Структура норм права, її елементи, способи вираження в тексті нормативно - правового акту

Кожна норма права характеризується єдністю, цілісністю, непо­дільністю та певною структурою.

Структура норми права — це внутрішня будова норми пра­ва, яка характеризується єдністю і взаємодією її складових еле­ментів.

У юридичній науці переважає концепція тричленної структури правової норми. Це випливає з того, що норма права, поперше, по­винна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; подруге, визначати умови, за наявності яких суб'єкти можуть реалізовувати надані права та виконувати пок­ладені на них обов'язки; потретє, закріплювати певні засоби забезпе­чення приписів, що в ній містяться.

До структурних елементів норми права відносять: гіпотезу, дис­позицію та санкцію. Така структура характерна, на відміну від інших соціальних норм, тільки правовим нормам, що безпосередньо містять правила поведінки.

Гіпотеза — це складова частина норми права, яка містить умови та обставини за настанням чи ненастанням яких суб'єкти мають здійснювати свої права й обов'язки, передбачені у диспози­ції цієї норми.

Тобто гіпотеза — це перша частина правової норми, яка вказує на умови, за яких суб'єкт, мусить діяти так, як того вимагає диспози­ція. Отже, призначення гіпотези — визначити сферу і межі регулятив­ної дії диспозиції правової норми. Гіпотеза починається словом "як­що". Коли ж це слово не вжито, то воно припускається. Іноді гіпотеза щільно пов'язана з іншим елементом правової норми — диспозицією. Причому настільки, що фактично ці елементи (гіпотеза та диспозиція) в тексті зливаються, як, наприклад, у нормах кримінального кодексу, які визначають відповідальність за конкретні злочини, що дає підстави вважати, що такі норми складаються лише з диспозиції і санкції.

Проте, враховуючи логічну структуру норми, слід визнати, що і тут присутні всі три елементи, в тому числі й гіпотеза.

Залежно від наявності чи відсутності у статті нормативноправового акту всіх структурних елементів правової норми розрізня­ють прямий, відсильний і бланкетний способи їх викладення.

При прямому способі викладення усі три елементи структури норми права викладені в одній статті закону і в такому разі логічна структура правової норми збігається зі структурою статті нормативноправового акту.

Прикладом такого викладення є ст. 432 КК України, яка перед­бачає кримінальну відповідальність за мародерство: "Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерст­во), — карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти ро­ків". Гіпотезою тут є поле бою і речі, що знаходяться при вбитих чи поранених, диспозицією — заборона викрадення цих речей, а санкці­єю — позбавлення волі.

При відсильному способі викладення не всі структурні елеме­нти норми права викладені у статті нормативноправового акта і для її заповнення робиться відіслання до іншої статті цього ж акта, в якій розміщена відсутня частина цієї норми.

Відсильною є, наприклад, норма передбачена ч. 1 ст. 12 КК України, яка говорить: "Умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодек­су, але таке, що причинило тривалий розлад здоров'я або значну стій­ку втрату працездатності менш як на одну третину, — карається ви­правними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років". Отже, ця стаття відсилає до ст.121 КК України, яка передбачає пока­рання за спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень.

При бланкетному способі викладення окремі структурні еле­менти норми права (як правило, гіпотеза і санкція) викладені в статті одного нормативноправового акта, а інші (як правило, диспозиція) — у статтях іншого нормативноправового акту.

Наприклад, ст. 271 КК України — "Порушення вимог законо­давства про охорону праці" самих цих вимог не називає, а відсилає до тих нормативноправових актів, якими вони передбачені.

У юридичній науці існують й інші підходи щодо способів ви­кладення норми права у статтях нормативноправового акта (напри­клад, залежно від рівня узагальнення фактичних обставин та їхньої деталізації виділяють казуальний та абстрактний спосіб).