Білет 19

1.Банки, здійснюючи своєчасне касове обслуговування клієнтів, забезпечують збереження їхніх грошових коштів, а також сприяють дотриманню емісійно-касової дисципліни, здійснюють аналіз і прогнозування готівкового обігу, організовують і виконують оперативні функції з реалізації єдиної грошово-фінансової політики на території регіону

Готівкові кошти — це єдиний вид активу, який не потребує додаткових оцінок і є платіжним засобом, визнаним юридично. Синтетичний облік операцій за поточним рахунком здійснюють на грошовому рахунку 31 «Рахунки в банках». На дебеті рахунка відображають надходження (збільшення) грошей, на кредиті — їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошей на певну дату. На кредиті рахунка 31 відображають зменшення коштів у зв’язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюджету, в банк за одержані кредити, тобто списання коштів. Операції за рахунком 31 "Рахунки в банках" відображають на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. Аналітичний облік на рахунку 31 "Рахунки в банках" здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних. Аналітичний облік за рахунком 31 у розрізі кореспондуючих рахунків відображають у листках-розшифровках на основі доданих до виписки банку розрахункових документів, у яких зазначено номер документа, дату, коротке найменування та суму операції.

Дані про операції за рахунками в банку за журнально-ордерної форми обліку систематизуються у двох багатографних реєстрах: у журналі-ордері №1 на кредиті рахунка 31 «Рахунки в банках» і у відомості № 1.2 — на дебеті рахунка. Записи в журналі-ордері та у відомості роблять після обробки банківських виписок.

2. Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонду), починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період.

Перші п'ять днів оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи. В інших страхових випадках допомога з тимчасової непрацездатності виплачується з першого дня за рахунок Фонду.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від страхового стажу застрахованих осіб і складає від їх середньої заробітної плати (доходу): 60% - при страховому стажі до 5 років; 80% - при страховому стажі від 5 до 8 років; 100% - при страховому стажі більше 8 років.

Підставою для призначення допомоги є листок непрацездатності, виданий у встановленому порядку лікарем за місцем проживання або роботи хворого з печаткою лікувального закладу.

Для одержання допомоги працівник надає листок непрацездатності (належно оформлений комісією із соціального страхування) до бухгалтерії.

Періодом, за який проводять розрахунок, є останні шість календарних місяців (з 1-го по 1-ше число), що передують місяцю, в якому трапився страховий випадок. Якщо хворий працівник відпрацював менше 6 календарних місяців, середню заробітну плату обчислюють за фактично відпрацьовані календарні місяці або за фактично відпрацьований час.

Базою для обчислення середньої заробітної плати є нарахована заробітна плата (основна і додаткова), що підлягає обкладанню прибутковим податком, з якої сплачувалися страхові внески (в межах максимальної суми, на яку нараховують страхові внески, - 2200 грн.).

Тривалість відпустки згідно із Законом про відпустки розраховується в календарних днях. Згідно зі КЗпП святкові і неробочі дні при цьому не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається працівнику після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тривалість відпустки становить не менше 24 календарних днів і не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробітна плата, виходячи з виплат працівникові за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Якщо працівник працював менше року, то середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, тобто з 1 -го числа місяця після оформлення на роботу до 1 -го числа місяця, в якому надається відпустка.

Якщо згідно із чинним законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

Нарахування відпускних здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати Нарахування відпускних при визначенні середньої заробітної плати складається з таких виплат:

основна заробітна плата;

доплати і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час; за суміщення посад; розширення зон обслуговування; за умови праці; інтенсивність праці; вислугу років);

виробничі премії;

винагорода за підсумками року.

При обчисленні середньої зарплати для оплати щорічної відпустки у фактичну зарплату враховуються всі виплати за час, коли за працівником зберігався середній заробіток, і допомога з тимчасової непрацездатності.