Стратегія фокусування

Стратегія контролювання витрат ґрунтується на зменшенні витрат на виробництво та реалізацію продукції у порівнянні з витратами конкурентів. За низьких витрат на виготовлення одиниці продукції фірма може забезпечити необхідний для виживання рівень прибутків, навіть тоді, коли ціни на її продукцію нижчі за ціни конкурентів. Також низькі ціни перешкоджають появі нових конкурентів.

Поширеними способами побудови стратегії контролювання витрат є:

─ збільшення обсягів виробництва продукції (послуг);

─ зменшення накладних витрат;

─ застосування нового обладнання;

─ використання нових технологій тощо.

У кожному конкретному випадку фірма має обирати такий шлях, що забезпечить реалізацію переваг. Слід зауважити, що стратегія контролювання витрат ефективно спрацьовує лише за таких умов, коли:

1) споживачі чутливі до зміни цін на продукцію фірми;

2) конкуренти продають товари-аналоги;

3) фірма може регулювати обсяги продажу й масштаби виробництва продукції.

Вибір стратегії контролювання витрат не позбавлений небезпек. Часто фірми помиляються, переоцінюючи власні можливості управління витратами.

Стратегія диференціації спрямована на постачання товарів, які є привабливішими для споживачів, ніж продукція конкурентів. Різні фактори зумовлюють вибір стратегії диференціації, але ключовим чинником є наявність товару з унікальними. Так, унікальними властивостями товарів можуть бути:

─ висока якість продукції;

─ система післяпродажного обслуговування;

─ високий рівень обслуговування;

─ принципова новизна продукції;

─ імідж фірми тощо.

Диференціація широко застосовується на практиці. Але варто усвідомлювати також ризики стратегії диференціації:

1) можливість недооцінки споживачем унікальної властивості продукції;

2) значні витрати з надання продукту унікальних властивостей, і тому - збільшення ціни до рівня неконкурентоспроможності.

В основу стратегії фокусування покладено сегментацію ринку, коли кожний сегмент пред’являє особливі вимоги до продукції (послуг). Якщо фірма забезпечить виробництво продук­ції (послуг), що відповідатимуть цим вимогам, та зробить це краще за конкурентів, то вона збільшить свою частку на ринку.

Розробка стратегії фокусування охоплює:

1) вибір одного сегменту (кількох) ринку з орієнтацією:

─ на певну групу споживачів;

─ на обмежений асортимент товарів;

─ на місцезнаходження;

2) ідентифікацію потреб, бажань та інтересів споживачів у визначеному сегменті ринку;

3) пошук ліпших, ніж у конкурентів, способів задоволення запитів споживачів. Це можна робити контролюванням витрат та диференціацією.

Так, у стратегії фокусування є два варіанти: фокус витрат і фокус диференціації, які обмежені одним або кількома сегментами ринку (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Типові бізнес-стратегії (за М. Портером)

Стратегія фокусування доволі широко використовується у малому бізнесі, де не вистачає ресурсів для захоплення цілого ринку.

Жодна із зазначених стратегій бізнесу не має абсолютних переваг перед іншими. Усі вони широко використовуються на практиці. Але в кожному випадку слід дотримуватися основного принципу вибору стратегії – зосередитися на тому, що виходить найліпше, а не намагатися діяти в усіх напрямах.

Ефективна бізнес-стратегія має:

1) орієнтуватися на конкретних споживачів, їх потреби й запити;

2) відображати сильні сторони фірми, що в сукупності створюють конкурентні переваги;

3) ставити завдання, що дають змогу фірмі реалізувати свої конкурентні переваги;

4) включати методи, спрямовані на подолання слабкості фірми та загрози зовнішнього середовища.

Стратегічне планування – це трудомістка, але критично важлива стадія розробки бізнес-плану. Стратегічне планування дисциплінує ведення справ, допомагає краще усвідо­мити особливості бізнесу, визначити цільових споживачів, зрозуміти конкурентів, а відтак - збільшує шанси на успіх.