Фактори привабливості ринку та стратегічного становища підприємства

Види кривих життєвого циклу	Þ Традиційна крива охоплює чітко визначені основні фази життя продукту: народження, ріст, зрілість, старість, спад (зняття З виробництва
Þ Класична крива описує популярні продукти, для яких стабільним є збут протягом тривалого часу (поширені продукти харчування).
Þ Крива захоплення описує динамічний ріст попиту на товар і відповідне падіння його популярності (наприклад, продукти харчування імпортного виробництва).
Þ Сезонна крива мас місце у випадку хорошого збуту товару впродовж певного періоду часу.
Þ Крива відновлення описує поведінку товару, який після падіння попиту знову отримав популярність.
Þ Крива провалу характеризує товар, який взагалі не має успіху.
Þ Традиційна крива охоплює чітко визначені основні фази життя продукту: народження, ріст, зрілість, старість, спад (зняття З виробництва
Види кривих життєвого циклу	Þ Традиційна крива охоплює чітко визначені основні фази життя продукту: народження, ріст, зрілість, старість, спад (зняття З виробництва
Þ Класична крива описує популярні продукти, для яких стабільним є збут протягом тривалого часу (поширені продукти харчування).
Þ Крива захоплення описує динамічний ріст попиту на товар і відповідне падіння його популярності (наприклад, продукти харчування імпортного виробництва).
Þ Сезонна крива мас місце у випадку хорошого збуту товару впродовж певного періоду часу.
Þ Крива відновлення описує поведінку товару, який після падіння попиту знову отримав популярність.
Þ Крива провалу характеризує товар, який взагалі не має успіху.
Þ Традиційна крива охоплює чітко визначені основні фази життя продукту: народження, ріст, зрілість, старість, спад (зняття З виробництва

Для кількісної оцінки привабливості ринку та конкурентоспроможності можна скористатися експертними даними в інтервалі від І до 5.Низький рівень відповідає оцінкам 1,2; середній — 3, високий - 4-5.

Підприємства повинні оцінити своє становище по кожному з наведених в таблиці 2.2. параметрів І визначити його з позиції можливих рівнів: низького, середнього, високого. Самооцінка повинна бути максимально об'єктивною. На її основі підприємство визначає своє місце в одному і квадратів матриці «Мак-Кінсі» (рис. 2. 8.).

Як видно з матриці, правий верхній кут означає сприятливі перспективи росту; лівий нижній кут — відсутність реальних можливостей. майбутнього розвитку; становите по діагоналі — нестійке (двояке),обмежений ріст.

Багатопрофільна портфельна модель враховує чимало факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Однак вона не виключає: можливостей суб'єктивної, спотвореної оцінки підприємством своєї позиції. Вона не дає рекомендацій щодо поведінки підприємства на тому чи іншому ринку.

v Модель «Мак-Кінсі 7С» не пропонує готових варіантів Стратегії підприємства, а 6 добрим способом аналізу та оцінки внутрішніх факторів, які впливають на майбутнє підприємства. До цих факторів відносяться: стратегія, сума навичок, спільні цінності, структура організації, системи, співробітники, стиль (рис. 2.9).

Ця модель показує важливість при плануванні враховувати якість роботи, кваліфікацію співробітників тобто навиків; людських підписки, особистих потреб тобто спільних цінностей. Вона визначає послідовність внутрішніх дій організації після визначення стратегії. Система розглядає планування не як процес створення формальних схем, кількісних параметрів, а як продуктивне спілкування (ув'язку інтересів,врахування всіх напрямків діяльності людини на підприємстві).

v Модель комплексного ділового аналізу ПІМС (РІMS ) забезпечує конкретним матеріалом для прийняття стратегічних рішень. Моделі розроблена за результатами узагальнень досвіду великої кількості європейських і американських підприємств. Вона передбачає близько 30 показників діяльності підприємства, які впливають на рівень прибутковості і об'єднані в три групи: конкретна пропозиція бізнесу, характеристика і привабливість ринку, виробнича структура підприємства.

ТЕМА.3 ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

3.1. Сутність, значення і завдання тактичного планування.

3.2. Зміст і структура поточного плану діяльності підприємства.

3.3. Система планових норм і нормативів.

3.3.1 Загальна характеристика планових норм і нормативів.
3.3.2. Трудові нормативи, їх види і призначення.
3.3.3. Матеріальні нормативи, їх види і призначення.
3.3.4. Методи розроблення планових норм і нормативів.

3.4. Система планових показників.

3.5. Інструментарій обґрунтування тактичних планових рішень

Основні поняття: тактика планування, оперативне планування, техніко-економічний план, планові норми і нормативи планові показники, інструментарій планування, творчість, адаптивний пошук, система бухгалтерського обліку, аналіз граничних витрат, норма прибутку на капітал, дисконтування, аналіз чутливості, економічно-математичні методи І моделі.

Основною метою вивчення теми систематизація знань про сутність,
завдання, функції та організацію тактичного планування на підприємстві. і з'ясування вихідних даних, планових показників та інструментарію їх обґрунтування в сучасних умовах господарювання.

СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ ТАКТИЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

* Тактичне планування — це сукупність дій, процедур,господарської політики, спрямованих на досягнення поставлених поточних цілей і завдань. Тактичне планування можна розглядати як засіб реалізації стратегії підприємства, інструмент забезпечення взаємозв'язків цілей з можливостями підприємства, визначення послідовності і способів ефективного їх досягнення, чіткого розподілу завдань між кожним функціональним і лінійним підрозділом підприємства, обумовленим їх місця та ролі в досягненні загальних цілей.

Тактичне планування істотно відрізняється від стратегічного за певними ознаками. Основна відмінність полягає в охопленні сфер впливу. Стратегічне планування справляє ширший і глибший (глобальний) вплив на діяльність підприємства, визначає його успіх в майбутньому. Тактичне - враховує поточну внутрішню і зовнішню ситуацію передбачає необхідні і можливі заходи для того, щоб їх реалізація забезпечила успіх сьогодні та сприяла досягненню стратегнічних цілей і завдань.

Важливим є і часовий аспект відмінності. Стратегічне планування розраховане на тривалу перспективу і його наслідки проявляють ся через певний період часу та впливають на результати діяльності підприємства впродовж тривалого періоду. Тактичне, як правило розраховане на короткий період (до 1 року), конкретизує і доповнює стратегічний план та підлягає оперативному регулюванню.

Стратегічне планування зосереджене, в основному, по вертикальних рівнях управлінської ієрархії і в більшості випадків здійснюється «зверху - вниз». Це означає, що планові орієнтири, стратегічні цілі розробляються на витому рівні управління. Їх виконання передається натактичний рівень управління - керівникам лінійних і функціональних підрозділів в масштабах всього підприємства. На цьому рівні розробляються середньотермінові і поточні плани реалізації стратегії. Таким чином, можна вважати,що тактичне планування зосереджене по горизонтальних рівнях управління. Процеси взаємоув'язки і синхронізації, коригувань планів протікають «знизу - вверх».

Зарубіжна і вітчизняна практика господарювання визначила як найбільш прийнятний для розробки тактичних планів часовий пе ріод в один рік, що відповідає календарному господарському і фінансовому періоду.

Місце тактичного планування в системі планів підприємства означене на рис. 1.2.

Розгорнутою формою тактичного плану є поточний річний техніко-економічний план діяльності підприємства. У вітчизняній практиці господарювання він має різні назви: «промфінплан», «план розвитку підприємства», «план економічного і соціального розвитку підприємства», «річний техніко-економічний план», «поточний план» та ін.

Річний техніко-економічний план с: комплексним документом,який охоплює всі аспекти діяльності підприємства; виробництво і збут,науково-технічний розвиток, соціальну сферу, інвестиційну діяльність, охорону довкілля, зовнішньоекономічні відносини тощо.

Основні завдання річного техніко-економічного плану полягають в забезпеченні виконання стратегічного плану, раціональному використанні наявних на підприємстві ресурсів, своєчасному врахуванні змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі, оперативному контролі за ефективністю управління, деталізації завдань всім підрозділам виробництва.

Поточний річний техніко-економічний план впливає на всі аспекти діяльності підприємства. Добре обґрунтований план ефективно сприяєдосягненню цілей підприємства, а необґрунтований призводить до систематичних порушень графіків випуску продукції, простоїв, понадурочної роботи, проблем з фінансами. Тому поточний річний техніко-економічний план повинен бути цілеспрямованим, реалістичним, досяжним, адресним.

Вітчизняна і світова практика планування свідчить про те, що розробка планіввимагає великої інтелектуальної праці багатьох фахівців:маркетологів,постачальників, трудовиків, інженерів, менеджерів, тощо.

Діяльність підприємства з планування передбачає таку послідовність (рис. 3.1.).

На першому етапі (1) здійснюється безпосередній процес планування, тобто прийняття рішень про мету підприємства, завдання

підрозділів в майбутньому та способи їх досягнення. Результатом процесу планування є система часткових поточних і оперативний
планів та розгорнутий техніко-економічний план (4).

Другий етап пов'язаний з реалізацією планових завдань (2). Результатом цієї реалізації є фактичні показники функціонування підприємства та його підрозділів (5).

На третьому етапі проводиться оцінка результатів, порівнянні фактичних і планових показників. Оцінка причин відхилень, коригування управлінських дій (3). На цьому стані визначаються ефективність господарювання та якість планового процесу в діяльності підприємства.

Процес планування є важливим етапом загальної діяльності підприємства. Процес планування — не проста послідовність операцій з розробки планів і не процедура здійснення в певній послідовності господарських подій. Він вимагає гнучкості та управлінської майстерності, які допускають зміну процедури, якщо управлінські рішення не сприяють досягненню поставлених завдань.

v Процес планування — це неперервний, замкнений цикл процедур з прямим і зворотнім зв'язком. Цілі і завдання формуються ще задовго до початку їх реалізації, однак конкретизуються в процесі виконання плану у вигляді коригувань, уточнень та складання оперативних і календарних планів.

ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПОТОЧНОГО ПЛАНУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

» Техніко-економічний план діяльності підприємства розгорнута програма його виробничої діяльності, спрямована на реалізацію стратегічних цілей за умови оптимального використання ресурсів та створення сприятливих умов для працюючих.

За умов планової економіки план економічного і соціального розвитку підприємства включив такі розділи.

1. План виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг).
2. План технічного розвитку і організації виробництва.

3. Показники підвищення ефективності виробництва.

4. Норми і нормативи.

5. План капітального будівництва.

6. План матеріально-технічного забезпечені.
7 План з праці і заробітної плати.

8. План собівартості продукції, прибутку і рентабельності виробництві

9. Фінансовий план.

10 Фонди економічного стимулювання.

11 План соціального розвитку.

І2. План зовнішньоекономічної діяльності.

13. План заходів і охорони довкілля та раціонального використання
природних ресурсів.

Така структура ниточного плину діяльності була оправдана, оскільки забезпечувала взаємоув'язку всіх напрямків і видів діяльності на підприємстві, кількісну оцінку результатів та визначала ступінь досягнення поставлених цілей і завдань, відповідала вимогам державної та відомчої статистики.

В ринкових умовах господарювання істотно змінилася сама філософія планування, значно скоротилася звітність підприємства перед державою, міністерствами і відомствами. За таких умов підприємства самостійно визначають КІЛЬКІСТЬ розділів плану, їх зміст та механізм складання.

У світовій практиці планування теж не простежується єдиної
структури планів діяльності підприємства. Так,вкраїнах континентальної Європи найчастіше зустрічається наступні структура поточних планів розвитку підприємств;

ü план товарообороту п лан рекламних заходів;

ü план по сировині;

ü виробничий план,

ü план з праці;

ü рух запасів готової продукції;

ü кошторис витрат,

ü кредитний план;

ü план капітальних вкладень;

ü план досліджень і розробок;

ü фінансовий план.

Американські фірми і компанії при складанні поточних планів діяльності дотримуються такої послідовності:

Ø. Загальна політика збуту (способи контролю за ринком, форсування збуту, реклама, канали збуту, організацій збуту, товарна номенклатура).

Ø. Нова продукція (освоения нових видів продукції, фінансові можливості, виробничі потужності, робоча сила).

Ø Загальновиробнича політика (номенклатура та асортимент продукції, виробнича потужність, перепланування використання робочого устаткування, контроль над ходам виробництва).

Ø Загальна кадрова політика (штами, використання персоналу,оцінка виконуваної роботи, набір, оплата праці).

Ø Загальна фінансова політика (інвестиції, комплектування портфелю цінних паперів, розробка бюджету, капітальні витрати, кредити.)

Порівнюючи вищезгадані структури поточного плану діяльності
підприємства можна констатувати що жодних відмінностей між ними
немає. Має місце лише різна ступінь деталізації того чи іншого
напрямку діяльності підприємства. Крім того, глибиною розробки
характеризуються плани маркетингу і фінансовий план, які забезпечують підприємству зв'язок з зовнішнім середовищем.

Враховуючи, що підприємницькіструктури в Україні мають певний досвід техніко-економічного планування в минулому, фахівці рекомендують розробку текніко-економічних планів діяльності підприємств здійснювати,враховуючи при цьому стратегічні цілі та орієнтуючись
на результати маркетингових досліджень, в такій послідовності:
1) План виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг)
2) План організаційно - технічного розвитку.
3)План матеріально технічного забезпечення.
4 )План з праці і кадрів.

5) План собівартості продукції та прибутку.

6) Фінансовий план.

В ринкових умовах підприємства самостійно вибирають структуру

плану, враховуючи при тому свої виробничі особливості та адаптуючись до плану стратегічного розвитку.

Рекомендовані розділи плану можуть при необхідності доповнюватись
іншими. При техніко-економічному плануванні важливо забезпечити ув'язку всіх розділів плану в єдине ціле
розрахувати систему показників, яку можна розтанути як планову модель діяльності підприємства та його підрозділів.

* Вибір системи планових показників діяльності підприємства є одним з важливих питань методології планування.

Техніко-економічне планування передбачає розробку цілісної системи
показників розвитку техніки,трудових. матеріальних та інноваційних
ресурсів в їх єдності та взаємозалежності як за місцем,так і за часом дії. В ході планування обґрунтовуються оптимальні обсяги виробництва, вибираються необхідні виробничі ресурси, встановлюються раціональні норми їх використання, визначаються кінцеві фінансові результати тощо.

СИСТЕМА ПЛАНОВИХ НОРМ І НОРМАТИВІВ

3.3.1. Загальна характеристика планових норм І нормативів

Високі кінцеві результати виробництва забезпечуються на всіх етапах маркетингу, планування, організації, менеджменту, продажу,інвестування, пов'язаних між собою единою системою планових показників і норм.

У сучасній економічній літературі немає загальновизначеного поняття
про норми і нормативи.

З наукових позицій норматив являє собою єдину, середньозважену величину витрачання економічних ресурсів, яка складається в діючих
ринкових умовах і забезпечує ефективне їх використання.

Норматив — ц е еталон витрачання різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, який є уніфікованим, міжгалузевим і розрахованим, на тривале використання. З допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій визначається хід виробничого процесу, його тривалість.

Норма - науково-обґрунтована величина витрачання економічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах. Hopма встановлює індивідуальне значення(величину) витрачання ресурсів на одиницю продукції в певних умовах господарювання.

Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрішньогосподарське призначення.
Вони створюються для локальних умов робочого місця, певного типу виробництва і відображають як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку підприємства, зміни витрат економічних ресурсів при допустимих обмеженнях в планові періоди їх застосування.

Норми розробляються на короткотерміновий період і відповідають умовам, для яких вони розробляються, та переглядаються відповідно до змін нормоутворюючих виробничих факторів.

За своїм значенням норми і нормативи можуть бути:

1) абсолютними та відносними;

2) загальними І частковими;

3) плановими і фактичними;

4) перспективними і поточними;

5) кількісними та якісними;

6) макро- та мікроекономічними.

3 тактичних позицій норми і нормативи - вихідні величини для планування, оцінки результатів діяльності.

В плановій діяльності підприємства знаходять широке застосу­вання різні норми і нормативи, які можна об'єднати в окремі групи за такими ознаками:

За видами ресурсів розрізняють норми і нормативи, які регулюють ве­личину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції. За даною ознакою розрізняють нор­ми витрачання різних виробничих ресурсів на підприємствах.

За стадіями виробництва слід виділити нормативи поточних, стра­хових, технологічних, транспортних, виробничих запасів матеріалів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, ве­личина і динаміка яких характеризують процес перетворення мате­ріальних ресурсів в готові товари.

За виконуваними функціями нормативи поділяються на економічні, технічні, організаційні, соціальні, екологічні, фінансові.

За часом дії нормативи бувають перспективні, річні, поточні, тим­часові, разові, сезонні.

За сферою поширення виділяють міжгалузеві, галузеві, внутрішньо­виробничі, регіональні, місцеві.

За методами встановлення розрізняють науково обґрунтовані, роз­рахунково-аналітичні, експериментальні, звітно-статистичні нор­мативи і норми.

3.3.2 Трудові нормативи, їх види і призначення:

* Система трудових норм і нормативів — це сукупність регла­ментованих витрат праці на здійснення різних видів виробничої, господарської, підприємницької та інших видів діяльності. До складу системи трудових норм і нормативів включають різнома­нітні трудові показники.

* Норми часу — виражають необхідні або науково обґрунтова­ні витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, ви­конання окремої роботи в хвилинах або годинах.

* Норми виробітку — встановлюють необхідний обсяг продукції за відповідний період часу. Норми виробітку визначаються в на­туральних одиницях за зміну, годину, місяць.

* Норми обслуговування — характеризують кількість робочих місць, розмір площі та інших виробничих об'єктів, закріплених за одним робітником, бригадою, ланкою.

* Норми чисельності — визначають необхідну кількість праців­ників відповідної категорії для виконання заданого обсягу роботи або обслуговування виробничих процесів.

* Норми управління — регламентують кількість працівників на одного керівника відповідного підрозділу підприємства.

* Трудові норми і нормативи використовуються при ^ визначенні технологічної, виробничої, повної трудомісткості продукції; % розра­хунку чисельності працюючих за категоріями; ^ формуванні фонду оплати праці; встановленні цін на продукцію (роботи, послуги).