РОЗДІЛ 1 2 page

Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від дії макроекономічних факторів — економічної політики, екологічного становища, стану національної економіки, а також від
факторів, які діють всередині підприємства.

* Принцип оптимальності пов'язаний з альтернативністю і багатоваріантністю планів, які передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягнення однієї мети та вибір оптимального.

Дотримуватися розглянутих принципів планування дуже важко. Це можуть здійснити тільки крупні товаровиробники, які мають висококваліфіковані кадри, сучасні інформаційні технології. В умовах зростаючої конкуренції скорочуються терміни і горизонти розробки планів, підвищується якість планування, в його основу закладається концепція маркетингу, зростає роль оперативних та
стратегічних планів.

СИСТЕМА ПЛАНІВ ПІДПРИЄМСТВА

Планування складний методично організаційний процес, який обумовлює наявність системи планів (рис 1.2.). Кожний вид плану складна модель діяльності підприємства або його структурних підрозділів, яка містить основні показники їх діяльності в майбутньому. Кожний вид плану має свої особливості і порядок складання, систему показників.

Система планів підприємства має комплексний характер і включає такі елементи:

v стратегічний або генеральний план підприємства;

v плани розвитку підприємства (поточні, тактичні, оперативні)

v програми (плани-програми) і бізнес-плани.

Стратегічний план відображає основну мету розвитку підприємства і носить концептуальний характер.

Він включає місію, загальні цілі, способи їх досягнення і розрахований на тривалий період їх реалізації (5-10 років). Стратегія базується…на реальних можливостях підприємства, його реакції на об'єктивні внутрішні та зовнішні обставини діяльності. Важливо розуміти, що стратегія це не функція часу, а, в першу чергу, функція напрямку. Хоч стратегічне планування, як равило, розраховане на тривалий період, воно не просто зосереджується на певному періоді часу,а включає в себе сукупність ідей розвитку підприємства.

Відповідальність за розробку стратегії несе насамперед вище керівництво підприємства, оскільки стратегічне планування вимагає високої кваліфікації, масштабного охоплення проблем виробництва, врахування багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

Основна мета стратегічного планування полягає у моделюванні майбутньої успішної діяльності підприємства, яка може мати наступальний або оборонний характер.

Тактичне планування процес реалізації стратегії підприємницької структури на певний період часу (рік-два). Тактичні плани передбачають,конкретні способи використання ресурсів
підприємства, необхідних для досягнення довготермінових цілей.
Зміст тактичних планів деталізується по кварталах і місяцях.

Тактика — термін грецького походження, який означає маневрування силами, ресурсами, необхідними для досягнення певних цілей. Тактичне планування пов'язане з оптимальним поєднанням або
розподілом ресурсів на короткий період часу.

Основна відмінність між стратегічним і тактичним плануванням полягає в тому,що стратегічне планування пов'язане з обґрунтуванням генерального напрямку функціонування підприємства, визначенням того, чого прагне досягти підприємницька структура, а тактичне планування зосереджене на тому, як саме досягнути цього стану.
Тобто основна відмінність — це відмінність між цілями і засобами.

Тактичні, плани є менш суб'єктивними, тому що при їх складанні використовують достовірну інформацію. Спеціалісти з планування застосовують, сучасні комп'ютерні технології та методи розробки планів.

Виконання тактичних планів пов'язане з меншим ризиком, оскільки ці рішення пов'язані з внутрішніми проблемами підприємства.

Тактичні плани виражаються конкретними цифровими результатами, їх легше і простіше оцінити, вони охоплюють окремі підрозділи підприємства. Отже, тактичні плани включають основні показники
діяльності, яких прагне досягнути підприємство до кінця планового періоду. Це, по суті, набір заходів і послідовність їх впровадження для досягнення стратегічної мети та ілюстрація їх впливу на всі сто
рони діяльності підприємницької структури.

Тактичне планування є логічним продовженням стратегічного,передбачає календарну послідовність реалізації заходів, досягнення стратегічних цілей, конкретизує зміст стратегічних дій,будь-яке планування па підприємстві, а особливо тактичне, є важливою частиною вільної ринкової системи, її основним саморегулятором. Взаємодіючи на мікрорівні з такими економічними науками, як маркетинг, менеджмент, організація виробництва, фінанси,воно дає відповіді на фундаментальні питання ринкової економіки.Ці головні питания ринку формують зміст тактичного планування в широкому його розумінні.

У вітчизняній та зарубіжній теорії планування на сьогодні не має чіткого визначення змісту тактичного планування.

У вітчизняній планово-економічній літературі і господарській
практиці виділяють:

*внутрішньовиробниче,*поточне,*тактичне,*техніко-економічне,*оперативно- виробниче планування, зміст яких зводиться до одного передбачення системи показників діяльності підприємства на конкретний період часу з врахуванням комплексу запланованих заходів науково-технічного, виробничого, соціального,природоохоронного характеру.

На нашу думку, така різноманітність планів зумовлена нехтуванням ознаками, за якими їх можна групувати, - об'єкт планування,зміст, тривалість планового періоду, масштабність завдань:

Рис. 1.3. Класифікація планів за атаками

* Поточне соціально-економічне планування передбачає складання планів підприємства за всіма напрямками діяльності та на всіх рівнях його управління.

Основне завдання поточного соціально економічного планування полягає в збалансованості планових завдань за всіма напрямками діяльності (* виробнича,* науково-технічна, * постачальницько-побутова, ■ фінансова,

* соціальна та ін.) за умови максимально можливого використання внутрішніх ресурсів та забезпечення подальшого розвитку підприємства.

УВАГА!

При значній конкуренції першочерговим завданням стає швидка реакція виробництва на зміна ринкової кон'юнктури, створення резервів мобільності ресурсів

Прийняття рішень на різні поточного соціально економічного планування є менш суб'єктивним, оскільки ґрунтується на реальній, конкретній інформації, менше залежить від ринкової невизначеності.
Виконання поточних рішень пов'язане, як правило, з вирішенням внутрішніх проблем. Поточні плани легше оцінюються, бо виражаються конкретними цифровими результатами, які різносторонньо характеризують діяльність підприємства.

Різновидом поточного є оперативно-виробниче планування, яке забезпечує календарну ув'язку виробничого процесу між структурними підрозділами підприємства з врахуванням послідовності і параметрів технологічного процесу. Термін «оперативне» підтверджує, що планування окремих операцій в єдиному господарському потоці здійснюється в короткі терміни (день, тиждень, місяць) і охоплює окремі сфери діяльності підприємства, наприклад, планування виробництва, планування маркетингу, складання бюджетів тощо.

* Програми (плани-програми) визначають розвиток одного з важливих аспектів діяльності підприємства. Це можуть бути програми з вдосконалення технології, програми випуску нової продукції, програми перекваліфікації кадрів тощо.

* Бізнес-плани характеризуються всестороннім обґрунтуванням доцільності впровадження нових ідей, пропозицій, орієнтуються на певний аспект життєдіяльності і розвитку підприємства. Вони реалізують підприємницьку ідею або їх сукупність і передбачають просування на ринок нової продукції,послуг, робіт. Складання бізнес-планів відбувається згідно з спеціальними методиками.

Програми, зведені результати бізнес-планів використовуються при формуванні поточних і стратегічних планів діяльності підприємства.

В залежності від часової орієнтації Р. Акофф рекомендує виділяти чотири типи планування: » реактивне, «інактивне, «преактивне» інтерактивне». Кожний із зазначених типів планування практично
не використовується у чистому вигляді.

* Реактивне планування базується на аналізі минулого розвитку, а моделі майбутнього функціонування підприємства розробляються шляхом екстраполяції від результатів минулого.
Підприємство при цьому розглядається як стійка, стабільна, закрита економічна система.

Недоліками такого типу планування єнедостатнє врахування об'єктивних обставин сьогодення та майбутнього, відсутність гнучкості і недотримання..принципу…участі.

Інактивне планування передбачає пристосування підприємства до існуючих умов господарювання без врахування минулого досвіду і забезпечення розвитку в майбутньому. Головне завдання керівництва полягає в збереженні традиційної поведінки підприємства та недопущенні будь-яких змін, які розглядаються як пе решкоди.

Недоліки інактивного планування полягають у неврахуванні чинників зовнішнього середовища, неповному використанні потенціалу працівників підприємства, відсутності прогнозування.

Преактивне планування орієнтується на майбутні зміни. Керівництво прагне прискорити зміни, наблизити майбутнє. Преактивне планування пов'язане з ситуаційним плануванням за цілями, пошуком оптимальних рішень, використанням економіко-математичних методів, прогнозуванням.

Таке планування здійснюється «зверху-вниз» і передбачає розробки стратегії розвитку, визначення ресурсів керівництвом, яке доводить конкретні завдання підрозділам підприємства, що в свою чергу планують свій розвиток з врахуванням спільних завдань.

Недоліки преактивного планування проявляються в недостатньому врахуванні досвіду минулих періодів, надмірній точності прогнозування та слабкій підготовленості до майбутніх змін.

Інтерактивне планування враховує досвід минулого, сьогодення та передбачення майбутнього при обґрунтуванні найкращих підприємницьких ідей.

Такий тип планування забезпечує створення оптимальних підприємницьких структур, зорієнтованих на певні результати. Воно базується на принципі участі і передбачає мобілізацію творчого потенціалу всіх працівників.

Перевага інтерактивного планування полягає в забезпеченні творчої атмосфери в колективі, функціонуванні сильних мотиваційних факторі». Частково недоліком інтерактивного планування можна вважати відсутність діючої моделі управління підприємницькою структурою.

УВАГА!

В управлінській практиці доцільно використовувати позитивні сторони кожного з перелічених типів планування і моделювати майбутню діяльність підприємства і врахуванням реалій ринкового середовища.

Численні вітчизняні і зарубіжні вчені проводять грань між стратегічним і довготерміновим плануванням. На нашу думку, такий поділ є обґрунтованим, бо стратегічне планування передбачає напрям руху підприємства, а довготермінове вказує на горизонти планування.

За ознакою горизонта планування (періоду часу) стратегічне планування може бути довго-, середньо-, короткотерміновим та оперативним. Довготермінове планування охоплює період 10-15 років. Вибір тривалості планового періоду зумовлюється істотними змінами в науково-технічному розвитку, змінами основних фондів, потреб споживачів і т. д.

Ä Середньотермінове планування здійснюється на найближчі 3-5 років і конкретизує довготермінові плани або більш детально передбачає різні напрямки діяльності підприємства (виробництво, збут, фінанси, витрати і т. д.).

Ä На основі середньотермінових планів розробляють короткотермінові плани розвитку підприємства на період від І до З років, їхня особливість полягає в можливості коригування показників відповідно до змін середовища.

Тривалість планового періоду залежить від тривалості життєвого циклу продукції, виробничого циклу її виготовлення. Заходи довготермінового характеру для одних підприємств можуть бути короткотерміновими для інших.

Ä Оперативні плани зорієнтовані на короткий період часу, до 1 року, і містять конкретні поточні виробничі завдання основним цехам, дільницям, робочим місцям. Вони забезпечують реалізацію короткотермінових планів з допомогою чітко визначених засобів і ресурсів.

МЕТОДИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Планування діяльності підприємства здійснюється з врахуванням різних методі». При виборі методів планування мають враховуватися певні вимоги до них. Методи планування повинні:

☺ бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів розвитку ринкових відносин;

☺ найбільш повно враховувати специфіку діяльності об'єкта планування;

☺ відрізнятися в залежності від виду плану.

Методи планування класифікуються за певними ознаками, наведеними в таблиці.

Ò Ресурсний метод планування може застосовуватися, в основному, в умовах монополії або при слабо розвинутій конкуренції.
Він полягає в складанні планів на базі наявних внутрішніх ресурсів підприємства: трудових, матеріальних, технічних.

3 розвитком конкуренції основою планів стає співвідношення попиту і пропозиції. За таких умов застосовується цільовий метод, при якому планування діяльності підприємства зводиться
до вибору мети та заходів її реалізації.

Ò Метод екстраполяції базується на визначенні динаміки показників у минулому, вважаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, будуть збережені і в майбутньому. На основі цього методу визначаються проміжні і кінцеві планові показники.

Ò Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство визначає мету па майбутнє, встановлює довжину планового періоду та проміжні планові показники. Тобто, на відміну від планування за досягнутими показниками, інтерполяційний метод передбачає зворотній рух від визначеної мети та відповідного кінцевого значення планових показників.

Ò Статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників.

Ò Факторний метод є більш обґрунтований, ніж попередні, Планові значення показників за цього методу визначаються на оснві розрахунку впливу на них найважливіших факторів, які зумовлюють зміни показника.

Ò Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються з використанням прогресивних норм витрачання ресурсів підприємства, з врахуванням їх змін внаслідок впровадження заходів організаційно-технічного характеру. Застосування цього методу в практиці діяльності підприємств вимагає створення відповідної нормативної бази.

В сучасних умовах господарювання на підприємствах доцільно розробляти не один, а декілька варіантів плану в залежності від поставленої мети, обмежуючих факторів, умов внутрішнього і зовнішнього середовища. Як правило, розробляють оптимістичний,песимістичний та звичайний варіанти планів. Показники окремих розділів плану і плани в цілому оптимізуються за допомогою економіко-математичних методів за відповідними критеріями.

УВАГА!

Форма подання розрахованих показників плану може бути різноманітною у вигляді таблиць з коментарями, схем, діаграм, малюнків, сітьових г рафіків

У сучасних умовах на підприємствах використовується не один метод планування, а їх комбінація в залежності від реальних умов виробництва, впливу зовнішніх чинників. Наприклад, в умовах слабкої конкуренції використовується ресурсно-факторний метод. В умовах сильної конкуренції доцільним є інтерполяційно – факторний метод з використанням ЕОМ.

МЕХАНІЗМ ПЛАНУВАННЯ

* Механізм планування -- це сукупність засобів, за допомогою
яких приймаються планові рішення та забезпечується їх реалізація. Механізм планування розкриває внутрішню модель процесу вироблення мети і завдань функціонування підприємства та формування його функцій.

Розвиток виробництва зумовлює мету та основні завдання функціонування підприємства, які визначають функції планування і методи обґрунтування планових рішень.

У ринковій економіці підприємство самостійно формує програму діяльності і визначає мету на певний період.

Формування мети — це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Мета діяльності всіх структурних підрозділів підприємства повинна узгоджуватися і підпорядковуватися загальній меті.

УВАГА!

При формуванні мети необхідно враховувати зовнішні обмеження і можливості, схильність до ризику. Внутрішні можливості і обмеження визначаються трудовими, технічними, матеріальними, фінансовими ресурсами; зовнішн і - характером макросередовища.

Вибір і формування мети підприємства проводяться на основі детального аналізу та оцінки ринків, на яких працює або буде працювати підприємство; внутрішніх чинників; закономірностей і тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінку позитивних моментів функціонування підприємства» даному ринковому середовищі, а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.

Практично для аналізу та оцінки сильних і слабких сторін функціонування підприємства використовується SWOT– аналіз, сутність якого полягає у порівнянні сильних і слабких сторін діяльності підприємства з потенційними зовнішніми сприятливими обставинами та загрозами. SWOT— це абревіатурне спрощення англійських слів:

S- - strengt (сила); W --- wrakness — (слабкість); О — opportunities- (можливість); Т — treats (загрози);? - …. (обмеження). Аналіз SWOT приводиться у формі матриці (табл. 1.2.).

Визначені мета і завдання повинні відповідати вимогам:

☻ функціональності можливості трансформації загальної мети в завдання для нижчих рівнів;

☻ часового взаємозв'язку між метою довготермінового і короткотермінового характеру;

☻ можливості перегляду при зміні умов;

☻ концентрації ресурсів і зусиль;

☻ багатовекторності та системності.

Успішна реалізація мети в значній мірі залежить від організації процесу розв'язання завдань і планування проблем, функцій планування.

* Функції планування — це види робіт, дій, процедур, які здійснюються в процесі формування плану, спрямовані на зміну стану підприємства.

У реальній практиці господарювання об'єкти і процеси планування
характеризуються певною складністю, зменшення або здолання якої

досягається шляхом виділення найважливіших зв'язків і залежностей.

Об'єднання їх в модулі засферами діяльності та структурними підрозділами. Такий підхід дозволяє проводити окремі планові розрахунки, спрощує процес складання та.реалізації планів, контроль заїх виконанням.

З допомогою процесу планування ініціюється ефективне використання наявного потенціалу підприємства: *інтелектуального*матеріального *трудового.

Таблиця 1.2

Якість планування визначається якістю прогнозування стану зовнішнього і.внутрішнього середовища. Результативність цієї функції досягається шляхом проведення моніторингу всіх основних виробничих чинників.

У процесі планування необхідно врахувати фактор ризику, передбачити заходи його уникнення або зменшення.

Функція оптимальності планових рішень реалізується шляхом вибору за відповідними критеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети з ряду альтернативних рішень.

Процес планування об'єднує людей, координує їх діяльність, запобігає конфліктам, враховує інтеграцію всіх сфер діяльності підприємства.

Функція контролю в процесі планування здійснюється шляхом порівняння реальних результатів виробничо-господарської діяльності з плановими параметрами, аналізами роботи всіх підрозділів підприємства, з'ясування причин відхилення, та регулювання виробництва.

Планування Забезпечує документальні відображення ходу виробничо-господарської діяльності та Інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мсту, завдання та заходи їх досягнення.

Пропагандистськії функція пронесу планування полягає в інформуванні громадськості про наміри підприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.

Процес планування має свою технологію, яка передбачає послідовність виконуваних операцій та робіт з формування плану.

Визначення мети планування є вирішальним фактором при виборі форм і методів планування, критеріїв оцінки планових рішень та контролю заходом їх реалізації.

При аналізі проблеми визначається вихідна позиція на момент складання плану і формується Кінцева (бажана) ситуація.
На етапі пошуку альтернатив з переліку можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найреальніший.

Після цього формується уявлення про розвиток планової ситуації,здійснюються відповідні розрахунки для вибору альтернативного сценарію, оформляється єдине планове рішення.

В процесі планування використовуються засоби, які дозволяють автоматизувати технологічний процес складання плану. Комплексне використання цих засобів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).

ОРГАНІЗАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ПЛАНУВАННЯ

Світова практика планування виробила дві організаційні форми поєднання функцій планування - Централізовану т а Дец ентралізовану.

На підприємствах з централізованою формою при вищому керівництві Створюється спеціальна служба - ВІДДІЛ планування та контролю, яка розробляє стратегічні і тактичні плани та стежить за ходом їх виконання.

Централізована система планування сприяє координації роботи взаємопов'язаних структурних підрозділів підприємства. Однак з розширенням Масштабів діяльності, посиленням процесу диверсифікації, появою багатогалузевих концернів планування з одного центру стає неможливим

При децентралізованій формі планування планова робото здійснюється на трьох рівнях вищого керівництва, кожної виробничої одиниці, виробничих ланок. Основна робота з стратегічного планування зосереджена на рійні вищого керівництва. Поточні тактичні плани розробляються кожною виробничою одиницею. Оперативно-календарні та поточні техніко-економічні плани Прерогативу виробничих ланок і формується з врахуванням специфіки їхньої роботи.
Як свідчить досвід, рівень децентралізації функцій планування на різних підприємствах може бути різний.

В більшості зарубіжних країн планова служба виконує функції більшості галузей виробничо-господарської діяльності: * реєстрація замовлень * складання калькуляцій та виробничих планів з врахуванням термінів виконання замовлень, * матеріально-технічне забезпечення, * завантаження устаткування. * транспортування і збут готової продукції.

У вітчизняній практиці планування ці функції виконуються в різних функціональних відділах: * виробничому, * праці і заробітної плати. -* планово-економічному, -* матеріально-технічного забезпечення і збуту та ін.

Ідеальною є ситуація, коли всі працівники підприємства залучаються до обговореній і складання планів.

Світова практика планування виробила дві організаційні форми поєднання функцій планування - Централізовану т а Дец ентралізовану.

[ Вище керівництво є основним ініціатором процесу планування визначає його основні етапи і послідовність виконання. Крім того, воно розробляє стратегію підприємства і приймає рішення стратегічного планування.

[ команди плановиків водяться до участі в розробці стратегії підприємства, аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, складання прогнозів. Платники надають поради консультації і техніки планування, сприяють поширенню професійних методів планування. Вони здійснюють підготовку кінцевого варіанту плану.

[ Керівництво середньої та вищої ланок і спеціалісти підрозділів розробляють короткотермінові плани, в їхні обов'язки входить аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища, складання прогнозів.

Малі підприємства, як правило, не мають потреби в спеціалістові і планування. їй доцільно запрошувати на певний період часу зовнішнього консультанта з Питань планування.

На підприємстві середніх розмірів функції і планування діяльності покладаються на одного штатного працівника.

Н а великих підприємствах розміри служби планування залежать від ріння планової роботи і коливаються від одного двох до 5-6 чоловік.

В останні роки у зв'язку із створенням стратегічних господарських центрів і загальною тенденцією до централізації планування характерним є скорочення центральних служб планування.

Спеціаліст з планування є важливою фігурою на підприємстві,

не зважаючи на те, що він не приймає рішень з планування. Він визначає змістовий та організаційний аспект планування,передбачає майбутнє підприємства.

Вимоги до особистих якостей фахівця з планування:

☺ бути хорошим теоретиком, володіти навичками абстрактного мислення;

☺ мати властивості дипломата;

☺ відчувати стиль підприємства, застосовувати свої знання в формуванні політики підприємства;

☺ добре володіти різними технологіями планування:

☺ на професійному рівні спілкуватися зі спеціалістами різного профілю маркетологами, фінансистами, постачальниками тощо;

☺ володіти досвідом роботи в підприємницькій сфері, мати досвід управління.

Завдання для перевірки вивченого матеріалу

1. Переваги в здійсненні планування належать:

а) малим підприємствам;

б) середнім підприємствам;

в) великим підприємствам.

2. Гнучкість як принцип коригування:

а) вимагає взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування;

б) передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точності передбачень;

в) означає, що кожний працівник підприємства стає учасником планувальної діяльності;

г) забезпечує в процесі планування можливості коригування планів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

3. Тактичне планування — це:

а) відображення основної мети розвитку підприємства;

б) процес реалізації стратегічної підприємницької структури на певний період часу;

в) обґрунтування доцільності впровадження нових ідей, концепцій, пропозицій;
є) пристосування підприємства до існуючих умов господарювання без врахування минулого досвіду.