Організаційні основи виробничих систем

У будь-яких системах кожен елемент (як частина) потрібен для підтримання та

функціонування всієї системи і поза нею існувати не може. організації виробничих систем є необхідні, суттєві, стійкі

співвідношення між елементами виробничої системи, а також між цією системою і

зовнішнім середовищем. У системах усі елементи об'єднані між собою зв'язками взаємодії,

матеріальними, енергетичними, інформаційними та іншими зв'язками. Класифікують зв'язки елементів виробничої системи за такими ознаками:

1. За характером матеріальних взаємовідносин у просторі:

Ø жорсткі матеріальні зв'язки — предмети праці передаються для обробки з

одного до певного іншого робочого місця;

Ø альтернативні матеріальні зв'язки — предмети праці переходять на одне з

багатьох робочих місць;

Ø компенсаційні альтернативні зв'язки — предмети праці спочатку надходять

на склад, а потім або на інший склад, або на робочі місця.

2. За характером взаємовідносин у часі:

Ø постійні — властиві масовому виробництву;

Ø циклічно-повторювальні — поширені в серійному типі виробництва;

Ø випадкові (разові) — характерні одиничному виробництву.

3. За характером складності елементів:

Ø прості, які діють на робочому місці при одному "вході" і одному "виході"

для матеріальних зв'язків;

Ø складні.

4. За характером впливу обставин на взаємовідносини:

Ø упорядковані, які становлять намагання спростити зв'язки, забезпечивши їх

незмінність у часі;

Ø еластичні, що передбачають можливість заміни (на деякий час) зв'язків з

одними елементами системи на зв'язки з іншими.

Резерви виробничої системи за всієї їх різноманітності можна згрупувати

таким чином:

Ø організаційні, створюють можливість перебудови структури системи;

Ø інтенсивно-екстенсивні: забезпечують тимчасову зміну інтенсивності

роботи устаткування та працівників;

Ø ресурсні: об'єднують резерви устаткування, працівників, незавершеного

виробництва, інструментів, матеріалів тощо.