Характеристика програмно-цільового методу формування бюджету

Програмно-цільовий метод формування бюджету-це планування бюджету на середньострокову перспективу та перехід від контролю за цільовим використанням бюджетних коштів до контролю за фактичними результатами реалізації бюджетних програм.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає формування та виконання бюджету відповідно до бюджетних програм головних розпорядників бюджетних коштів.

Бюджетні програми –це основа для складання кошторису та бюджетних запиту

Бюджетна програма визначається головними розпорядниками бюджетних коштів.

Обов’язковою умовою бюджетних програми є паспорт бюджетної програми.він розробляеться та затверджуеться головним розпорядником бюджетних коштів спільно з мін фіном. Оцінка ефективності бедж програми базуеться на результативних показниках які розробляються головними розпорядниками бедж коштів.

Необхідна інформація для розрахунку результативних показників міститься в:

Бюджетних запитах, кошторисах та звітах про їх виконання, в паспортах бюджетних програм.

Відповідальними виконавцями можуть бути:головний розпорядник бедж коштів, та розпорядник коштів нижчого рівня.

Результативні показники оцінки ефективності бедж програми є підставою для внесення в установленому порядку:

-змін до бюджетних призначень поточного року

-відповідних пропозицій до проекту бюджету на планові та на наступні за плановим 2 періоди

-зупинення реалізації відповідних бедж програм

11. бюджетні запити розпорядників коштів та їх значення у системі бедж планування

Бюджетний запит-це це документ підготовлений розпорядником бедж коштів який містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бедж коштів необхідних для його діяльності на наступний бедж період

Мета складання бедж запиту-це обґрунтування потреби в бедж ресурсах на реалізацію бедж програми та їх збалансування запланованим максимально-можливим соц.-ек результатами

Для підготовки пропозицій до проекту закону про ДБУ мін фін розробляе та доводить до головних розпорядників бедж коштів інструкції з підготовки бедж запитів. Вони запроваджують фінансові та інші обмеження які зобов’язані дотримуватись у процесі складання бюдж запитів.

Бюдж запити складають головні розпорядники бюдж коштів та подають їх місцевим фін органам. при плануванні бедж запиту враховують першочерговість фінансування захищених статей бюджету.

Розроблені та подані в установленому порядку бедж запити головних розпорядників коштів аналізується мін фіном на предмет їх відповідності мети та ефективності викор бедж коштів.

Мін фін приймае рішення про включення узгоджених показників бедж запиту до проекту держ бюджету перед поданням його на розгляд до КМУ. При порушені строків подання бедж запиту фін органи мають право скласти протокол про бедж правопорушення і застосувати відповідні стягнення до голоного розпорядника бедж коштів. У бедж запиті містяться така інформація:

-прогнозований обсяг бедж ресурсів необхідних для діяльності головного розпорядника бедж коштів за джерелами формування

-показники видатків за мережею штатами і контрагентами головного розпорядника

-структура видатків у розпорядника бедж оштів на оплату праці.

12. бюджетне планування на мікроекономічному рівні.

Основою бедж планування на мікроек рівні є кошторис. Визначення обсягів видатків за кожною статею кошторису здійснюється на базі 2-х основних елементів.:

1) оперативно сітьових показників та встановлених норм та нормативів. Оперативно-сітьові показники-це показники які відображають діяльність бедж установи та покладені в основу кошторисних розрахунків.

Оперативно-сітьові показники под. на:-основні-характерезують функціональні призначеня установи, -похідні-деталізують ф-ції реалізації її діяльності.

2) норми та нормативи-це показники к-сного вираження матеріальних трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних благ певної розрахункової одиниці

за характером встановлення норми та нормативи под6

-обовязкові-встановлюються урядом або за його доручнням міністерствами, відомствами і неможе бути змінено

-факультативні-визнач фін органами і характеризують середні витрати ресурсів на розрах одиницю

-формування доходної частини спец фонди проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків які визначаються за всіма джередами доходів

В основу цих розрахунків лежать показники

-обсяг надання платних послуг та інші розрах показники та розмір плати в розрах на 1 показника який повинен встановлюватися відповідно до законодавства.

До кошторису та плану асигнувань загального фонду можуть вноситися зміни у разі:

-внесення змін до закону про ДБУ

-прийняття нормативного акту про передачу повноважень та бедж асигнувань одного розпорядника іншому

-прийняття рішення про скорочення видатків аг фонду бюджету в цілому на рік.

13.Особливості планування та прогнозування доходів та видатків бюджету.

Планування доходів та інших обов’язкових платежів це основа для своєчасного та обґрунтованого складання бюджетів.

Воно базується на чинному законодавстві, що регламентує його стягнення. Основними елементами механізму обчислення доходів бюджету є база оподаткування та ставка податку. Метою планування доходів бюджетів, що здійснюється фінансовими органами, є визначення реального обсягу ресурсів бюджету для здійснення необхідних витрат.

Прогноз надходжень доходів бюджету базується на макроекономічних показниках розвитку країни, провідних галузей економіки країни, конкретних регіонів.

Звітні дані про фактичні щомісячні надходження всіх видів податків за бюджетною класифікацією, що враховуються при розрахунках на прогнозний період, надають фінансовим органам державні податкові адміністрації.

Головна мета прогнозування доходів - визначення реального обсягу надходжень, який може отримати місцевий бюджет для виконання запланованих програм, заходів зокрема на середньострокову перспективу.

Від якості прогнозування та точного встановлення планових показників доходної частини бюджету залежить повнота і своєчасність виконання бюджетних зобов'язань.

Для прогнозування доходів необхідно:

ü визначити джерела доходів, по яких будуть складатися прогнози;

ü зібрати фактичні дані по кожному джерелу доходів принаймні за 5 останніх років; опис джерела доходу, його законодавчої та нормативної бази;

ü визначити базу оподаткування та рівень оподаткування (ставки) за кожним із видів доходних джерел з урахуванням законодавчих змін;

ü вибрати найбільш оптимальну з огляду на зрозумілість, простоту застосування та точність методику прогнозування.

Призначення прогнозування видатків полягає в оцінці різних і найбільш вірогідних варіантів напрямів використання ресурсів бюджету. Аналіз таких варіантів створює основу для вибору цілей, які є орієнтиром при розробці бюджету.

14. Порядок планування доходної частини державного і місцевих бюджетів.

Правове обґрунтування формування доходів державного і місцевих бюджетів сьогодні визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом, Податковим кодексом Законами "Про місцеве самоврядування в Україні", і іншими законодавчими актами щодо зарахування дохідних джерел.

Для планування доходів необхідно визначити джерела доходів; зібрати фактичні дані за кожним джерелом доходів принаймні за три останні роки; визначити основу для планування (виключити відшкодування, переплати та інше); врахувати фактори, що впливають на доходи (недоїмка по платежах до бюджету, податкові пільги та ін.).

Державний бюджет формується за програмно - цільовим методом. Видатки плануються за програмною класифікацією. Державні програми, які фінансуються за рахунок Державного бюджету та плануються як довгострокові державні програми, мають отримати паспорт бюджетної програми. Паспорти бюджетних програм складають усі головні розпорядники за кожною бюджетною програмою.

У місцевих бюджетах видатки плануються за функціональною класифікацією, тобто враховуються функції. З виконанням яких пов’язані видатки (освіта, охорона здоров’я, культура). Усі видатки плануються за головними розпорядниками бюджетних коштів, що відображає відомча класифікація видатків бюджету.

Планування місцевих бюджетів здійснюється з урахуванням таких основних факторів:

ü основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, схвалених відповідною постановою Верховної Ради України;

ü доведених Міністерством фінансів України особливостей складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період;

ü основних напрямів соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

ü планів інвестиційного розвитку відповідної території;

ü аналізу виконання відповідного місцевого бюджету за попередні роки та очікуваного виконання в поточному бюджетному періоді.

ü бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів;

ü отриманих від Міністерства фінансів України розрахунків прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методики їх визначення, організаційно-методологічних вимог щодо складання проектів місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів України доводить місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних місцевих рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період, узгоджені з Основними напрямами бюджетної політики на відповідний період.

Для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників місцеві виконавчі органи влади надають Міністерству фінансів України проекти місцевих бюджетів на наступний рік з обґрунтуваннями і поясненнями у розрізі обласних бюджетів, бюджетів міст обласного значення та бюджетів районів.

15. Формульний розрахунок доходів місцевих бюджетів.

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до Бюджетного кодексу України та поділяються на дві групи: доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Обсяг першої групи доходів розраховується Міністерством фінансів України на основі формульного підходу до формування місцевих бюджетів згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1149 «Про деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів». [1]

Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів по кошику № 1 здійснюється шляхом застосуванням індексу відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Індекс відносної податкоспроможності відповідної адміністративно-територіальної одиниці - визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів (обов'язкових платежів) до таких бюджетів за три останні бюджетні періоди (базовий період), що передують рокові, в якому формуються показники бюджету на планований бюджетний період.

Одночасно з цим розрахунок обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами здійснюється і на підставі прогнозу обсягу доходів бюджету, визначеного з врахуванням основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку на плановий бюджетний період, що надаються відповідними економічними підрозділами місцевих рад. За цією ж методикою обраховуються і власні доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів та вилучення (кошик № 2). У розрахунках доходних джерел місцевих бюджетів враховуються: база оподаткування: фонд оплати праці (податок з доходів фізичних осіб), площа землі та її грошова оцінка (плата за землю) тощо; ставки податку або рівень оподаткування; надані пільги, звільнення, рівень сплати податків, обсяги негрошових операцій, вплив заходів на зменшення податкової недоїмки; інші фактори. Розрахунок прогнозованого обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами (RDizak), проводиться у межах прогнозованого обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на планований бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці за такою формулою:

RDizak = (Ki5 x Ni3 x Du5) / Nu3, (3.1)

де Ki5 - індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці (з чотирма знаками після коми. Du5 - прогнозований обсяг доходів, закріплених за всіма місцевими бюджетами на планований бюджетний період; Nu1, Nu2, Nu3, Ni1, Ni2, Ni3 - чисельність наявного населення України та адміністративно-територіальної одиниці за відповідний рік базового періоду (станом на 1 січня року, що настає за базовим).

16. Порядок планування видаткової частини місцевих бюджетів.

Для планування видатків місцевих бюджетів необхідний прогнозний обсяг

ü доходів бюджету на плановий рік та середньострокову перспективу.

ü міжбюджетних трансфертів, які є складовою доходної частини місцевих бюджетів. Видатки місцевих бюджетів можна розподілити на три частини: 1 Видатки на виконання делегованих повноважень — тобто це видатки, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів; 2 Видатки на виконання власних повноважень — такі видатки не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів; 3 Кошти, що передаються з бюджету одного рівня до іншог

При плануванні видатків місцевих бюджетів необхідно враховувати зміни різноманітних макроекономічних факторів: темп економічного росту внутрішнього валового продукту, рівень цін (індекс споживчих цін, індекс цін виробників); обмінний курс гривні; рівень безробіття; відсоткові ставки; грошові доходи населення; індекс реальної зарплати робітників та службовців.

Планування видатків місцевих бюджетів залежить від рівня місцевого бюджету; особливостей інфраструктури; фінансових можливостей адміністративно-територіальної одиниці, участі адміністративно-територіальної одиниці в загальнодержавних, регіональних програмах; необхідності вирішення актуальних місцевих проблем та інших факторів. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості відображає потребу в гарантованих послугах і обмежений обсягом наявних ресурсів для задоволення цих потреб. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - гарантований державою в межах наявних бюджетних коштів рівень фінансового забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів; Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається діленням загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість населення чи споживачів гарантованих послуг тощо.

Фінансові нормативи застосовуються при плануванні для таких видів видатків бюджету:— державне управління (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці та на одну нормативну штатну одиницю);— освіта (на одного користувача послуги), з диференціацією для різних типів закладів;— охорона здоров'я (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці);— соціальний захист і соціальне забезпечення (на одного користувача послуги);— культура і мистецтво (на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці);— фізична культура і. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання гарантованих послуг залежно від: 1) кількості населення та споживачів гарантованих послуг; 2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів бюджетної забезпече­ності визначені так:— з розрахунку на з розрахунку на одну особу — для галузей: державного управ­ління, охорони здоров'я, культури і мистецтва, фізичної культури і спорту,