Знань та вмінь студентів 1 page

Таким чином загальна кількість, яку може отримати студент за виконану роботу в повному обсязі – 100 балів. Зменшення кількості балів по пунктах завдання здійснюється пропорційно допущеним помилкам та неточностям.

В таблиці 2 наведена шкала для визначення підсумкової оцінки.

Таблиця 2

«А» (90-100) – оцінка «відмінно» виставляється студенту, який глибоко та міцно засвоїв матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно та злагоджено його викладає, відмінно справляється з задачами та питаннями, показує знайомство з монографічною літературою, правильно обґрунтовує прийняті рішення, володіє різносторонніми навичками та прийомами виконання практичних робіт із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій.

«В» (82-89), «С» (74-81) – оцінка «добре» виставляється студенту, який твердо знає програмний матеріал, грамотно та по суті його викладає, який не припускає суттєвих неточностей у відповіді на питання. Правильно застосовує теоретичні положення при рішенні практичних запитань та задач, володіє необхідними навичками, прийомами їх виконання із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій.

«D» (68-73), «Е» (61-67) – оцінка «задовільно» виставляється студенту, який має знання тільки основного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає неточності, недостатньо правильні формулювання та відчуває труднощі при виконанні завдання, але досить вільно володіє ЕОМ і може з її допомогою розв'язувати поставленні задачі.

«FX» (35-60) – оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, невпевнено, з великими труднощами виконує завдання, не демонструючи при цьому вміння застосовувати ЕОМ при вирішенні поставлених задач.

«F» (1-34) – зміст дисциплін студентом не засвоєний, а вміння та навики не набуті.

«Публічне адміністрування»

1.Зміст публічного адміністрування у «вузькому» сенсі полягає у:

a) вивченні, розробці та впровадженні напрямів урядової політики;

б) розробці та прийнятті нормативно-правових актів;

в) розгляді та вирішенні адміністративних спорів;

г) розробці напрямів урядової політики.

2.До головних ознак громадянського суспільства відносяться:

а) ринкова економіка, основу якої складають недержавні підприємства;

б) планова економіка, основу якої складають державні підприємства;

в) змішана економіка, основу якої складають державні та недержавні підприємства;

г) розвиненість інститутів (різноманітних об’єднань громадян та засобів масової інформації) та рівень громадської активності населення.

3.Об’єднання громадян, що утворюються для спільної реалізації спільних інтересів – це:

а) політичні партії;

б) громадянське суспільство;

в) громадські організації;

г) соціальні групи.

4.Зміст публічного адміністрування у «широкому» сенсі полягає у:

а) професійній діяльності державних службовців;

б) системі адміністративних інститутів із ієрархією влади;

в) виконанні положень нормативно-правових актів;

г) вивченні, розробці та впровадженні напрямів урядової політики.

5.Бюрократичний метод управління командними засобами – це:

а) методологія адміністрування;

б) публічне адміністрування;

в) адміністрування;

г) публічне управління.

6.Цілеспрямована взаємодія публічних адміністрацій з юридичними та фізичними особами з приводу забезпечення реалізації законів та підзаконних співвідношення управління та адміністрування – це:

а) публічне адміністрування;

б) державне управління;

в) соціальне управління;

г) публічне управління.

7.Що входить до предметної сфери публічного адміністрування:

а) система публічного адміністрування;

б) принципи публічного адміністрування;

в) функції публічного адміністрування;

г) методи публічного адміністрування.

8.Здатність і можливість впливати на поведінку, діяльність людей за допомогою різних засобів – волі, авторитету, насильства тощо, це:

а) пріоритет;

б) авторитет;

в) влада;

г) демократія.

9.Розмежування компетенції держави і суспільства, незалежність інститутів громадянського суспільства від держави є ознакою:

а) громадянського суспільства;

б) громадської організації;

в) публічного адміністрування;

г) держави.

10.Сфера соціального життя, в якій формується громадська думка, інакше кажучи, арена, форум публічного дискурсу з приводу соціально-політичних проблем життя й розвитку суспільства – це:

а) публічна сфера;

б) політична сфера;

в) політика;

г) публічна політика.

11.Публічні, вольові відносини, що утворюються між суб'єктами політичної системи суспільства (у т. ч. державою) на основі політичних і правових норм, це:

а) політична влада;

б) економічна влада;

в) влада;

г) опозиція.

12.Хто з відомих політологів визначає публічну політику як «напрям дії або утримання від неї»?

а) Х. К. Коулбетч;

б) К. Патон;

в) Д. Савіцкі;

г) Леслі А. Пал.

13.Одна з ключових характеристик публічної сфери, що означає чесність і не уперед-женість правових структур, особливо тих, які забезпечують дотримання прав людини – це:

а) верховенство права;

б) прозорість;

в) справедливість;

г) підзвітність.

14. Державні органи влади, установи, організації, підприємства є:

а) об’єктами публічної політики;

б) суб’єктами публічної політики;

в) предметом публічної політики;

г) методами публічної політики.

15.Вироблення політики усіма суб’єктами на паритетних засадах – це:

а) об’єкт публічної політики;

б) суб’єкт публічної політики;

в) предмет публічної політики;

г) метод публічної політики.

16.Система, яка забезпечує практичну реалізацію публічного управління та досягнення визначених цілей, яка має свою структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об'єкт управління з відповідним правовим та інформаційним забезпеченням – це?

а) механізм публічного управління;

б) система публічного управління;

в) методологія публічного управління;

г) публічне управління.

17.Принципи організації й діяльності органів публічної влади поділяються на:

а) внутрішні, зовнішні;

б) загальні, універсальні;

в) спеціальні, загальні;

г) зовнішні, універсальні.

18.Ким реалізуються процесні механізми, які включені до складу механізмів здійснення процесу публічного адміністрування?

а) Президентом України

б) Верховною Радою України

в) Президентом України, Верховною Радою України, органами державної виконавчої влади

г) Президентом України, Верховною Радою України, органами державної виконавчої влади, органами юстиції та органами місцевого самоврядування

19.Закон «необхідного багатоманіття»?

а) блокування концентрації владних і управлінських повноважень у руках окремих осіб і угруповань;

б) забезпечення участі в управлінні державою народних мас, їх контроль за діяльністю державного суб'єкта, інакше кажучи, ство­рення механізму зворотного зв'язку (на мові політичної теорії – це демократичні форми організації влади й управління);

в) визначення об'єктивних можливостей (межі) управляючого впливу на суспільство, історичною тенденцією якого є зростаюче багатоманіття суспільного життя;

г) необхідність формального і фактичного розмежування функцій публічної влади в управлінні за горизонталлю і вертикал­лю на відносно самостійні гілки і рівні влади, які повинні здійснювати різні, незалежні один від одного органи (інституції).

20.Принцип публіч­ності державного управління відтворює…?

а) демократичну, правову державність і забезпечує зв'язок публічного управління із суспільством і громадянами.

б) формування, функціонування і розвиток системи соці­ального партнерства, враховуючи національні й історичні особ­ливості розвитку даної країни;

в) побудову раціональної інфраструктури, яка забезпечує загальні умови ефективної підприємницької діяльності;

г) доступність публічного управління для громадян, що по­в'язано з їх правом вибору складу відповідних органів і участі в їх діяльності.

21.Який принцип є одним із провідних у системі публічного управління та є критерієм науковості всіх інших принципів?

а) системності;

б) плюралізму;

в) економії ентропії;

г) об’єктивності.

22.Яке поняття найширше відображає поняття публічна служба?

а) вид діяльності осіб, що працюють в органах держаної адміністрації і основним завданням яких є забезпечення реалізації публічних інтересів та інтересі держави;

б) особливим видом діяльності осіб, що працюють в органах публічної адміністрації (іноді - також в інших публічних інституціях), і основним завданням яких є забезпечення реалізації публічних інтересів;

в) державна цивільна служба, а також служба в апараті органів прокуратури, діяльність органів внутрішніх справ та військових формувань, та діяльність з надання публічних послуг населенню;

г) діяльність з надання публічних послуг населенню.

23.Що означає процес проходження публічної служби?

а) тривалий процес, який починається з виникнення державно-службових відносин, тобто з моменту заміщення особою вакантної посади, з подальшим переміщенням службовця по службі, проведенням оцінки та атестації службовців, і завершується їх припиненням;

б) процес, виникнення державно-службових відносин, тобто з моменту заміщення особою вакантної посади, з подальшим переміщенням службовця по службі;

в) прийняття на публічну службу та завершуючи припиненням такої служби, з урахуванням просування та переміщення по службі, обсягу повноважень за конкретною посадою в органах публічного управління;

г) процес прийняття на публічну службу з подальшим переміщенням службовця по службі.

24.Якими є типові прояви корупційних дій?

а) підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів; хабарництво; протекціонізм;

б) лобіювання інтересів; меценатство; хабарництво; протекціонізм;

в) лобіювання інтересів; підкуп чиновників і громадсько-політичних діячів; хабарництво;

г) підкуп чиновників; лобіювання інтересів; хабарництво.

25.Який основний закон, що визначає правові та організаційні засади запобігання корупції?

а) ЗУ «Про боротьбу з корупцією та рейдерством»;

б) ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції»;

в) ЗУ «Про боротьбу з корупцією»;

г) ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

«Менеджмент організацій»

1.Організації як системі притаманні такі ознаки:

а) закритість, відкритість;

б) цілісність, подільність;

в) частковість, загальність;

г) елементарність, упорядкованість.

2.Елементом системи називають:

а) самостійне утворення системи, що має свої специфічні риси, властивості й особливе значення;

б) об’єднання окремих самостійних частин, кожна з яких володіє хоча б однією властивістю;

в) соціальне утворення з визначеними границями, яке свідомо координується і функціонує для досягнення загальної мети;

г) самостійне утворення системи, що може бути піддане аналізу, побудоване і кероване на основі загальних принципів.

3.Компонентами системи є підсистеми:

а) головна і другорядна;

б) керуюча і керована;

в) загальна і часткова;

г) змінна і постійна.

4.Універсальні закони організації діють:

а) ізольовано;

б) у взаємозв’язку;

в) відокремлено;

г) комплексно.

5.Формалізація – це:

а) розроблені правила і процедури, що визначають поведінку працівників;

б) розроблені правила і процедури, що визначають статус працівників;

в) розроблені правила і процедури, що визначають підлеглість працівників;

г) розроблені правила і процедури, що визначають підзвітність працівників.

6.Під продуктивністю організації розуміють:

а) конкурентоспроможність організації;

б) відносну ефективність організації;

в) результативність організації;

г) прибутковість організації.

7.Внутрішні змінні організації:

а) постачальники, конкуренти, споживачі;

б) цілі, структура організації, завдання, технологія, люди;

в) робоча сили, природні ресурси, інфраструктура, територіальне розташування;

г) рівень життя, капітал, постачальники, споживачі, кон’юнктура ринку.

8.Більшість компаній проводить корінну реорганізацію:

а) щороку;

б) кожні 4 – 5 років;

в) кожні 6 – 7 років;

г) кожні 9 – 10 років.

9.Реактивні зміни – це:

а) дії, вчинені для того, щоб відреагувати на надану оточенням можливість, навіть, якщо не існує фактичної проблеми;

б) зміни, що проводяться для виправлення помилки, виявленої системою контролю;

в) дії вчинені для зміни внутрішніх перемінних;

г) дії вчинені для виживання організації.

10.Що таке життєвий цикл організацій?

а) це зміни в життєвому циклі продукції;

в) це передбачувані їх зміни з визначеною послідовністю станів протягом часу;

в) це цикл змін у внутрішньому середовищі організації;

г) це зміни в системі цінностей організації.

11.Етап підприємництва це стадія:

а) розвитку інноваційних процесів попереднього етапу;

б) формування місії організації;

в) становлення, коли формується життєвий цикл продукції;

г) стабілізації структури організації.

12.Етап спаду це стадія коли:

а) у результаті конкуренції ринку, що скорочується, в організації зменшується попит на свою продукцію чи послуги;

б) організація збільшує випуск своїх продуктів і розширює ринок надання послуг;

в) структура організації стабілізується, вводяться правила, визначаються процедури;

г) зростає роль вищої керівної ланки організації, процес прийняття рішень стає більш зваженим, консервативним.

13.Функціональний підхід передбачає:

а) групування та впорядкування видів діяльності навколо продукту;

б) групування робіт, що потребують однакових або подібних видів діяльності;

в) групування діяльності за відповідністю з певною групою споживачів;

г) групування діяльності за відповідністю з певною територією.

14. Для вищої ланки організації число підлеглих одного керівника не повинно перевищувати:

а) 15 осіб;

б) 20 осіб;

в) 7 осіб;

г) 10 осіб.

15.Система розподілу прав і відповідальності, за якої права і відповідальність вищого за рівнем керівника поглинають тільки частину прав і відповідальності нижчого за рівнем керівника:

а) «матрьошка»;

б) «ялинка»;

в) «конструктор»;

г) «навігатор»

16.Зв’язки між двома або більше рівними по положенню в ієрархії чи статусу частинами або членами організації:

а) горизонтальні зв’язки;

б) вертикальні зв’язки;

в) формальні зв’язки;

г) неформальні зв’язки.

17.Процес, за допомогою якого менеджер передає завдання і владу підлеглим:

а) делегування;

б) звітування;

в) підпорядкування;

г) оптимізація.

18.Радикальне перепроектування бізнес-процесів підприємств і організацій для одержання істотних ефектів у зниженні ціни, підвищенні якості та зростанні обсягів продажів продукції і послуг має назву:

а) контрінжиніринг;

б) реінжиніринг;

в) деінжиніринг;

г) неоінжиніринг.

19.На етапі підготовки реорганізації використовують метод:

а) аналіз змін;

б) моделювання поведінки споживачів;

в) моделювання процесів;

г) моделювання поведінки робочого персоналу.

20.Фаза розвитку компанії «співробітництво» означає:

а) запровадження процедур корпоративного планування;

б) побудова формальних управлінських систем;

в) створення структури на основі самостійних бізнес-одиниць;

г) децентралізації функцій.

21.Інжинірингові послуги з підготовки виробничого процесу не включають:

а) передпроектні послуги;

б) проектні послуги;

в) спеціальні послуги;

г) консалтингові послуги.

22.Організаційний дизайн – це:

а) удосконалення бізнес процесів;

б) проектування та раціоналізація організаційної структури управління;

в) поліпшення психологічного клімату в колективі;

г) узгодження внутрішнього середовища організації з її зовнішнім середовищем.

23.Методологічну основу організаційного дизайну складають:

а) чинники, принципи, цілі;

б) принципи;

в) закономірності і фактори;

г) місія.

24.Розподіл обмежених ресурсів, інформації, розробку функціональних стратегій в організації здійснюють:

а) апекс;

б) техноструктура;

в) допоміжний персонал;

г) серединна ланка.

25.Організаційний дизайн – це:

а) удосконалення бізнес процесів;

б) проектування та раціоналізація організаційної структури управління;

в) поліпшення психологічного клімату в колективі;

г) узгодження внутрішнього середовища організації з її зовнішнім середовищем.

26.Представниками наукової школи стандартизації праці були:

а) Г. Мінцберг;

б) Ф.Тейлор, М. Вебер;

в) А. Файоль;

г) М. Портер.

27.Теоретичною базою моделі механістичної конструкції організації є:

а) школа наукового управління;

б) школа поведінкових наук;

в) школа людських відносин;

г) доктрина «виробничої демократії».

28.Елементами моделі організації як колективу, сформованого за принципом поділу праці є:

а) сировина, матеріали, люди, технологія;

б) мотивація, комунікації, увага до працюючих, лояльність, участь у прийнятті рішень;

в) споживачі, постачальники, конкуренти, технологія, сировина;

г) конкуренти, матеріали, сировина, персонал, споживачі.

29.Нормативне число цілей згідно концепції управління за результатами становить:

а) 1-3;

б) 10-12;

в) 4-6;

г) 5-7.

30.Початковий етап процесу управління за цілями це складання:

а) поведінкових моделей;

б) цільових моделей;

в) модель підприємства як громадської організації;

г) модель організації як системи дій.

31. Вид контролю, що здійснюється в ході виконання робіт:

а) попередній;

б) заключний;

в) поточний;

г) загальний.

32.Формальна вимога, що відноситься до вдосконалення обов’язків безпосередньо на робочому місці:

а) стандарт;

б) ціль;

в) критерій;

г) мета.

33.Система контролю повинна спрацьовувати тільки при наявності помітних відхилень від стандартів – суть принципу:

а) включення;

б) виключення;

в) нейтралізації;

г) централізації.

34.Коли співставлення фактичних результатів із стандартами вказує, що мета досягається, потрібно обрати наступну лінію поведінки:

а) ліквідувати відхилення;

б) переглянути стандарт;

в) не вживати ніяких заходів;

г) попередити відхилення.

35.Найбільший відсоток контролюючих функцій приходиться на:

а) нижчий рівень управління;

б) середній рівень управління;

в) вищий рівень управління;

г) загальний рівень управління.

36.За одне і те ж порушення трудової дисципліни на працівника може бути накладено:

а) тільки одне дисциплінарне стягнення;

б) 2 дисциплінарних стягнень;

в) більше 2 дисциплінарних стягнень;

г) 3 дисциплінарних стягнення.

37. Дисциплінарне стягнення накладається:

а) не пізніше 2 місяців з дня виявлення проступку;

б) не пізніше 1 місяця з дня виявлення проступку;

в) не пізніше 3 місяців з дня виявлення проступку;

г) не пізніше 6 місяців з дня виявлення проступку.

38.Недолік будь-якої стандартної форми (бланка), в яку заноситься інформація:

а) відсутність гнучкості;

б) відсутність точності;

в) складність сприйняття;

г) відсутність надійності.

39.Канали неформальної передачі будуються на основі:

а) ієрархічної структури управління;

б) соціальних груп організації;

в) порядку делегування повноважень;

г) рівнів управління.

40. До макроризиків належать:

а) ризики регіону, ризики галузі, ризики підприємства;

б) ризики підприємства, ризики галузі;

в) ризики регіону, ризики галузі, ризики країни;

г) виправдані і невиправдані ризики.

41.Елементарні випадкові події, з яких складається причина ризику, мають назву:

а) форми ризику;

б) фактори ризику;

в) ситуації ризику;

г) елементи ризику.

42.До ризиків звичайної діяльності належать:

а) ризики фінансової діяльності, ризики операційної діяльності;

б) ризики фінансової діяльності, ризики операційної діяльності, ризики інвестиційної діяльності;

в) ризики операційної діяльності, ризики кредитної діяльності;

г) погодні ризики, виробничі ризики.

43.Ризики, що пов’язані із вкладенням коштів у створення, реконструкцію і технічне переоснащення підприємств:

а) ризики капітальних інвестицій;

б) ризики портфельних інвестицій;

в) ризики технічних інвестицій;

г) ризики валютних інвестицій.

44.Поняття «ефективність» у широкому розумінні – це:

а) витрати виробництва;

б) результат від виробництва (прибуток або збиток);

в) співвідношення між результатом від виробництва та витратами;

г) різниця між результатом від виробництва та витратами.

45.Під ефектом розуміють:

а) прибуток;

б) збиток;

в) рентабельність виробництва;

г) рентабельність продукції.

46.Ефективність виробництва – це:

а) міра досягнення загальних та окремих результатів виробництва від оптимального використання всіх ресурсів підприємства;

б) міра досягнення загальних та окремих результатів виробництва від оптимального використання трудових ресурсів підприємства;

в) міра досягнення загальних та окремих результатів виробництва від оптимального використання фінансових ресурсів підприємства;

г) міра досягнення загальних та окремих результатів виробництва від оптимального використання матеріальних ресурсів підприємства.

47.За сферою застосування розрізняють:

а) народногосподарську і госпрозрахункову ефективність;

б) абсолютну та порівняльну ефективність;

в) ефективність діючого виробництва, ефективність капітальних вкладень, ефективність розвитку науки і техніки, ефективність зовнішньоекономічних зв’язків, ефективність охорони навколишнього середовища;

г) загальну, локальну і часткову.

48. Локальна ефективність характеризує:

а) ефективність виробництва підприємства в цілому;

б) ефективність на окремих стадіях виробництва, розподілу, обміну та споживання;

в) ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо);

г) ефективність виробництва окремих підрозділів.

49.Народногосподарська ефективність визначається на основі врахування:

а) інтересів окремого підприємства;

б) інтересів окремого підприємства і всього народногосподарського комплексу;

в) інтересів народного господарства;

г) інтересів окремої галузі.

50.Абсолютна ефективність характеризує:

а) економічні переваги одного варіанту над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат;

б) загальний ефект від використання ресурсів і витрат в цілому по підприємству;

в) частковий ефект від використання певного виду ресурсів підприємства;

г) ефект від використання основних фондів.

«Корпоративне управління»

1.Яка існує система відносин між акціонерами, органами управління акціонерного товариства, його менеджерами та іншими зацікавленими особами задля забезпечення ефективної діяльності підприємства

а) підприємницьке управління;

б) корпоративне управління;

в) державне управління;

г) регіональне управління.

2.Функція корпоративного управління, що формує певну систему корпоративного управління з вихідних умов та визначає ефективні напрямки його розвитку

а) методологічна;

б) ідеологічна;

в) описова;

г) інформаційна.

3.Підприємство, організація створена шляхом добровільного об’єднання осіб на пайовій основі для здійснення підприємницької діяльності

а) кооператив;

б) колективне підприємство;

в) акціонерне товариство;

г) приватне підприємство.

4.Для якої національної моделі корпоративного управління ключовими учасниками є фінансово-промислові групи та банки

а) англо-американська;

б) західноєвропейська;

в) японська;

г) південноєвропейська.

5.Система управління при якій власність сконцентрована в руках кількох осіб, які володіють частками корпоративного майна

а) інсайдерські;

б) аутсайдерські;

в) концентровані;

г) часткові.

6.Як називається цінний папір, що підтверджує право акціонера брати участь в управлінні даним акціонерним товариством і в розподілі його прибутків?

а) дивідент;

б) акція;

в) вексель;

г) ощадні (депозитні) сертифікати.

7.Принцип корпоративного управління (забезпечення рівноправності акціонерів) передбачає:

а) участь в голосуванні на загальних зборах акціонерів;

б) однакове відношення до всіх акціонерів однієї категорії;

в) участь у виборі керівних посад;

г) різне відношення до акціонерів однієї категорії.

8.Дохід який виплачується утримувачам акції акціонерного товариства з його прибутку

а) акція;

б) вексель;

в) дивіденд;

г) відсоток.

9.Статутний фонд акціонерного товариства не може бути менший ніж

а) 1250 мінімальних заробітних плат;

б) 1225 мінімальних заробітних плат;

в) 1100 мінімальних заробітних плат;

г) 1200 мінімальних заробітних плат.

10. Яким законом визначені загальні умови за яких допускається зміна статутного фонду

а) «Про порядок зміни статутного фонду»;

б) «Про корпоративні товариства»;

в) «Про статутний фонд»;

г) «Про акціонерні товариства».

11. Цінні папери які обертаються вільно

а) іменні акції;

б) акції на пред’явника;

в) прості акції;

г) привілейована акція.

12.Можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами).

а) спекулятивність;

б) обіговість;

в) ліквідність;

г) всі відповіді вірні.

13.Організаційна функція, що відповідає за внесення змін до статутного товариства, затвердження статутів та положень дочірніх підприємств, філій, представництв, правил процедури, та інших внутрішніх документів товариства