних вимог:

Ретельно перевіряти справність перед початком робіт;

Використовувати їх за призначенням;

Не використовувати для піднімання й спускання людей;

Майданчик де працюють навантажувачі і крани повинен бути рівним з відведенням поверхових вод

Узимку майданчики на яких розміщуються машини і механізми, слід регулярно очищати від снігу, льоду і посипати піском або шлаом;

Вантажі які підіймають надійно закріплюють;

Обслуговують машини і механізми лише спеціально навчені особи, які склали іспити.

Експлуатація транспорту, як правило, супроводжується вантажно-розвантажувальними роботами (ВРР). На вантажно-розвантажувальних роботах типовими ситуаціями, при яких відбуваються нещасні випадки, є перевищення допустимої вантажопідйомності пристрою, застосування саморобних, без випробування на вантажопідйомність механізмів і машин, порушення правил при роботі механізмів в охоронній зоні повітряних ліній (ПЛ), правил стропування, укладання труб, лісу, проведення робіт вручну, робіт з тарою.

Для організації безпечних ВРР передбачена класифікація вантажів не тільки за ступенем їх небезпеки, а й за масою. За ступенем небезпеки розрізняють дев'ять класів вантажів (ДСТ 19433-81); за масою - три категорії:

І - вантажі (одне місце) масою менше 80 кг, включаючи дрібно-штучні й сипкі;

П - вантажі масою від 80 до 500 кг,

Ш - вантажі масою понад 500 кг.

Чоловіку дозволяється виконувати ВРР при масі вантажу до 50 кг, жінці - до 7 кг, підліткам чоловічої статі - до 16 кг. Піднімання і переміщення вантажу масою понад 50 кг проводять за допомогою механізмів і приладів. Роботи з небезпечними й особливо небезпечними вантажами виконують особи, що пройшли спеціальне навчання; інструктаж цих осіб повторюється через кожні 3 місяці.

Для безпечної експлуатації виробничої тари необхідно:

• утримувати тару в справному стані;

• переміщати її вантажопідіймальними кранами відповідно до вимог "Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" і ПУЕ;

• переміщати тару за допомогою інших засобів механізації відповідно до вимог ДСТу 12.3.010-82 і ПУЕ;

• організовувати і проводити технічний огляд тари з веденням відповідного журналу;

• вести контроль стану площадок для штабелювання тари;

Часто при ВРР використовують покаті. У цьому випадку необхідно дотримуватися ряду умов. Так, кут нахилу покатів не має перевищувати 30°, відстань між покатами приймається такою, щоб труби чи колоди виступали за похилі не більш ніж на 1 м. Варто також передбачати пристрій, що запобігає зворотному скочуванню вантажу.

При ВРР до управління вантажопідйомними механізмами (лебідками, домкратами, підйомниками і кранами) допускаються особи, старші 18 років, що мають відповідні документи та обов'язково виконують "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" та "Інструкцію по безпечному проведенню робіт з переміщення вантажів стріловими і пересувними кранами й автонавантажувачами". Для створення безпечних умов роботи вантажопідйомних пристроїв і механізмів необхідно, насамперед, забезпечити міцне захоплення вантажу, що виключає його зісковзування і падіння. Для цього застосовують спеціальні гаки з запобіжними пристроями (замки, засувки, карабіни тощо). Для підйому і переміщення великогабаритних і довгомірних вантажів застосовують стропи і траверси.

Санітарно побутове обслуговування на будівельному майданчику

При розміщенні на будівельному майданчику тимчасових санітарно-побутових приміщень керуються рекомендаціями державних стандартів, де наказано:

передбачати найкоротші відстані до робочого місця (до 500 м);

створити сприятливі умови для природного освітлення, вибрати добре дренувальні місця розміщення, віддалені від місць з несприятливим санітарним впливом;

передбачити підведення мереж водопроводу, каналізації, електропостачання та опалення;

врахувати вимоги пожежної безпеки.

Електробезпека в умовах будівельного майданчика

Улаштування і експлуатація електроустановок повинні здійснюватися відповідно до вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), міжгалузевих правил з охорони праці при експлуатації електроустановок, правил експлуатації електроустановок споживачів. Улаштування і технічне обслуговування тимчасових і постійних електричних мереж на виробничій території слід здійснювати силами персоналу, що має відповідну кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Перша допомога при травмуваннях, опіках, електротравмах

Основне правило надання першої медичної допомоги при переломах - виконання в першу чергу тих прийомів, від яких залежить збереження життя ураженого: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, а потім накладання стерильної пов'язки на рану і проведення іммобілізації табельними чипідручними засобами.

Основна мета іммобілізації - досягнення нерухомості кісток у місці перелому. При цьому зменшується болю, що сприяє попередження травматичного шоку. Нерухомість на місці перелому забезпечують накладенням спеціальних шин або підручними засобами шляхом фіксації двох сусідніх суглобів (вище і нижче місця перелому). Така іммобілізація називається транспортною.

У випадках коли в ураженого є переломи кількох кісток, першу медичну допомогу надають у такій послідовності: зупиняють кровотеча, накладають стерильні пов'язки на рани, вводять протибольову засіб і виробляють іммобілізацію спочатку найбільш небезпечних для життя, а потім інших переломів.

При термічних і електричних опіках першого ступеня після ліквідації впливу на тіло людини небезпечного фактора (вогню, гарячої поверхні, гарячих рідин, газу або пари) уражені ділянки тіла слід поливати струменем холодної води або обкласти снігом на 15-20 хв. це зменшує біль і запобігає набряку тканин.

Щоб уникнути зараження при наданні допомоги потерпілому, не можна торкатися руками обпалених ділянок або змащувати їх мазями (жирами, оліями, вазеліном), присипати питною содою, крохмалем. Не можна також проколювати міхури і видаляти сторонні частки, що пристали до обпаленого місця (мастику, каніфоль, смолисті речовини), тому що, видаляючи їх, легко можна зняти обпалену шкіру і тим самим створити сприятливі умови для зараження рани.

Не можна зривати одяг і взуття з обпаленого місця. їх необхідно розрізати ножицями або ножем, а потім обережно зняти. Якщо обгорілі шматки одягу прилипли до шкіри, то поверх накладають стерильну пов'язку і направляють потерпілого в лікувальну установу.

При важких і великих опіках потерпілого загортають у чисте простирадло або тканину, не роздягаючи, укривають якомога тепліше, дають одну-дві пігулки анальгіну або амидопирину, теплий чай, створюють спокій до прибуття лікаря. Обпалену людину закривають стерильною марлею.

При опіку електричною дугою і поразці електричним струмом постраждалого (незалежно від площі опіку) варто доставити в лікувальну установу, тому що він має перебувати під постійним лікарським наглядом. При таких опіках зупинка серця може настати через кілька годин або навіть доби з моменту травми.

можливо атмосферний електрику (блискавка).

Першою допомогою при електротравмі є звільнення потерпілого від дії електричного струму. Для цього потрібно вимкнути рубильник або запобіжник, перерізати дроти або відкинути їх за допомогою дерев'яної палиці. Якщо нереально прибрати джерело струму, потрібно відтягнути потерпілого в надійне місце. Струм побутової мережі володіє «приморожують дією». Це означає, що при його дії на м'язи, мускулатура згиначів стискається сильніше, ніж розгиначів. Цим пояснюється те, що потерпілий не може випустити з рук джерело струму

Пожежна безпека на будівельному майданчику

Роботодавець зобов’язаний призначити особу, яка повинна забезпечувати виконання правил пожежної безпеки на будівельному майданчику.

Працівники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження протипожежного інструктажу (згідно з НАПБ Б.02.005), а при зміні специфіки роботи — після проходження відповідного навчання.

Залежно від особливостей виробництва, будівельного майданчика, розмірів і умов експлуатації приміщень, наявного обладнання і кількості робочих місць, а також максимально можливої чисельності присутніх людей необхідно передбачити належну кількість первинних засобів пожеже гасіння.

На будівельному генеральному плані повинна бути визначена схема транспортних шляхів, місце знаходження водо джерел, засобів пожеже гасіння та зв’язку.

До всіх будівель і споруд будівельного майданчика, у тому числі – об’єктів прилеглої забудови, майданчиків складування матеріалів тощо має бути вільний доступ, а протипожежні розриви між ними повинні відповідати вимогам будівельних норм.

Шляхи евакуації повинні бути вільними від сторонніх предметів і являти собою якнайкоротший шлях до безпечного місця.

Евакуаційні виходи, шляхи евакуації повинні мати позначення з використанням знаків пожежної безпеки за ДСТУ ISO 6309.

Двері евакуаційних виходів повинні закриватися так, щоб кожна особа у випадку аварії могла відкрити їх легко, без затримки, без ключа.

Шляхи евакуації, в яких необхідне освітлення, повинні бути оснащені автоматичним аварійними джерелами світла на випадок аварії в системі освітлення.