Програмування ресурсної врожайності сільськогосподарських культур

Продовження таблиці 12

рахунок природної родючості ґрунтів та приросту, одержаного від внесення мінеральних і органічних добрив. Для розрахунку пропонується формула

Вр = БЦ + Км х Ом + Ко х Оо, (7)

де Вр - нормативна ресурсна врожайність, ц з 1га; Б – бонітет ґрунтів, балів; Ц - ціна 1 бала, ц (кг); Км - кількість внесених мінеральних добрив, ц д.р.; Ом – окупність 1ц д.р. мінеральних добрив; Ко - кількість внесених органічних добрив, т; Оо - окупність 1т органічних добрив.

Для проведення розрахунків необхідно знати: розміщення і площу посіву культур в полях сівозмін; кількість органічних та мінеральних добрив, що будуть внесені під ці культури; картограми забезпеченості ґрунтів рухомими формами поживних речовин; попередники. Послідовність визначення ресурсної врожайності культур за цим методом наведено в таблиці 12.

Після визначення рівня планової врожайності з використанням різних методів рекомендується провести її уточнення шляхом порівняння з врожайністю, отриманою на сортодільницях, у передових господарствах зони тощо (табл. 13).

Уточнені дані заносяться в бізнес-план розвитку підприємства.

Таблиця 13

Уточнення рівня планової урожайності шляхом порівняння розрахункових і фактичних даних, ц з 1га

Примітка. Врожайність культур, по яких не намічаються заходи, спрямовані на її підвищення, планується на рівні, досягнутому за останні 3-5 років з наступним збільшенням на 3-5%.

Завдання 5 (самост.-1год.). Планування врожайності плодових багаторічних насаджень.

При плануванні врожайності плодових багаторічних насаджень перш за все слід встановити чи мала місце періодичність плодоношення садів (особливо зерняткових). Свідченням цього є систематичне перевищення максимального рівня врожайності над мінімальним не менше ніж на 35-40%. Для таких господарств планова врожайність визначається з урахуванням досягнутого рівня за останні 4 або 6 років (парне число років - обов’язкове). При цьому виділяються врожайні та неврожайні планові роки.

У господарствах, де одержують стабільні врожаї плодів у процесі проведення розрахунків можна використовувати дані і за непарне число років. А зважаючи на те, що площа плодових насаджень протягом тривалого часу, як правило незмінна, при визначенні середнього рівня врожайності можна обмежитись і розрахунком її середньоарифметичної величини.

На перспективу необхідно корегувати врожайність з урахуванням намічуваного запровадження інтенсивних факторів, а в молодих садах ще й щорічного природного приросту врожайності за рахунок біологічних особливостей багаторічних насаджень.

Розрахунки по визначенню рівня планової врожайності плодів зерняткових насаджень (на врожайний та неврожайний роки) виконуються по формулі:

, (8)

де Y- плановий рівень врожайності плодів на врожайний або неврожайний рік, ц з 1га;

..Yi - фактична врожайність плодів у врожайний або маловрожайний рік, ц з 1га;

- приріст врожайності за рахунок інтенсивних факторів або біологічна прибавка врожаю в молодому саду, ц з 1га;

n - число років, за які проводяться розрахунки.

Отримані дані заносяться в бізнес-план розвитку підприємства.

1.3. Планування посівних площ сільськогосподарських культур.

Вдосконалення й впровадження у виробництво оптимальної структури посівних площ є важливим резервом збільшення валових зборів продукції рослинництва і не потребує великих витрат.

Останнім часом, у зв’язку з розвитком ринкових відносин на селі, стало типовим явище нехтування сівозмінами і вирощування сільськогосподарських культур із грубим порушенням вимог їхнього чергування або навіть у беззмінних посівах. Це, здебільшого, пов’язано з кон’юнктурою ринку, яка вимагає виробництва у першу чергу «прибуткових» сільгоспкультур (зернових, соняшнику) за будь-яких умов.

Надмірне збільшення посівних площ цих культур так само, як і зменшення, приводить до зниження їх валових зборів. Дослідження вчених і практика господарств останніх років засвідчують, що на півдні України у структурі посівних площ зерновий клин доцільно підтримувати на рівні 60% землі в обробітку. Причому найвищий валовий збір зерна досягається при 40%-му насиченні сівозміни озимою пшеницею. Більш висока насиченість посівних площ зерновими культурами і озимою пшеницею можлива лише за умови збільшення у складі попередників відсотка парів.

Структура посівних площ у спеціалізованих господарствах повинна відповідати їх виробничому напряму (додаток А.22). У відповідності з останніми рекомендаціями науковців у господарствах по виробництву свинини і продукції птиці доцільно вводити сівозміни з 60-65 % зернових, 10-15% - технічних і 15-20% кормових. У господарствах, які займаються вирощуванням насіння олійних культур і виробництвом тваринницької продукції під зернові слід відводити 55-60%, технічні - 10-20%, кормові - 20-25% посівних площ.

При зернофуражній спеціалізації фермерських господарств можлива така сівозміна: 1 – чорний пар; 2 – озима пшениця; 3 – ярий ячмінь (0,5), кукурудза на зерно (0,5). Соняшник у такій сівозміні вирощують через одну ротацію, щоб період повернення його на попереднє місце складав 8 років. У господарствах, які застосовують технологію вирощування соняшника з коротким терміном повернення на попереднє місце, можлива така схема сівозміни: 1 – чорний пар (горох); 2–озима пшениця; 3–соняшник; 4–ярий ячмінь; 5–кукурудза на зерно (сорго харчове). Залежно від напрямку спеціалізації можливі й інші схеми сівозмін.

Завдання 1 (ауд.-2год., самост.-1год.). Планування площ і розміщення культур у сівозмінах.

1. Обчислити загальну посівну площу підприємства.

2. Обґрунтувати планову структуру посівів.

3. Розмістити культури у сівозмінах.

Структура посівних площ сільськогосподарського підприємства мусить узгоджуватися з напрямом його виробничої діяльності, не порушуючи при цьому науково-обґрунтованого чергування культур у сівозмінах. Обраний варіант структури посівних площ повинен забезпечувати виконання підприємством договірних зобов’язань по реалізації продукції, задовольняти внутрішні потреби в ній (насіння, корми, громадське харчування, натуроплата, орендна плата тощо), позитивно впливати на підвищення врожайності культур і т. ін.

На першому етапі вирішення цієї проблеми слід провести порівняльну економічну оцінку сільськогосподарських культур, насамперед товарних, та вивчити кон’юнктуру ринку. Це дасть змогу визначити пріоритетний вид (види) продукції рослинництва з точки зору економічної доцільності її виробництва та можливостей вигідної реалізації.

На другому етапі необхідно обчислити загальну площу посіву сільськогосподарських культур. З цією метою із площі землі в обробітку виключають площі чистих, чорних і сидеральних парів.

Планування посівних площ окремих культур можна здійснити двома способами.

Перший - передбачає жорстке дотримання запроваджених у господарстві сівозмін та прийнятого чергування культур. У цьому випадку планові посівні площі культур - це сума площ їх посівів згідно ротації культур у сівозмінах на плановий рік. Зайве говорити, що такий спосіб планування не є ринковим, оскільки ніяким чином не враховує кон’юнктуру ринку.

Другий спосіб базується на визначенні планової потреби в окремих видах продукції рослинництва; розрахунках попередніх планових площ культур (діленням планових обсягів продукції на заплановану врожайність відповідної культури); коригуванні розміщення отриманих площ на полях сівозмін.

При визначенні посівних площ окремих культур та однорідних груп культур рекомендується дотримуватися наступної послідовності проведення розрахунків. Спочатку обчислюються попередні площі технічних культур, після цього картоплі та овоче-баштанних культур, потім кормових і, насамкінець, зернових. При цьому слід враховувати рекомендації науки, зональні особливості ведення галузі, можливості господарства по забезпеченню належних умов вирощування обраних культур тощо. Отриманий варіант планових площ включають у систему сівозмін і при потребі корегують їх розміри. Важливо щоб зменшення площ одних видів культур компенсувалося за рахунок збільшення інших - рівнозначних за біологічними ознаками, технологією вирощування, характером використання і т.п. Наприклад, якщо під впливом вимог сівозмін виникла потреба у зменшенні попередньо визначеної площі посіву озимої пшениці, то це зменшення може бути

попередньо визначеної площі посіву озимої пшениці, то це зменшення може бути

компенсоване збільшенням площі посіву озимого ячменю.

Слід мати на увазі, що відхилення скорегованих площ посіву від початкового варіанту їх значень не мусить зумовлювати необхідність внесення значних змін у раніше виконані розрахунки по визначенню потреби у відповідних видах продукції рослинництва. Такий підхід цілком можливий і, як засвідчує досвід, забезпечує необхідне поєднання дотримання вимог сівозмін і ринку.

Вихідні дані та довідкові матеріали:

1. Площа землі в обробітку (дані попередніх розрахунків).

2. Рекомендована структура посівних площ для господарств різної спеціалізації, % (додатки А.22; А.23; А.24).

3. Сівозміни та чергування культур у них (додаток А.25).

Планування обсягів виробництва продукції рослинництва.

Завдання 1 (ауд.-2год.). Планування обсягів і вартості продукції рослинництва.

1. Обчислити плановий валовий збір основної і побічної продукції рослинництва.

2. Розрахувати вартість валової продукції по окремих культурах, їх групах і в цілому по галузі.

При проведенні розрахунків слід враховувати наступні особливості методики визначення валових зборів окремих видів продукції рослинництва.

Зернові і зернобобові культури. Валовий збір зерна показується у масі після доробки, тобто за виключенням не використовуваних відходів та усушки. Саме цей обсяг покликаний забезпечити усі потреби підприємства в зерні.

У валовий збір зернових включається і кукурудза, зібрана в стадії повної стиглості. При цьому враховується вона двома показниками: у фізичній масі качанів і в перерахунку качанів на сухе зерно (зерно базової вологості).

Качани кукурудзи перераховуються у сухе зерно по фактичному відсотку його виходу з качанів (визначається хлібоприймальними пунктами або безпосередньо в господарстві) і з урахуванням базової вологості зерна (14%). Формула розрахунку сухого зерна:

, де (9)

О - маса зерна базової вологості (сухе зерно); М - фізична маса зерна; Вф - фактичний відсоток вологості; Вб - базовий відсоток вологості.

Соняшник та інші олійні культури. Валовий збір обчислюється у масі основної продукції після доробки.

Цукровий буряк. Валовий збір „фабричного буряка” обчислюється у фізичній масі основної продукції. Цукровий буряк, посіяний на корм худобі, також обчислюється у масі основної продукції, але враховується окремо у складі кормових культур.

Картопля та овоче-баштанні культури. Валовий збір обчислюється у фізичній масі основної продукції.

Кормові культури. Валовий збір обчислюється у фізичній масі продукції. Зелена маса сіяних кормових трав і природних кормових угідь, що призначена для виготовлення сінажу, силосу та трав’яного борошна враховується у масі її виробництва в натурі, а обсяги виробництва сінажу, силосу, трав’яного борошна обчислюються за спеціальними коефіцієнтами. Якщо на одній і тій же площі планом намічається декілька покосів, то у валовий збір включається вся продукція, тобто її сума.

Побічна продукція. Обсяги виробництва побічної продукції (соломи, у т.ч. однорічних і багаторічних трав, які вирощуються на насіння; полови; гички; кукурудзиння тощо) обчислюються з урахуванням площ посіву відповідних культур та її „врожайності”. Врожайність побічної продукції з 1га прийнято визначати за співвідношенням маси між основною і побічною продукцією.

Вихідні дані та довідкові матеріали:

1. Планова врожайність та площі посіву сільськогосподарських культур (див. попередні завдання).

2. Відсоток відходів при доробці зерна та соняшнику (як правило, це фактичні дані по господарству у середньому за декілька попередніх років): озима пшениця - 5,5; ячмінь - 5; овес - 4; горох - 4; гречка - 8,5; просо - 3,5; жито - 4; соняшник - 6.

3. Співвідношення між масою основної і побічної продукції (додаток А.26).

4. Порівнянні ціни 2005 року (додаток А.28).

Розрахунки рекомендується провести у таблиці наступної форми:

Таблиця 14