Основні види перекладу

Існують дві основні класифікації видів перекладу: за характером перекладаються текстів і за характером мовних дій перекладача в процесі перекладу. Перша класифікація пов'язана з жанрово-стилістичними особливостями оригіналу, друга - з психолингвистическим особливостями мовних дій у письмовій та усній формі.

Жанрово-стилістична класифікація переказів в залежності від жанрово-стилістичних особливостей оригіналу обумовлює виділення двох функціональних видів перекладу: художній (літературний) переклад і інформативний (спеціальний) переклад.

Художнім перекладом називається переклад творів художньої літератури. Основне завдання - породження на ПЯ мовленнєвого твору, здатного надавати художньо-естетичний вплив на ПР.

У художньому перекладі розрізняються окремі підвиди перекладу залежно від приналежності оригіналу до певного жанру художньої літератури. В якості таких підвидів виділяються переклад поезії, переклад п'єс, переклад сатиричних творів, переклад художньої прози, переклад текстів пісень і т.д.

Інформативним перекладом називається переклад текстів, основна функція яких полягає в повідомленні якихось відомостей, а не в художньо-естетичному впливі на читача. До таких текстів відносяться всі матеріали наукового, ділового, громадсько-політичного, побутового та іншого характеру. Сюди ж слід віднести і переклад багатьох детективних оповідань, описів подорожей, нарисів, де переважає чисто інформаційне розповідь.

Психолінгвістична класифікація переказів, що враховує спосіб сприйняття оригіналу та створення тексту перекладу, підрозділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим перекладом називається такий вид перекладу, при якому мовні твори, що об'єднуються в акті міжмовного спілкування (оригінал і текст перекладу), виступають в процесі перекладу у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це дає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки тексту, що перекладається, зіставляти їх з відповідними відрізками перекладу, вносити в текст перекладу будь-які необхідні зміни до пред'явлення перекладу Рецептори, тобто до завершення процесу перекладу. Класичним прикладом письмового перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал зорово у вигляді письмового тексту і створює текст перекладу також у вигляді письмового тексту.

Усний переклад - це вид перекладу, при якому оригінал та його переклад виступають в процесі перекладу в нефіксованим формі, що зумовлює однократність сприйняття перекладачем відрізків оригіналу та неможливість подальшого зіставлення або виправлення перекладу після його виконання. Класичним прикладом усного перекладу є такий переклад, коли перекладач сприймає оригінал в акустичній формі ("на слух") і в усній формі вимовляє свій переклад.

Розрізняються два підвиди усного перекладу: синхронний переклад і послідовний переклад.

Синхронний переклад - це спосіб усного перекладу, коли перекладач, слухаючи промову оратора, практично одночасно (з невеликим відставанням - 2-3 сек.) Промовляє переклад. Синхронний переклад здійснюється із застосуванням технічних засобів, в спеціальній кабіні, де мова оратора подається перекладачеві через навушники, а сам перекладач говорить у мікрофон, звідки переклад транслюється для рецепторів.

Послідовний переклад - це спосіб усного перекладу, коли перекладач починає переводити після того, як оратор перестав говорити, закінчивши всю промову або якусь частину її.

Письмова або усна форма сприйняття оригіналу та створення тексту перекладу типові відповідно для письмового та усного перекладу, але в кожному з них можуть іноді використовуватися деякі елементи іншого виду перекладу.