Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Білет 251. У підприємств іноді виникає необхідність обліковувати розрахунки претензійного характеру. Претензії можуть пред'являтися до постачальників та підрядників: - за виявлену при перевірці рахунків невідповідність цін і тарифів, передбачених договором, при виявленні арифметичних помилок; - за виявлення невідповідності якості товарів технічним умовам та умовам договорів; - за нестачу вантажів; - за брак і простій з вини постачальників; - за помилково списані суми; - за пені, штрафи і неустойки, що утримуються з постачальників, покупців, замовників через невідповідність договірним зобов'язанням. Облік розрахунків претензійного характеру ведуть на субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями". На дебеті цього субрахунку відображають суми пред'явлених претензій, а на кредиті - їх виконання та списання. При відхиленні претензій судовими органами їх суми відносять на ті рахунки обліку, з яких вони були списані. Записи за субрахунком 374 роблять на підставі актів приймання вантажів, рішень арбітражних органів, виконавчих листів, письмових погоджень постачальників на задоволення претензій, виписок банку. Записи за субрахунком 374 проводять у такому порядку: 1) суми претензій до постачальників у зв'язку з нестачею товарів, завищенням цін тощо: дебет субрахунку 374, кредит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"; 2) платежі, що надійшли за претензіями: дебет рахунку 31 "Рахунки в банках", кредит субрахунку 374; 3) списання претензії внаслідок відмови судовими органами: дебет рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", кредит субрахунку 374. Цивільним кодексом України визначено (ст. 549, 551), що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Господарський кодекс України передбачає (ст. 230), що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 2. Собівартість продукції рослинництва за видами сільськогосподарських культур (групами культур) обчислюють: зерно, насіння соняшнику - франко-тік (включаючи витрати на доочищення і сушіння); солома, сіно - франко-скирта або інший пункт зберігання; коренеплоди, картопля, овочі, баштанні культури, льон та інші технічні культури франко-поле (місце зберігання); зелена маса на силос - франко-місце силосування; силос - франко-силосна споруда; зелені корми - франко-місце споживання; насіння трав - франко-склад;, парниково-тепличні овочі, плоди, ягоди - франко-пункт приймання. До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва перевіряють правильність запису за дебетом і кредитом аналітичних рахунків. Витрати по посівах, які повністю загинули від стихійного лиха, списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують субрахунок 991, кредитують рахунок 23. У зв'язку з тим, що площі під загиблими посівами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами, при списанні витрат слід мати на увазі, що на надзвичайні витрати господарства списуються лише повторні витрати (вартість насіння, витрати на сівбу тощо). Неповторні витрати (оранка, вартість внесених добрив, витрати на снігозатримання тощо) відносять на новопосіяну культуру. При частковій загибелі втрати списують на витрати господарства частково і розподіляють пропорційно до відсотка одержаної продукції. По посівах, які загинули внаслідок стихійного лиха, нараховують страхове відшкодування. Ці суми записують на дебет рахунка 65 і кредит субрахунка 751. До собівартості продукції рослинництва поточного року не входять витрати по зібраних (але необмолочених) або по незібраних культурах. Якщо на кінець року в рослинництві виявлено необмолочені культури, фактичні витрати розподіляють так. Із загальної суми витрат по зібраних обмолочених і необмолочених культурах виключають витрати на обмолочування та вивезення продукції з поля. Суму витрат, що залишається, розподіляють пропорційно до кількості гектарів по зібраних обмолочених і необмолочених культурах. Для визначення фактичної собівартості продукції зібраних і обмолочених культур до суми витрат по зібраних культурах додають витрати на їх обмолочування і транспортування з поля. У наступному році при обчисленні собівартості по необмолочених культурах до витрат на їх збирання додають витрати на їх обмолочування, очищення і транспортування. Білет 1. У практичній діяльності бюджетних установ мають місце випадки, коли в результаті перевірок, ревізій, інвентаризації виявляються суми нестач, розкрадання матеріальних цінностей, грошових коштів, а також суми від псування матеріальних цінностей, які повинні бути відшкодовані за рахунок винних осіб. Сума збитків від нестачі іноземної валюти визначається в трикратному розмірі в перерахунку на грошову одиницю України за курсом НБУ. 2.Допоміжні виробництва – це виробництва, призначені для забезпечення основного виробництва різними видами послуг, наприклад енергією, водою, газом, тарою, транспортними та іншими послугами, а також для виконання робіт по ремонту основних засобів. На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунка рахунка № 23 в дебет відповідних рахунків записом: Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне) Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації" Кредит рахунка № 23 "Виробництво" Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23 "Допоміжні виробництва" Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв. “Допоміжні виробництва”, відображають як прямі витрати, так і розподілені витрати на організацію та управління. За кредитом записують вартість виконаних допоміжними виробництвами робіт, наданих послуг, виробів чи продукції для основного виробництва. При цьому треба мати на увазі, що за кредитом відображають також ту частину робіт і послуг допоміжних виробництв, котру реалізують для покупців і замовників. Залежно від особливостей технологічного процесу та однорідності продукції, робіт і послуг допоміжних виробництв їх поділяють на прості та складні. До простих допоміжних виробництв належать електростанції, котельні, компресорні та кисневі станції, автомобільний транспорт, оскільки продукція, роботи і послуги, що вони виробляють, однорідні. Тут, як правило, немає незавершеного виробництва, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за однопередільним (попроцесним або простим) методом, оскільки немає потреби розподіляти витрати між незавершеними і завершеними виробами (продукцією, роботами чи послугами) та між окремими з них. До складних допоміжних виробництв належать інструментальні, модельні, ремонтні цехи і майстерні, оскільки продукція, яку вони виробляють, неоднорідна і зумовлює необхідність обліку витрат щодо окремих найменувань виробів, видів продукції, робіт і послуг. У них часто є незавершене виробництво, тому облік витрат і калькуляцію собівартості в них здійснюють за позамовним чи позамовно-нормативним методом. Вартість незавершеного виробництва складних допоміжних виробництв визначають за фактичною собівартістю або розрахунковим шляхом. Якщо незавершене виробництво оцінюють за фактичною собівартістю, прямі витрати визначають за даними аналітичного обліку, а загальновиробничі (загальноцехові) витрати – шляхом розподілу. Вартість незавершеного виробництва визначають розрахунковим шляхом за даними інвентаризації з урахуванням ступеня його готовності в нормо-годинах. Помноживши кількість нормо-годин за конкретними видами незавершеного виробництва на їх розцінку, визначають суму оплати праці, а на основі нормативних калькуляцій – вартість матеріалів. До них додають суму загальноцехових витрат, розподілених пропорційно до прямої оплати праці. Фактичну собівартість окремих виробів (продукції, робіт, послуг) у складних допоміжних виробництвах визначають з урахуванням зміни вартості незавершеного виробництва за місяць (залишок на початок місяця плюс витрати за місяць, мінус залишок на кінець місяця). Кожного місяця фактичні витрати допоміжних виробництв відносять на аналітичні рахунки основного виробництва чи інших споживачів. Обліковують витрати допоміжних виробництв за встановленими статтями. Це, зокрема, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, сировина та матеріали, роботи та послуги, витрати на утримання основних засобів, інші витрати, непродуктивні витрати, витрати на управління та обслуговування виробництва. Відповідно до цих статей за кожним із допоміжних виробництв ведуть облік витрат. Розподіл витрат при віднесенні їх на основне виробництво здійснюють, виходячи з обсягу виконання робіт чи наданих послуг: кількості ремонтів, тонно-кілометрів, коне-днів, кіловат-годин електроенергії, кубометрів води чи газу, калорій тепла тощо. Схема обліку аналогічна попередній. Дані первинних документів (нарядів на відрядну роботу, подорожніх листів вантажного автомобіля, облікових листів праці, відомостей дефектів, актів на списання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних і швидкозношуваних предметів, рахунків-фактур на відпуск електроенергії, газу, актів про виконані роботи підприємствами сервісу, розрахунків амортизації, карток-розрахунків страхових платежів та ін.) відображають за дебетом відповідних аналітичних рахунків. За кредитом цих рахунків на підставі актів приймання-здачі відремонтованих (реконструйованих) об’єктів, нагромаджувальних відомостей обліку роботи вантажного автотранспорту, звітів про використання електроенергії, відомостей закриття рахунків проводять розподіл витрат допоміжних виробництв і їх списання на основне виробництво. Білет 1 Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, які є доходом бюджету, призначено рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами". За кредитом рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами" відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. 2.У тваринництві витрати обліковують за видами і групами тварин, від яких одержують конкретну продукцію. Тому об'єктами обліку витрат є групи тварин, а об'єктами визначення собівартості - конкретні види продукції. Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за встановленими статтями, а вихід продукції - за її назвою за кількістю та сумою. Для синтетичного обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують рахунок 23 "Виробництво", субрахунок 232 "Тваринництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції. При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки). Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунками 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 21 "Поточні біологічні активи". Продукція тваринництва оприбутковується протягом року за плановою собівартістю, яка коригується в кінці року до фактичної. П(С)БО 30 "Біологічні активи" передбачає оцінювання продукції тваринництва при її оприбуткуванні за справедливою вартістю.
Білет . 1.На рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно -матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцям окремо. Постачальники, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 "Товари" ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи 20 "Виробничі запаси". Облік наявності і руху матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, насіння, кормів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції і товарів) матеріально відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в картках чи Книгах складського обліку. Щомісяця у терміни, передбачені графіком документообігу, матеріально відповідальні особи складають "Звіт про рух матеріальних цінностей" у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії. Після перевірки другий примірник звіту, підписаний бухгалтером, повертають матеріально відповідальній особі. Звіти про рух матеріальних цінностей складають окремо за кожним синтетичним рахунком (субрахунком). Матеріально відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії. На підприємствах, які використовують єдині планово-облікові ціни, матеріально відповідальні особи можуть виконувати таксування. За запасними частинами та" ремонтними матеріалами звіти складають тільки за сумою. Дані про рух та наявність цінностей узагальнюють в Журналі-ордері 5А с.-г., який об'єднано з відомістю. Для записів за синтетичними рахунками (субрахунками) використовують вкладні аркуші. Облік цінностей ведуть за цінами придбання. Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням матеріальних цінностей здійснюються на підставі: Журналів-ордерів №ЗВ с.-п, ЗГ с.-г. (на суму витрат, пов'язаних з доставкою силами постачальників та інших організацій); ЗА с.-г. (на суму витрат допоміжних виробництв підприємства, пов'язаних з доставкою); 5Б с.-г. (на суму заробітної плати, нарахованої за навантаження та розвантажування цінностей, які надходять від постачальників). На останній сторінці Журналу-ордера наведено розрахунок, який дає змогу визначати відхилення фактичної собівартості від їх вартості за обліковими цінами за кожним синтетичним рахунком, а за необхідності, за субрахунком загалом по підприємству. Кредитові обороти за синтетичними рахунками та обліком матеріалів з Журналу-ордера №5 А с.-г. переносять у Головну книгу. Аналітичний облік матеріальних цінностей у бухгалтерії підприємства ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених та про-таксованих звітів про рух матеріальних цінностей. Підсумки залишків за синтетичними рахунками та субрахунками звіряються з даними про залишки матеріальних цінностей, відображених у Журналі-ордері №5А с.-г. та відомості (дебет рахунків) у розрізі матеріально відповідальних осіб. Залишки матеріалів та готової продукції на кінець звітного місяця, відображені в Журналі-ордері №5А с.-г. та відомості, узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей за кожним синтетичним рахунком (субрахунком). Товарні втрати можливі під час транспортування, приймання, зберігання і відпуску товарів. їх поділяють на нормовані і ненормовані. До нормованих належать природні втрати, а також втрати від бою і лому товарів у межах установлених норм. Ненормовані втрати—це нестачі та інші втрати товарів понад установлені норми.
2. Обслуговуючі виробництва і господарства сільськогосподарських підприємств задовольняють побутові, комунальні та культурні потреби населення. До них, зокрема, належать: житлово-комунальне господарство; їдальні й буфети; дитячі дошкільні заклади; лазні; пральні; перукарні; ремонтно-швейні майстерні; табори праці та відпочинку школярів; будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, будинки престарілих; спортивні та інші заклади культурно-оздоровчого призначення. Характер діяльності обслуговуючих виробництв і господарств неоднорідний: одні виготовляють продукцію (пекарні, їдальні); другі надають послуги (лазні, пральні, перукарні); треті виконують спеціалізовані функції соціального та побутового обслуговування (дитячі дошкільні заклади, житлово-комунальне господарство, будинки відпочинку, санаторії тощо). Відповідно й порядок покриття витрат у цих виробництвах різний: у перших витрати покриваються за рахунок виручки від реалізації виробленої продукції; у других — від надходжень за надані послуги; в третіх — від надходжень та інших спеціальних джерел. Витрати на утримання житлового фонду облічують за такими статтями: Відрахування на соціальні заходи. Витрати на утримання домогосподарства. Аналітичний облік здійснюють по кожному виду обслуговуючих виробництв і господарств у Виробничому звіті, який складають на підставі первинних документів, згрупованих у листах-розшифровках або Журналі обліку робіт і витрат по статтях витрат та кореспондуючих рахунках. Аналітичні рахунки по обліку обслуговуючих виробництва і господарств групують у такі субрахунки:
|