Додатки

ЗМІСТ

IНДIВIДУАЛЬНА РОБОТА З ВИКЛАДАЧЕМ..................................5

Тема 1. Розробка ситуаційного плану. Функціональне

зонування міських територій...........................................................6

Тема 2. Проектування вулиць, доріг, проїздів і

внутрішньоквартальних майданчиків..............................................8

Тема 3. Побудова генерального плану житлового

кварталу з урахуванням нормативних вимог................................12

Тема 4. Горизонтальна прив'язка будівлі....................................14

Тема 4а. Вертикальна прив'язка будівлі на

конкретній геодезічній підоснові………………...............................15

Тема 5. Проектування внутрішньоквартальних

проїздів і майданчиків.................................................................17

Тема 6. Вертикальне планування ділянки.

Оформления схеми організації рельефу......................................21

Тема 7. Побудова поперечного профілю вулиці

за рівними позначками поверхні землі.........................................24

Тема 8. Розробка вертикального планування

ділянки методом проектних горизонталей....................................28

Тема 9. Забезпечення умов безпеки руху транспорту

і пішоходів при перетинанні перехрестя вулиць. Побудова трикутника видимісті.......................................................................34

САМОСТIЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

ДОДАТКИ.........................................................................................38

Додаток А …………………………………………………………….....38

Табл. А.1- Категорії територій за їх придатністю

для різноманітних видів будівництва……………………………….38

Табл А.2. Характеристика природних умов території

за придатністю для промислового будівництва.............................41

Табл. А.3. Характеристика природних умов територій за придатністю для розміщення комунально-складських зон..........43

Табл. А.4. Характеристика природних умов території за придатністю для розміщення садів і парків...................................44

Мал. А.5 - Україна. Містобудівие районування на підставі

природно-географічних і інженерно-будівельних умов……….…46

Мал. А.6 - Україна. Кліматичні зони…………………………………47

Додаток Б ……………………………………………………………….49

Табл. Б. 1 - Умовні графічні зображення територій які проектуються і їх меж………………………………………………….48

Табл. Б.2 - Умовні графічні зображення на кресленнях

Генплану і транспорту……………………...………………………….49

Табл. Б.З - Відстані до підземних інженерних мереж…………….52

Табл. Б.4 - Розміщення гаражів і відкритих

автостоянок індивідуального автотранспорту…………….……....54

Мал. Б.5 - Перекладка підземних інженерних мереж

при реконструкції кварталу. Приклад…………………………….....55

Додаток В ………………………………………………...………….….56

Табл. В. 1 - Категорії вулиць і доріг……….…………………………56

Табл. В.2 - Припустимі ухили і радіуси вертикальных

кривих при проектуванні проектних ліній повздовжнього

профілю вулиць ………………………………………………………..58

Додаток Г …………………………………………………….………….59

Мал. Г. 1 - Реконструкція історичної частини міста.

Прив'язка будівлі торгового центру на топогеопідоснові………..59

Мал. Г.2 - Реконструкция кварталу. Прив'язка житлового

будинку на складному рельєфі…………………………...…………60

Додаток Д ……………………………………………………………….61

Елементарні задачі вертикального планування….……………….62

Додаток Е ………………………………………………………………..65

Мал. Е. 1 - Приклад графічного оформления

креслєння організації рельефу……………………………………….65

Додаток Ж ……………………………………………………………….66

Мал. Ж. 1 - Реконструкція кварталу. Приклад вертикального планування ділянки житлового будинку………………………….…66

Додаток И …………...…………………………………………………..67

Табл. И. 1 - Техніко-економічні показники генплану

цивільного будинку……………..………………………………………67

Додаток К ………………………………………………………………..68

Мал. К. 1 - Приклад оформления індивідуального

завдання (КР)……………..…………………………………………….68

Мал. К. 2 - Приклад оформления індивідуального

завдання (РГР)...............................................................................69

Література……................................................................................70
Дані «Методичні вказівки...» укладені на основі навчальної Програми нормативної дисциплини «Планування мiст i транспорт» і являють собою провідну методичну допомогу для студентів при виконанні курсової роботи /розрахунково – графічної роботи - РГР/ «Розробка генерального плану житлового кварталу з посадкою 9-ти поверхового будинку секційного типу».

Інформаційні блоки (розділи) «Методичних вказівок...» розташовані у певній логічній послідовності, вони містять у собі пояснення і приклади виконання однієї або декілька проектних процедур. Довідкові матеріали для роботи вибрані з діючих нормативних джерел і у вигляді окремих додатків розміщенні наприкінці, після текстової частини.

Эфективність виконання окреміх розділів курсової роботи (РГР) за допомогою «Методичних вказівок...» повинна забезпечуватись цілеспрямованною самостійною роботою студентів при організаційній і методичній підтримці викладачів – керівників проекту.

Зразки курсової роботи (КР) і розрахунково – графічної роботи (РГР) приведені в Додатках «К1» і «К2».

СКЛАД ЗАВДАННЯ

- Ситуаційний план М 1:5000 (М 1:10000) з умовними позначеннями до сітуаційного плану;

- Генплан житлового кварталу М 1:1000 з організацією рельефу, горизонтальною прив′язкою будівель, вертикальною прив′язкою визначенної в завданні будівлі, необхідним набором внутрішньоквартальних майданчиків та умовними позначеннями до генерального плану;

- Експлікація будівель і споруд;

- ТЕП до генерального плану;

- Поперечний профіль проїзду, провдовжний профіль проїзду;

- Фрагмент вишукування відмітки перетину червоних ліній кута кварталу;

- Фрагмент вулиці в М 1:500 з побудовой проектних горизонталей

Приклад виконання завдання: Додатки К1 і К2

IНДIВIДУАЛЬНА РОБОТА З ВИКЛАДАЧЕМ

Тема 1

Розробка ситуаційного плану. Функціональне зонування міських територій.

Державні будівельні норми України ДБН 360-92* «Містобудівництво. Планування і забудова міських і сільських поселень» розповсюджуються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.

Територія міста за функціональним призначенням і характером використовування підрозділяється на:

- сельбищну;

- виробничу (в тому числі зовнішнього транспорту);

- ландшафтно-рекреаційну.

Для визначення місцеположення ділянки генерального плану розробляють ситуаційний план і наводять розу вітр ів для даного населеного місця.

Ситуаційний план виконують в масштабі М 1:5000 (або 1:10000), на ньому відображають розміщення (існуюче або проектне) територій, їх основні структурні елементи, зони відповідно з умовними позначеннями (табл. Б1 Додаток Б).

Наприклад, для сельбищної території: загальноміський центр, ядро центра міста, житлова забудова, озеленена територія загального користування, сельбищний район, житловий район, житловий квартал;

- для виробничої території: - промислова зона, науково-виробнича, комунальна-складсъка, зона зовнішнього транспорту і т.п.;

- для ландшафтно-рекреаційної території: озеленена територія міста (може бути загального, обмеженого користування, специального призначення), курортна зона.

Розміщення об'єктів, які проектуються, необхідно виконувати відповідно з вимогами що до охороні навколишнього середовища /1/. Розміщення будівель, споруд і комунікацій не припустимо:

- на землях заповідників, заказників, водоохоронних зон і т.п.;

- на землях зелених зон міст (окрім об'єктів, що призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства);

- в перших зонах санітарної охорони джерел водопостачання, курортів гідрометеорологічних станцій;

- на земельных ділянках забруднених органічними і радіоактивними відходами, в небезпечних зонах відвалів вугільних шахт.

Санітарно-захисні розриви між сельбищною і курортною зонами повинні бути не менш 500 м, а в умовах реконструкції - не менш 100 метрів.

Промислові і сільськогосподарські об'єкти, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, потрібно розташовувати з підвітряної сторони по відношенню до сельбищних територій. В районах з вираженим вітровим режимом потрібно враховувати повторюваність і швидкість вітру.

Повторюваність вітру оцінюють розою вітрів (мал. 1). Данні для виконання рози вітрів приймаються по Додатку 4:Будівельна кліматологія та геофизика СНиП 2.01.01-82 «Напрям та швидкість вітру»

На ситуаційному плані позначають ділянку генерального плану (див. мал. 2).

Мал. 1. Роза вітрів.

Мал. 2. Ситуаційний план

Тема 2

Проектування вулиць, доріг, проїздів і внутрішньоквар -тальних майданчиків

Мережа вулиць і доріг у місті повинна забезпечувати швидкі і безпечні транспортні зв'язки усіх функціональних зон міста.

Залежно від транспортного призначення вулиці і дороги розподіляють на категорії (табл. В1, додаток В).

Міські вулиці і дороги виділяють з території забудови. Границі, що відокремлюють територію вулиць і доріг від території забудови, називаються червоними лініями.

Ширину вулиць і доріг слід визначати з урахуванням їх категорій та залежно від розрахункової інтенсивності руху транспорту і пішоходів, типу забудови, рельєфу місцевості, вимог охорони навколиш­нього природного середовища, розміщення підземних інженерних мереж, зелених насаджень і в межах червоних ліній приймати, м:

магістральні дороги 50-90

магістральні вулиці:

загальноміського значення 50-80

районного значення 40-50

вулиці місцевого значення (житлові) 15-35

селищні та сільські вулиці (дороги) 15-25

Основні елементи вулиць:

- проїжджа частина;

- тротуари;

- смуги зелених насаджень.

Проїжджа частин а вулиці повинна забезпечувати можливість руху транспорту в двох напрямках і повинна мати не менше двох смуг руху (внутрішньомікрорайонні проїзди можуть бути односмужні), див. табл. В1 додатка В.

Тротуари, призначені для пішоходів, розміщаються, як правило, з обох сторін проїжджої частини, ширина їх приймається кратною 0,75 м (ширина руху для одного пішохода) залежно від інтенсивності пішохідного руху.

Смуги зелених насаджень на вулицях відділяють тротуари від проїжджої частини або розділяють смуги проїжджої частини різних напрямків.

Відстань від края основної проїзджої частини магистральних вулиць та доріг до лінії регулювання житловой забудови слід приймати не менш ніж 50 метрів, а при застосуванні шумозахистних пристріїв не менш 25 метрів.

Звичайно проектують вулично-дорожню сітку мікрорайону з урахуванням вимог нормативних документів, максимально зберігаючи природній рельеф на іншій території.

Сітка внутрішньомікрорайонних (внутрішньоквартальних) проїздів повинна забезпечувати:

- зручний під'ізд і підхід до будівель і споруд, зв'язок з міськими вулицями;

- дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

- дотримання протипожежних вимог.

В'ізди на територію мікрорайонів і кварталів і наскрізні проїзди. повинні передбачатися на відстані не більше 300 метрів один від одного.

Протяжність внутрішньомікрорайонних проїздів повинна бути мінімальною. Для виключення транзитного руху автотранспорту в середині кварталу проїзди проектують тупиковими з обладнанням через кожні 100 метрів поворотних майданчиків шириною 6 метрів і довжиною 15 метрів.

Тупикові проїзди протяжністю не більше 150 метрів припустимо суміщати із тротуаром і приймати шириною не менше 3,5 метра з розворотними майданчиками 12 х 12 метрів або кільцевими об'їздами з радіусом по вісі проїзду не менше 10 метрів (див. мал. 3).

Проїзди, які ведуть до житлових будівель і пішохідні дороги слід розміщувати не ближче 5 метрів від стін житлових і громадських будівель.

До житлових будівель висотою 9 поверхів і більше і громадських висотою 5 поверхів і більше повинні бути передбачені проїзди шириною 3,5 метра з двох повздовжніх сторін багатосекційних будинків і зі всіх сторін односекційних будинків для проїзду пожежних машин.

Радіуси заокруглень проїжджої частини по краю тротуарів - не менше 12 метрів. Поперечний нахил проїздів - 0,020. Поперечний переріз - одно або двохскатний, випуклий. Повздовжні нахили приймають згідно з природнім рельефом, але не менше 0,004 (для асфальтних покрить) і не більше максимально припустимих нахилів (табл. В2, додаток В). Для пішохідного руху в середині мікрорайону, як правило, викори-стовують тротуари шириною 1,5 метра, а також грунтово-щебеневі доріжки через ділянки зелених насаджень.

Тротуари на внутрішньомікрорайонних проїздах влаштовують тільки зі сторони входу в будинок. Поперечний переріз тротуарів і проїжджої частини піді'здів до будівлі - односкатний, з поперечним ухилом 0,020. Висота бортового каменю тротуару - 150 мм.

При проектуванні забудови необхідно передбачувати будову слідуючих майданчиків:

- для дитячих ігор з розрахунку 0,7 м² на люд.;

- відпочинку старшого населения - 0,2 м² на люд.;

- занять фізкультурою 0,3 м² на люд.;

- господарських цілей - 0,4 м² на люд.;

- вигулювання собак - 0,3 м² на люд.;

-стоянки автомобілів - 0,8 м² на люд..

Найменша відстань їх до вікон будинків відповідно - 12, 10, 10 - 40, 20 і 40 метрів. Стоянки для автомобілів розміщують відповідно з табл. БЗ додатку Б.

Тема 3

Розробка генерального плану житлового кварталу з урахуванням нормативних вимог

При забудові вільних територій їх функціонально-планувальна і архітектурно - просторова організація, поверховість житлових будівель приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей і вимог забудови міста з урахуванням санітарно - гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно - композиційних і інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва.

Санітарно-гігієнічні вимог и:

а) інсоляція -

розміщення і орієнтація по сторонах світу житлових будинків, будівель дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, закладів охорони здоров'я і відпочинку повинні забезпечити безупинну тригодинну тривалість інсоляції в приміщеннях, передбачених санітарними нормами - житлових кімнат квартир, гуртожитків, готелів, ігрових і навчальних класів і та. ін. (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Відстані між будівлями для забезпечення інсоляції помешкань і території

В умовах забудови будівлями 9 поверхів і більш припускається одноразова переривчастість інсоляції житлових приміщень за умови збільшення сумарної тривалості інсоляції на 0,5 часу.

У житлових будівлях меридіонального типу, де инсолюються всі кімнати квартири припускається скорочення тривалості інсоляції на 0,5 години.

б)провітрювання -

в III- IV кліматичних зонах необхідний захист будівель і територій від перегріву шляхом застосування:

- вільної, добре аеруємої забудови;

- озеленения й обводнювання;

- сонцезахисних засобів.

- в)вітрозахист -

заходи щодо регулювання вітрового режиму повинні бути спрямовані на пом'якшення мікроклімату в зонах відпочинку і на основних пішохідних шляхах застосуванням:

- закритої або напіввідкритої забудови;

- вітрозахисних екранів (будівель, загущених посадок дерев).

Повторюваність вітру оцінюють побудовою рози вітрів. Для цього дані повторюваності вітру відкладають у масштабі за румбами у напрямку відповідного вітру для липня і січня.

Протипожежні вимоги

Протипожежні відстані між житловими, суспільними і допоміжними будівлями промислових підприємств варто приймати згідно з таблицею 2 /чисельник/.

Протипожежні відстані від житлових, суспільних, адміністративно-побутових будівель до виробничих будівель промпідприємств, сільськогосподарських будівель і споруд варто приймати за знаменкиком таблиці 2.

Таблиця 2 Протипожежні відстані між будинками

Протипожєжні розриви до виробничих будівель із категорією виробництва по пожежній небезпеці А і Б необхідно збільшувати на 50%, а для категорії В - на 25% від табличних.

Відстані між стінами будівель без віконних прорізів припускається зменшувати на 20%, за винятком будівель ступеня вогнетривкості IIIа, IIIб, IV, IVa.

Відстані між будівлями I i II ступеню вогнетривкості припускається приймати менше 6 метрів, якщо стіна більш високого будинку є протипожєжною.

Демографічн і вимоги

Розрахункову густоту населения рекомендується приймати: для малих міст 110 - 170 люд/га; для найбільшнх міст 190 - 220 люд/га відповідно для периферійної і центральної зон міста.

Густоту населения житлового району і житлового кварталу з повним комплексом закладів і підприємств місцевого обслуговування варто приймати в межах 180 - 450 люд/га; її варто диференціювати залежно від їх розміщення в структурі міста і приймати підвищену густоту населения - у центральній зоні міста, середню - у серединній і низьку - у периферійній зоні.

Тема 4

Горизонтальна прив'язка будівлі

Горизонтальна прив'язка будівлі здійснюється на підставі дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежиих, демографічних і інших вимог. Горизонтальна прив'язка будівлі визначається:

- типом забудови житлового кварталу (відкритий, закритий, напівкритий, вільна забудова);

- орієнтацією будівлі щодо сторін світу (меридіональна, широтна, проміжна);

- відстанями до існуючих будівель, споруд, вулиць і доріг, інженерних мереж, у тому числі, підземних (табл.а Б2 Додаток Б).

Мал. 7. Горизонтальна прив'язка будівлі: 1 - будівля що проектується; 2, 3- існуюча будівля

Тема 4а

Вертикальна прив'язка будівлі на конкретній геодезічній підоснові

Вертикальна прив'язка будівель складається в ув'язці відносних висотних позначок будівлі з абсолютними позначками.

Індустріальні методи зведення будівель і споруд і використання типових проектів потребують влаштування майданчиків під будівлі і споруди з мінімальними перепадами висот по кутах.

Напрямок ухилу не завжди збігається з посадкою будівлі, що залежить від функціонально-планувальної і архітектурно-просторової організації території.

Проектні, або червоні позначки – розрахункові кутові позначки землі на рівні цоколю будівлі.

Спочатку визначают чорні (існуючі, фактичні) позначки землі на рівні цоколю будівлі. Існуючі (фактичні) або чорні позначки – кутові існуючі позначки землі на рівні цоколю будівлі. Вони можуть визначатисяся як аналітичним так і графічним прийомами (див. тема 8).

Після визначення кутових існуючих позначок визначают середньопланувальну позначку. Вона дорівнюе:

;

де Н _ср. - середньопланувальна позначка;

Σ_позн. – сума існуючих позначок.

Наступним кроком є визначення існуючих ухилів і₁ та і₂. Для того, щоб визначити існуючії ухили і₁ та і₂ потрібно знайти перевищення h у метрах однієї кутової позначки поверхні землі над іншою заданою кінцевою кутовой позначкою та розділити на відстань між ними по горизонталі:

;

.

В курсовій роботі /розрахунково - графічній роботі/ існуючі ухили дорівнюють проектним. Після визначення існуючих ухилів і₁ та і₂. визначают першу (найвищу) проектну позначку Н_кр.:

;

де і₁ та і₂ – проектни ухили;

L₁ та L₂ – відповідні відстані (габарити будівлі);

Н _ср.- середньопланувальна позначка.

Наступні розрахункові кутові позначки землі на рівні цоколю обчислюються так: знаходиться перевищення у метрах однієї кутової позначки над іншою кутовою позначкою (відстань між позначками множиться на ухил між німи) та віднімається від попередньої позначки.

Нульова позначка - позначка полу першого поверху:

; де Н_цок приймають від 0.8м до 1.5 м.

Приклад визначення червоних і чорних позначок кутів будинку див. мал. 5.

Щодо посадки будівлі гранична висота укосів у насипу визначається висотою фундаментів, зменшеною на 0,5 м, (але не більш 1,8 метра для глибоких фундаментів). Висота укосу для врізу в схил досягає 1,5 - 1,8 метра.

Ширина майданчика, що вирівнюється під будівлю підсипкою звичайно дорівнює його ширині з урахуванням відмосток.

Мал. 8. Вертикальна прив'язка будівлі.

Найкращі умови для обладнання майданчиків під будівлі мають схили з ухилами 0,006 - 0,010. У таких випадках прив'язка типової забудови виконується без істотної переробки цокольної частини будівель, забезпечується належною мірою зв'язок виходів із проїздом і від поверхневих вод.

Приклади вертикальної і горизонтальної прив'язки будівлі на конкретней геопідоснові наведено на мал. И і Г2 Додатку Г.

Тема 5

Побудова рельефу в горизонталях за заданим ухилом

У містобудівній практиці рельеф місцевості підрозділяється на рівнинний

- слабовиражений, без пагорбів і різких знижень;

- сєредній -з невеликими пагорбами, долинами, невеликими ярами;

- гористий - з різковираженими крутими схилами, глибокими долинами, ярами, високими пагорбами, горами.

Найбільше прийнятним для містобудування є рельеф з ухилами в межах від 0,004 - 0,005 до 0,06.

Ухилом називається нахил лінії або поверхні до горизонтальної площини. У містобудівельній практиці ухил і місцевості між заданими точками виражається відношенням перевищення h у метрах початкової точки поверхні землі над іншою заданою кінцевою точкою поверхні до відстані і між ними по горизонталі і обчислюється формулою:

; де і - ухил;

h - перевищенняу метрах;

L - відстань по горизонталі

Позначається ухил місцевості у відсотках % (сотих частках), якщо за одиницю протяжності ухилу приймається 100 м, або в промилях ‰, якщо за одиницю протяжності ухилу приймається 1000 м. Ухил може бути позначений відверненим числом - дєсятковим дробом, тому що це число справедливо для будь-якої одиниці виміру.

В курсовой роботі рельеф місцевості зображується на плані горизонталями перетином через 0,5 м. На горизонталях надписують висотні відмітки в метрах, що відраховуються від нуля. При державному нівелюванні за абсолютный нуль приймається рівень Балтійського моря. У окремих випадках за умовний нуль приймається якийсь інший достатньо відомий постійний рівень.

Відстань по нормалі між горизонталями на плані називають закладенням. За розміром закладення можна судити про характер рельефу даної місцевості.

Схили поверхні з однаковим кутом падіння характеризуються рівними відстанями між горизонталями. Пологі схили зображуються на плані рідкими горизонталями, круті - частими горизонталями.

Горизонталі не можуть перетинатися. Злиття горизонталей указуе на стрімке падіння рельефу (вертикальна стіна, обрив).

Падіння рельефу показується, крім цифрових написів, бергштрихами на горизонталях, спрямованих убік ухилу. На мал. 4 зображено сумісно різноманітні форми рельєфу.

Під час проектування заходів щодо вертикального планування території району міста, або населеного пункту незалежно від густоти існуючої забудови дуже рідко передбачаються роботи, які корінним чином змінюють природний рельєф. Поліпшення рельефу, його часткова зміна необхідна в першу чергу для: організації нормального поверхневого водовідводу дощових і поталих вод;

- створення нормальних умов для руху міського транспорту;

- економічної посадки на рельеф будівель, що проектуються;

- організації нормального поверхневого водовідводу дощових і поталих вод;

Побудова рельєфу ділянки.

Задані: повздовжній і поперечний ухили (і ₁ і і ₂) ділянки з розмірами 180,00 х 195,00 метрів (див. мал. 5):

і _{1 =} 0,02; L₁ = 180 м;

і _{2 =} 0,035; L₂ = 195 м;

Система висот - Балтійська. Позначка точки А: На = 50,50 м.

Крок горизонталей: h = 0,5 м.

Позначка точки В:

- точки С:

- точки D:

Мал. 5. План ділянки, вільної від забудови

Визначення положення горизонталей можна проводити аналітичним і графічним засобами.

Аналітично перетинання горизонталями границь ділянки визначається:

Кількість горизонталей між позначками границі АВ: 50,00; 49,50; 49,00; 48,50; 48,00; 47,50; 47,00; і позначки 46,90 тобто

Кількість горизонталей між позначками границі АС:

50,00; 49,50; 49,00; 48,50; 48,00; 47,50; 47,00; 46,50; 46,00; 45,50; 45,00; 44,50; 44,00 і позначки 43,67, тобто

Відстань між горизонталями складе: , метрів, тобто для l₁ = 25,00 м; та для l₂ = 14,29 м.

Місце розташування горизонталі рельєфу щодо заданої точки визначаємо інтерполяцією.

Відмітивши перетинання горизонталями границь ділянки, проводимо побудову рельєфу ділянки з'єднанням точок із рівними позначками.

Графічно визначається місце розташування всіх горизонталей на ділянці незалежно від його протяжності і повздовжнього ухилу за допомогою стрічки (смуги паперу або картону довжиною не менше протяжності відрізків-границь ділянки) і аркушу міліметрового паперу (мал. 6).

Для цього визначається число горизонталей між заданими позначками плюс початкова і кінцева позначки (n + 2).

Прикладаючи стрічку до відрізка АВ відзначаємо на ній початкову і кінцеву точки відрізка. Потім цю стрічку потрібно накласти на лист міліметрового паперу так, щоб точка А була на першій лінії, а точка В - на лінії під номером (п + 2). Перетинання проміжних ліній міліметрівки з краєм накладеної стрічки визначають на цій стрічці місце розташування проміжних горизонталей.

Знову прикладаємо стрічку до відрізка на кресленні і переносимо місце розташування проміжних горизонталей.

а)

б)

а) з позначками кінцевих точок 50,50 і 46.50;

б) з позначками кінцевих точок 50,50 і 43.67.

Тема 6

Вертикальне планування ділянки. Оформления схеми організації рельефу.

Проектують вулиці і дороги методами вертикального планування, а саме:

- методом проектних позначок;

- методом профілів;

- методом проектних горизонталей;

- комбінованим методом.

За цим, основними вимогами щодо вертикального планування є такі:

а) максимальне збереження природного рельефу;

б) забезпечення поверхневого водовідводу зі швидкостями, які виключають можливість ерозії грунту;

в) додержання допустимих для руху транспорту і пішоходів ухилів на вулицях, площах і перехрестях.

Вертикальне планування, як і все проектування, здійснюється постадійно. На стадії розробки генерального плану будівництва нового міста, нових районів або реконструкції міста або його району розроблюють схему вертикального планування всієї території, що забудовується або реконструюється, включаючи площі, вулиці і дороги. Проект схеми вертикального планування розроблюється в ув'язці з генеральними схемами інженерних підземних мереж, інженерної підготовки території, сніговидалення, озеленения і т.п. В цілому, схема вертикального планування міста або його району розроблюється методом проектних позначок. Вона включає повздовжні профілі магістральних вулиць і доріг, розроблені методом профілів, картограму иідрахунку об'ємів земляних робіт. На стадії розробки проекта планування площі, мікрорайону або ділянки забудови (реконструкції) проект вертикального планування уточнюють. На цій стадії для наглядності звичайно користуються методом проектних горизонталей. Технічний проект, робоча документація, або робочий проект на будівництво, або реконструкцію мікрорайону ділянки, розроблюються, при необхідності з корегуваннями. У цьому разі доцільне застосування методу комбінованого сполученням вищерозглянутих методів.

Схема вертикального планування мікрорайону встановлює повздовжні ухили для ділянок вулиць (проїздів) між точками пересікання вісей вулиць (проїздів), що пересікаються.

На мал. 9 подана схема організації рельефу ділянки, що виконана методом проектних позначок.

Приклади організації рельефу методом проектних позначок і проектних горизонталей наведені в Додатку Е.

Мал. 9.Схема вертикального планування ділянки (методом проектних позначок).

Тема 7

Побудова поперечного профілю вулиці за рівними позначками поверхні землі.

На мал. 10, 11 подані приклади поперечних профілів вулиць, рекомендованії ДБН для різних категорій і проїздів в межах червоних ліній.

Поперечні профілі проектують у напрямі, перпендикулярному до вісі проїжджої частини. Вихідним матеріалом для проектування служать існуючі (чорні) профілі.

В межах поперечних профілів вказують позначки:

- вісі проїжджої частини (лотків);

- бортових каменів;

- границь зелених смужок, тротуарів, будівель;

- червоних ліній;

- залягання існуючих або проектних інженерних мереж, згідно з таблицею Б (Додаток Б).

Проектування поперечного профілю виконується на основі:

- схеми вертикального планування по вісям проїздів;

- проектного повздовжнього профілю проїзду по вісях проїжджої частини.

Проектний повздовжній профіль виконується на ділянці вулиці (проїзду) довжиною 150 - 300 метрів у різних масштабах (для наочності). Горизонтальний масштаб Ml: 100

вертикальний - в 10 разів більше, Ml: 10. (див. мал. 12).

Проектний поперечний профіль розробляють також в різних масштабах. При цьому, співвідношення горизонтального і вертикального масштабів приймають 1:2.

М гор 1:100, М верт 1:50 (див. мал. 13).

Мал. 10 Вулиці і дороги місцевого значення

І – житлові вулиці

ІІ – дороги промислових і комунально – складских зон, проїзди

ІІІ основні

IV – другорядні

Мал. 11 Магистральні вулиці районного значення

І – без трамвая

ІІ – з трамваем

Мал. 13 Поперечний профіль вулиці

Тема 8

Розробка вертикального планування ділянки методом проектних горизонталей.

План організації рельефу виконують згідно з вимогами ДСТУ Б А.2.4-6-95 «Правила виконання робочої документації генеральних планів підприємств, споруд та житлово-цивільних об'єктів».

План організації рельефу виконують на копії генерального плану планування і забудови мікрорайону. План організації може виконуватися методом проектних позначок або методом проектних горизонталей.

На плані організації рельефу наносять і вказують

- абсолютні позначки всередині контуру будівель і споруд;

- проектні позначки та уклони по «червоним» лініям;

- проектні горизонталі або проектні позначки опорних точок планування з вказуванням напрямку уклону проектного рельефу;

- позначки низу і верху відкосів, сходів, підпірних стінок, пандусів;

- позначки дна в місцях переломів повздовжнього профілю, напрям і величину ухилів водовідводних споруд;

- дощеприймальні грати в знижених точках проектного рельефу з позначками верху грат;

- проектні та фактичні позначки рельефу місцевості по зовнішньому контуру вимощення в кутах будівель і споруд у вигляді дробу з проектного позначкою в чисельнику і фактичного - в знаменнику;

- напрям проектного ухилу рельефу бергштрихами - якщо план розроблено в проектних горизонталях; і стрілками на плані в проектних позначках.

План організації рельефу належить, як правило, виконувати в проектних горизонталях.

Їх проводять з перерізом рельефу через 0,10 або 0,20 м. Позначки проектних горизонталей надписують зі сторони підвищення рельефу. Позначки червоні 1,00 м, вказують повністю, а проміжні - у вигляді цілого числа, належного двом знакам після коми.

Приклад оформления нланів організації рельефу наведений в Додатку Е.

Побудова проектних горизонталей.

Побудову проектних горизонталей починають від вісі проїжджої частини, приймаючи за основу повздовжній профіль дороги або схему вертикального планування в тому випадку, коли червоні лінії (границя між вулицею і територією забудови не закріплені вже розробленим проектом вертикального планування території мікрорайону (кварталу). Звичайно це стосується проектування всієї території нового будівництва на ділянках вільних від забудови, якщо ж висотне положения червоних ліній закріплено вертикальним плануванням, то побудову проектних горизонталей вулиць починають від червоних ліній. Така необ-хідність виникає під час проектування об'єктів другої або останньої черги, або при реконструкції або прокладці нової вулиці в районі забудови, яка склалася.

Поперечний профіль проїжджої частини може бути односкатним або двоскатним випуклим.

У всіх випадках спосіб побудови проектних горизонталей залишаеться однаковим.

Приклад: Побудувати про е ктні горизонталі вулиці з двоскатним випуклим поперечним профілем при незакріплених червоних лініях (див. мал. 14).

За основу приймають проектний повздовжній профіль по вісі проїжджої частини.

Дані для проектування:

і_пр.в, і_пр.т, = 0,040 - повздовжній уклон вулиці (проїжджої частини), тротуару;

і_п.в, і_п.т, = 0,020 - поперечний уклон вулиці (проїжджої частини), тротуару;

а = 6 м - ширина половини проїжджої частини;

b - 3 м - ширина тротуару;

h_б = 0,15 м - висота борту;

h = 0,10 м - крок горизонталей (перевищення).

Проектна позначка (початок проектування) вісі проїжджої частини D= 120 м.

Побудову i викреслювання ведуть в такому порядку (див. мал. 12).

Визначають L - проекцію горизонталі DE на вісь проїжджої частини OF.

L= DF= a і_п.в / і_пр.в = 6 x 0,020/0,040 = 3 м

Через точку F проводять перпендикуляр до вісі проїжджої частини до пересікання з лініями борту ВВ або В'В'.

Зважаючи, що вулиця симетрична по відношенню до своєї вісі, побудову проектних горизонталей ведуть для однієї сторони - в даному випадку, для правої - від вісі проїжджої частини по напрямку ухилу; проектні горизонталі на протилежній (лівій) стороні викреслюються по аналогії. Точка Е перетин перпендикулярів з лінією лотка лежить на проектній горизонталі DE з позначкою 120,00 м. Таким чином викреслюють початкову проектну горизонталь DE з позначкою 120,00 м.

Після цього визначають відстань між з'єднаними горизонталями (крок проектних горизонталей) по вісі проїжджої частини по формулі:

z= DD₁ = h / і_пр.в = 0,10/0,04 = 2,5 м

Ha вісі проїжджої частини відкладають через 2,5 м точки D₁, D₂, D₃ і т.д. Аналогічно на лінії лотку також через 2,5 метра відкладають точки Е₁, Е₂, Е₃, i т.д. Точки D₁, i Е₁, D₂, i Е₂ т.д. з'єднуючи прямими. Можна, не відкладаючи точок Е₂, Е₃, Е₄ і т.д. через точки D₁, D₂, D₃ і т.д. провести прямі, паралельні DE, до пересікання з лініями лотку DE, DЕ, DE iт.д. Це будуть наступні горизонталі кроком через 0,1 м.

В точці Е позначка верху борта буде на 0,15 м вище позначки лотку, тобто 120,15 м; однойменна з точкою лотку горизонталь (позначка 120,0 м) на тротуарі піде через точку К нижче по нахилу на відстані ЕК в плані.

ЕК = 0,15/0,04=3,75 м від точки Е. Наступні точки К₁, К₂ i т.д. відкладаються на лінії борту через 2,5 метра, так як за умовою нахил тротуару і проїжджої частини рівні.

АА - вісь проїжджої частини;

ВВ і В'В' - лінія лотку, вона ж лінія борта;

СС і С'С'- лінія зовнішнього краю тротуару, вона ж може бути червоною лінією;

а - ширина половини проїжджої частини;

b - ширина тротуару;

h_b - висота борта;

i _п- поперечний уклон;

i _пр.- - повздовжній уклон;

ЕDЕ', E₁ D₁ Е₁'... - позначення проектних горизонталей на плані проїжджої частини;

МК, M₁, K₁, К'М'- позначення проектних горизонталей на плані тротуарів;

fM = т - проекція горизонталі тротуару на лінію зовнішнього краю тротуару;

FD = l - проекція горизонталей на плані проїжджої частини на вісь;

z - відстань між горизонталями по осі проїжджої частини;

Точку М на лінії СС зовнішнього краю тротуару (або на червоній лінії), яка лежить на однойменній з точкою К горизонталі, знаходять аналогічно розрахунку, зробленому для проїжджої частини: визначається проекція m горизонталі КМ на лінію СС:

Mf = m= b і_п.т / і_пр.т = 3 х 0,02/0,04 = 1,5 м

3 точки К опускається на лінію СС перпендикуляр Kf. Точка М буде знаходитись на лінії СС і відстояти від точки f на 1,5 м по нахилу. Наступні точки M₁, М₂ іт.д. СС відкладаються через 2,5 м. Можна також, не відкладаючи точок M₁, М₂ через точки К₁, К₂ i т.д. провести прямі К₁М₁ , К₁М₁ i т.д. паралельні KM.

Проектні горизонталі на проїжджій частині і тротуарах в залежності від величини повздовжнього уклону мають різні нахили до вісей дороги. Для економії часу при побудові графічним методом проектних горизонталей можливо користуватися нижче наведеними шаблонами. На мал. 15 зображені проектні горизонталі проїжджої частини дороги для різних повздовжніх нахилів від 0,005 до 0,060. Потрібно просто викреслити (скопіювати) проектні горизонталі по обраному шаблону, розмістив їх в позначених на проїжджої частині точках D₁, D₂, D₃ і т.д.

Мал. 14. Побудова проектних горизонтальна на плані вулиці аналітичним методом (на проїжджій частині і тротуарах)

Мал. 15. Шаблони для креслення проектних горизонталей проїжджої частини вулиці (дороги) при різноманітних повздовжніх уклонах від 0,004 до 0,060.

При виконуванні плану організації рельефу в проектних позначках опорних точок планування у ролі опорних точок, як правило приймають:

- кути будівель, споруд, майданчиків;

- підвищені і понижені точки проектного рельефу;

- пересікання вісей автомобільних доріг;

- точки перелому повздовжнього профілю автомобільних доріг і залізно-дорожніх шляхів.

Приклад виконування плану організації рельефу в проектних позначках приведено в Додатку Е (мал. Е1, а).

Для досягнення оптимального рішення вертикального планування території мікрорайону треба дотримуватися наступних правил:

- максимально можливе наближення проектних площин до існуючого рельефу;

- зберігання (по можливості) окремих ділянок в природних позначках;

- нульовий баланс мінерального (тобто без врахування рослинного слою) грунту в межах ділянок, зайнятих, як правило, окремими групами будівель з врахуванням витіснених грунтів;

- водозбиральні басейни поверхневих водостоків повинні бути, як правило, не більше 5 га.

Дуже важливо знайти оптимальне рішення вертикального планування території, виключаючи невиправдане переміщення земельних мас. Це дозволяють виконати сучасні засоби обчислювальної техніки (наприклад, електрониі таблиці EXCEL).

Тема 9

Забезпечення умов безпеки руху транспорту і пішоходів при перетинанні перехрестя вулиць. Побудова трикутника видимісті.

Сучасна містобудівна практика приділяе велике значення виконанню нормативних вимог що до безпеки руху міськіх доріг, регулювання потоків руху, їх розділенню по напрямам, забезпеченню видимісті, т.і.

Водії повинні бачити інші автомобілі, людей, або ж перешкоди на такій відстані від перехрестя, щоб була реальна змога гальмування і зупинки.

Необхідна для гальмування і повної зупинки автомобіля відстань від точки знаходження його з якої можливо побачити рух іншого авто по перехресній вулиці, називається найменшою відстанню видимості.

Трикутник, побудований на плані перехрестя за допомогою найменшої відстані видимості називають - трикутником видимості.

Обов’язковою умовою безпечного руху також є відсутність у межах трикутника видимості кутів будинків, кіосків, зупинок міського транспорту, дерев і високих зелених насаджень.

Найменша відстань видимості на перехрестях визначається з урахуванням таких факторів:

- розрахункової швидкості автомобіля;

- часу, необхідного водію для визнання необхідності гальмування;

- пускового прискорення;

- довжини тормозного путі до повної зупинки;

- вплив уклонів вулиць на перехресті.

L = l₁ + l₂ + l₃

L - найменша відстань видимості;

l₁ - відстань, яку подолав автомобіль за період, коли побачив перешкоду і почав гальмувати;

l₂ - тормозний путь до повної зупинки;

l₃ - безпечна відстань між автомобілями.

При швидкості, вираженій в км/год, найменша відстань видимості визначається по формулі:

де v - швидкість в км/год;

t - час, потрібний водію для усвідомлення необхідності гальмування у сек;

φ - коефіцієнт зчеплення гальмуючого колеса з покриттям дороги;

i - повздожній уклон вулиці проїжджої частини.

При рівних швидкостях руху обох автомобілів і при однаковому типі дорожнього покриття значення L для обох вулиць перехрестя, також буде однаковим. При різних швидкостях - значення L буде відрізнятись.

У розрахунках швидкість автотранспорту потрібно приймати на вуличних перехрестях найбільш допустиму для даного міста.

Час t, який коливається від 0,5 до 1,5 сек в розрахунках звичайно приймається як 1 сек.

Для підвищення безпеки руху по міськім магістралям, на яких норми допускають високі швидкості, значення t слід приймати рівним 1,5 сек.

Значення коефіцієнта зчеплення φ приймають відповідно даному типу дорожнього покриття при найбільш несприятливих умовах (ожеледиця, мокре /вологе/ покриття, змащене мастилом і т.д.).

Значення коефіцієнта φ для різних типів покриття доріг слід приймати:

Довжина ділянки проїжджої частини, на якій відбувається гальмування, в залежності від швидкості руху автомобіля приймається:

Кути будинків на перехресті повмнні бути «зрізані» по лінії трикутника видимісті, таким чином, щоб зберегти необхідний простір для скупчування людей (мал. 16).

Мал. 16. Схема забудови перехрестя і закруглення тротуарів.

Відступи забудови у глибину кварталу на кутах перехресть рекомендується робити по всім кутам сіметрічними.

Слід також зазначити, що видимість повинна забезпечуватись і на перехресях з регульованим рухом.

Сторони трикутника видимості відкладаються: на магістральних вулицях – по вісі другої (рахуючи від тротуару) смуги проїжджої частини, на інших вулицях – по вісі проїжджої частини; на вулицях з бульварами – по вісі бокових проїжджих частин.(Мал 17).

Приклад розрахунку трикутника видимості для швидкості руху 30 км/год.

Найменша відстань видимості визначається по формулі:

Для швидкості, 30 км/год, найменша відстань видимості буде:

;

де v - 30 км/год;

t – 1,5 сек;

φ – 0.2;

i – 0.06.

Приклад побудови трикутника видимості для швидкості руху 30 км/год. див мал 17.

Мал. 17. Побудова на плані перехрестя трикутника видимості для швидкості руху 30 км/год.

Такі умови повинні враховуватись у проекті планування міста і в детальному проекті забудови магістралей (ПДП), а також при видаванні червоних ліній для забудови на кутах вулиць.

САМОСТИЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

ДОДАТКИ