Грн за 1 год

Годинні тарифні ставки розраховуються, виходячи з мінімального гарантованого розміру тарифної ставки робітника I-го розряду, середньомісячної норми тривалості робочого часу на плановий рік (166,3 год. у 2011 р.) при 40-годинному робочому тижні та коефіцієнтів між-розрядних співвідношень.

Приклад. Розрахунок годинної тарифної ставки працівника I розряду на ручних роботах в тваринництві:

на період з 01.01.2011 - 31.03.2011: 941: 166,3 × 1,16 = 6,56грн;

на період з 01.04.2011 - 30.09.2011: 960: 166,3 × 1,16 = 6,70грн;

і т. д.

Приклад. Розрахунок годинної тарифної ставки працівника I розряду на механізованих в тваринництві:

на період з 01.01.2011 - 31.03.2011: 941: 166,3 × 1,17 = 6,62грн;

на період з 01.04.2011 - 30.09.2011: 960: 166,3 × 1,17 = 6,75грн;

і т. д.

Оскільки протягом року розмір мінімальної заробітної плати, як правило, міняється декілька разів, то, відповідно, змінюються й розміри тарифних ставок. Дана обставина значно ускладнює розрахунки по визначенню планового фонду оплати праці. Цього можна уникнути, якщо обчислити середньозважену тарифну ставку на рік. У нашому випадку вона складе 5,79грн:

(941грн×3міс.+960грн×6міс.+985грн×2міс.+1004грн×1міс.):12міс.):166,3год.

Слід, проте, наголосити, що такий методологічний підхід може бути

застосований тільки у випадку планування річного фонду оплати праці, але ніяк не при нарахуванні заробітної плати працівникам.

Виділяється три групи сільгосппідприємств з оплати праці працівників, зайнятих на механізованих роботах в рослинництві, земляних і дорожніх роботах. Миколаївська область віднесена до I групи.

Таблиця 37

Розрахунок планового річного фонду оплати праці працівників

*Підприємства, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок відрахування на соціальні заходи не планують.

Перше, що необхідно зробити, це встановити тарифні розряди для працівників, оплата праці яких буде здійснюватися за погодинними тарифними

ставками (доярки,скотарі, працівники на підвезенні і роздаванні кормів) і тарифні розряди, за якими будуть встановлені розміри місячних посадових окладів - для решти категорій працівників. Це досить трудомістка і складна за виконанням робота. Тому для вирішення цього питання в курсовому проекті рекомендується або скористатися конкретними матеріалами підприємства, або виходити з наступного: роботи, що виконуються доярками, скотарями і працівниками на підвезенні і роздаванні кормів оплачуються по 5-му тарифному розряду; місячний посадовий оклад техніка-осіменатора і завідувача ферми обчислюється за 5-м тарифним розрядом; сторожа, лаборанта і обліковця - за 3-м; ветеринарного санітара і решти працівників - за 4-м.

Завдання 8 (ауд.-2год., самост.-4год.). Планування інших витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції

Порядок та методика виконання

У відповідності з Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств витрати на виробництво продукції тваринництва групуються за статтями, примірний перелік яких наводиться нижче:

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- паливо та мастильні матеріали;

- засоби захисту тварин;

- корми;

- роботи та послуги;

- витрати на ремонт необоротних активів;

- інші витрати на утримання основних засобів;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Розрахунки планової суми витрат і обчислення собівартості продукції скотарства проводяться за зразком таблиці №33 «Виробництво і собівартість продукції тваринництва» розраху­нкових таблиць по складанню бізнес-плану розвитку сільськогосподарського підприємства (додаток Б.26).

Розуміння сутнісного змісту статтей витрат на виробництво продукції тваринництва забезпечує наступна інформація.

Ви­трати на оплату п раці відображають на підставі даних форми «Розрахунок чисельності працівників і фонду оплати праці» розрахункових таблиць. Прямі витрати на оплату праці включають оплату праці операторів машинного доїння (доя­рок), скотарів, телятниць, свинарів, чабанів, птахівниць, слюсарів-наладчиків та інших працівників, зайнятих безпосередньо обслу­говуванням конкретного виду або групи тварин і птиці. Оплату праці працівників кормокухонь, кормоцехів планують у формі «Со­бівартість і реалізація продукції (послуг) допоміжних і обслуговую­чих виробництв» бізнес-плану або у формі «Виробництво і кальку­ляція собівартості продукції допоміжних і обслуговуючих вироб­ництв» розрахункових таблиць.

Відрахування на соціальні заходи планують тільки ті підприємства, які не сплачують фіксований сільськогосподарський податок.

Вартість палива, використаного на виконання техноло­гічних операцій з

обслуговування відповідних видів і груп тварин, відображають у статті «Паливо і мастильні матеріали». Кількість використаного на ці цілі палива оцінюють за комплекс­ною ціною, яка включає і вартість мастильних матеріалів.

Витрати на засоби захисту тварин включають вартість передбачених для використання біопрепаратів, медикаме­нтів, засобів для дезінфекцій та перев'язки, інструментів, що будуть куплені за кошти підприємства, а також витрати на застосування зазначених засобів захисту тварин. З урахуванням їх кількості і цін придбання розробляють річні норми витрат на одну середньорічну голову за видами тварин і птиці. Вартість біопрепаратів, ліків, дезінфікуючих засобів, які будуть придбані за рахунок асигнувань із бюджету, в цю статтю не включають.

Вартість кормів, попередньо розрахована у формі «Потреба і вартість кормів на плановий рік» розрахункових таблиць відобра­жається у статті «Корми». На цю статтю відносять також витрати на приготування кормів у кормоцехах та кормокухнях. Вартість кормів безпосередньо планують на відповідні види і групи тварин або роз­поділяють між ними пропорційно масі кормів, які будуть згодовані в плановому році. Витрати з транспортування кормів з місць постій­ного зберігання до кормоцехів та кормокухонь або безпосередньо на ферму відносять на відповідні статті витрат (оплата праці, паливо і мастильні матеріали тощо).

Витрати на роботи і послуги власних допоміжних виро­бництв та вартість послуг виробничого характеру, нада­них сторонніми підприємствами і організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включають до інших статей) відображу­ються у графі «Роботи і послуги».

До складу цієї статті включають вартість послуг власного та за­лученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту щодо переміщення виробничих запасів (кормів, підстилки, палива та ін.) з центральних складів, складів виробничих підрозділів підприємст­ва та інших місць постійного зберігання до ферм та літніх таборів. Ці витрати відносять на окремі об'єкти планування, виходячи з від­повідних обсягів робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів (в тон­но-кілометрах, умовних еталонних гектарах, коне-днях).

Вартість електро-, тепло-, водо- та газопостачання ви­значають з включенням до неї відповідно вартості електричної, те­плової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених на власному підприємстві. До цієї статті включають також витрати на утримання холодильних установок і камер, на замороження, охоло­дження та зберігання продукції. В цій графі планують витрати на оплату послуг станцій з штучного осіменіння тварин, ветеринарно-санітарних станцій, лабораторій та інших сторонніх підприємств і організацій, що надають підприємству послуги, пов'язані з вироб­ництвом продукції тваринництва.

Для об'єктів планування витрат у тваринництві встановлю­ють натуральні нормативи обсягів робіт і послуг усіх обслуговую­чих виробництв у розрахунку на 1 голову тварин чи 100 голів птиці. Так, на транспортних роботах норматив визначають виходя­чи з витрат кормів та інших технологічних матеріалів при певній продуктивності, повторності і середній відстані перевезень; норма­тив витрат електроенергії - на основі потужності і часу роботи еле­ктродвигунів і електроустаткування або питомих витрат електро­енергії на одиницю продукції (робіт) чи їх планових обсягів. Суму витрат на роботи і послуги обслуговуючих підприємств обчислюють множенням натуральних нормативів робіт і послуг на їх планову собівартість, а щодо послуг сторонніх підприємств і організацій - на ціну за одиницю цих послуг.

Стаття «Витрати на ремонт основних засобів» включає:

- суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та ін­ших матеріалів, призначених для поточного ремонту основних засо­бів, у тому числі вартість палива та мастильних матеріалів, які бу­дуть використані на ремонт та обкатку машин після ремонту;

- вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільсько­господарських машин та обладнання;

- витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин.

«Інші витрати на утримання основних засобів» відображає суми, які будуть використані на утримання основних засобів безпосередньо у конкретному виробництві. До складу цих витрат відносять:

- витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує основні за­соби (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих безпосередньо у технологічному процесі виробництва сільськогоспо­дарської продукції), механіків, охоронців місць зберігання техніки тощо;

- амортизаційні відрахування, прямо віднесені на певні об'єкти планування витрат.

Витрати на утримання основних засобів, що використовують у тваринництві, переважно відносять прямо на відповідні види і групи тварин та птиці. При утриманні у тваринницькому приміщен­ні кількох груп тварин витрати на його утримання розподіляють між цими групами пропорційно площі, що займає кожна група.

Ця стаття включає різницю між первісною вартістю та виручкою від реалізації вибракуваних тварин основного стада з наступним віднесенням цієї суми на витрати з виробництва відповідної проду­кції (молоко, вовна тощо).

Стаття «Інші витрати» об'єднує витрати, прямо пов'язані з виробництвом певної продукції і не включені до жодної з вищенаведених статей, а саме:

- вартість спецодягу та спецвзуття, що видають працівникам, зайнятим доглядом за худобою або птицею (за винятком вартості спецодягу, який видають ветеринарним працівникам та охоронцям), а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

- вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

- витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, ва­ртість сперми, оплата праці техніка штучного осіменіння тощо);

- витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших некапітальних споруд для тварин; ці витрати облі­ковують у складі витрат майбутніх періодів, а на собівартість про­дукції відносять рівними частинами впродовж терміну використан­ня зазначених споруд, який встановлює комісія з прийняття відпо­відного об'єкта в експлуатацію;

- платежі за страхування майна, тварин, а також окремих кате­горій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я у випадках, передбачених законо­давством;

- інші витрати, що включаються у собівартість продукції, не віднесені до інших статей витрат; ці витрати, як правило, безпосе­редньо відносять на відповідні види та групи тварин (обгороджу­вання ферм, обладнання дезбар'єрів, санпропускників та інших об'єктів, пов'язаних із санітарно-ветеринарними заходами).

Витрати за цією статтею попередньо визначають у формі «Інші витрати з тваринництва» розрахункових таблиць.

Витрати на знос спецодягу планують виходячи з чисельності працівників, що його використовують, норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристосувань на одного праців­ника, строків їх використання та ціни придбання одного комплекту.

Витрати на підстилку планують на основі річної потреби в під­стилкових матеріалах та їхньої середньої вартості, попередньо ви­значеної у формі «Розрахунок середньої вартості кормів у плановому році» розрахункових таблиць. Річну потребу у підстилкових матері­алах визначають виходячи із середньорічного поголів'я і орієнтов­них норм витрат їх на одну голову тварин (додаток Б.7).

Витрати на штучне осіменіння тварин у статті «Інші витрати» планують тільки ті, які реалізовано безпосередньо у господарстві. Витрати на послуги станцій штучного осіменіння планують у статті «Роботи і послуги».

Витрати на будівництво і утримання літніх таборів, загонів, навісів та інших споруд некапітального характеру, а також на обгороджування ферм, обладнання дезбар'єрів, санпропускників та інших об'єктів, пов'язаних із санітарно-ветеринарними заходами, планують на підставі спеціально розроблених кошторисів.

Платежі за страхування майна і тварин визначають згідно з порядком, викладеним у розділі «Розрахунок вартості майна і стра­хових платежів».

Стаття «Загальновиробничі витрати» відображує бригад­ні, на фермі, цехові та загальновиробничі витрати, а саме:

- оплату праці працівників апарату управління;

- орендну плату;

- амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточ­ний ремонт основних засобів загального призначення;

- витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки;

- витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи;

- витрати на утримання польових станів;

- інші витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням ви­робництва в окремих підрозділах та галузях підприємства.

Загальновиробничі витрати в тваринництві розподіля­ють між об'єктами планування пропорційно загальній сумі ви­трат, без вартості кормів, і відносять на собівартість тільки тієї продукції, яку виробляє дана ферма (бригада), цех чи відповідна галузь підприємства.

Об'єктами калькуляції є конкретні види продукції тваринни­цтва. Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва. До побічної продукції відносять гній, пташиний послід, вовну-линьку, щетину, пух,

перо, міражні яйця, масу забитих добових півників яєчних порід тощо.

Вартість гною, одержаного від певної групи тварин, ви­значають виходячи з вартості підстилки та нормативно-розрахункових витрат на його прибирання, транспортування та зберігання в гноєсховищах, а також вартості амортизації та поточ­ного ремонту пристроїв для видалення гною з тваринницьких при­міщень та гноєсховищ.

Кількість гною визначають за нормативами виходу гною на одну голову за рік, які уточнюють відповідно до місцевих конкретних умов (додатки Б. 8; Б. 9).

Собівартість 1 т гною визначають діленням загальної суми витрат, пов'язаних з його виходом, на його фізичну масу.

1) Планування витрат виробництва

На практиці застосовуються різні методи планування витрат на виробництво продукції тваринництва. Найбільш розповсюдженим є нормативний метод, який передбачає використання, розроблених відповідно до конкретних умов підприємства, укрупнених нормативів виробничих витрат по окремих статтях та їх елементах у розрахунку на середньорічну голову худоби або одиницю продукції.

Якщо нормативна база забезпечує можливість такого планування витрат виробництва то проблема вирішується досить просто, а саме: шляхом множення планового середньорічного поголів’я худоби чи запланованого обсягу продукції на відповідні нормативи з наступним додаванням отриманих результатів.

У випадку, коли для виконання завдання обирається нормативний метод планування витрат, розраховується таблиця 38.

Таблиця 38