І.З.Структура об'єктів містобудівного проектування та будівництва. Елементи структури

Основою формування всіх містобудівних об'єктів є вибрана конкретна територія, яка характеризується розмірами і геометричною формою, своїм місцезнаходженням, природними якостями і ресурсами. Територія складає основу містобудівної діяльності на будь-якому рівні, надаючи простір для формування містобудівних об'єктів і обумовлюючи, в силу своїх специфічних якостей, характер приймаємих містобудівних рішень.

Містобудівне освоєння територій виражається в будівництві нових будівель та споруд на вільних майданчиках або в реконструкції існуючих, в улаштуванні мережі вулиць і доріг, в інженерному обладнанні території системами водопостачання, каналізації та інш. комунікацій, в інженерній підготовці та захисту територій, у заходах з охорони навколишнього середовища та його покращення і т.інш.

Таке містобудівне освоєння територій забезпечує виконання головного принципу містобудівної діяльності - створення умов для найбільшої ефективності використання територіальних ресурсів.

Містобудівні системи организовані територіально. Їх структура визначається складом і територіальними зв'язками елементів. Елементами структури виступають частини містобудівної системи, які розглядаються як складові єдиного цілого, у більш точному значенні - як його первичні, неподільні складові. У загальному вигляді елементи можуть бути визначені як територіальні просторові одиниці, яким притаманна яка-небудь ознака - функціональна планувальна або природна.

Як і системи в цілому, їх елементи мають характер "поверхні", наприклад, це - зони, райони або окремі майданчики під забудову. У випадку, коли територією можно знехтувати, елементами системи виступають окремі точки - центри, вузли або лінії - осі.

Існують два підходи до визначення елементів. Перший - коли окремі елементи визначаються за характером розміщення на території об'єктів. Другий - коли елементи визначаються за показниками цілісності території.

У першому випадку застосовується поняття зона. Зона - це територіальний елемент містобудівної системи, який характеризується розміщенням на ньому однотипних містобудівних або природних компонентів. Найбільш часто в містобудуванні використовується функціональна ознака як основа зонування територій. Так, прийнято поділяти території міст на житлові - сельбищні або промислові - виробничі зони чи використовувати зонування територій в районах розселення за видами їх господарчого використання, наприклад, території сільського або лісового господарства, території масового відпочинку населення та інш.

У другому випадку в містобудівній теорії використовуються поняття район і комплекс. Поняття район визначає відносно цілісну і автономну одиницю, яка відрізняється за якими-небудь ознаками. Прикладами можуть служити житлові райони міста або, так звані, планувальні райони-об'єкти районного планування. Поняття комплекс також характеризує територіальну цілісність, одночасно вказуючи і на високий ступінь функціональної або композиційної цілісності об'єкта. Наприклад: житловий комплекс, промисловий комплекс, комплекс закладів культурно-побутового обслуговування і т. інш.

Межі районів і комплексів служать або межами містобудівних систем - об'єктів проектування, або поділяють містобудівну систему на цілісні територіальні елементи.

Для опису територіальних структур у містобудуванні часто використовують також ще ряд взаємопов'язаних понять: вузел, вісь, ядро, периферія, мережа.

Центр (вузол) - функціональний або композиційний фокус містобудівної системи. Одночасно - це точка концентрації якої-небудь ознаки.

Функціональнi центри як і функціональні зони відокремлються у відповідності із змістом здійснюємих на території громадських процесів. В місті - це центри громадського обслуговування, транспортні вузли; в районах розселення роль центрів виконують міста або інші поселення. Поряд із різноманітними функціональними ознаками центрів значну роль має визначення центрів просторових композицій, формуємих у вигляді комплексів - архітектурних ансамблів будівель, площ, домінантних архітектурних споруд.

Планувальні осі являють собою лінійну концентрацію якої-небудь ознаки, функціональні осі, як правило, зв'язані з лініями комунікацій. У масштабі міста мова йде про транспортні осі, лінійно розвинутих громадських центрів. У регіональному масштабі використовується поняття "вісь розселення" для позначення лінійної концентрації населених місць вздовж транспортних комунікацій. Поняття “ композиційна вісь" також використовується на всіх рівнях проектування. Наприклад, ріка як вісь композиції міста.

Ядро містобудівної системи - це частина території з високою концентрацією ознаки системи в цілому. Так, ядро міста представлене центральним районом, ядро системи розселення - головним містом і оточуючою його територією. Ядру системи протистоїть периферія.

Мережа - це група об'єктів точечного або лінійного характеру, що впорядковано розміщена на розглядаємій території. Наприклад, мережа закладів культурно-побутового обслуговування, транспортна мережа та інш.

Питання самоконтролю до лекції №1

1.Окреслiть коло питань (напрямків), які визначають зміст поняття ''організація середовища".

2.Визначте особливі специфічні риси містобудівного проектування в порівнянні з проектуванням окремих будівель чи споруд.

3.Наведіть приклади об'єктів містобудування (містобудівного проектування).

4.Поясніть зміст наступних понять: містобудівна система, система розселення, зона, район, комплекс, центр (вузол), ядро, периферія, мережа.